Перспективи розвитку технології аерозольних лікарських форм
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?му при дуже великому внутрішньому тиску.
В останні роки багатьма фірмами пропонуються аерозольні впакування, що не містять пропілентів. Видача вмісту відбувається стисненим повітрям за допомогою мікронасоса (механічним пульверизатором), накручеємого на горловину балона й повітря, що створює тиск, у балоні до 5 атм. Тонкодисперсний струмінь у таких випадках одержують при сполученні високого гідравлічного тиску, що розвивається насосом, з малим проходом перетину клапанів (для цього використовують лазерні технології).
У цей час вартість таких упакувань висока і їхнє застосування економічно ефективно не для всіх препаратів. Для розпилення суспензій з високим змістом твердих речовин, плівкоутворювальних препаратів, пін і інших подібні насоси непридатні.
Призначення аерозолю, стан умісту балона, його консистенція, склад і шлях введення вимагають застосування різних, у кожному випадку строго певних типів клапанно-розпилювальних систем. Клапан аерозольного впакування повинен забезпечувати її герметичність при тиску в балоні до 20 кгс/див2 і евакуацію препарату з балона.
Є дуже багато конструкцій клапанних пристроїв. Їх класифікують по трьох ознаках: принципу дії, способу кріплення на балоні й призначенню.
За принципом дії їх класифікують на групи:
- пружинні, діючі при натисканні на розпилювальну голівку вертикально долілиць (пружинні, у свою чергу, ділять на одноразові й багаторазові; безперервні й дозуючі);
- качаємі безпружинні, що діють при натисканні на розпилювальну голівку збоку;
- клапани із гвинтовим вентилем.
По способі кріплення на балоні:
- що закріплюються в стандартному отворі балона шляхом розжиму вертикальних стінок корпусу клапана під бортик горловини балона спеціальним цанговим пристроєм (для металевих балонів);
- що закріплюються на горловині балона шляхом завальцювання корпуса клапана або капсули на спеціальних стінках (для скляних і пластмасових балонів);
- клапани, накручуємі на горловину посудини (для великих балонів багаторазового використання).
По призначенню:
- стандартні для рідких продуктів;
- для пін;
- для грузлих продуктів;
- для порошків і суспензій;
- клапани спеціального призначення;
- дозуючі клапани.
Рис. Стандартна клапанно-розпилювальна система для рідких продуктів:
1 - розпилювальна голівка (насадка); 2 шток; 3 пружина;
4 гумова манжета; 5 корпус клапана; в сифонна трубка; 7 прокладка; 8 капсула (чашка)
Вітчизняною фармацевтичною промисловістю випускаються чотири типи клапанів і девять типів розпилювачів і насадок до них (мал. 23.2, 23.3). Їх підрозділяють на: розпилювачі для інгаляцій 1, для лікування бронхіальної астми 2, для суспензіонних 3 і плівкоутворювальних 4 аерозолів; насадки стоматологічні, ректальні, вагінальні 5 і ін.
Розпилювачі й насадки вітчизняного виробництва
Пропіленти, що застосовуються для створення препаратів в аерозольному впакуванні.
Важливе значення для видачі аерозольного продукту мають що розсіюють, або евакуюють гази, за допомогою яких усередині посудин створюється тиск. Ці гази називаються пропілентами.
Пропіленти класифікують по величині тиску насичених парів, по агрегатному стані при нормальних умовах і по хімічній природі.
Залежно від тиску насичених пар їх ділять на дві групи: основні, здатні створювати самостійно тиск не менш 2 атм, і допоміжні - створюючі тиск менш 1 атм. По агрегатному стані вони підрозділяються на три групи:
1) зріджені гази: фторорганчні зєднання (хладони або фреони); вуглеводні пропанового ряду (пропан, бутан, ізобутан); хлоровані вуглеводні (вініл і метилхлорид і ін.);
2) стислі (тяжкозжимаємі) гази (азот, закис азоту, двоокис вуглецю);
3) легколетучі органічні розчинники (метиленхлорид, етиленхлорид і ін.).
У технології фармацевтичних аерозолів найчастіше застосовуються зріджені гази хладони-11, -12, -114. Це газоподібні або рідкі речовини, добре розчинні в органічних розчинниках і багатьох маслах, практично нерозчинні у воді, негорючі, не утворюючих вибухонебезпечних сумішей з повітрям і відносно хімічно інертні. Найпоширенішими в більшості країн миру вважаються фреон-11 (CCl3F) і фреон-12 (CC12F2), що застосовуються як холодоагенти в холодильниках.
Сучасні інгалятори ЛС можна розділити на кілька основних типів 19.8):
- аерозольний дозований інгалятор (АДІ);
- порошковий інгалятор (ПІ);
- небулайзер.
Аерозольний дозований інгалятор
АДІ - найпоширеніша в цей час форма інгалятора 90,2% продажів інгаляторів у США). Дозволяє розпорошувати у вигляді аерозолю широкий спектр ЛС (див. табл. 19.7). АДІ можна застосовувати для доставки препаратів у легені, носоглотку (фюзафюнжин) або порожнина носа (глюкокортико-стероїди). Основним недоліком АДІ є необхідність координувати дихальний маневр (інтенсивний і рівномірний вдих) з активацією інгалятора (натискання пальцями на балончик). Хворого варто інформувати про те, що:
- інгаляції за допомогою АДІ варто проводити сидячи або коштуючи (але не лежачи);
- перед використанням необхідно струснути інгалятор;
- при вдиху губи повинні щільно обхопити мундштук інгалятора;
- після завершення вдиху варто затримати подих на 5-10 з, щоб забезпечити кращу адсорбцію аерозолю.
Таблиця. Основні системи доставки інгаляційних ЛС
Дозуючий пристрійЧастка препарату, що досягає легенів, %Місце зберігання препаратуПереваги