Педагогічна взаємодія і механізм співробітництва педагога й учнів

Курсовой проект - Педагогика

Другие курсовые по предмету Педагогика

уже у школі бачило переваги педагогіки співробітництва і діалогу, однак може працювати лише у режимах монологу і діалогу. Вчорашнє покоління звикло лише до режиму роботи монологічного, предметно орієнтованого. Завтрашні вчителі під впливом застосовуваних у їхніх школах методик кооперативного, інтерактивного особистісно орієнтованого навчання сприйматимуть діалог на уроці як норму, партнерські стосунки вчителя і учня як природний стан.

Отже, якщо вважати, що сьогодні вища школа перебуває на точкових роздоріжжях між:

  1. педагогічним монологом чи педагогічним діалогом;
  2. предметно орієнтованим чи особистісно орієнтованим навчальним процесом;
  3. авторитарним чи адаптивним управлінням навчальними закладами;
  4. однолінійним чи інтерактивним плануванням освітніх змін;
  5. репродуктивними чи інтерактивними навчальними методиками;
  6. особистісно орієнтованою педагогікою, що є кожного разу унікальним синтезом, конструкцією наукових знань і життєвого (надзвичайно важливого) педагогічного досвіду конкретної людини чи педагогікою - кладовою чужих, віками перемальовуваних репродукцій, то можемо зробити висновок, що наявні природні тенденції розвитку системи педагогічної взаємодії за кожним із зазначених напрямів і значні перспективи, незважаючи на зовнішні умови.

Аналіз педагогічної взаємодії субєктів традиційного навчального процесу, з одного боку, і аналіз педагогічної взаємодії у віртуальному середовищі субєктів дистанційного навчального процесу, з іншого боку, дозволяє зробити висновок про те, що етапи і механізми організації педагогічної взаємодії субєктів навчання відповідно у системах традиційної і дистанційної освіти базуються на спільних організаційно-методичних засадах. Це означає, що основні положення з організації педагогічної взаємодії, застосовувані у традиційній педагогіці, можуть бути спроектовані на дистанційне навчання за умови їх попередньої адаптації до нових технологічних умов протікання педагогічного процесу.

Американські педагоги пропонують такі принципи для оптимізації педагогічної взаємодії у віртуальному середовищі субєктів дистанційного навчального процесу:

  1. ефективні навчальні середовища мають ініціювати часті і значимі взаємодії між дистанційним педагогом і учнями;
  2. педагогічна взаємодія між тими, хто дистанційно навчається, має збагачувати їх і всіляко підтримуватися;
  3. сучасні системи комунікацій слід розглядати як інструмент для створення і підтримки спілкування між дистанційними учнями;
  4. програми дистанційного навчання мають шукати творчі рішення поставлених цілей, які реалізуються у традиційній системі навчання: неформальна взаємодія викладача і студентів, можливість залучення до навчання спеціалістів-професіоналів, оперативний доступ до навчальних послуг і ресурсів.

 

Список використаних джерел

 

  1. Бех І.Д. Закономірності сучасного виховного процесу // Дошкільне виховання. 2004. - №2. С. 3 - 5.
  2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник \ За ред. В.Г. Кременя. К.: Освіта, 2004. 384 с.
  3. Гапоненко Л. Розвиток рефлексіїї як психологічного механізму корекції професійної поведінки у педагогічному спілкуванні // Педагогіка і психологія. - 2001. - № 3-4. - С. 81-89.
  4. Дрейвс В.А. Преподавание он-лайн. М.: МАПДО, 2003. 360 с.
  5. Ильин Г. Л. Философия образования (идея непрерывности). - М., 2002.
  6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко. К., 2005. 608 с.
  7. Коротаева Е.В. Директор-учитель-ученик: пути взаимодействия. - М.: Сентябрь, 2000. 144 с.
  8. Критерии качества учебных курсов. Рекомендации американских педагогов.
  9. Кульневич С. В. Педагогика личности. От концепций до технологий. - Ростов-н / Д, 2001.
  10. Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс: Навчальний посібник / За ред. В.М.Кухаренка. Харків: НТУ “ХПІ”, “Торсінг”, 2002. 320 с.
  11. Нор К.Ф. Використання американського досвіду формування комунікативних умінь майбутніх учителів // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 28. Вип. 15. Педагогічні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. - С. 54-58.
  12. Образовательно-педагогическая прогностика. Теория, методика, практика: Учеб. пособие / Б. С. Гершунский. - М., 2003.
  13. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии / Под ред. С.А.Смирнова. М.: Академия, 2006. 512 с.
  14. Педагогічна майстерність: Підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - К.: Вища школа, 2004. -418с.
  15. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2-х т. Т. 2. М., 2001. 420 с.
  16. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька. Навч. Посібник. К., 2002. 270 с.
  17. Савенкова Л. Комунікативність учителя. // Педагогіка толерантності. - 2007. - №1. - С. 94-100.
  18. Соколов В.Н. Педагогические взаимодействия в эвристическом обучении: Автореф. дис. д-ра пед. наук. - М., 2003.
  19. Сисоєва С.О. Проблеми дистанційного навчання: педагогічний аспект // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Випуск ІІІIV. 2003. C. 81.
  20. Степанов О. М., Фібула М. М. Основи психології і педагогіки: Посібник, Київ: Академвидав, 2003; 502с.
  21. Третьяков П. И., Митин С. Н., Бояринцева Н. И. Адаптивное управление педагогическими системами: Учеб. пособие для студ. высших учеб. заведений. - М., 2003.