ПСЦдстави для визнання нормативно-правових актСЦв недСЦйсними КонституцСЦйним Судом Украiни: теорСЦя СЦ практика
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
рактика визнання нормативно-правових актСЦв недСЦйсними КонституцСЦйним Судом Украiни
Визначення легСЦтимностСЦ актСЦв КонституцСЦйним Судом Украiни СФ його головним, тАЬтитульнимтАЭ завданням по охоронСЦ конституцСЦйних положень, захисту прав та свобод людини СЦ громадянина. В практицСЦ конституцСЦйних судСЦв цей напрямок дСЦяльностСЦ, поряд СЦз тлумаченням, СФ основним. ПСЦдтверджуСФ це СЦ КонституцСЦйний Суд Украiни. З 34 перших прийнятих рСЦшень за перСЦод з сСЦчня 1997 по вересень 1999 16 з питань визначення конституцСЦйностСЦ актСЦв. ОбСФктами дослСЦдження на конституцСЦйнСЦсть стали закони Верховноi Ради Украiни 7, постанови Верховноi Ради 3, указ Президента Украiни 1, розпорядження Президента 1, нормативно-правовСЦ акти Верховноi Ради Автономноi РеспублСЦки Крим 3. Як бачимо, нормативно-правовСЦ акти Верховноi Ради СФ основним обСФктом конституцСЦйного контролю. Повноваження КонституцСЦйного Суду Украiни щодо контролю за легСЦтимнСЦстю актСЦв Верховноi Ради дозволяють забезпечити дотримання конституцСЦйних рамок СЦ вищим представницьким та СФдиним законодавчим органом Украiни.
СпостерСЦгаючи типову для КонституцСЦйного Суду ситуацСЦю у 1999 2004 роках щодо прийнятих рСЦшень, можна побачити, то реально ним було створене багато нових норм шляхом тлумачення КонституцСЦi Украiни. При цьому аналСЦз рСЦшень КонституцСЦйного Суду Украiни за вСЦсСЦм рокСЦв його сприяння утвердженню верховенства права в процесСЦ нормоконтролю свСЦдчить про те, що КонституцСЦйний Суд при офСЦцСЦйному тлумаченнСЦ часто виконуСФ складну функцСЦю СЦ продовжуСФ думку законодавця у тому разСЦ, коли ним не чСЦтко була сформульована у нормСЦ закону правова СЦдея, СЦ тому офСЦцСЦйна СЦнтерпретацСЦя СФ самостСЦйним правилом нормативного значення. Важливо, що при цьому КонституцСЦйний Суд неодноразово пСЦдкреслював, що вСЦдсутнСЦсть законодавчого регулювання не може бути пСЦдставою для розгляду конституцСЦйного подання народних депутатСЦв Украiни, оскСЦльки врегулювання порушених у ньому питань СФ прерогативою Верховноi Ради Украiни (Ухвала КонституцСЦйного Суду Украiни вСЦд 21 березня 2002 р. № 9-у/2002). ВСЦдмСЦчаючи широкий обсяг конституцСЦйноi юрисдикцСЦi, професор В.Шаповал слушно наголошуСФ, що повноваження КонституцСЦйного Суду Украiни включають двСЦ групи: тАЮтрадицСЦйнСЦтАЭ (свСЦтова практика) СЦ власне з украiнським досвСЦдом прийняття висновкСЦв з питань законопроектСЦв про внесення змСЦн до КонституцСЦi. Це обумовлено конституцСЦйно-правовим статусом органу конституцСЦйного правосуддя, який, навСЦть при такому обсязСЦ компетенцСЦi, не надСЦлений повноваженням СЦ не маСФ права втручатися у полСЦтичнСЦ СЦ внутрСЦшньоорганСЦзацСЦйнСЦ питання дСЦяльностСЦ Верховноi Ради Украiни, вдосконалювати чиннСЦ нормативнСЦ акти (Ухвала КонституцСЦйного Суду Украiни вСЦд 27 червня 2000 р.).
Наведемо приклад. В УхвалСЦ КонституцСЦйного Суду вСЦд 10 березня 1998 р. (справа про призначення Президентом Украiни перших заступникСЦв мСЦнСЦстрСЦв та заступникСЦв керСЦвникСЦв СЦнших органСЦв виконавчоi влади Украiни) КонституцСЦйний Суд встановив, що у КонституцСЦi Украiни немаСФ будь-яких положень, якСЦ б надавали повноваження щодо призначення перших заступникСЦв та заступникСЦв мСЦнСЦстрСЦв, СЦнших заступникСЦв керСЦвникСЦв конкретному державному органу або посадовСЦй особСЦ. У звязку з вСЦдсутнСЦстю у КонституцСЦi Украiни вСЦдповСЦдних положень щодо призначення названих посадових осСЦб пряме застосування конституцСЦйних норм, як це передбачаСФ частина третя ст. 8 КонституцСЦi Украiни, СФ неможливим.
Таким чином, за наявностСЦ цього рСЦшення КонституцСЦйного Суду вже будь-який субСФкт влади не може офСЦцСЦйно оспорювати таке повноваження Президента, оскСЦльки воно дСЦстало офСЦцСЦйне вСЦдображення в позицСЦi КонституцСЦйного Суду.
Якщо оцСЦнювати законотворчу дСЦяльнСЦсть Верховноi Ради у рСЦшеннях КонституцСЦйного Суду, то стаСФ зрозумСЦлим, що останнСЦй виробляСФ правову позицСЦю, яка бСЦльше за своСФю природою стаСФ правовою доктриною, а не прямим джерелом права.
Висновки, якСЦ закладенСЦ в правових позицСЦях КонституцСЦйного Суду, мають глибоко правову основу СЦ набувають правовоi якостСЦ обовязковостСЦ в силу статусу СЦ авторитету КонституцСЦйного Суду Украiни.
ПозицСЦя КонституцСЦйного Суду обТСрунтована теоретично СЦ юридичне, нагадуСФ пропозицСЦю науки по удосконаленню законодавства. Вона завжди конкретна за предметом, повязаним з СЦнСЦцСЦйованим питанням, яке потребуСФ втручання органу судовоi влади, специфСЦчна за своСФю формою (рСЦшення, висновок, ухвала КонституцСЦйного Суду) СЦ маСФ офСЦцСЦйний характер. Але при цьому КонституцСЦйний Суд не бачить, на вСЦдмСЦну вСЦд законодавця, нових правил, а це означаСФ, що КонституцСЦйний Суд не створюСФ прямих джерел права.
Орган конституцСЦйного контролю виробляСФ скорСЦше теоретичну конструкцСЦю використання потенцСЦалу законодавця для подолання правовоi неузгодженостСЦ змСЦсту тСЦСФi чи СЦншоi норми, умов СЦ порядку ii застосування, неясностСЦ правовоi ситуацСЦi у звязку з питаннями, якСЦ вирСЦшуються, або з колСЦзСЦСФю, яка розглядаСФться. Але така роль КонституцСЦйного Суду не може ставити його нСЦ вище КонституцСЦi, анСЦ вище Верховноi Ради Украiни як СФдиного законодавчого органу, СЦ тому це орган держави з особливим статусом конституцСЦйного правосуддя.
Висновки
Щоб уникати негативних наслСЦдкСЦв вСЦд законотворчого процесу СЦ вСЦдповСЦдно тАЮнегативного законодавстватАЭ, яке не вСЦдповСЦдаСФ КонституцСЦi Украiни, СЦснуСФ СФдиний орган конституцСЦйноi юрисдикцСЦi КонституцСЦйний Суд Украiни. ВСЦн не тСЦльки здСЦйснюСФ конституцСЦйний контроль, тобто тАЮочищуСФтАЭ законодавство вСЦд вразливого правово?/p>