Планування економічних показників машинобудівного підприємства
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
?відно до програми випущено 20% обладнання для першої в Україні парогазової установки ПГУ-345, призначеної для Словянської ДРЕС.
1.2 Показники ефективності
Від рівня розвитку машинобудування залежить не лише побутове споживання населення, а й рівень розвитку решти галузей промисловості. Основні показники, які характеризують динаміку розвитку машинобудівної галузі в 20012006 рр. наведено в табл. 1.
ГТаблиця 1. Динаміка показників, які комплексно характеризують машинобудівну галузь України
ПоказникиРокиN
2001200220032004200520061Частка в загальному обсязі промислового виробництва, ,210,7 12,213,412,7дані відсутні2Частка в структурі експорту, ,913,614,315,513,114,13-іЧастка в структурі імпорту, ,8! 20,823,524,926,528,94_|Темпи росту виробництва, %1) 8,8111,3135,8128,0107,1111,85Темпи росту експорту, 5,9108,2135,2^5311139,2120,36_Темпи росту імпорту, 3,3
135,2132,2136,27 Середньорічна кількість найманих нра-1 цівників, тис. осіб*958867810 6,9дані відсутні8Частка в середньорічній чисельності найманих працівників у промисловості, %7,47,1
7,0дані відсутнідані відсутні
Починаючи з 2001р. для важкого машинобудування характерні досить стійкі темпи зростання виробництва. Так, за 2006р. порівняно з 2005р. обсяги виробництва зросли на 111,8%. Значимість динаміки розвитку важкого машинобудування зумовлює необхідність дослідження індексів виробництва в розрізі навіть окремих місяців. Протягом 2006р. найбільш суттєво зростали обсяги продукції на підприємствах із виробництва автомобільного транспорту (на 36,2%), контрольно-вимірювальної апаратури (на 31,6%), машин для металургії (на 22%), електричних машин і апаратури (на 10,0%). При цьому на підприємствах із виробництва сільськогосподарських машин обсяги продукції скоротились на 21,4%.
Вітчизняні підприємства, не зважаючи на нагальні потреби, ні технологічно, ні фінансово не мають змоги купувати нове обладнання. Як результат, в Україні формується попит на машинонотехнічну продукцію, обладнання, яке було у вжитку. За оцінками експертів, обсяг українського ринку раніше вживаного обладнання коливається від 40 до 120 млн. дол. США на рік. Найбільшим попитом в Україні користується металургійне обладнання, перспективними є сегменти поліграфічного обладнання, підйомні механізми, дерево-оброблювальні верстати, обладнання для текстильної промисловості та сільського господарства, медична техніка. Це відповідає загальносвітовим тенденціям: розширення інвестиційних можливостей в КНР, Індії, Росії, Бразилії та нових членах ЄС зумовило зростання попиту на таке обладнання. Однак, не слід забувати, що це перетворює Україну в ринок збуту для машинотехнічного секонд-хенду.
Частка машинотехнічної продукції в структурі експорту України, є незначною і коливається протягом останніх років у межах 1314%. Серед номенклатури експорту переважають: механічне обладнання, машини та механізми, транспортні засоби та прилади тощо; низькою залишається частка наукомісткої продукції. Відносно невелика частка машино-технічної продукції в структурі експорту та сама структура експорту свідчать про низький рівень конкурентоспроможності української машинобудівної продукції. Традиційно зовнішніми ринками збуту для українських машинобудівних підприємств залишаються Російська Федерація, Казахстан та деякі інші країни СНД. Вихід на ринки розвинених країн стане можливим лише за рахунок структурної перебудови галузі та підвищення рівня наукомісткості продукції.
Наведемо дані про виробництво металообробного обладнання в десяти головних верстатобудівних країнах світу в таблиці 2.
Таблиця 2
№
КраїнаОбсяги виробництва у 2003р., млн $Темпи приросту (виходячи з вартості дол. США), %1Японія7861,6292Німеччина7525,283Італія4180,7114Китай2910,0245США2210,0-46Тайнань2064,0167Республік Корея2059,0308Швейцарія1736,4-59Іспанія945,41010Франція761,68
Як бачимо, в десятці найбільших виробників переважають країни Західної Європи (Німеччина, Італія, Швейцарія, Іспанія, Франція) та Східної Азії (Японія, Китай, Тайвань, Республіка Корея). У 2003р. на перше місце у світі вийшла Японія, випередивши Німеччину на 336 млн дол. США. Ці дві країни значно відірвалися від найближчого переслідувача Італії, і в сумі дають 24% світового виробництва металообробного устаткування. Це є дуже високим показником концентрації виробництва машинобудівної продукції. Ще однією яскравою рисою географії галузі є відносно невисока позиція США пяте місце (у країні головна роль належить новітнім наукомістким галузям, повязаним з воєнним виробництвом), а також відсутність у першій десятці Канади (11-е місце), Бразилії (13-е місце) та Мексики (відсутня в тридцятці). Китай посів четверте місце, збільшивши у 2003р. виробництво па 24% та досягнувши обсягів продукції, що виробляється, у 2,9 млрд. дол. США. При ньому в Китаї встановлено рекордну кількість металообробного устаткування на суму 6,5 млрд. дол. США, що на 2,2 млрд. більше, ніж споживання цієї продукції у країні, що посіла друге місце, Німеччині. Але при цьому німецькі машинобудівники на 85% забезпечили виробництво власною продукцією. Головною продукцією німецької верстатобудівної галузі завжди були обробні центри, шліфувальні й токарні верстати, включаючи токарні автомати й токарні центри. Майже 90% верстатів, що виробляються в Німеччині, обладнанні ЧПУ, що навіть вище, ніж у японських (86,5%). Цікаво, що загальне машинобудування в Німеччині трохи поступається за кількістю зайнятих лише електротехніці. В цій галузі працює 6,7 тисяч фабрик і заводів більше, ніж у будь-якій