Основи культурології

Методическое пособие - Культура и искусство

Другие методички по предмету Культура и искусство

Виник він на основі реґґі та етнічних груп і зявився у першій половині 90-х рр. Перші популярні серед молоді реп-групи: Dr. Alban та HIP-HOP. Сформувався і класичний прикид українського репера: штани дизелі, дуті короткі куртки все ніби на кілька розмірів більше. Репери поділяються на ортодоксальних і поміркованих. Ортодоксальні слухають виключно реп-групи та намагаються якомога менше контактувати з навколишнім світом.

Справжній репер має знати напамять близько сорока реперських груп. Для них нехарактерним є вживання важких наркотиків та великої кількості алкоголю. На відміну від ортодоксів, помірковані репери знаходять спільну мову з брейкерами. На сьогодні вони фактично утворюють одне ціле. Відмінності полягають у вмінні одних танцювати брейк, а інших впізнавати реп-групи. Для реперів характерним є підвищена необхідність спілкування з однолітками. Вони найбільше цінують індивідуальність, а своєю корпоративністю протестують проти усамітнення і обмеження сучасної людини.

Звичайно, молодь втілює в собі нову історичну реальність. Вона створює власну субкультуру. Філософія представника субкультури зводиться до того, щоб будь-що звертати на себе увагу і не губитися в натовпі. За його логікою, бути оригінальним чи не найголовніша життєва установка. І не важливо, яким чином вона виконується. Скажімо, можна давати фортепіанні концерти, не маючи слуху і не знаючи нот; або писати нецензурні віршики, говорити, що життя це лайно, а смерть найкраще, що може спіткати людину. Можна запевняти, що чоловікам більше пасує довге волосся і художнє оформлення обличчя, і що жінка суцільна незграбність. Можна врешті-решт ставитись до Мерліна Менсона, як віруючий до розпяття і вважати його тіло (в якому бракує кількох ребер) еталоном чоловічої краси. Головне це відрізнятись!

Зокрема, ще у 50-60-ті роки минулого століття вулиці і майданчики Великої Британії заповнила молодь у яскравому одязі хіпі. Вони називали себе діти квітів і закликали до любові до ближнього. Це були переважно студенти вищих навчальних закладів, діти з високоінтелігентних родин. Хіпі намагались звернути на себе увагу, протестували проти споживацького способу життя, загального снобізму (сноб це людина, яка ретельно стежить за смаками, манерами сучасної моди і претендує на вишуканість, особливу інтелектуальність), масовізму, де людина перестає бути помітною, де тиражуються цінності, умови та сенс життя, відбувається обездуховлення. Хіпі проголошували гасла рівності, радості, свободи і любові до всіх людей. Проголошували нову еру Еру Любові.

Популярним серед тогочасних хіпі був культ растафарі. Це напіврелігійний культ, що зародився у 1930 році на Ямайці з суміші афро-християнських, неоафриканських культів та елементів руху за створення автономних ефіопських церков, які очікували скорого приходу Месії та визволення чорних з тисячолітнього рабства. Проголошення Т. Мекконена (чи Рас Тафарі що дало назву руху растафарі) імператором Ефіопії на імя Хайле Селасіє стало початком масового поширення растафарі. Його проповідники закликали курити божественну траву маріхуану, яка очищує від розумового рабства західного раціоналізму та дарує проникнення у сутність речей. Назад до Африки! було гаслом растафарі. Специфічною особливістю цього культу була, безсумнівно, музика реґґі. Соціально-критичний аспект пісень чорношкірих виконавців реґґі став причиною поширення растафарі в США та Європі.

В Україні на початку 90-х років зявилися растома?ни, які свою назву отримали через солідарність з культом растафарі. Тоді поширення цього явища пояснювалось захопленням музикою реґґі, екзотикою африканських атрибутів та ідеєю трави як очищення свідомості. Сьогоднішні растомани мало що знають про рух растафарі, а саме про походження слова растоман, яке повязують з хіп-хоп напрямком.

Варто згадати ще одну форму прояву субкультури, тобто молодіжної своєрідності рух скінхе?дів. Скінхеди зявилися наприкінці 60-х рр. у Великобританії. Їхнім гаслом спочатку було: Борись за свій клас, а не за расу!. Траплялися навіть чорношкірі скіни. Це була переважно патріотично налаштована робітнича молодь, що захоплювалась реґґі та футболом і не цікавилася політикою. Економічна криза в Англії в кінці 70-х років та збільшення етнічних мешканців з колишніх колоній витіснила пролетарську молодь з робочих місць. Саме хвиля безробіття і безперспективності стала причиною расистського руху скінів. Деякою мірою свою роль у його формуванні відіграли неонацистські партії. Стиль одягу звичайного скіна мав бути, перш за все, адаптованим до вуличних бійок: чорні джинси, важкі шнуровані армійські черевики, короткі куртки-бомбери, брита чи коротко стрижена голова. Перша хвиля скін-руху в Росії співпала з подіями 1994 року, коли праві політичні організації отримали бойове хрещення. Друга хвиля, що розпочалася у 1998 році, виникла на тлі боротьби російської офіційної влади з кавказьким сепаратизмом. У цей час зявляються перші російські скін-групи Русское гетто, Штурм, Коловрат. Виходять журнали Русский хозяин, Под ноль, Отвертка. Зараз скінхедів у Росії близько 20 тисяч. Дійшли вони і до України. Серйозна українська організація починає формуватись навколо скін-групи Бульдог (Сокира Перуна).

Лідер