Органiзацiя роботи органiв та посадових осiб мiiевого самоврядування
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
й iншi факти вирiшення судами позовiв рад на iх користь.
Це ж саме стосуiться i п.1 ст. 77 згаданого вище Закону: Шкода, заподiяна юридичним i фiзичним особам у результатi неправомiрних рiшень, дiй або бездiяльностi органiв мiiевого самоврядування, вiдшкодовуiться за рахунок коштiв мiiевого бюджету, а в результатi неправомiрних рiшень, дiй або бездiяльностi посадових осiб мiiевого самоврядування за рахунок iх власних коштiв у порядку, встановленому законом.
Виходячи з цього, можна, загалом погоджуючись з думкою про найвищий рiвень узагальнень i найбiльш абстрактну форму взаiмодii субiктiв даних вiдносин, вести мову про те, що, врештi-решт, якiснi характеристики конституцiйних правовiдносин не i застиглими, даними раз i назавжди. Узгоджуючи, корегуючи свою поведiнку з вимогами Конституцii, субiкти сприяють iх рухомостi вiд абстрактного до конкретного.
З наведених прикладiв видно, що в одних випадках при виникненнi спорiв вiдповiдачем i контрагентом виступаi держава, а в iнших юридичнi i фiзичнi особи.
Однак беззаперечним i те, що правовiдносини загального виду субiктiв мiiевого самоврядування складаються пiд дiiю конституцiйних норм (правовiдносини першого порядку). На основi регулятивноi дii виникають конкретнi правовiдносини мiж iх субiктами. За своiю природою вони i рухомими. Вирiшення iх у судовому порядку чи iншим шляхом (наприклад, добровiльно) призводить до припинення останнiх. Але загальний iх характер, тобто право звернення за захистом iнтересiв до суду, залишаiться.
Рiзнi вони i за часом виникнення. Загальнi правовiдносини набули чинностi разом з набранням сили Конституцiiю Украiни i чиннi постiйно на перiод до ii скасування або внесення змiн, якi стосуються мiiевого самоврядування; конкретнi виникають у кожному випадку окремо i дiють до вирiшення спiрних ситуацiй.
Виникнення загально регулятивних правовiдносин, насамперед, повязане з Конституцiiю. Саме в нiй закрiпленi обовязки держави перед мiiевим самоврядуванням. РЖ це стосуiться не тiльки його конституцiйного визначення та судового захисту, а й багатьох iнших важливих положень Основного Закону або iнших законодавчих актiв, виданих вiдповiдно до Конституцii. А саме: вiдносин власностi; участi держави у формуваннi бюджетiв мiiевого самоврядування: делегування повноважень та здiйснення iх фiнансування тощо.
Цей перелiк свiдчить, то загально регулятивнi правовiдносини виникли на базi конституцiйних норм та iнших юридичних актiв. За своiм змiстом вони загальнi, а не iндивiдуальнi. встановлюють правовий статус мiiевого самоврядування, його права та обовязки i, нарештi, служать передумовою для функцiонування конкретних правовiдносин. У данiй проблемi особливо важливим i питання правосубiктностi названих органiв. РЗх повноваження чiтко визначенi в Конституцii та згаданому вище Законi. Будь-який вихiд за межi цих повноважень, привласнення собi повноважень iнших органiв, у тому числi мiiевих органiв державноi виконавчоi влади, слiд вважати таким, що виходить за межi конституцiйно-правових вiдносин З метою уникнення зазначених iнцидентiв законодавець заборонив органам державноi виконавчоi влади, iх посадовим особам втручатися в законну дiяльнiсть органiв та посадових осiб органiв мiiевого самоврядування, а також вирiшувати питання, вiднесенi Конституцiiю та названим Законом до повноважень органiв та посадових осiб мiiевого самоврядування, крiм виконання делегованих iм радами повноважень та в iнших випадках, передбачених законом п. 2 ст. 71 Закону), 3 цього питання також виникають спори, якi вирiшуються судами. Так, у Полтавському обласному судi розглядаiться позов облдержадмiнiстрацii до обласноi ради з приводу створення нею структурного пiдроздiлу, не встановленого чинним законодавством. Одночасно передбачаiться, що для здiйснення спiльних програм мiiевi державнi адмiнiстрацii та органи мiiевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спiльнi органи та органiзацii (ст. 35 Закону). Наведенi повноваження слiд розцiнювати як один з шляхiв змiцнення правового статусу органiв мiiевого самоврядування, оскiльки вони виступають за таких умов як рiвноправнi учасники договiрних зобовязань з органами державноi виконавчоi влади. Як субiктам конституцiйних вiдносин органам мiiевого самоврядування властивi певнi особливостi, визначенi Конституцiiю i якi вiдрiзняють iх вiд iнших субiктiв даних правовiдносин Звернемо, насамперед, увагу на порядок iх формування. Вiн вiдбуваiться у двох рiвнях. На рiпнi первинного субiкта таке формування згiдно зi ст. 140 Конституцii проходить шляхом добровiльного обiднання жителiв кiлькох сiл, селищ, мiст у сiльську громаду. В чинному законодавствi про мiiеве самоврядування це положення про добровiльнiсть знайшло подальший розвиток у ст. 6 згаданого Закону. Вона, зокрема, передбачаi як добровiльне обiднання територiальних громад сусiднiх сiл в одну громаду, так i вихiд iз складу сiльськоi громади. В обох випадках такi заходи здiйснюються за рiшенням мiiевих референдумiв. Мета дiяльностi територiальних громад також чiтко визначена Основним Законом: самостiйно вирiшувати питання мiiевого значення в межах Конституцii i законiв Украiни. Привертаi увагу i визначений Конституцiiю принцип здiйснення мiiевого самоврядування. Воно вiдбуваiться на двох рiвнях: безпосередньо; через органи мiiевого самоврядування: сiльськi, селищнi, мiськi ради та i?/p>