Основні положення теорії організації. Закони та основні принципи організації
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
онтролю.
Принцип обєму контролю, або сфера спостереження, є повязаний з числом підлеглих, дії яких може ефективно контролювати один начальник. Ця концепція тісно примикає до концепції ієрархічної структури організації і її розподілу на відділи. Принцип обєму контролю має на увазі необхідність координації начальником діяльності своїх підлеглих. Поняття обєму контролю підкреслює необхідність встановлення таких відносин між начальником і підлеглим, які дозволяють проводити систематичну інтеграцію діяльності підлеглих. В теорії формальної організації за принципом обєму контролю рекомендувалося звужувати круг підлеглих у одного начальника, щоб він зміг забезпечити ефективну інтеграцію діяльності. Проте зменшення обєму контролю веде до зростання числа “начальників” в організації і ускладнює системну інтеграцію діяльності на горизонтальному рівні.
2. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1 Закон синергії
До загальних законів організації відносяться наступні закони: синергії, найменших, самозбереження, впорядкованості, єдності аналізу і синтезу, розвитку (онтогенезу), композиції, пропорційності [1, 29].
Всі ці закони утворюють теоретичний фундамент і визначають місце і роль теорії організації як самостійного наукового напряму. Вони виражають як кількісні, так і якісні сторони організаційних явищ і процесів в їх єдності і служать внутрішньою мірою цих процесів, що є однією з основних умов їх використовування на практиці. Названі закони організації допомагають правильно підійти до оцінки і використання організаційного досвіду, його більш глибокому пізнанню.
Вперше загальні закони організації були сформульовані основоположником організаційної науки А.А. Богдановим. Відкриті ним закони найменших, пропорційності, рівноваги і інші лягли в основу формування загальної теорії систем і багато в чому передбачили системний підхід Людвіга фон Берталанфі. Велика заслуга в розробці загальних законів організації належить вітчизняним ученим А. Пригожину, П. Керженцеву, М. Сетрову, К. Адамецкому і ін.
Теорія організації молодий науковий напрям, відповідно і її закони ще не повною мірою отримали визнання. Тому поглиблене вивчення законів організації є важливим фактор становлення цієї теорії як науки.
Закон синергії полягає в тому, що сума властивостей організованого цілого перевищує арифметичну суму властивостей, що є у кожного з тих, що увійшли до складу елементів цілого окремо. При цьому під властивістю елемента розуміється характеризуючий його склад параметрів, їх взаємозалежність, зміна в часі.
Одержуваний сумарний ефект носить назву синергетичного. Вперше термін синергетика використовував фізик-теоретик Г. Хаген [2, 54], коли, вивчаючи лазер, знайшов процеси, зовні схожі на випадкові, але що генерується не випадковими механізмами.
Природу синергетичного ефекту допомагає зрозуміти міфічна істота під назвою демон, вигадана знаменитим англійським фізиком Д. Максвелом. Суть його полягає в наступному. Припустимо, що в резервуарі знаходиться газ, температура якого завжди одна і та ж, і що деякі молекули цього газу рухатимуться швидше, ніж інші. Припустимо далі, що в резервуарі є маленькі дверці, через які газ поступає в провідну до теплового двигуна трубу, і що випускний отвір цього теплового двигуна за допомогою іншої труби зєднується через інші дверці з резервуаром. Біля кожних дверець знаходиться маленька істота демон, спостерігаючи за молекулами, що наближаються, і відкриваючи або закриваючи дверці залежно від руху молекул.
В перші дверці демон пропускає молекули, що виходять з резервуару, тільки з високою швидкістю руху і не пропускає молекули з низькою швидкістю. Біля других дверець роль цього демона абсолютно протилежна: він відкриває дверці тільки для молекул, що виходять з резервуару з малою швидкістю, і не пропускає молекули з великою швидкістю. В результаті цього біля одних дверець резервуару температура підвищується, а у іншої знижується.
Щоб спростити розуміння досвіду Максвела, основоположник кібернетики Н. Винер пропонує свою аналогію дії демона на прикладі натовпу, що пробивається в метрополітен через два турнікети. Один з них пропускає людей, якщо вони рухаються досить швидко, а інший якщо вони рухаються поволі. Випадковий рух людей предстає як потік, що швидко рухається від першого турнікета, тоді як другий турнікет пропускає тільки людей, що рухаються поволі (мал. 2.1).
Мал. 2.1. Спрощена схема демона Максвела [1, 70]
Якщо обидва ці турнікета зєднані проходом з тупчаком в ньому, то потік людей, що рухаються швидко, швидше повертатиме тупчак в якомусь напрямі, ніж потік поволі людей, що рухаються, повертатиме його в зворотному, і ми матимемо джерело корисної енергії у випадковому русі.
Іншими словами, і турнікет в метро, і демон Максвела виявляються в змозі знижувати ентропію в системі. Закони ж фізики затверджують можливість тільки її зростання. Ясність в цьому питанні встановила робота угорського фізика Л. Сцилларда під суто науковою назвою: про зменшення ентропії в термодинамічній системі при втручанні мислячої істоти. В ній учений знову звертається до демона Максвела. Сциллард встановив, що демон може діяти тільки у разі, коли він для своєї роботи відкриття і закриття дверей то для швидких, то для повільних молекул одержуватиме додаткову енергію. Тільки затрати