ОсобливостСЦ гармонСЦзацСЦi корпоративного права СФвропейських краiн
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? мали на увазСЦ тСЦльки секундарну (вторинну) свободу установи. Проте сказане ними вСЦдносно секундарноi свободи цСЦлком застосовно СЦ до первинноi свободи установи, тобто до свободи перемСЦщення компанСЦй. ВСЦдповСЦдно до думки першоi групи авторСЦв, перешкоди для здСЦйснення свободи установи полягають у тому, що нацСЦональнСЦ норми, направленСЦ на захист учасникСЦв компанСЦй СЦ третСЦх осСЦб, наприклад норми про мСЦнСЦмальний капСЦтал або про повноваження осСЦб, виступаючих вСЦд СЦменСЦ компанСЦi, недостатньо гармонСЦзованСЦ. КомпанСЦя, що влаштувалася на територСЦi СЦншоi держави-учасницСЦ, продовжуСФ пСЦдкорятися праву держави свого створення, так що норми приймаючоi держави до неi не застосовуються. Це, проте, несе в собСЦ небезпеку для контрагентСЦв компанСЦi в приймаючСЦй державСЦ, оскСЦльки СЦноземне право може гСЦрше захищати iх СЦнтереси, нСЦж право приймаючоi держави. Саме цю ситуацСЦю СЦ повинне усунути зближення права.
ВСЦдповСЦдно тлумачиться СЦ поняття необхСЦдностСЦ (п. "g" абз. 2 ст. 44 надСЦляСФ Раду СЦ КомСЦсСЦю правом координувати нацСЦональнСЦ положення лише "у разСЦ потреби"). Якщо метою зближення корпоративного права СФ реалСЦзацСЦя свободи установи для компанСЦй, то таке зближення повинне проводитися тСЦльки тодСЦ, коли це необхСЦдно для свободи установи.
ЗабСЦгаючи вперед, слСЦд сказати декСЦлька слСЦв про деяких типових для такоi точки зору висновкСЦв. Як видно з сказаного вище, повноваження органСЦв РДС при такому тлумаченнСЦ поняття "необхСЦднСЦсть" СЦстотно обмеженСЦ. Цьому вСЦдповСЦдаСФ те, що прихильники цього тлумачення, як правило, виходять з того, що гармонСЦзована може бути лише частина корпоративного права. БСЦльш того, вторгнення СФвропейського законодавця в нацСЦональнСЦ правовСЦ системи в СЦдеалСЦ слСЦд звести до мСЦнСЦмуму, оскСЦльки це зрештою негативно позначаСФться на самому правСЦ.
Друга група авторСЦв, навпаки, бачить в зближеннСЦ корпоративного права щось бСЦльше, нСЦж засСЦб для реалСЦзацСЦi свободи установи. Метою зближення права СФ, на iх думку, не тСЦльки реалСЦзацСЦя даноi свободи, але, бСЦльш того, забезпечення компанСЦям рСЦвних умов дСЦяльностСЦ на спСЦльному ринку.
РОЗДРЖЛ РЖРЖРЖ. ДРЖЯЛЬНРЖСТЬ ОРГАНРЖВ РДС
Органи РДС уповноваженСЦ гармонСЦзувати корпоративне право, якщо це потрСЦбне для функцСЦонування СпСЦльного ринку, створення рСЦвних рамкових умов для дСЦяльностСЦ компанСЦй СЦ т.д. ВСЦдмСЦнностСЦ в правСЦ СФ перешкодою для здСЦйснення економСЦчноi СФдностСЦ СЦ необхСЦднСЦсть зближення права "СЦманентно витСЦкаСФ СЦз стану економСЦчноi СЦнтеграцСЦi".
ЗгСЦдно даноi групСЦ думок в РДвропСЦ слСЦд прагнути до якомога повнСЦшоi гармонСЦзацСЦi корпоративного права, оскСЦльки це приведе до усунення перешкод для конкуренцСЦi компанСЦй. КомпанСЦi у всьому РДС будуть поставленСЦ в рСЦвнСЦ правовСЦ умови, СЦ на конкуренцСЦю впливатимуть виключно економСЦчнСЦ, а не правовСЦ чинники. "КонкуренцСЦя законодавцСЦв" представниками даноi позицСЦi оцСЦнюСФться, як правило, негативно, як явище, яке слСЦд уникати. ДоговСЦр про РДС нацСЦлений не на конкуренцСЦю норм, розпоряджень СЦ правових систем, компанСЦй, мСЦсць iх знаходження СЦ товарСЦв без штучних, обумовлених правом перешкод.
У данСЦй роботСЦ гармонСЦзацСЦя корпоративного права розумСЦСФться як засСЦб реалСЦзацСЦi свободи перемСЦщення компанСЦй. Перевага тим самим вСЦддаСФться першСЦй з викладених вище точок зору. Автор роздСЦляСФ СЦ витСЦкаючий з неi важливий висновок, що гармонСЦзацСЦя повинна залишати мСЦсце нацСЦональним вСЦдмСЦнностям, вСЦдкриваючи можливСЦсть конкуренцСЦi законодавцСЦв. Цей висновок спираСФться як на самСЦ положення Договору про РДС, так СЦ на визнання того, що гармонСЦзацСЦя права через визначенСЦ, властивСЦ iй недолСЦки не повинна бути безмежною. РСЦзноманСЦтнСЦсть правових систем в умовах вСЦльного перемСЦщення компанСЦй повинна привести до того, що компанСЦi, вибираючи мСЦсце знаходження, разом з економСЦчними оцСЦнюватимуть СЦ правовСЦ чинники. КомпанСЦi, таким чином, зможуть вибирати право, що оптимально вСЦдповСЦдаСФ iх запитам. Це вСЦдкриваСФ можливСЦсть для так званоi "конкуренцСЦi законодавцСЦв", коли держави-учасницСЦ змагатимуться в створеннСЦ найпривабливСЦшого для компанСЦй корпоративного права.
АналСЦзуючи положення Договору про РДС, слСЦд перш за все визначити, що розумСЦСФться пСЦд реалСЦзацСЦСФю свободи перемСЦщення компанСЦй, тобто встановити, якСЦ функцСЦi зближення права.
ВСЦльне перемСЦщення компанСЦй, безперечно, тягне за собою певнСЦ правовСЦ проблеми. СтворенСЦ в державах-учасницях компанСЦi можуть сильно вСЦдрСЦзнятися одна вСЦд одноi через вСЦдмСЦнностСЦ в нацСЦональному корпоративному правСЦ. З погляду держави-учасника дСЦяльнСЦсть на його територСЦi СЦноземноi компанСЦi, створеноi вСЦдповСЦдно до права бСЦльш лСЦберальним, нСЦж його власне, може приводити до порушення СЦнтересСЦв кредиторСЦв, що знаходяться в цСЦй державСЦ, оскСЦльки СЦноземне право не забезпечуСФ iм такий же рСЦвень захисту, як нацСЦональне право.
Дану проблему в РДС передбачалося вирСЦшити шляхом зближення нацСЦонального права. Зближення маСФ рацСЦю, як випливаСФ з п. "g" абз. 2 ст. 44 Договору, повинно забезпечити рСЦвноцСЦннСЦсть нацСЦональних норм, направлених на захист учасникСЦв компанСЦй СЦ третСЦх осСЦб. Якщо така рСЦвноцСЦннСЦсть буде досягнута, то жодна держава-учасник не зможе заборонити СЦноземноi компанСЦi влаштуватися на своiй територСЦi, посилаючись на те, що СЦноземне право "гСЦрше" регулюСФ вСЦдповСЦднСЦ питання СЦ через це постраждають учасники, що знаходяться в данСЦй державСЦ, СЦ кредитори цСЦСФi компанСЦi.
Важлива функцСЦя зближення корпоративного права полягаСФ тому в усуненнСЦ таких нацСЦональних вСЦдмСЦнностей, якСЦ можуть