Офісні будівлі в історичному середовищі
Информация - Строительство
Другие материалы по предмету Строительство
?ставники цього стилю в архітектурі використали нові технічні і конструктивні засоби, вільне, частіше асиметричне планування і сучасні матеріали в обробці фасадів і інтерєрів будівель (кераміка, поливні кахлі) для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель і споруд.
У рамках модерну кінця XIX ст. у США виникла так звана чікагська школа архітектури, найбільш помітною фігурою якої став Луїс Саллівен, який запропонував тип висотної офісної будівлі з мінімумом декору - хмарочос. Модерн, так би мовити, завершив творчі пошуки будівельників XIX ст. і став сходинкою до архітектури сторіччя ХХ-го.
У сучасному місті не треба забороняти забудову в історичних районах, а навіть навпаки. З історією треба уміти розмовляти. Якщо до роботи береться архітектор високого класу, то він і в історичному середовищі, розуміючи цю історію, користуючись нею, відповідаючи їй, запроектує красиві обєкти. Але не можна це робити фрагментарно. Якщо узятися за історичні квартали і почати реставрувати, оновлювати історичне середовище, витримувати її контекст, то це треба вирішувати не на одній споруді, а ширше, масштабно. За кордоном існує видимий підхід до містобудування в таких містах, як Відень, Берлін, Нюрнберг і багато інших. Ці міста демонструють, наскільки тактовно і уміло можна працювати, якщо шукати підхід не до однієї споруди, а поквартально, з виявленням поваги до історичних цінностей, із збереженням максимально красивих рис цієї історичної цінності, з сучасними доповненнями. Адже "історія архітектури" не завжди красива. На жаль, Києву не повезло в цьому сенсі. Якщо говорити про центральні частини таких міст, як Відень, Будапешт, Прага та інші, там дійсно присутні багатошарові пласти "Прекрасної Архітектурної" історії. Але або архітектори були професіональніші, або вимоги замовників були вищими, але ці міста відбулися в тій класичній, історичній архітектурі, яку ми шукаємо і про яку говоримо в Києві.
У Києві немає таких цілісних історичних кварталів, ансамблів, вулиць, споруд. Подивимося, наприклад, на Поштову площу: куди вже більш історичне місце набережна, яка була гордістю Дніпра, комірами в місто, з підйомом до Володимирської гори. Те, що там набудували зараз, не гідно професіоналів. Але справа не тільки в архітекторах, а і у вимогах чиновників і замовників. Бізнес вимагає більше квадратних метрів, і це є хворобою, що привела до того, що в історичному середовищі міста виникли такі невдалі архітектурні рішення. Хоча автори і прагнули до історичної архітектури, але не вистачило професійного просторового уявлення про ці місця і етичного, душевного регламенту, до якого людина повинна прислухатися, працюючи в історичному середовищі. Працювати в історичному середовищі, реконструювати, пристосовувати, відновлювати можна і сучасними стильовими прийомами архітектури. Тобто, не тільки повторення є алгоритмом роботи в історичному середовищі можна і нове створити, але потрібно цим проникнутися, щоб старе і нове було одним єдиним містобудівним текстом. Але це вже питання майстерності. А захищати історичне середовище треба скоріше не від забудови, а від кандидатів в архітектори. Коли така робота потрапляє до рук професіоналів, у них все виходить уміло, і захищати історію немає необхідності. У розділ кута необхідно ставити питання не "що побудувати", а як.
Середина 1990-х початок 2000-х років: Софійський собор і Софійська площа. Наразі існує реальна загроза руйнування головної і найдавнішої памятки вітчизняної духовності, історії та культури Софійського собору. Памятка, що вистояла за часів татаро-монгольської навали і фашистської окупації, може загинути в незалежній Українській державі. Поблизу фундаментів собору розташований елітний підземний фітнес-центр із басейнами і паркінгом. Два чотириповерхові стародавні будинки цінні памятки архітектури (вул. Володимирська, 20-22), що стоять над фітнес-центром, понівечені протиправною надбудовою спільного мансардного поверху з агресивними за формами вежами і фронтонами, що, піднімаючись над витонченими куполами собору, позбавили його колишньої монументальності (архітектори С.Бабушкін, В.Смирнов). Облаштування підземної бетонної коробки порушило режим циркуляції підземних джерел, що сформувалися протягом століть, і через підйом ґрунтових вод почалося замокання стін собору. На протилежному боці Софійської площі протягом десяти років (зі значними перервами) здійснювалося протиправне будівництво гігантського готелю у вигляді скляного барабана. "Хаят" звели на місці трьох зруйнованих заради цього памяток архітектури: двох на Михайлівському провулку і однієї, зверненої головним фасадом на Софійську площу. Через скандал, що виник у результаті обурення громадськості діями "забудовників", фасад останньої памятки був відтворений, хоча й із відчутними втратами елементів декору. Його безглуздо вмонтували у "криве дзеркало" головного фасаду готелю (архітектори Я.Віг, С.Бабушкін). Побудований вище Софійського й Михайлівського соборів готель порушив візуальну вісь між цими святинями, вніс різкий дисонанс в історично сформований архітектурний ансамбль Софійської площі.
Не вписується в історичне середовище одного із заповідних куточків центру Києва (можна сказати, його візитної картки) і нещодавно побудований висотний монстр (Рильський пров., 4), що візуально "сперечається" із дзвіницею Софійського
У своїх інтервю тодішній мер Києва О.Омельченко говорив, що він засуджу