Органiзацiя роботи органiв та посадових осiб мiiевого самоврядування
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вступ
У систему полiтико-правових цiнностей, вироблених упродовж столiть людством, входить чимало принципiв i вимог щодо оптимальноi органiзацii державноi влади, здатноi забезпечувати ефективне керiвництво краiною як у центрi, так i на мiiях. Серед них, безумовно, чiльне мiiе посiдаi принцип децентралiзацii державноi влади на рiвень територiальних громад та органiв, якi вони обирають на основi загального, рiвного i прямого виборчого права шляхом таiмного голосування. Сучасну демократичну, соцiальну, правову державу неможливо уявити без повноцiнноi системи мiiевого самоврядування. Адже якою б досконалою не була державна влада в центрi, вона нiколи не буде ефективною, якщо не буде оптимально органiзованою на мiiях.
Мiiеве управлiння i самоврядування найтiснiшим чином повязанi одне з одним. Однак iх не можна ототожнювати, оскiльки, говорячи про мiiеве управлiння, маiмо на увазi дiяльнiсть мiiевих органiв державноi влади, що стосуiться самоврядування, тобто воно складаiться з дiяльностi саме самоврядних органiв, якi обранi мiiевим населенням i виконують функцii, повязанi iз забезпеченням його потреб та iнтересiв. В своiй роботi я хочу розглянути саме мiiеве самоврядування, його сутнiсть та урегульованiсть вiтчизняним законодавством.
Розвязанню саме цього завдання присвячений роздiл XI Конституцii, в якому конкретизуiться положення загальних засад конституцiйного ладу в Украiнi з питань мiiевого самоврядування.
Вiдповiдно до Основного Закону мiiеве самоврядування в Украiнi маi в цiлому ТСрунтуватися на принципових засадах, iормульованих у Всесвiтнiй Декларацii мiiевого самоврядування та РДвропейськiй хартii про мiiеве самоврядування. В руслi даного пiдходу роздiл XI визначаi поняття та субiкти мiiевого самоврядування, порядок формування його органiв, iеру вiдання, матерiальну i фiнансову основу тощо.
Конституцiя Украiни в питаннях мiiевого самоврядування i досить гнучким полiтико-правовим документом. Визначаючи концептуальнi основи мiiевого самоврядування в Украiнi, Конституцiя чимало питань його становлення i розвитку залишаi для регулювання окремими законами. Тому в рамках Конституцii мiiеве самоврядування може вдосконалюватися вiдповiдно до особливостей того чи iншого етапу розвитку держави.
З огляду на актуальнiсть даноi теми роботи, метою ii i дослiдження нормативно-правовоi бази як вiтчизняноi так i мiжнародноi, стосовно правового статусу та органiзацii дiяльностi органiв мiiевого самоврядування в Украiни.
Роздiл 1. Загальнi положення мiiевого самоврядування
1.1 Поняття мiiевого самоврядування
У кожнiй державi залежно вiд ii устрою, iсторичних, нацiональних, географiчних та iнших особливостей мiiеве самоврядування маi специфiчну правову форму. Так, Англiя уславилася як батькiвщина такого управлiння на мiiях, головною особливiстю якого i вимога самостiйностi громад та бiльш значних спiльностей людей, що iсторично склалися, в управлiннi мiiевими справами в межах законiв, але без втручання центральноi державноi адмiнiстрацii та ii чиновникiв на мiiях. З середини XIX ст. мiiеве управлiння такого роду за iнiцiативою прусського юриста Рудольфа Гнейста стало йменуватися мiiеве самоврядування.
Своi особливостi маi самоврядування в РЖталii, Францii, Нiмеччинi, а тепер також i в Росii. Казахстанi, Литвi та iнших державах. Тому загальне поняття мiiевого самоврядування, як про це свого часу зазначив вiдомий захiдний державознавець украiнського походження Юрiй Панейко, можна одержати лише шляхом iндукцii, емпiрично узагальнюючи усталенi правовi форми самоврядування в окремих державах.
Сьогоднi, коли колективна думка фахiвцiв про мiiеве самоврядування бiльш-менш iормувалася та знайшла своi втiлення в таких документах, як Всесвiтня Декларацiя про мiiеве самоврядування та РДвропейська хартiя про мiiеве самоврядування, суть мiiевого самоврядування до кiнця можна зрозумiти, лише розiбравшись у тих дискусiях, якi ведуться навколо питання про джерело та природу тiii влади, яка здiйснюiться територiальними колективами громадян та тими органами, якi вони обирають.
Наука про мiiеве самоврядування починалася вiд спроби вiдповiсти на запитання: чи здiйснюють територiальний колектив та його органи окрему, вiдмiнну вiд державноi владу, чи вони мiцно вмонтованi в державний механiзм та виконують функцii органiв держави? Оскiльки однозначноi вiдповiдi на це непросте запитання поки що немаi, то продовжують iснувати та справляти свiй вплив на практику державотворення двi основнi теорii мiiевого самоврядування: громадська i державна.
Прихильники громадськоi теорii мiiевого самоврядування схильнi розглядати територiальний колектив (громаду) та його органи як джерело i субiкт такоi публiчноi влади, яка не належить державi, а i самостiйною, так званою мунiципальною владою.
В основi державноi теорii мiiевого самоврядування лежить iдея децентралiзацii державноi влади, залучення територiального колективу (громади) та його органiв служити державi, брати на себе виконання частини функцiй i повноважень державноi влади.
Украiнське законодавство базуiться на державнiй теорii мiiевого самоврядування, про що свiдчить Роздiл XI Конституцii Украiни i Закону Украiни Про мiiеве самоврядування в Украiнi (вiд 21 травня 1997 р,). Нинi iснуюча законодавча база i концентрованим вираженням ш?/p>