Педагогічна взаємодія і механізм співробітництва педагога й учнів
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
педагогічної взаємодії, вказують сучасні українські вчені педагоги О.В. Глузман, О.М. Друганова, С.Т. Золотухіна, М.Б. Євтух, В.С. Курило, О.М.Микитюк, С.О.Микитюк, В.К.Майбородова, Н.С.Побірченко, Н.В.Пузиркова, О.А.Рацул та ін. Низка дослідників (Н.В.Єлізарова, М.И.Фрумін, Г.А.Цукерман, Е.В.Чудінова й ін.) звертається до особливостей навчальної взаємодії. Роботи закордонних авторів (Р.Селман, О.Стауфорд, М.Фландерс, М.Хаузен) розглядають взаємодію, або інтеракцію, у навчанні, виходячи з положень гуманістичної й когнітивної психології. Навчанню в малих групах співробітництва (cooperative learning”) присвячені роботи Р. Славіна (Student team learning\ навчання у команді), Девіда Джонсона й Роджерса Джонсона (Learning Together\Учимося разом), Шломо Шаран (дослідницька діяльність в групах), а також Ел.Аронсон (Jigsaw / Ажурна пилка), Спенсер, Каган й ін. Емоційно комунікативну сторону навчальної взаємодії аналізують у своїх працях Е.И.Бєленкіна, Л.В.Жарова, В.В.Котов, М.М.Рибакова, М.В.Сєдова, Р.Х.Шакуров та ін. Як соціально-психологічний процес розглядають співробітництво з дітьми М.А.Вейт, Б.Г.Огаянц, О.В. Суботський. Позиція дорослого у співробітництві з підлітками представлена як прояв педагогічної творчості в роботах А.С.Белкіна, І.Д.Демакової, В.А.Кан-Калика, М.Д.Никандрова [17, С.15-16].
Проблемам комунікативної підготовки майбутнього педагога присвячено велику кількість досліджень як психологів так і педагогів: теоретико-методологічні основи професійного спілкування ( Киричук А.В., Максименко С.Д., Орбан Л.Є., Савенкова Л.О., Синиця А.А., Семиченко В.А., Титаренко Т.М., Яценко Т.С.); проблеми педагогічної взаємодії (Бал Г.А., Вієвська М.Г., Власенко В.В., Кондрашова Л.В., Нечаєва Л.В.); формування у майбутнього вчителя індивідуального стилю педагогічного спілкування (Андрєєв А.А., Галузяк В.М., Мешко Г.М. ); формування комунікативних вмінь і навичок (Білоусова З.І., Кирилова І.Г., Васильєва М.П., Каплинський В.В., Косова Н.М., Коць М.А., Шепеленко Т.Я); способи комунікативної підготовки вчителя (Березюк О.Р., Наумов В.П.); культура педагогічного спілкування (Байкін Ф.Ф., Грехньов В.С., Гриценко Т.С., Ільяєва І.А., Омельченко С.Д.) [9, С.16-20].
Незважаючи на широке коло існуючих досліджень, що розвивають різні аспекти педагогічної взаємодії (педагогіку взаємодії (А.С. Белкін, І.А. Зимова, Є.В. Коротаєва, А.І.Кравченко, М.І. Щевандрін); педагогіку підтримки (О.С.Газман, Н.М.Михайлова, С.М.Юсфін); педагогіку співробітницької взаємодії (Л.В. Байбородова); організацію навчальної взаємодії в колективних, кооперативних, групових формах роботи (А.І. Донцов, Х.Й. Лийметс, А.В. Петровський, В.В. Фляків, Д.І. Фельдштейн, Г.А.Цукерман, С.Г.Якобсон), раціонально психологічний напрямок (П.П.Блонський, Г.О.Гордон, А.Г.Калашников, А.В.Луначарський, А.П.Пинкевич, Л.М. Рубінштейн)), на цей момент, не можна говорити про існування цілісної характеристики ідеї педагогічної взаємодії як міждисциплінарної, психолого-педагогічної проблеми. До того, як цілісна технологія, ідея педагогічна взаємодія ще не отримала втілення у будь-якій моделі, яка би мала чітко відпрацьований нормативно-термінологічний апарат, який є таким необхідним на теперішньому етапі реформування принципів побудови системи вищої освіти України [21, С.31-32].
Отже, можна зробити висновок, що незважаючи на широке коло існуючих досліджень, що розвивають різні аспекти педагогічної взаємодії, на цей момент, не можна говорити про існування цілісної характеристики ідеї педагогічної взаємодії як міждисциплінарної, психолого-педагогічної проблеми.
1.2 Поняття педагогічної взаємодії
Термін педагогічна взаємодія як поняття в науковій літературі трактується неоднозначно. У філософії взаємодія розглядається як категорія, що відображає процеси впливу різних обєктів один на одного, їх взаємообумовленість, взаємоперехід, зміну стану (О.О. Бодальов, Л.П. Буєва, Б.Ф. Ломов, Б.Д. Паригін) [3, С.31-32].
В психології термін міжособистісна взаємодія розуміється як сукупність звязків і взаємовпливів людей, що відбуваються в процесі спільної діяльності. В.А. Кан-Калік і Н.Д. Нікандров, вивчаючи соціально-психологічну взаємодію, розглядають її як механізм спілкування і ототожнюють її з процесом співтворчості. Вони вважають, що педагогічне спілкування - це соціально-психологічна взаємодія, в процесі якої відбувається ефект взаємозараження. Його основою є педагогічне співпереживання, емоційна спільність переживання педагога і дитини [11, С.36].
Педагогічна взаємодія є необхідною умовою ефективності педагогічного процесу. Поняття взаємодія включає в себе в єдності педагогічний вплив і власну активність вихованця, що виявляється у відповідних уявленнях або опосередкованих впливом на педагога й на себе самого (самовиховання).
Взаємна активність вихователів і вихованців у педагогіці позначається термінами педагогічна взаємодія, педагогічне співробітництво, педагогічне партнерство. Взаємодія це своєрідне втілення звязків, взаємин між людьми, котрі, вирішуючи спільні завдання, взаємовпливають, доповнюють один одного і досягають успіху в розвязанні поставлених завдань. Природно, що змін зазнають і субєкти, і ті обєкти, на які спрямована взаємодія. Разом означає не сумарно, а взаємодоповнюючи.
Педагогічний процес це динамічна взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої виховної мети. Педагогічна взаємодія своєрідна: її зміст та способи визначаються завданнями ?/p>