Органiзацiя та шляхи вдосконалення облiку та контролю наявностi та руху основних засобiв
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
бТСрунтованим нi економiчно, нi технiчно. Тому на думку Лещо Ш.[30] необхiдно застосувати класифiкацiю основних засобiв, затверджену ЦСУ СРСР вiд 30 квiтня 1970 року № 9-113.
Бражаускас В.В.[8] пропонуi свою версiю класифiкацii основних засобiв сiльського пiдприiмства:
1. Виробничi будiвлi та споруди (без мелiорацii);
1.1. Будiвлi;
1.2. Споруди;
Невиробничi будiвлi та споруди;
Мелiоративнi споруди;
Силовi машини та обладнання;
РЖнше енергетичне обладнання;
Робочi машини та обладнання;
Самохiднi машини;
Електромеханiчнi машини та обладнання;
Автоматичнi машини та обладнання;
РЖншi машини та обладнання;
Транспортнi засоби;
Вантажнi автомобiлi;
РЖншi транспортнi засоби;
РЖншi основнi засоби;
Ця класифiкацiя дозволяi:
- деталiзувати технiчнi засоби;
- видiлити мелiоративнi споруди;
- обiднати в одну групу будiвлi та споруди;
- обiднати такi групи: "Передавальнi пристроi", "РЖнструмент", "Вимiрювальнi та регулюючi прилади" в одну.
Новий пiдхiд до оцiнки основних засобiв пропонуi Астахов В. П.[1] Вiн пропонуi не включати зовсiм в iх первинну вартiсть витрати по iх доставцi та установленню, оскiльки на його думку це веде до продовження строкiв морального i фiзичного зносу основних засобiв.
Тому, на думку Лещо Ш.[31], при оприбуткуваннi основних засобiв, що були в експлуатацii, пiдприiмство, яке придбаi, повинно привести iх в первiсно - вiдновлену вартiсть, тобто вартiсть такого ж чи подiбного нового обiкту на день приймання.
Вiдновлена вартiсть обiктiв основних засобiв формуiться в результатi переоцiнки (iндексацii). Останнi iндексацii основних засобiв проводились станом на 1 травня 1992 року, 1 серпня 1993 року, 1 липня 1994 року, 1 травня 1995 року, 1 квiтня 1996 року.
Згiдно Положення (стандарту) 7 [35], пiдприiмство переоцiнюi обiкт основних засобiв, якщо його залишкова вартiсть значно вiдрiзняiться вiд справедливоi вартостi на дату балансу. Справедлива вартiсть - це сума, за якою можуть бути здiйсненi обмiн активу або оплата зобовязання в результатi операцii мiж обiзнаними, зацiкавленими та незалежними сторонами. У разi переоцiнки обiкта основних засобiв на ту саму дату здiйснюiться переоцiнка всiх обiктiв групи основних засобiв, до якоi належить цей обiкт. Переоцiнена первинна вартiсть та сума зносу обiкта основних засобiв визначаiться множенням вiдповiдно первинноi вартостi i суми зносу обiкта основних засобiв на iндекс переоцiнки. РЖндекс переоцiнки визначаiться дiленням справедливоi вартостi обiкта, який переоцiнюiться, на його залишкову вартiсть.
Маiмо погодитися з Лещо Ш.[31] в тому, що, рiзке пiдвищення вартостi основних засобiв вiдчутно вiдобразилося на пiдвищеннi собiвартостi виготовленоi продукцii. Тому амортизацiйнi вiдрахування необхiдно робити, на його думку, з розрахунку первинноi вартостi до повного iх погашення.
З тим, що частину основних засобiв, перш за все виробничий i господарський iнвентар, слiд виключити зi складу основних засобiв i включити до складу МПШ, з Бражаускасом В.[8] погоджуiться Астахов В.[1] Вони вважають, що пiдвищення рiвня первинноi вартостi основних засобiв значно спростить органiзацiю iх аналiтичного та синтетичного облiку. При цьому бiльш обiктивно будуть обчислюватись показники використання основних засобiв, в першу чергу фондовiддача, а також загальний показник - рiвень рентабельностi.
До 1 липня 1997 року основнi засоби мали три види оцiнки: первiсну, залишкову i вiдновлювальну. Але в Положеннi (стандартi) 7 даiться визначення ще й лiквiдацiйноi вартостi. Лiквiдацiйна вартiсть - сума коштiв або вартiсть iнших активiв, яку пiдприiмство очiкуi отримати вiд реалiзацii (лiквiдацii) необоротних активiв пiсля закiнчення строку iх корисного використання (експлуатацii), за вирахуванням витрат, повязаних з продажем (лiквiдацiiю).[35]
Вдосконалення оцiнки основних засобiв з урахуванням iх залишковоi вартостi пропонуi Палiй В.[40], що маi суттiве значення для органiзацii облiку основних засобiв. Питання переоцiнки майна пiдприiмства в умовах iнфляцii, як вважаi автор, найбiльш важливе для фiнансового стану пiдприiмства. Оцiнка основних засобiв повинна здiйснюватись по первиннiй вартостi. Для облiку впливу iнфляцii слiд загальну суму дiючих основних засобiв по первиннiй вартостi збiльшити так, щоб первинна оцiнка разом з нарахуваннями була завжди у стiльки разiв бiльша, нiж початкова, у стiльки разiв зменшувалась закупiвельна здатнiсть коштiв.
Новодворський В.Д.[34] видiляi слiдуючи види вартостi основних засобiв: реальну, ринкову, балансову, залишкову, вiдновлювальну, страхову, лiквiдну, спецiальну та iншi. В багатьох випадках рекомендацii професiонала - оцiнювача не адекватнi сприйняттю бухгалтера пiдприiмства, який мислить категорiями "вiдновлювальна вартiсть", "залишкова вартiсть", та iншi. Новодворський пропонуi доцiльним видiлити в активi бухгалтерського балансу статтi "Дооцiнка основних засобiв", сума якоi у наш час по сутi була б позбавлена статтi "Додатковий капiтал". Завдяки такому способу у балансi, з одного боку вiдбуваiться звязок з первинною вартiстю, яка зберiгаiться в послiдуючих балансах i таким чином стаi перевага мiж балансами i зявляiться можливiсть зробити висновки про результати переоцiнки за вiдповiдний перiод. Щодо представлення оцiнки основних засобiв по iх початковiй вартостi, тут виникаi спiрне питання. Так, згiдно Положення з ?/p>