ОсобливостСЦ гармонСЦзацСЦi корпоративного права СФвропейських краiн
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
третСЦх осСЦб".
ПСЦд третСЦми особами ДоговСЦр розумСЦСФ не тСЦльки кредиторСЦв компанСЦi, але СЦ будь-яких СЦнших осСЦб, СЦнтереси яких потребують захисту при реалСЦзацСЦi компанСЦями свободи заснування. Поняття третСЦх осСЦб в значеннСЦ п. "g" абз. 3 ст. 54 Договору про РДС не може бути, обмежене кредиторами компанСЦi.
Наприклад, Перша директива РДС встановлюСФ, що компанСЦя зобовязана публСЦкувати певну СЦнформацСЦю на користь будь-яких третСЦх осСЦб, а не тСЦльки учасникСЦв або кредиторСЦв. ВСЦдповСЦдно будь-яка третя особа маСФ право знайомитися з цСЦСФю СЦнформацСЦСФю або звертатися до суду у разСЦ ii ненадання.
СпСЦрним СФ питання про те, чи включаються в коло "третСЦх осСЦб" працСЦвники компанСЦi. З одного боку, iх СЦнтереси пСЦдлягають захисту при перемСЦщеннСЦ компанСЦi за кордон, при злиттСЦ компанСЦй з рСЦзних держав-учасниць, придбаннСЦ СЦноземною компанСЦСФю контролюючоi участСЦ СЦ т.д. Тому захист працСЦвникСЦв мСЦг би проводитися СЦ в рамках координацСЦi корпоративного права. З другого боку, захист СЦнтересСЦв працСЦвникСЦв СФ частиною трудовоi СЦ соцСЦальноi полСЦтики, про яку йде мова в ст. 137 (ранСЦше ст. 118) Договору про РДС. Частина авторСЦв дотримуСФться думки, що якщо йдеться не про окремого працСЦвника, а про iх сукупнСЦсть, про "трудовий колектив", то зближення маСФ рацСЦю вСЦдповСЦдно до п. "g" абз. 2 ст. 44 виключаСФться.
ДеякСЦ автори, навпаки, вважають, що працСЦвники вСЦдносяться до числа третСЦх осСЦб. ЦСЦ автори на пСЦдтвердження своСФi думки посилаються на те, що Третя директива РДС (так звана "Директива про злиття") включила норми про захист працСЦвникСЦв при злиттСЦ. НасправдСЦ такСЦ норми присутнСЦ тСЦльки в первинному проектСЦ директиви, СЦ з остаточноi редакцСЦi були виключенСЦ. Вони були перенесенСЦ в спецСЦальну директиву, прийняту ненабагато ранСЦше на пСЦдставСЦ ст. 94 (ранСЦше ст. 100) Договору, загальноi норми про гармонСЦзацСЦю права.
НарештСЦ, деякСЦ ученСЦ, не приймаючи нСЦ ту, нСЦ СЦншу точку зору, вважають, що участь працСЦвникСЦв в органах управлСЦння компанСЦi може регулюватися на пСЦдставСЦ п. "g" абз. 2 ст. 44 вже тому, що така участь зачСЦпаСФ СЦ СЦнтереси учасникСЦв компанСЦi принаймнСЦ при дуалСЦстичнСЦй системСЦ управлСЦння, оскСЦльки обмежуСФ право учасникСЦв одноосСЦбно визначати склад контролюючого органа. СправедливСЦсть цСЦСФi думки викликаСФ сумнСЦв тому, що в даному випадку не виникаСФ необхСЦдностСЦ захисту учасникСЦв компанСЦi. Надання працСЦвникам права брати участь у визначеннСЦ складу контролюючого органу зовсСЦм не означаСФ, що учасникСЦв компанСЦi необхСЦдно захищати вСЦд ii працСЦвникСЦв. Враховуючи це, спроба виправдати гармонСЦзацСЦю трудового права тим, що воно зачСЦпаСФ СЦнтереси учасникСЦв компанСЦi СЦ останнСЦ тому потребують захисту, маСФ пСЦд собою мало пСЦдстав.
Законотворча практика РДС в данСЦй сферСЦ не вСЦдрСЦзняСФться послСЦдовнСЦстю. Як згадано вище, положення про захист прав працСЦвникСЦв спочатку мСЦстилися в проектСЦ Директиви про злиття, а потСЦм були виключенСЦ з нього. Проект директиви про участь працСЦвникСЦв в управлСЦннСЦ РДвропейським АТ у свСЦй час спирався на п. "g" абз. 2 ст. 44, але дСЦюча директива видана на пСЦдставСЦ ст. 308 Договору, як СЦ сама ухвала про РДвропейське АТ. В цСЦлому ж складаСФться враження, що законодавець уникаСФ застосування п. "g" абз. 2 ст. 44 для регулювання трудових питань.
ПредставляСФться, що п. "g" абз. 2 ст. 44 не СФ належною пСЦдставою для гармонСЦзацСЦi норм трудового права, як би тСЦсно останнСЦ не були повязанСЦ з дСЦяльнСЦстю компанСЦй. Основна мета гармонСЦзацСЦi на пСЦдставСЦ п. "g" абз. 2 ст. 44 - це реалСЦзацСЦя свободи заснування для компанСЦй, СЦ саме з цСЦСФю мей СЦ третСЦх осСЦб. Захист СЦнтересСЦв працСЦвникСЦв, як вже наголошувалося, СФ частиною трудовоi СЦ соцСЦальноi полСЦтики. ДоговСЦр про РДС мСЦстить досить норм, на пСЦдставСЦ яких можуть гармонСЦзуватися норми про участь працСЦвникСЦв в управлСЦннСЦ компанСЦСФю. КрСЦм ст. 94 до них вСЦдноситься СЦ ст. 137, в амстердамськСЦй редакцСЦi що прямо включила в перелСЦк належних гармонСЦзацСЦi питань "представництво СЦ колективне здСЦйснення СЦнтересСЦв працСЦвникСЦв СЦ працедавцСЦв, включаючи участь працСЦвникСЦв в управлСЦннСЦ компанСЦСФю". РЖнша справа, що ст. 94 СЦ 137 вимагають одноголосного рСЦшення Ради, тодСЦ як вСЦдповСЦдно до ст. 44 досить квалСЦфСЦкованоi бСЦльшостСЦ. Ще одна вСЦдмСЦннСЦсть полягаСФ у тому, що обСФм прав РДвропейського парламенту при ухваленнСЦ директив на пСЦдставСЦ ст. 44 набагато бСЦльший, нСЦж при застосуваннСЦ ст. 94 СЦ 137. Але саме цСЦ статтСЦ, а не п. "g" абз. 2 ст. 44, СФ коректною пСЦдставою для гармонСЦзацСЦi.
Зближення корпоративного права СЦ свобода перемСЦщення компанСЦй.
Загальновизнаним СФ, що зближення маСФ рацСЦю взагалСЦ СЦ корпоративного права зокрема СФ не самоцСЦллю, а лише засобом для досягнення СЦнших цСЦлей. Проте питання про те, якСЦ ж цСЦлСЦ зближення корпоративного права, СФ, поза сумнСЦвом, одне з найбСЦльш дискусСЦйних питань СФвропейського корпоративного права.
ВсСЦ точки зору, що висловлювалися в лСЦтературСЦ, можна умовно роздСЦлити на двСЦ групи.
Перша група СЦнтерпретувала п. "g" абз. 2 ст. 44, виходячи з його положення в ДоговорСЦ, а саме на главСЦ про свободу заснування. З цього тлумачення виходить, що метою зближення корпоративного права СФ реалСЦзацСЦя свободи заснування. У багатьох роботах 60-х рокСЦв, проте, свобода установи розумСЦлася майже виключно як свобода створення за межею фСЦлСЦалСЦв СЦ дочСЦрнСЦх компанСЦй; можливСЦсть перемСЦщення за межу самоi компанСЦi у той час не була предметом широкоi дискусСЦi в лСЦтературСЦ СЦ на практицСЦ. З цСЦСФi причини, кажучи про здСЦйснення свободи установи, багато авторСЦ?/p>