Geum.ru

Планування розвитку діяльності підприємства у ринкових умовах

Курсовой проект - Менеджмент

Другие курсовые по предмету Менеджмент

анські, обласні і муніципальні;

  • внутрішньо фірмові.
  • По ступені визначення параметрів:
  • детерміновані (з чітко визначеними параметрами);
  • вірогіднісні (з нечіткими параметрами).

    • По ознаці тимчасової орієнтації:

    1. реактивні, тобто орієнтовані на закріплення досягнень минулого;
    2. інактивні, тобто інертні по планованих діях;
    3. преактивні, тобто з високим рівнем активності, спрямованим на істотне перетворення дійсності.

    По призначенню:

    1. директивні, обовязкові для виконання;
    2. індикативні, тобто рекомендаційні для виконання
    3. По масштабності цілей:
    4. стратегічні, що передбачають глобальні цілі;
    5. бізнес-плани,

    По конкретній установці:

    1. функціональні, призначені для впровадження управлінських рішень у сфері діяльності фірми, що виконує визначену функцію.
    2. одноразові, створюються з упровадженням якого-небудь проекту програми і виконують допоміжну роль у впровадженні загальної стратегії.
    3. стабільні, тобто утримуючі розробку конкретних указівок для регулярно повторюваних операцій типового характеру.

    По функціях діяльності це так звані функціональні плани:

    1. маркетингу, у тому числі збуту;
    2. прибутку і рентабельності;
    3. інвестицій, у тому числі довгострокових матеріальних;
    4. витрат виробництва і звертання;
    5. персоналу;
    6. доходів;
    7. фінансів і ін.

    Стосовно дійсності:

    1. основні;
    2. вірогіднісні (випадкові), являють собою альтернативний курс дій, що буде початий у випадку настання непередбаченої події (подій), не передбаченого основним планом.

    Здійснення плану звичайно доручається спеціальній "кризовій" команді, що починає свою роботу лише у випадку настання критичної ситуації.

     

    1.2 Границі, принципи, методи планування

     

    Можливості планування соціально-економічних систем обмежені обєктивними і субєктивними причинами. Основні з них:

    1) Невизначеність ринкового середовища. Будь-яке підприємство у своїй діяльності зіштовхується з невизначеністю. Без оцінки дійсного і можливого майбутнього важко угадати наслідку і передбачити відповідні дії. Планування і є одним зі способів прояснення майбутнього. Але цілком усунути невизначеність у ринкових умовах не можна, тому підприємство прагне упорядкувати свої зовнішні відносини різними способами.

    Перший спосіб - вертикальна інтеграція. Означає, що планувальна організація приєднує, поглинає підприємства-постачальники або підприємства-клієнти, тобто поєднує підприємства одного технологічного ланцюжка. У результаті зовнішні угоди перетворюються у внутрішні. Вертикальна інтеграція давно відома, у тому числі й у нашій економіці. Вона проводиться в даний час: фірмова торгівля, приєднання колгоспів до звязаного з ними технологічно підприємствам і т.д. Вертикальна інтеграція має свої ефективні границі застосування.

    Другий спосіб контролю над ринком - контроль над попитом. Можливі варіанти такого контролю. Наприклад, через установлення монопольного впливу підприємства на ринку. Однак самий результативний контроль над попитом - проведення ефективної маркетингової діяльності.

    Третій спосіб контролю над ринком - використання контрактних відносин. У країнах з ринковою економікою цей спосіб розвитий дуже широко - більш 2/3 усіх товарних угод здійснюється за контрактом. Зміст контрактних відносин полягає в тім, що потенційний виробник спочатку знаходить покупців продукції, а потім після відповідної підготовки робить для них товар.

    Четвертий спосіб контролю над ринком створення підприємницьких мереж. Підприємницькі мережі поєднують фірми, що економічно зацікавлені в гнучких взаєминах і співробітництві, побудованому на довірі. Основою утворення мереж може бути єдиний технологічний чи комерційний ланцюжок. Підприємницькі мережі забезпечують ті ж переваги, що і вертикальна інтеграція, але в той же час вони дозволяють зберегти більш гнучкі організаційно-економічні структури.

    2) Витрати планування - це витрати на оплату праці персоналу, плата за оренду приміщень, витрати на придбання канцелярських принадлежностей і т.д. Витрати планування входять до складу сукупних витрат на виробництво продукції. Мінімальними витратами на планування є такі, котрі забезпечують виживання організації, а будь-які додаткові витрати повинні забезпечити її розвиток.

    3) Масштаби діяльності організації. Великі організації мають великі фінансові можливості, більш кваліфікований персонал, що відповідає досвід, великі планові підрозділи у своєму складі. Але навіть вони іноді звертаються в спеціалізовані консультаційні фірми, називані в країнах з ринковою економікою салонами стратегії. Малі організації мають менші можливості: стратегічне планування, як правило, не здійснюють. Виробляється лише поточне техніко-економічне й оперативне планування. Їхня перевага - більш проста і доступна для огляду внутрішнього середовища, що спрощує процес прийняття планових рішень.

    Визначальним змісту і результатів дії планових служб є використання принципів планування. До числа основних з них відносяться системність, участь, безперервність, гнучкість, ефективність.

    Принцип системності припускає, що планування на підприємстві повинне носити системний характер. Підприємство - це складна, багаторівнева соціально-економічна система. У кожній з підсистем здійснюється функція планування. Принцип системності пла