Перші правові процедури інституту банкрутства, його характерні риси та еволюція розвитку
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
що досліджують інститут банкрутства підтримують позицію дореволюційного права, де банкрутство деликт своеобразный: он слагается из двух злементов, из которых один (несостоятельность) понятие гражданского права, другой (банкротское деяние) понятие уголовного права [6]. Цю точку зору підтримували і П.П.Цитович, і Н.А.Тур. Крім того, сучасні дослідники цього питання вважають, що застосовування терміна банкрутство в значенні неспроможності при умисному завдані шкоди боржником кредиторам може сприяти термінологічній ясності нормативних актів. Проте багато російських вчених-юристів вважають такий підхід законодавця неправильним. Наприклад, Телюкіна М.В. вважає, що банкротство является несостоятельностью, сопряженной с виновным поведением должника, направленным на причинение вреда кредиторам. Такої ж думки притримується і Васильєв Є.А.: термин банкротство имеет и узкое, строго специальное значение, описывающее частный случай несостоятельности, когда неплатежеспособный должник виновно совершает уголовно наказуемые деяния, наносящие ущерб кредиторам [4].
Деякі українські вчені-юристи підтримують позицію російського законодавця та ототожнюють поняття неспроможність та банкрутство. З аналогії законодавства про банкрутство України можна зробити висновок, що термін банкрутство використовується у двох значеннях:
- як визнана господарським судом нездатність відновити свою платоспроможність та вдовольнити вимоги кредиторів не інакше, як через ліквідаційну процедуру
- як фінансова неспроможність субєкта господарської діяльності, з яким так чи інакше повязані злочинні дії громадянина-засновника, власника, службової особи підприємства (установи, організації).
Відповідно з принципу неплатоспроможності як більш сучасного, побудовані законодавства про неспроможність (банкрутство) більшості держав, що, мають розвинуті ринкові відносини. Так, наприклад, Закон Російської Федерації Про неспроможність (банкрутство) викладений в новій редакції вже побудований на принципі неплатоспроможності і в даний час успішно застосовується в Російській Федерації [8].
Верховна Рада України також провела реформування законодавства про банкрутство і 30 червня 1999 року внесла зміни в Закон України Про банкрутство, виклавши його в новій редакції. У цій редакції Закон називається Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом і заснований він також на принципі неплатоспроможності. Неплатоспроможність є одним із ключових понять зазначеного Закону.
Прийнято розрізняти абсолютну і відносну неплатоспроможність. Абсолютна неплатоспроможність містить неможливість боржника через повне руйнування фінансового положення оплатити борги кредиторам без використання судових процедур банкрутства. Відносна неплатоспроможність складається з неможливості погашення боргів кредиторів через тимчасові фінансові утруднення і наявність майнових активів, що перевищують кредиторську заборгованість. У цьому випадку кредитори реалізують свої майнові права через виконавче провадження, минаючи інститут банкрутства.
Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон) установлює визначені зовнішні ознаки абсолютної неплатоспроможності. Відповідно до ст.1 Закону неплатоспроможність це нездатність субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого терміну оплати грошові зобовязання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання по оплаті податків і зборів (обовязкових платежів) не інакше як через поновлення платоспроможності (через проведення судових процедур банкрутства) [5].
Далі Закон встановив такі критерії абсолютної неплатоспроможності: розмір заборгованості і термін прострочення. Розмір заборгованості встановлений у сумі 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Причому, до складу та у розмір грошових зобовязань, по яких формуються вимоги кредиторів, не включаються: неустойка (пеня, штраф); фінансові санкції, збитки, вимоги по відшкодуванню шкоди, заподіяного життю і здоровю громадянина; зобовязання по виплаті авторської винагороди; зобовязання перед засновниками (учасниками) боржника юридичними особами, що виникають від такої участі.
Наявність перерахованих зовнішніх ознак неплатоспроможності боржника характеризують її абсолютність (стійкість) і дають підставу ініціювати процедуру банкрутства.
У свою чергу абсолютна неплатоспроможність буває двох видів: зворотна та незворотна. Оборотна неплатоспроможність характеризується можливістю відновлення (реанімації) платоспроможності боржника через різні санаційні механізми процедури банкрутства. Необоротна неплатоспроможність означає можливе відновлення платоспроможності боржника винятково через ліквідаційну процедуру. Таку неплатоспроможність установлює суд шляхом визнання боржника банкрутом. Боржника може визнати банкрутом тільки господарський суд.
банкрутство боржник правовий регулювання
Висновок
Категорія банкрутство зявилася доволі давно. Поволі ця категорія змінювала свою назву, певні критерії відношення її до цивільного чи кримінального права, відбувалися інші зміни. Також різними були тлумачення банкрутства. У різні часи до боржників застосовували різні методи впливу, проводили різні заходи…<