Перші правові процедури інституту банкрутства, його характерні риси та еволюція розвитку
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
?ізняються від тих, що застосовувалися середньовічними лихварями у відношенні абата, який заплутався в боргах: боржнику телефонують доти, поки він не вирішить, що краще заплатити, ніж продовжувати тікати від телефону. Сучасний американський борець за права споживачів Бад Хіббс так описує їхні методи: У більшості фірм-збирачів з тих, з ким мені доводилося мати справу, розвинутий синдром великого боса. Вони майже завжди намагаються вразити вас титулами начебто головний юридичний консультант повірника Сміта або відразу намагаються залякати, кажучи наприклад: Папери на вас уже подано до суду. Або: У нас немає часу з вами няньчитися. Так ви будете сьогодні платити чи ні?. Хіббс також наводить факти, коли той самий збирач називає себе по телефону то повірником, то слідчим, то агентом, не маючи при цьому ніяких прав на подібні титули. При цьому жоден такий агент насправді не може навіть подати на боржника в суд, принаймні поки його агентство не викупило борг.
Гуманне ставлення до боржників і розквіт індустрії кредитних карт на Заході спричинили в останні два десятиліття швидке зростання особистих боргів населення і кількість особистих банкрутств. Фактично уряд, змінюючи правила, зробив так, що банкрутство перестало бути ганебною справою: банкрути уже через шість років після свого банкрутства очищають від нього свою кредитну історію. Чи варто дивуватися, що кількість особистих банкрутств щорічно зростає на 30%!
Приблизно така ж картина спостерігалося і по іншу сторону Атлантики, де республіканці серйозно обговорювали можливість відновлення системи боргових вязниць. Джордж Буш підписав закон, що посилює вимоги до громадян, які вирішили спекатися кредиторів, оголосивши про особисте банкрутство.
У свою чергу, супротивники республіканців пропонували вирішення проблеми, яке поки що має вигляд жарту: Чи не час подумати про що-небудь нове, наприклад, про вязниці для кредиторів? Чому б не посадити під замок співробітника банку, який оформить поганий кредит? Так чи інакше, про деякі древні форми взаємин позикодавця і боржника нам, імовірно, ще доведеться згадати.
2. Історично-правова еволюція вчень про банкрутство
Впродовж розвитку інституту банкрутства використовувалися різні терміни для визначення стану боржника, коли він не в змозі виконувати свої зобовязання через брак коштів або майна. Наприклад, у середньовічних джерелах права італійських міст використовувались терміни fuggitivi та decoctor. Термін fuggitivi застосовувався у випадках, коли неспроможний боржник тікав від своїх кредиторів. decoctor походив від decoquo, що означало поступове зменшення майна боржника. Тих осіб, які припинили платежі, статути називали falliti або falentes [1].
Сучасне поняття банкрут походить від італійського виразу banca rotta. Він означав звичай перекидати лавку банкіра, що стояла на площі міста у разі нездатності останнього провести розрахунки з кредиторами. Термін конкурс широко застосовувався у німецькому законодавстві через те, що у межах законодавства про банкрутство існувала єдина процедура конкурсне провадження. У законодавстві США взагалі не міститься поняття банкрутство, хоча цей термін використовується у назві основного нормативного акта у цій сфері Кодексу про банкрутство. А в самому Кодексі дається визначення поняття неспроможності. У країнах, які не мали своїх традицій правового регулювання, найчастіше застосовувалися терміни неспроможність та банкрутство [2].
Перші законодавчі акти багатьох Європейських країн в основному виходили з тлумачення банкрутства як злочину. Але в результаті дії економічних законів та розвитку суспільних відносин зміст понять неспроможності та банкрутства змінюється. Іноді навіть одне поняття замінює інше. Злочинний характер банкрутства (неспроможності) вже не розглядається як аксіома. Проте, коли неспроможний боржник вчиняє злочинні дії, він розглядається як особа, яка вчинила злочин банкрутство.
У наш час банкрутство це невідємний елемент ринкової економіки. Система норм, що регламентують відносини, повязані з банкрутством являє собою господарсько-правовий інститут, якому властиве зєднання публічно-правових і приватноправових засад. Вперше в Україні, з прийняттям закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, правове регулювання банкрутства спрямоване на досягнення не приватного інтересу, а загальної мети відновлення платоспроможності боржника і збереження субєкта господарської діяльності.
У правовій термінології різних правових систем зустрічаються два близьких один одному за змістом поняття банкрутство та неспроможність. В юридичній доктрині триває обговорення питання співвідношення цих понять. Ще в дореволюційному праві обговорювалося це питання. Так, Г.Ф. Шершеневич вважав, що банкрутство є поєднанням неспроможності та злочинних дій незалежно від наявності причинного звязку між ними. Проте чіткого розмежування цих понять у дореволюційному законодавстві не було [3].
Як зазначав ЦитовичП.П., несостоятельность торговца может оказаться банкротством, а он сам банкротом с видами на тюрьму, если не на лишение всех прав состояния и ссылку [6].
У радянському праві періоду НЕПу також зустрічаються спроби розмежувати поняття банкрутство та неспроможність. КлейманА.Ф. писав, що сама по собі неспр