Geum.ru

Педагогічна взаємодія і механізм співробітництва педагога й учнів

Курсовой проект - Педагогика

Другие курсовые по предмету Педагогика

учнів, взаємопроникненні їх у світ почуттів і переживань, готовності прийняти співрозмовника, взаємодіяти з ним. [3, С.78-79]

Головними ознаками педагогічного спілкування на субєкт-субєктному ґрунті є:

  1. Особистісна орієнтація співрозмовників готовність бачити і розуміти співрозмовника; самоцінне ставлення до іншого. Враховуючи право кожного на вибір, ми повинні прагнути не навязувати думку, а допомогти іншому обрати власний шлях розвязання проблеми. У конкретній ситуації це може реалізуватися за допомогою різних прийомів. Так, до класу прийшов новий учень, хвора, нервова дитина. Він може навіть заспівати на уроці. Коли це сталося вперше, діти засміялися, вдруге вчитель зауважив: Андрієві дуже хочеться співати, і він не може стримати себе. Давайте не будемо відволікатися. Делікатне зауваження зберегло гідність учня і вчителя, показало недоречність поведінки і спонукало до роботи.
  2. Рівність психологічних позицій співрозмовників. Хоча вчитель і учні нерівні соціальне (різні життєвий досвід, ролі у взаємодії), проте для забезпечення активності учня, через яку ми можемо сподіватися на розвиток його особистості, слід уникати домінування педагога і визнавати право учня на власну думку, позицію, бути готовим самому також змінюватися. Учні хочуть, щоб з ними радилися, зважали на їхні міркування, і завдання вчителя враховувати цю потребу.
  3. Проникнення у світ почуттів і переживань, готовність стати на позицію співрозмовника. Це спілкування за законами взаємного довіря, коли партнери дослухаються один до одного, поділяють почуття, співпереживають.
  4. Нестандартні прийоми спілкування, що є наслідком відходу від суто рольової позиції вчителя [5, С.53].

Залежно від того, реалізовано принцип субєкт-субєктної чи субєкт-обєктної взаємодії, спілкування постає як функціонально-рольове або особистісно зорієнтоване.

Функціонально-рольове спілкування вчителя суто ділове, стандартизоване, обмежене вимогами рольової позиції. Головна мета його забезпечення виконання певних дій. Особисте ставлення педагога й учня не враховується й не виявляється.

Особистісно орієнтоване спілкування вчителя передбачає виконання нормативне заданих функцій з виявом особистого ставлення, своїх почуттів. Головна мета впливу розвиток учнів. Особистісно орієнтоване спілкування складна психологічна взаємодія. Як видно з його визначення, вчитель, який організує стосунки з учнями таким чином, спрямований не стільки на виконання нових завдань, скільки на розвиток учнів за допомогою певних дій, форм роботи.

Отже можна зробити висновки, що професійне педагогічне спілкування передбачає високу його культуру, яка засвідчує вміння педагога реалізовувати свої можливості у спілкуванні з іншими людьми, здатність сприймати, розуміти, засвоювати, передавати зміст думок, почуттів, прагнень у процесі навчання і виховання. Педагогічне спілкування є явищем поліфункціональним, яке забезпечує обмін інформацією, співпереживання, пізнання особистості, самоутвердження, продуктивну організацію взаємодії. Обмін інформацією і ставленням співбесідників один до одного характеризує комунікативний аспект спілкування, пізнання особистості й самоутвердження перцептивний, а організація взаємодії інтерактивний. Педагогічне спілкування допомагає вчителеві організувати взаємодію на уроці і поза ним як цілісний процес.

 

Розділ 2. Стратегії та способи педагогічної взаємодії

 

2.1 Особистісно-орієнтована стратегія педагогічної взаємодії

 

Особистісно-орієнтована стратегія педагогічної взаємодії характеризується такими особливостями:

  1. ставленням до учня як субєкту власного розвитку;
  2. орієнтацією на розвиток і саморозвиток його особистості;
  3. створенням умов для самореалізації і самовизначення особистості;
  4. установленням субєкт-субєктних відношень.

Для визначення навчальної роботи, заснованої на безпосередній взаємодії субєктів навчальної діяльності, дослідники використовують такі терміни, як "групова робота", "спільна навчальна робота", "навчальне співробітництво" та ін. Сьогодні у вітчизняній педагогіці все частіше використовується термін "навчальне співробітництво", як найбільш змістовний, діяльнісно-орієнтований, який визначає багатобічну взаємодію усередині навчальної групи й взаємодію вчителя з групою. Співробітництво як спільна діяльність, як організаційна система активності взаємодіючих субєктів характеризується: 1) просторовою й тимчасовою співприсутністю, 2) єдністю мети, 3) організацією і управлінням діяльністю, 4) наявністю позитивних міжособистісних взаємин.

Співробітництво в навчальному процесі являє собою розвинену мережу за такими лініями: 1) вчитель - учень, 2) учень - учень в парах (діадах) й в трійках (тріадах), 3) загальногрупову взаємодію учнів в колективі [5, С.59].

Співробітництво стає продуктивним, якщо:

  1. здійснюється за умови включення кожного учня в розвязання завдань не в кінці, а на початку процесу засвоєння нового предметного змісту;
  2. організовано як активне співробітництво з учителем та іншими учнями;
  3. у процесі навчання відбувається становлення механізмів саморегуляції поведінки й діяльності учнів;
  4. усвідомлюються уміння створення цілей.

Навчання в співробітництві розглядається в світовій педагогіці як найбільш успішна альтернатива традиційним методам. Воно також відо?/p>