Організація та методика проведення уроку з теми "Локальні мережі"
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?ть до локальних.
Найчастіше локальні мережі побудовані на технологіях Ethernet або Wifi. Слід зазначити, що раніше використовувалися протоколи Frame Relay , Tokenring, які на сьогоднішній день зустрічаються все рідше, їх можна побачити лише в спеціалізованих лабораторіях, учбових закладах і службах.
У локальних мережах заснованих на протоколі IP можуть використовуватися спеціальні адреси, призначені IANA (стандарти RFC1918 и RFC1597):
- 10.0.0.010.255.255.255;
- 172.16.0.0172.31.255.255;
- 192.168.0.0192.168.255.255.
Такі адреси називають локальними або сірими, ці адреси не маршрутизуються в Інтернет. Необхідність використовувати такі адреси виникла через те, що коли розроблявся протокол IP не передбачалося настільки широкого його поширення, і поступово адрес стало не хапати. Як варіант був придуманий протокол IPv6. Проте, він доки не став популярним і стали використовувати локальні адреси. У різних LAN адреси, що не перетинаються, можуть повторюватися, і це не є проблемою, оскільки доступ в інші мережі відбувається із застосуванням технологій, що підміняють або приховують адресу внутрішнього вузла мережі за її межами, - NAT або proxy дають можливість підключити ЛВС до Глобальної мережі (WAN). Для забезпечення звязку локальних мереж з глобальними застосовуються маршрутизатори (в ролі шлюзів і файрволів).
Конфлікт адрес це поширена ситуація в локальній мережі, при якій в одній IP підмережі виявляються два або більш за компютери з однаковими адресами IP. Для запобігання таким ситуаціям, а також для полегшення роботи мережевих адміністраторів застосовується протокол DHCP за допомогою якого можна автоматично призначати адреси компютерам.
- Прилади для поєднання компютерів у мережу
Компютери можуть зєднуватися між собою, використовуючи різні середовища доступу: мідні провідники (вита пара), оптичні провідники та через радіоканал (бездротові технології). Дротяні звязки встановлюються через Ethernet, бездротові через wi-fi, bluetooth, GPRS і інших засобів.
Нижче описані елементи, використовувані для створення мереж Ethernet.
Кабель Ethernet. Аби підключити пристрій до мережі Ethernet, необхідна стандартна вита пара Rj-45, інколи звана сполучним кабелем. На малюнках показаний розєм Ethernet Rj-45 в двох проекціях, а також порт Ethernet компютера із значком Ethernet над ним.
Концентратор Ethernet. Цей прилад має декілька портів Ethernet. Аби створити мережу, потрібно за допомогою кабелю Ethernet підключити кожен пристрій до концентратору.
- Кабель з перехресними проводниками. Це особливий вигляд кабелю Ethernet, який використовується для прямого зєднання двох пристроїв без концентратора.
- Маршрутизатор. Цей пристрій направляє трафік в мережі користувача. На вигляд маршрутизатор часто нагадує концентратор, показаний на малюнку вище. Цей пристрій особливий корисно в домашніх мережах, оскільки дозволяє двом або декільком компютерам використовувати загальне підключення до Інтернету.
- Основні правила поєднання компютерів
Встав Т-коннектор в мережеву плату і надінь з одного боку кабель. Якщо підключатиметься ще один компютер, то його кабель ти вставиш з іншого боку. Якщо вже когось підключати, то дірку треба замкнути термінатором (проста заглушка). Запамятай, жодних порожніх дірок в BNC-коннекторе не повинно бути, інакше мережа не працюватиме.
Один з термінаторов в твоїй мережі має бути заземлений. Запамятай, "лише один" і "повинен". Для цього є спеціальні термінатори з ланцюжком. До цього ланцюжка ти і приробиш заземлення. Якщо ти цього не зробиш, то при працюючій мережі не можна буде стосуватися BNC-коннектора, інакше тебе вдарить струмом.. Електричним розрядом від незаземленої мережі убити не можна, тому що він дуже маленький. Але заземлити все ж бажано.
Обтиск витої пари
Якщо ти вирішив працювати з нею, то ця частина для тебе буде простіше у фізичному сенсі. RJ 45. Спершу простий зчищаєш верхній шар ізоляції. А далі закладаєш його в розєм і обжимаєш. Для обтиску є спецінструмент, який також можна купити. Такі розєми потрібно вішати з обох боків кабелю. Один вставляєш в компютер, а інший в хаб.
Якщо ти хочеш зєднати між собою лише два компютери, то можна обійтися без використання хаба. В цьому випадку при обтиску тобі доведеться поміняти місцями жили 1-2 і 3-6. Тепер такий кабель личить для зєднання компютер - компютер без посадки в хаб.
Налаштування протоколів
Я думаю, що з драйверами проблем не буде, тому відразу переходимо до налаштування протоколів. Для цього увійди до "Панелі управління" і клацни мишкою в "Мережу".
За умовчанням у тебе встановлені ось такі компоненти:
* Клієнт для мереж M$
* Драйвер мережевої карти
* Протокол Tcp/ip
Спершу змінимо спосіб входу в систему. Для цього вибери у випадному списку "Звичайний вхід в Windows". Це потрібно, аби M$ не діставав введенням пароля при завантаженні.
Давай набудуємо Tcp/ip для швидшої роботи. Увійди до його властивостей і на закладці "IP-адрес" вибери "Вказати IP-адрес явним чином". Якщо варто "Отримати IP-адрес автоматично", то при завантаженні компютера вікна обнюхуватимуть мережу у пошуках вільної адреси. У цьому нічого страшного не немає, але завантаження йтиме в два рази довше. Тому ми задамо адресу уручну.
У полі IP-адрес потрібно ввести будь-яка адреса у форматі Ххх.Ххх.Ххх.Ххх. Бажано, аби він виглядав як 192.168.ххх.ххх. Якщо ти підключений або збираєшся підключитися до інету, то твоя IP-адрес