Основнi функцii культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Змiст
1. Основнi функцii культури
2. Особливостi дохристиянськоi (язичницькоi) культури словян на територii Украiни
3. Образотворче мистецтво РЖталiйського Вiдродження як вершина розвитку культури цiii доби
Список лiтератури
1. Основнi функцii культури
Звичайно, що у реальному життi суспiльства вище названi аспекти взаiмодоповнюються, переплiтаються. Аналiз цих взаiмоповязаних сторiн культури дозволяi зясувати, у чому полягають ii основнi функцii.
Насамперед, слiд вiдмiтити адаптацiйну функцiю культури, яка даi можливiсть кожному iндивiдууму, який включаiться в процеiункцiонування i розвитку прилаштовуватися до iснуючих в суспiльствi оцiнок i форм поведiнки. Наступною за значимiстю i пiзнавальна функцiя культури, суть якоi полягаi в ознайомленнi людини зi знаннями, необхiдними для оволодiння силами природи i пiзнання соцiальних явищ, для визначення у вiдповiдностi з цим цiннiсного вiдношення до свiту.
Аксiологiчна функцiя даi можливiсть виробити цiннiснi орiiнтацii людини, коригувати норми поведiнки та iдентифiкувати себе у суспiльствi. Оцiнка творiв духовноi й матерiальноi культури розглядаiться у нiй як артефакти у iх iнформацiйно-семiотичному значеннi. Важливу роль вiдiграi iнформацiйна функцiя культури, яка даi людству й суспiльству вiдповiдну iнформацiю. Культура i засобом, що виробляi iнформацiю. Разом з цим вона i також пристроiм, що запамятовуi цю iнформацiю. Якщо порiвнювати людське суспiльство з компютером, то роль культури в суспiльствi аналогiчна ролi математичного забезпечення в компютерi: вона вмiщуi у собi мову, память, програми дiй.
Рис. 1. Основнi функцii культури
Комунiкативна функцiя виконуi передачу культурних цiнностей, iх засвоiння та збагачення неможливi без спiлкування людей, а саме спiлкування здiйснюiться за допомогою мови, музики, зображення i. д., якi входять в скарбницю культурних цiнностей.
В змiст нормативноi функцii культури входить вiдпрацьовування i поширення вiдповiдних норм поведiнки, якi суспiльство диктуi людинi, у вiдповiдностi з якими формуiться образ життя людей, iх установки й цiннiснi орiiнтацii, способи поведiнки.
Слiд вiдмiтити гуманiстичну функцiю культури. Саме ii мав на увазi М. Хотдеггер, розглядаючи культуру як реалiзацiю верховних цiнностей шляхом культивування людськоi гiдностi.
Основу людинотворчоi функцii культури складаi виявлення i культивування сутнiсних сил людини, iх соцiальне i духовне возвеличення i ушляхетнення.
Особливе мiiе належить виховнiй функцii: культура не лише пристосовуi людину до певного природного та соцiального середовища. Вона ще й виступаi унiверсальним фактором саморозвитку людства, людини. Кожного конкретного iндивiда або людську спiльнiсть правомiрно розглядати як продукт власноi культурноi творчостi. Остання полягаi у невпинному процесi розвитку i задоволеннi матерiальних i духовних потреб, рiзноманiтних людських здiбностей, продукуваннi та здiйсненнi мрiй та бажань, постановкою перед собою i досягненнi певних життiвих цiлей, програм. Тому кожний новий етап у культурному поступi можна справедливо вважати новим кроком в напрямку розширення горизонтiв людськоi свободи.
Свiтоглядна функцiя культури виявляiться в тому, що вона синтезуi в цiлiсну i завершену форму систему чинникiв духовного свiту пiзнавальних, емоцiйно-чуттiвих, оцiнкових, вольових. Свiтогляд забезпечуi органiчну iднiсть елементiв свiдомостi через сприйняття i розумiння свiту не в координатах фiзичного простору й часу, а в соцiокультурному вимiрi. Слiд вiдзначити також, що свiтоглядне мислення i свiтоглядне уявлення в iсторичному планi черпають свiй змiст у мiфологii, релiгii, науковому пiзнаннi, тобто в таких формах суспiльноi свiдомостi, що включають змiст культури. Основним напрямком культурного впливу на людину i формування свiтогляду, через який вона включаiться в рiзнi iери соцiокультурноi регуляцii.
2. Особливостi дохристиянськоi (язичницькоi) культури словян на територii Украiни
Археологiчнi матерiали свiдчать, що до середини I тисячолiття нашоi ери в господарському укладi словян давно вже переважало землеробство - пiдсiчно-вогневе в полiськiй зонi й орне - у лiсостепу. Для обробки землi предки сучасних украiнцiв застосовували плуг i соху, використовували тяглову силу волiв i коней. До цього часу в лiсостепу давно переважало двопiлля - одне поле засiвалося, а друге залишалося пiд паром. Скотарство, полювання, рибальство i бортництво (лiсове бджiльництво) для основного населення Русi стали до того часу пiдсобними, хоч i дуже важливими, промислами.
Досить високого рiвня досягло до Х вiку i ремесло. Виготовленням виробiв iз залiза i кольорових металiв займалися переважно майстри-професiонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним i навiть чаклунським. У Киiвськiй Русi склався переказ про братiв-ковалiв, якi перемогли в битвi жахливого дракона. Вони запрягли чудовисько у величезний плуг i проорали ним борозну тАЬзмiйових валiвтАЭ - оборонних споруд навколо Киiва (довжина iх в Украiнi понад 2000 км, датуються РЖ тисячолiттям до н.е. РЖ тисячолiттям н.е.). У Х ст. майстернiсть киiвських ковалiв i ливарникiв отримала визнання далеко за межами Русi. Персидський географ за сторiччя до Нестора писав: тАЬТам виготовляють дуже цiннi клинки i мечi, якi можна зiгнути навпiл, i вони знов розправляються самiтАЭ.
Розвивалися го