Погода, клСЦмат та здоров'я населення
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?ю змСЦною метеорологСЦчних елементСЦв СЦ значними електромагнСЦтними коливаннями атмосферного походження.
Фронт - перехСЦдна зона або умовна поверхня подСЦлу двох повСЦтряних мас з рСЦзними фСЦзичними властивостями. Ширина зони в горизонтальному напрямСЦ становить декСЦлька десяткСЦв кСЦлометрСЦв. Основними атмосферними фронтами СФ теплий СЦ холодний. Теплий фронт перемСЦщуСФться вСЦд теплого повСЦтря до холодного. Перед лСЦнСЦСФю фронту (до 400 км) випадають зливовСЦ опади, вСЦдбуваСФться падСЦння атмосферного тиску, нерСЦдко виникають тумани. Холодний фронт рухаСФться в сторону теплого повСЦтря. Вздовж лСЦнСЦi фронту розвиваСФться потужна хмарнСЦсть, шквальнСЦ вСЦтри, зливи, грози. За фронтом може розвиватися система високошаруватих дощових хмар з сильними опадами, але може також наступити прояснення.
Антициклон - область пСЦдвищеного атмосферного тиску СЦз замкнутими СЦзобарами. Тиск, максимальний в центрСЦ антициклону, до периферСЦi падаСФ. БаричнСЦ градСЦСФнти в антициклонСЦ меншСЦ, нСЦж в циклонСЦ. Переважають нисхСЦднСЦ рухи повСЦтря, що обумовлюСФ малохмарну погоду зСЦ слабким вСЦтром СЦ добре вираженим добовим ходом метеорологСЦчних елементСЦв. Все це формуСФ переважно сприятливСЦ для органСЦзму людини умови погоди. Однак при сонячнСЦй антициклональнСЦй погодСЦ можуть розвиватися дискомфортнСЦ для людини гСЦгротермСЦчнСЦ умови (перегрСЦвання, духота), якСЦ утворюються внаслСЦдок прогрСЦвання повСЦтряних мас, В холодний перСЦод року СЦ вночСЦ в антициклонСЦ може спостерСЦгатися охолодження повСЦтря вСЦд земноi поверхнСЦ, що приводить до утворення низьких шаруватих хмар СЦ туманСЦв, якСЦ звичайно розсСЦюються в першСЦй половинСЦ дня. ЗначнСЦ вСЦтри виникають тСЦльки на периферСЦi антициклону.
Для медико-метеорологичноi оцСЦнки антициклонСЦв СЦ циклонСЦв важливе значення мають характеристики окремих стадСЦй СЦ елементСЦв цих типСЦв антициклонСЦв, що мають своСФрСЦдну структуру баричних полСЦв: вСЦдрСЦг, улоговина, гребСЦнь, сСЦдловина
ВСЦдрСЦг частина антициклону зазвичай малорухливого, або вСЦдособлена вСЦд основного його тСЦла, СЦнодСЦ з окремим центром високого тиску, але слабкСЦшим, нСЦж основний.
ГребСЦнь область або смуга пСЦдвищеного тиску без замкнутих СЦзобар, може бути периферичною частиною антициклону.
Улоговина витягнута область зниженого тиску з горизонтальною вСЦссю, СЦзобари приблизно паралельнСЦ, U-образнСЦ, напрям вСЦтру до центральноi осСЦ.
ССЦдловина форма баричного релСФфу мСЦж двома областями високого тиску СЦ двома областями низького тиску, розташованими навхрест, у вертикальному розрСЦзСЦ через областСЦ високого тиску нагадуСФ сСЦдло.
- АнтропогеннСЦ:
Забруднення атмосфери промисловими викидами (смог);
Знищення лСЦсСЦв, мелСЦорацСЦя, СЦригацСЦя, створення штучних водойм;
Тип погоди залежить також вСЦд клСЦмату мСЦсцевостСЦ та сезону року.
2. ПогодохарактеризуючСЦ фактори
1.ГелСЦофСЦзичнСЦ:
На нашу життСФву активнСЦсть впливають деякСЦ гелСЦофактори. НайбСЦльш вивченою СФ сонячна активнСЦсть. РЗi основнСЦ елементи:
- СЦнтенсивнСЦсть сонячноi радСЦацСЦi ( сумарна СЦ еритемна УФ радСЦацСЦя, тривалСЦсть сонячного сяйва)
- сонячна активнСЦсть (сонячнСЦ плями, активнСЦ областСЦ, хромосфернСЦ спалахи, радСЦовипромСЦнювання)
Сонячний СЦ космСЦчний вплив. Вони належать до радСЦацСЦйних факторСЦв атмосфери. При оцСЦнюваннСЦ так званих земних умов, крСЦм основних клСЦматичних факторСЦв, враховують гелСЦогеофСЦзичнСЦ фактори СЦ електромагнСЦтнСЦ поля, а також оптичне, електричне та акустичне явища в атмосферСЦ.
ВСЦдомо, що сонячне випромСЦнювання складаСФться з постСЦйно дСЦючого "спокСЦйного" випромСЦнювання, яке включаСФ СЦнфрачервонСЦ, свСЦтловСЦ СЦ ультрафСЦолетовСЦ хвилСЦ та електричне зарядженСЦ частинки (корпускуляри).
ЕлектромагнСЦтнСЦ хвилСЦ приносять на Землю дуже малу енергСЦю порядку 10-22 Втм-2 Гц-1. В атмосферу ЗемлСЦ вСЦд Сонця надходить потСЦк променевоi енергСЦi (спектр) з довжинами хвиль вСЦд 0,006 до 2300 нм. ДСЦапазон видимих сонячних променСЦв лежить в межах вСЦд 400 до 800 нм, невидимих СЦнфрачервоних 800-2300 нм, ультрафСЦолетових вСЦд 2 до 400 нм СЦ рентгенСЦвських променСЦв з дСЦапазоном частоти вСЦд 0,006 до 2 нм. Близько 48% енергСЦi Сонця припадаСФ на видиму частину спектра, 7% - на ультрафСЦолетову СЦ 45% - на СЦнфрачервону. БСЦологСЦчна активнСЦсть сонячного спектра залежить вСЦд довжини хвиль. Чим коротшСЦ хвилСЦ, тим бСЦльшу бСЦологСЦчну дСЦю вони мають. По мСЦрСЦ змСЦщення в синю сторону оптичного дСЦапазону частота електромагнСЦтних хвиль збСЦльшуСФться, довжина зменшуСФться, а енергСЦя зростаСФ. Протилежна залежнСЦсть спостерСЦгаСФться при змСЦщеннСЦ до червоноi границСЦ оптичного спектра.
ПотСЦк променевоi енергСЦi або потужнСЦсть променевоi енергСЦi в метеорологСЦi вимСЦрюСФться у ватах (Вт), ерг/с, СЦнтенсивнСЦсть (густина) сонячного випромСЦнювання - в кал/см2 за 1 хв.
РЖнтенсивнСЦсть СЦ спектральний склад сонячноi радСЦацСЦi бСЦля поверхнСЦ ЗемлСЦ залежать вСЦд висоти стояння Сонця СЦ прозоростСЦ атмосфери. Чим вище Сонце, тим бСЦльша СЦнтенсивнСЦсть радСЦацСЦi СЦ тим вона багатша УФ-променями. Коли Сонце в зенСЦтСЦ, його променСЦ проходять найкоротший шлях. Ця товщина шару повСЦтря на рСЦвнСЦ моря прийнята за одиницю СЦ називаСФться масою атмосфери. РЖнтенсивнСЦсть сонячноi радСЦацСЦi зростаСФ по мСЦрСЦ пСЦдйому над рСЦвнем моря. ПрозорСЦсть повСЦтря залежить вСЦд наявностСЦ у ньому водяноi пари СЦ пилових частинок. Водяна пара затримуСФ СЦнфрачервонСЦ променСЦ, а пиловСЦ частинки СЦ дим - переважно УФ-випромСЦнювання, втрати якого можуть сягати 20-40%.
Сонячна радСЦацСЦя, яка надходить безпосередньо вСЦд Сонця, називаСФться прямою, вСЦд небесного схилу - розсСЦяною, вСЦ