Основнi функцii культури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
дображення у творчостi Рафаеля (1483-1520). У його мистецтвi вiднайшли зрiле вирiшення два основних завдання: пластична досконалiсть людського тiла, яке вiдображувало внутрiшню гармонiю всебiчно розвиненоi особистостi, у чому Рафаель наслiдував античностi, i складна багатоманiтнiсть свiту.
Нiхто iз майстрiв Вiдродження не сприймав так глибоко i природно язичеську сутнiсть античностi, як Рафаель; невипадково його вважають художником, який найбiльш повно повязав античнi традицii з захiдноiвропейським мистецтвом новоi доби.
На протязi усього життя Рафаель шукаi образ гармонiйно досконалоi людини. Цей образ вiн вiднайшов в Мадоннi, численнi зображення цього образу здобули йому всесвiтню славу. Заслуга художника полягаi у тому, що вiн зумiв вiдобразити найтiмнiшi вiдтiнки почуттiв в iдеi материнства, поiднавши лiричнiсть i глибоку емоцiйнiсть з монументальною величчю. Це видно у всiх його Мадоннах, починаючи з юноi i соромязливоi Мадонни Конестабiле (iл.35), у Мадоннi в зеленi, Мадоннi з щигликом, Мадоннi в крiслах i особливо у вершиш рафаелiвського духу i майстерностi в Сикстинськiй Мадоннi. Без сумнiву, це був шлях подолання простодушного тлумачення безтурботного i свiтлого материнського кохання до образу; наповненого високою духовнiстю i трагiзму, побудованному на досконалому гармонiйному ритмi: пластичному, колоритичному, лiнiйному. Але це був також шлях послiдовноi iдеалiзацii. Проте в Сикстинськпi Мадоннi це iдеалiзуюче начало вiдходить на другий план i вступаi мiiе трагiчному вiдчуттю, яке випромiнюiться з цiii iдеально прекрасноi молодоi жiнки з немовлям Богом на руках, якого вона вiддаi на спокутування людських грiхiв. Погляд Мадонни спрямований повз глядача, сповнений скорботного провiщення трагiчноi долi сина (погляд якого теж не по-дитячому серйозний). Сикстинська Мадонна один з найбiльш досконалих творiв Рафаеля i в образнiй мовi композицii: постать Марii з немовлям, чiтко вимальовуiться на тлi неба, поiднана загальним ритмом рухiв з постатями св. Варвари i Сiкста IV, жести яких зверненi в напрямку Мадонни, як i погляди двох янголiв у нижнiй частинi композицii. Постатi iх обiднанi i загальним золотим колоритом, яке нiби символiзуi боже свiтло. Але головне це тип обличчя Мадонни, у якому втiлений синтез iдеалу краси з духовнiстю християнського iдеалу, що був дуже характерним для свiтогляду Високого Вiдродження.
Рафаель виконував роботи рiзноманiтних жанрiв. На замовлення папи Юлiя II вiн в 1509 роцi виконуi розписи особистих папських кiмнат (станц) у Ватiканському палацi. В станцi делла Сенья тура (кiмнатi пiдписiв, печаток) вiн написав чотири фрески-алегорii основних iер духовноi дiяльностi людини: фiлософii, поезii, богословя i юриспруденцii. Рафаель виконав цi теми у виглядi багатофiгурних композицiй, що представляли iнодi справжнi груповi портрети, характернi як своiю iндивiдуальнiстю, так i типовiстю. Саме у цих портретах Рафаель втiлив гуманiстичний iдеал прекрасноi iнтелектуальноi людини, за уявленням Ренесанса. Офiцiйна програма розпису станц делла Сеньятура стала вiдображенням iдеi примирення християнськоi релiгii з античною культурою. Художня реалiзацiя цiii програми Рафаелем сином свого часу вилилась у перемогу свiтського начала над церковним.
У фреii Афiнська школа, уособлюючи фiлософiю, Рафаель представив Платона i Аристотеля в оточенi фiлософiв i вчених рiзних перiодiв iсторii. iх жести (один вказуi на небо, iнший на землю) характеризують вiдмiнну i статнiсть iх вчень. Праворуч, в образi Евклiда, Рафаель зобразив свого великого сучасника архiтектора Браманте; далi представленi знаменитi астрономи i математики; у самого краю правоi групи художник написав себе. На ступенях сходинок вiн намалював засновника школи цинiкiв Дiогена, в лiвiй групi Сократа, Пiфагора, на передньому планi, в станi глибоких роздумiв, Гераклiта Ефеського. На думку деяких дослiдникiв, величний i прекрасний образ Платона був навiяний неабиякою зовнiшнiстю Леонардо, а в Гераклiтi Рафаель вiдобразив Мiкеланджело. Проте, незважаючи на виразнiсть зображених Рафаелем iндивiдуальностей, головним у розписi залишаiться атмоiера високоi духовностi, вiдчуття сили i могутностi людського духу i розуму.
Рафаель був i видатним портретистом своii епохи. Вiн створив такий вид зображення, в якому iндивiдуальне знаходиться у тiснiй iдностi з типовим, де окрiм вiдповiдних окремих рис виступаi образ людини епохи, а це даi можливiсть побачити у портретах Рафаеля iсторичнi портрети-типи (Папа Юлiй II, Лев X, друг художника письменник Костiльоне, прекрасна Донна Велата та iн.). У його портретних зображеннях, як правило, переважаi внутрiшня зрiвноваженiсть i гармонiя. Рафаель помер у 1520 роцi, передчасна смерть було неочiкуваною для сучасникiв. Прах його похований в Пантеонi.
Третiй видатний майстер Високого Вiдродження Мiкеланджело (1475-1564). Повне iмя Мiкеланьоло дi Лодовiко дi Лiонардо дi Буаноротто Симонi. Скульптор, архiтектор, живописець i поет. Набагато пережив Леонардо i Рафаеля. Перша половина його творчостi припадаi на перiод розквiту мистецтва Високого Ренесансу, а друга на роки феодально-католицькоi реакцii. РЖз блискучоi плеяди художникiв Високого Ренесансу, Мiкеланджело перевершив усiх наповненiстю образiв передовими iдеями, громадянським пафосом, чутливiстю до змiн суспiльного настрою. Звiдси i творче втiлення руйнацii ренесансних iдей.
Ску