Основні способи словотвору в сучасній українській мові
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
?ю словотвірного суфікса зелений > зеленіти, то спосіб творення дієслова зеленіти визначається як суфіксальний; якщо слово утворене поєднанням двох основ за допомогою інтерфікса (природничий і географічний > природничо-географічний), то визначається спосіб творення основоскладання з інтерфіксацією.
Лексико-семантичним способом утворюються переважно іменники, серед них: терміни: лопатка; найменування нових предметів, понять: супутник; власні назви (закладів, установ, періодичних видань, дитсадків, цукерок тощо): “Киянка” (назва швейної фабрики), “Дзвін” (журнал).
Поміркуйте, яким способом утворилися прізвища.
Панібудьласка, Нетудивітер, Затуливітер, Вернигора, Нагнибіда, Перебийніс, Убийвовк, Нетудихата, Держиморда.
Знайдіть слово, утворене лексико-синтаксичним способом.
Безмежний, вищезазначений, птахоферма, китолов, восьмиструнний.
Лексико-синтаксичний спосіб, або зрощення, це спосіб творення нових слів шляхом зрощення двох або більшої кількості слів одного словосполучення: добра ніч > добраніч, не чуй вітер > Нечуйвітер (прізвище).
До речі, слово спасибі походить від давніх слів спаси і бог. Слово "добрий" походить від індоєвропейського слова "dhabh" "форма, посуд, рiч, знаряддя, iнструмент". З цього семантичного комплексу кореня доб-, розширеного суфіксами -р(о), випливає значення спільнословянського іменника "добро" - "майно", "щастя" і прикметника "добрий" - "заможний, знатний, родовитий". Тобто маємо цілковите злиття афіксальної морфеми з кореневою. Мова йде про опрощення.
Учені-мовознавці констатують, що у процесі історичного розвитку мови морфологічна будова слова могла змінюватися, чим зумовлені такі явища, як опрощення, перерозклад, ускладнення. Основними причинами називають зникнення з мови споріднених непохідних слів, фонетичні зміни у структурі слова, зміни у семантиці слів непохідних і похідних.
Опрощення (спрощення) - це зміна у морфемній структурі слова, внаслідок якої у процесі розвитку мови похідна основа, що мала у своєму складі афікси, перетворюється на непохідну, кореневу. Наприклад: жир - жи+р, дар да+р, подушка (від по- + душ (<дух “дути”) + -к-а, отже, подушка буквально - “надута”), завтра (від за- + утра +а).
Перерозклад це така зміна в морфемній структурі слова, внаслідок якої звуковий елемент однієї морфеми переходить до сусідньої морфеми і у складі похідного слова змінюються межі між твірною основою і словотворчим афіксом: праслов. рука-мъ, рука-ми, рука-хъ (у сучасній мові звук а став усвідомлюватись як закінчення); не-доварений і недо-варений, з-невіра і зне-віра.
Первісна основа годувальн-ик була прикметникового походження, межі афікса помінялися, коли основа стала дієслівною годува-льник.
Суфікси ільник, -ність, -енець, -івець, -лець сформувалися внаслідок перерозкладу: попільник, готовність, біженець, жилець; між префіксом і основою: При перерозкладі основа залишається подільною, але ускладнюються афікси.
Ускладнення це перетворення колись непохідної основи, що не членувалась на морфеми, у похідну. Це явище здебільшого спостерігається у словах запозичених, які за аналогією до слів рідної мови починають членуватися на морфеми: хімій-а (з грецького хємейа) під впливом споріднених слів членується хім-ій-а , хім-ік, хім-ізація.
Неподільна основа слова електрик-а після появи слів електрифікація, електроносії та інших стала поділятися на електр-ик-а.
Кожен із цих процесів відіграє важливу роль у розвитку словотвірної системи української мови: завдяки опрощенню в українській мові зявляються нові кореневі морфеми і зникають непродуктивні афікси; перерозподіл зумовлює формування похідних афіксів і твірних основ нової структури; ускладнення сприяє засвоєнню українською мовою іншомовних морфемних ресурсів.
Прокоментуйте діалог дідуся й онучки. Який виховний прийом використав дідусь?
Знайдіть слова, в яких зафіксовані історичні зміни в морфемному складі слова.
Маленькій Іринці треба рано-рано вставати, до школи йти а не хочеться, ой як не хочеться!
Увечері запитує Іринка у дідуся:
- Дідусю, чого вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати і до школи йти...
- Це подушка у тебе ледача, - відповідає дідусь.
- А що ж їй зробити, щоб ледачою не балу?
- Знаю я секрет, - пошепки сказав дідусь. Ось якраз тоді, коли вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря і добре вибий її кулачками вона і не буде ледачою.
- Справді? зраділа Іринка. Я так і зроблю завтра.
Ще ні світ ні зоря, а до школи треба збиратися. Не хочеться вставати Іринці, та треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити. Схопилася Іринка швиденько, одяглась, взяла подушку, винесла у двір, поклала на лавку і кулачками її, кулачками. Повернулась у хату, поклала подушку на ліжко і посміхається.
Кішка на порозі нявкає, за вікном завірюха, а дідусь у вуси посміхається...(В.Сухомлинський)
Рефлексія і самоперевірка
Яке з наведених слів поділене на морфеми неправильно: пере-стриб-ува-ти, со-вість, перед-ов-ич-к-а, за-гроз-а?
В якому із слів суфікс ин- не має значення одиничності: цибулина, картоплина, хатина, жарина.
В якому з наведених слів спосіб словотворення