Переваги СЦ недолСЦки рСЦзних форм правлСЦння (в контекстСЦ парламентськоi реформи в УкраiнСЦ вСЦд 8 грудня 2004 р.)
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
, президент республСЦки обираСФться членами обох палат на iхньому спСЦльному засСЦданнСЦ, але при цьому у виборах беруть участь по три депутата з кожноi областСЦ, обраних обласною радою). У федеративних державах участь парламенту в обраннСЦ глави держави, також роздСЦляСФться з представниками членСЦв федерацСЦi. Вибори глави держави в парламенськСЦй республСЦцСЦ можуть здСЦйснюватися СЦ на основСЦ загального виборчого права, що характерно для АвстрСЦi. Глава держави в парламенськСЦй республСЦцСЦ маСФ повноваження: обнародуСФ закони, видаСФ декрети, призначаСФ главу уряду, СФ верховним головнокомандуючим збройними силами та СЦн.
НайбСЦльш СЦстотною рисою парламентарноi республСЦки СФ те, що уряд лише тодСЦ правомочний здСЦйснювати керування державою, коли вСЦн користуСФться довСЦрою парламенту. Головною функцСЦСФю парламенту СФ законодавча дСЦяльнСЦсть СЦ контроль за виконавчою владою. Парламент володСЦСФ важливими фСЦнансовими повноваженнями, оскСЦльки вСЦн розробляСФ СЦ приймаСФ державний бюджет, визначаСФ перспективи соцСЦально-економСЦчного розвитку краiни, вирСЦшуСФ основнСЦ питання зовнСЦшньоi, у тому числСЦ оборонноi полСЦтики. Парламенська форма республСЦканського правлСЦння являСФ собою таку структуру вищих органСЦв державноi влади, що реально забезпечуСФ демократизм СЦ законнСЦсть громадського життя, свободу особи. До парламенських республСЦк можна вСЦднести ФРН, АвстрСЦю, ШвейцарСЦю, РЖсландСЦю, РЖндСЦю й СЦн.
Президентська республСЦка
Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньоi палати парламенту формуСФ склад уряду, яким керуСФ сам. НайбСЦльш характернСЦ риси президентськоi республСЦки :
- позапарламентський метод обрання президента (прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, БразилСЦя, ШвейцарСЦя, РЖран, РЖрак) СЦ формування уряду;
- вСЦдповСЦдальнСЦсть уряду перед президентом, а не перед парламентом;
- бСЦльш широкСЦ, нСЦж у парламентськСЦй республСЦцСЦ, повноваження глави держави.
Класичною президентською республСЦкою СФ СполученСЦ Штати Америки (в конституцСЦi США чСЦтко визначено, що вища законодавча влада належить парламенту, виконавча - президенту, судова - Верховному суду). Характерним для всСЦх президентських республСЦк, незважаючи на iхню розмаiтнСЦсть, СФ те, що президент сполучаСФ повноваження глави держави СЦ глави уряду та бере участь у формуваннСЦ кабСЦнету мСЦнСЦстрСЦв. Президент надСЦляСФться й СЦншими важливими повноваженнями: як правило, вСЦн маСФ право розпуску парламенту, СФ верховним головнокомандуючим, оголошуСФ надзвичайний стан, затверджуСФ закони шляхом iхнього пСЦдписання, призначаСФ членСЦв Верховного Суду та СЦн.. У цивСЦлСЦзованих краiнах президентську республСЦку вСЦдрСЦзняСФ сильна виконавча влада, нарСЦвнСЦ з якою, за принципом подСЦлу влади, нормально функцСЦонуСФ законодавча СЦ судова влада.
ЗмСЦшана (напСЦвпрезидентська)
Глава держави (президент) пропонуСФ склад уряду (насамперед кандидатуру премСФр-мСЦнСЦстра), який пСЦдлягаСФ обовязковому затвердженню парламентом. Виконавча влада належить не лише президенту, але й премСФр-мСЦнСЦстру, який очолюСФ уряд. Президент маСФ право головувати на засСЦданнях уряду. Президент обираСФться позапарламентським шляхом (Украiна, ФСЦнляндСЦя, ФранцСЦя).
3. Переваги СЦ недолСЦки президентськоi, парламентськоi та змСЦшаноi систем
парламентська президентська республСЦка державне правлСЦння
ОсновнСЦ переваги СЦ та недолСЦки президентськоi, парламентськоi та змСЦшаноi форм правлСЦння були сформульованСЦ Х. ЛСЦнцем (5). Навколо його СЦменСЦ, а головне поглядСЦв сформувалась цСЦла армСЦя сторонникСЦв парламентськоi системи (СЦ, вСЦдповСЦдно, противникСЦв президентськоi форми). В сторонСЦ вСЦд двох непримиримих таборСЦв стоять тСЦ, хто пСЦдтримуСФ змСЦшанСЦ форми правлСЦння. РЖ четвертий табСЦр становлять вченСЦ, якСЦ вважають що слСЦд абсолютизувати переваги та недолСЦки рСЦзних форм правлСЦння, оскСЦльки одна СЦ та ж форма правлСЦння може мати зовсСЦм рСЦзне наповнення, функцСЦонуючи в рСЦзних соцСЦальних умовах та артикулюючи рСЦзнСЦ сторони полСЦтичного спектра (3, с. 210).
До небезпек президентськоi форми ЛСЦнц (5) вСЦдносить наступнСЦ:
ВСЦдсутнСЦсть тимчасовоi гнучностСЦ. ПрезиденталСЦзм не маСФ жодних способСЦв вСЦдправити у вСЦдставку правлСЦння,яке працюСФ не достатньо добре та ефективно, нелегСЦтимно, окрСЦм виключноi процедури СЦмпСЦчменту президента. В пСЦдсумку, те, що при парламентськСЦй системСЦ правлСЦння вилилось би в чергову урядову кризу, при президентськСЦй системСЦ може переродитись у загальну кризу режиму (5, с. 65).
МажоритарнСЦ тенденцСЦi. Президенська система працюСФ за принципом переможець отримуСФ все. Мажоритарний принцип робить полСЦтику грою з нулевою сумою, але подСЦбнСЦ СЦгри, пСЦдмСЦчаСФ ЛСЦнц, спричинюють конфлСЦкт. ПрезиденськСЦ вибори дуже сильно пСЦднСЦмають ставки, що неминуче веде до загострення вСЦдносин в суспСЦльствСЦ та його подальшСЦй поляризацСЦi.
ПодвСЦйна демократична легитимнСЦть президента та парламента, кожен з яких вибираСФться всенародно, може стати джерелом конфлСЦкту мСЦж законодавчою та виконавчою владою, настоюСФ ЛСЦнц. В президентському режиму вСЦдсутнСЦ демократичнСЦ принципи вирСЦшення спорСЦв мСЦж гСЦлками влади щодо того, яка ж з них фактично СФ вираженням волСЦ народу, справжнСЦм носСЦСФм демократичноi легСЦтимностСЦ.
Винагородження полСЦтичний аутсайдерСЦв. ЧСЦтко встановлений строк президентських повноважень призводить до того, що полСЦтичний процес автоматично розпадаСФться на жорстко роздСЦленСЦ перСЦоди, що практично не лишаСФ можливостСЦ для пров?/p>