Основнi положення мiжнародного торгового права
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?вiту в цiлому.
6.Мiжнародна торгiвля маi регулюватися правилами, якi сприяють економiчному i соцiальному прогресу.
7.Розширення i всебiчний розвиток мiжнародноi торгiвлi залежать вiд можливостi доступу на ринки й вигiдностi цiн на сировиннi товари, що експортуються.
8.Мiжнародна торгiвля маi бути взаiмовигiдною i здiйснюватись у режимi найбiльшого сприяння, в ii межах не повиннi застосовуватися дii, якi шкодять торговельним iнтересам iнших краiн.
9.Розвиненi краiни, якi беруть участь у регiональних економiчних угрупованнях, повиннi робити все, що вiд них залежить для того, щоб не завдавати шкоди i не впливати негативно на поширення iх iмпорту з третiх краiн, особливо з тих, що розвиваються.
10.Мiжнародна торгiвля маi сприяти розвитку регiональних економiчних угруповань, iнтеграцii та iнших форм економiчного спiвробiтництва мiж краiнами, що розвиваються.
11.Мiжнароднi установи i краiни, що розвиваються, мають забезпечити збiльшення припливу мiжнародноi фiнансовоi, технiчноi й економiчноi допомоги для пiдкрiплення i пiдтримки шляхом поповнення експортноi виручки краiн, що розвиваються, iхнiх зусиль для прискорення економiчного розвитку.
12.Значна частина коштiв, якi вивiльнюються внаслiдок роззброiння, повинна спрямовуватися на економiчний розвиток краiн, що розвиваються.
13.Державам, якi не мають виходу до моря, необхiдно надати максимум можливостей, якi б дали iм змогу подолати вплив внутрiконтинентального положення на iх торгiвлю.
14.Повна деколонiзацiя вiдповiдно до Декларацii ООН про надання
незалежностi колонiальним краiнам i народам i необхiдною умовою економiчного розвитку та здiйснення суверенних прав краiн на природнi багатства.
4. Мiжнароднi торгiвельнi договори
Мiжнароднi торговельнi договори це угоди мiж двома чи бiльшою кiлькiстю держав, якi встановлюють iх взаiмнi права та обовязки. Торговельнi договори можуть укладатись як на дво-, так i на багатостороннiй основi. Прикладами багатостороннього економiчного договору i Генеральна угода з тарифiв i торгiвлi, Генеральна угода з торгiвлi послугами, Угода про регулювання взаiмовiдносин краiн СНД у iерi торговельно-економiчного спiвробiтництва (1992 p.). РЖдею створення конвенцiй про унiфiкацiю права мiжнародноi купiвлi-продажу товарiв висунув голландський юрист Е. Рабле. Робота розпочалася 1926 р. З 1928 р. ii виконувала Конференцiя з мiжнародного приватного права пiд контролем голландського уряду. У 1930 р. цю тему почав розвивати Мiжнародний РЖнститут унiфiкацii приватного права (УНРЖДРУА, фр. UNIDROIT) у Римi, що дiяв пiд егiдою Лiги Нацiй. Проект конвенцii був поданий до Ради Лiги Нацiй у 1935 p., а потiм переданий на розгляд державам-членам Лiги. 24 уряди надiслали своi зауваження. Рада директорiв УНРЖДРУА у травнi 1941 р. схвалила доопрацьований проект. Подальшу роботу зупинила вiйна. У 1951 р. уряд Голландii скликав у Гаазi Дипломатичну конференцiю за участю 25 держав, представникiв РДвропейськоi економiчноi комiсii, УНРЖДРУА, Мiжнародноi торговельноi палати. Конференцiя схвалила основнi положення проекту конвенцii та створила робочу комiсiю для його доопрацювання. Новий проект у 1955 р. був переданий урядом Голландii заiнтересованим краiнам. У 1963 р. РДвропейська економiчна комiсiя завершила роботу над остаточним проектом. 225 квiтня 1964 р. вiдбулася Дипломатична конференцiя за участю 28 держав. Результатом ii роботи стали двi конвенцii. Одна з них стосувалася унiфiкованого права з мiжнародноi купiвлi-продажу матерiального рухомого майна, iнша унiфiкованого права про укладення договорiв з мiжнародноi купiвлi-продажу матерiального рухомого майна.
Конвенцii мали складну внутрiшню структуру, громiздку i малокорисну систему критерiiв субiкта та обiкта. Стало зрозумiлим, що конвенцii не дiстануть широкого мiжнародного схвалення. Постала потреба створити кращий i водночас простiший мiжнародно-правовий акт. Резолюцiя XXI сесii Генеральноi Асамблеi ООН вiд 17 грудня 1966 р. зафiксувала, що вiдмiнностi в законах рiзних краiн з питань торгiвлi i однiiю з перепон на шляху ii розвитку. Того ж року Генеральна Асамблея ООН створила Комiсiю з права мiжнародноi торгiвлi ООН (ЮНСРЖТРАЛ). Унаслiдок ii дiяльностi в 1980 р. у Вiднi на дипломатичнiй конференцii було прийнято Конвенцiю ООН про договори мiжнародного продажу товарiв (United Nations Convention on Contracts for the International Sale of Goods) (Документ A/CONF, 97/18). Конвенцiя була спрямована на подолання суперечностей мiж нацiональними системами регулювання договору купiвлi-продажу та мiжнародним характером нинiшнього торговельного обмiну. Конвенцiя i компромiсом мiж рiзними правовими та соцiально-економiчними системами. Вона застосовуiться пiд час укладення договорiв купiвлi-продажу товарiв мiж сторонами, якщо iх торговельна дiяльнiсть здiйснюiться в рiзних державах i якщо обидвi держави i учасницями Вiденськоi конвенцii або ж норми приватного мiжнародного права вказують на право Договiрноi держави.
Конвенцiя не застосовуiться до продажу товарiв:
що купуються для особистого, сiмейного або домашнього вжитку;
з аукцiону;
у порядку виконавчого провадження iншим способом згiдно iз законом;
цiнних паперiв i грошей;
суден водного та повiтряного транспорту, а також суден на повiтрянiй подушцi;
електроенергii.
Положення Вiденськоi конвенцii не застосовуються також до договорiв:
на постачання товарiв, якi пiдлягають виготовленню, якщо сторона-замовник зобовязуiться поставити зна?/p>