Переваги СЦ недолСЦки рСЦзних форм правлСЦння (в контекстСЦ парламентськоi реформи в УкраiнСЦ вСЦд 8 грудня 2004 р.)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вµдення полСЦтики тактичного коректування. ЗаконодавчСЦ механСЦзми цСЦСФi системи можуть у випадку дострокового припинення президентських повноважень винести наверх людину, яка при звичайнСЦй виборчСЦй процедурСЦ не стала б главою держави, тобто влада переходить в руки полСЦтичних аутсайдерСЦв.
ВСЦдсутнСЦсть арбСЦтражу. З одного боку, президент в президентськСЦй системСЦ глава держави СЦ представляСФ СЦнтереси всього народу; з другого року, вСЦн виражаСФ цСЦлком визначений полСЦтичний курс. Перша роль президента символСЦчна, друга роль дСЦйсноi глави виконавчоi влади СЦ лСЦдера певноi партСЦi. ЛСЦнц пише, що багато виборцСЦв СЦ представникСЦв ключових груп елСЦти вважають, що виступ у другСЦй ролСЦ рСЦвнозначний зрадСЦ по вСЦдношенню до першоi, так як президент як глава держави повинен пСЦднятися вище партСЦйних СЦнтересСЦв, щоб являти собою символ нацСЦi СЦ втСЦлювати в своСФму обличчСЦ стабСЦльнСЦсть правлСЦння.
Схиляння до встановлення режиму особистоi влади. ЛСЦнц категорично заявляСФ, що протирСЦччя мСЦж прагненням до забезпечення сильноi та стабСЦльноi виконавчоi влади СЦ пСЦдозрюванням по вСЦдношенню до тСЦСФi ж президентськоi влади в рамках системи президентського правлСЦння впливаСФ на загальну полСЦтику СЦ стиль керСЦвництва, на конкретнСЦ полСЦтичнСЦ рСЦшення СЦ вислови президента СЦ його опонентСЦв, СЦ в цьому СФ зерно конфлСЦкту.
НестабСЦльнСЦсть. Зазвичай вважаСФться, що часта змСЦна кабСЦнетСЦв СЦ урядовСЦ кризи це риси парламентськоi системи. Проте, ЛСЦнц вважаСФ президентську систему менш стабСЦльною по вСЦдношенню до парламентськоi. ДослСЦдники питань стабСЦльностСЦ правлСЦння випускають з виду нестабСЦльнСЦсть президентських кабСЦнетСЦв; мало хто помСЦчаСФ те, що парламентськСЦ системи саме в силу своСФi нестабСЦльностСЦ, якоi насправдСЦ немаСФ рСЦдко впадають в глибокСЦ кризи (5, с. 64).
НеефективнСЦть. ЛСЦнц переконаний, що ризик неефективного правлСЦння вищий в президентськСЦй формСЦ правСЦлСЦння. ВСЦдчайдушно бажаючи втСЦлити свою програму нацСЦоналСЦзацСЦi, чи провести земельну реформу до закСЦнчення строку своiх повноважень, президент здатний до нерозумноi трати грошових коштСЦв чи ризикованих дСЦй, що викликають поляризацСЦю сил в краiнСЦ, - СЦ все це для того, щоб досягнути поставленоi цСЦлСЦ (5, с. 66).
ВидСЦлення цСЦлоi серСЦi недолСЦкСЦв президентськоi форми правлння не означаСФ, що президентська демократСЦя не може бути стабСЦльною: СФ яскравий приклад США. КСЦлькСЦсний аналСЦз краiн президенськоi та парламентськоi демократСЦй, проведений А. Степаном СЦ С. Скеч, доводить, що ступСЦнь виживання демократСЦi в умовах парламентськоi форми вищий, нСЦж в президентськСЦй (4). В основному критика противникСЦв президентськоi системи СЦде по лСЦнСЦi теоретичних, а не практичних аргументСЦв. Переконливу критику аргументСЦв ЛСЦнца СЦ його сторонникСЦв даСФ Д. Горовиць (6, с. 74-75).
Захищають президентську форму М. С. Шугарт, Дж. КерСЦ, С. МСФйнуорСЦнг. На ii захист вони висувають наступнСЦ тези:
ПСЦдзвСЦднСЦсть електорату, яка характеризуСФ ступСЦнь та засоби, за допомогою яких виборнСЦ полСЦтичнСЦ керСЦвники несуть вСЦдповСЦдальнСЦсть перед громадянами. Чим бСЦльш прямим СФ звязок мСЦж зробленим електоратом вибором СЦ його очСЦкуваннями вСЦдносно дСЦяльностСЦ керСЦвникСЦв, тим вищим СФ ступСЦнь пСЦдзвСЦтностСЦ (4).
РЖдентифСЦкацСЦйнСЦсть. За Шугартом та КерСЦ, прямСЦ вибори президента мають СЦ СЦнший позитивний аспект здатнСЦсть виборцСЦв передбачати можливий склад потенцСЦйного керСЦвництва ще до пСЦдрахунку результатСЦв виборСЦв.
ВзаСФмнСЦ стримування. Президентська система характеризуСФться системою стримувань СЦ противаг, яка не лише посилюСФ контроль парламенту над виконавчою владою, але СЦ навпаки (4).
АрбСЦтраж. Коли президент маСФ пСЦдтримку парламентськоi бСЦльшостСЦ, йому немаСФ причини виступати в якостСЦ бСЦльшостСЦ.
НезалежнСЦсть конгресу (парламенту) в законодавчих питаннях. В силу того, що в президентськСЦй системСЦ депутати можуть займатися законодавчими питаннями не турбуючись про те, що iх дСЦяльнСЦсть може призвести до падСЦння правлСЦння, правляча партСЦя чи коалСЦцСЦя розглядаСФ законопроекти з точки зору iх достоiнств, а не в звязку з ризиком вотума недовСЦри; тому законодавцСЦ тут незалежнСЦ в своiх судженнях (4).
ПрезиденталСЦзм може перешкоджати проведенню гри за принципом переможець отримуСФ все. Попри тезу ЛСЦнца, МейнуорСЦнг СЦ Шугарт переконливо доводять, що система стримувань СЦ противаг блокуСФ тенденцСЦю, при якСЦй переможець отримуСФ все. Якщо партСЦя чи коалСЦцСЦя партСЦй програСФ на президентських виборах, то вона цСЦдком може контролювати голосування по ключових питаннях СЦ мСЦняти обстановку в парламентСЦ (4).
ПротирСЦччя доказСЦв сторонникСЦв парламентськоi СЦ президенськоi систем в сучаснСЦй науцСЦ, пСЦдмСЦчаСФ А. Н. Медушевський, наводить на думку про iх схожСЦсть при якСЦсно рСЦзних оцСЦнках (3, с. 208).
НапСЦвпрезиденська форма правлСЦння усуваСФ багато недолСЦкСЦв президентськоi системи.
По-перше, проблема тимчасовоi жорсткостСЦ в меншому степенСЦ виражена в напСЦвпрезидентськСЦй формСЦ у порСЦвняннСЦ з президентською тодСЦ, коли президенту протистоiть опозицСЦйно настроСФний парламент;
По-друге, проблема мажоритарностСЦ помякшуСФться завдяки способу формування кабСЦнету. ОскСЦльки кабСЦнет потребуСФ довСЦри з боку парламенту, то вСЦн не може бути лише представником СЦнтересСЦв президента, як при президентськСЦй формСЦ;
По- третСФ, напСЦвпрезидентська система згладжуСФ проблему подвСЦйноi демократичноi легСЦтимностСЦ, оскСЦльки може попереджати призупинення законодавчого процесу в умовах протистояння мСЦж президентом та парламент?/p>