Основнi положення мiжнародного торгового права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ну частину матерiалiв, необхiдних для iх виготовлення;
у яких обовязки сторони, що поставляi товари, переважно полягають у виконаннi роботи та наданнi iнших послуг.
Вiденська конвенцiя диспозитивна. Вона надаi сторонам широку автономiю. iера ii застосування може бути обмежена використанням державою-учасницею заяв i застережень, чим i скористались у процесi ii ратифiкацii окремi краiни.
Украiна i учасницею Вiденськоi конвенцii з 1 лютого 1991 р. Одне iз застережень Украiни визначаi, що субiкти пiдприiмницькоi дiяльностi, якi перебувають в Украiнi, повиннi обовязково укладати зовнiшньоторговельнi угоди в письмовiй формi незалежно вiд мiiя iх укладення.
До мiжнародного договору купiвлi-продажу товарiв, на який поширюiться i Вiденська конвенцiя 1980 p., нацiональне законодавство може застосовуватись тодi, коли сторони договору вiдмовилися вiд застосування Конвенцii повнiстю чи частково або коли постають питання, не врегульованi Конвенцiiю. Розвиток двостороннiх мiжнародних договорiв у практицi мiжнародних економiчних вiдносин маi солiдну iсторiю, що сприяi iхньому аналiзу, узагальненню i виявленню найбiльш загальних i життiздатних тенденцiй. Зокрема виявлялося, що найбiльш уживаними були (i i) такi торговельнi договори, як договiр про торгiвлю та мореплавання, договiр про торгiвлю та навiгацiю, договiр про торгiвлю й економiчне спiвробiтництво, договiр про дружбу i розширення торговельних звязкiв та iн. Основним змiстом таких договорiв, крiм визначення iхнiх сторiн (субiктiв) i умов вступу договору в силу, i:
- надання на взаiмнiй основi пiльгового правового митного режиму;
- встановлення пiльг у iерi оподаткування ввезених товарiв, порядок iхнього ввозу i вивозу;
- визначення порядку транспортування товарiв по територii учасникiв договору;
- положення про транзит товарiв через територiю сторiн договору;
- положення щодо правового режиму торговельного мореплавання;
- положення, що визначають правове становище юридичних i фiзичних осiб одного учасника договору на територii iншого;
- положення, що визначають загальний порядок розрахункiв за товар, що поставляiться, послуги та iн.
Звичайно пiсля укладання подiбних договорiв, що носять порiвняно загальний характер, укладаються угоди, що конкретизують змiст загального торговельного договору. До таких угод вiдносяться угоди про товарообiг, клiринговi угоди, кредитнi угоди, платiжнi угоди, угоди про мiжнароднi розрахунки та iн. З огляду на те, що стисла характеристика цих та iнших подiбних угод уже давалась, обмежимося тiльки iх перерахуванням. На основi вивчення практики укладання двостороннiх мiжнародних договорiв i з огляду на вимоги мiжнародноi торгiвлi, що постiйно розвиваiться, формувались i багатостороннi мiжнароднi торговельнi договори. Як приклад такого договору, насамперед, варто назвати вже ранiше згадувану Генеральну угоду з тарифiв i торгiвлi 1947 р. (ГАТТ). Цей багатостороннiй мiжнародно-правовий акт, що неодноразово доповнювався i вдосконалювався, почав розглядатися як основа багатостороннього регулювання мiжнародноi торгiвлi, що, в остаточному пiдсумку, створило умови видiлення мiжнародного торговельного права в самостiйну галузь сучасного мiжнародного права. Проте, незважаючи на численнi обновляння ГАТТ, iз часом його положення перестали вiдповiдати сучасним вимогам, i ГАТТ, що набула з часом рис мiжнародноi торговельноi органiзацii, пiсля тривалих дискусiй у перiод семирiчноi роботи Уругвайського раунду ГАТТ, було перетворено в нову мiжнародну торговельну органiзацiю - Свiтову органiзацiю торгiвлi (СОТ). Юридичною основою цiii новоi органiзацii стали документи, що регламентують положення про митнi тарифи, торгiвлю товарами, торгiвлю послугами, а також положення, що стоять на вартi iнтелектуальноi власностi, i положення про процедури врегулювання торговельних спорiв, контролю за торговельною полiтикою та iн. Усi цi документи являють собою значний комплекс, обiднаний у iдиний обiмний документ, який можна iменувати як "Кодекс мiжнародноi торгiвлi".
Конвенцiя ООН регулюi договори купiвлi-продажу, укладенi шляхом обмiну офертою та акцентом. Оферта це пропозицiя щодо укладення договору, адресована однiй чи кiльком особам. Акцентом вважаiться заява чи iнша поведiнка адресата оферти, що виражаi згоду з офертою. Краiни-учасницi Гаазьких конвенцiй 1964 р. повиннi денонсувати iх для того, щоб стати учасниками Вiденськоi конвенцii 1980 р. Конвенцiя ООН 1980 p. мiстить лише матерiально-правовi норми, тому iснувала потреба у прийняттi мiжнародно-правового акта, що стосувався б унiфiкацii колiзiйних правил.
У 1986 р. було прийнято Конвенцiю про право, що застосовуiться до договорiв мiжнародноi купiвлi-продажу товарiв. Цю Конвенцiю розробила надзвичайна сесiя Гаазькоi конвенцii мiжнародного приватного права, що вiдбулась у 1985 р. У практицi дiяльностi РЕВ купiвля-продаж товарiв мiж пiдприiмствами рiзних держав-членiв РЕВ здiйснювалася вiдповiдно до Загальних умов поставок РЕВ. Уперше такий акт було застосовано в 1958 р. У подальшому вiн неодноразово доповнювався (останнього разу у 1988 p.). Загальнi умови поставок РЕВ охоплюють широке коло питань (укладення, змiна та припинення контракту, базис поставки, термiни поставки, якiсть товару, гарантii якостi, кiлькiсть товару, упаковка та маркування, технiчна документацiя, перевiрка якостi товару, права та обовязки сторiн щодо поставки товару з недолiками, його кiлькостi