Органiзацiя роботи органiв та посадових осiб мiiевого самоврядування
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вµстирiчного iсторичного досвiду мiiевого самоврядування в Украiнi, який був досягнутий на практичному втiленнi в життя Законiв Украiни: Про мiiевi Ради народних депутатiв та мiiеве i регiональне самоврядування, що дiяв до 12 червня 1997 р. в редакцii вiд 26 березня 1992 р., i був, так би мовити, перехiдним законом, який створював умови i сприяв адаптацii практичних працiвникiв до нових понять i засад мiiевого самоврядування сприяв розумовому усвiдомленню нових вiдносин, коли на переднiй план виходять територiальнi громади. мешканцi яких самi без сторонньоi допомоги вирiшують своi проблеми i не сподiваються, що якийсь щабель владноi структури забезпечуватиме iхнiй розвиток i благополуччя.
Нова Конституцiя Украiни, Закон Про мiiеве самоврядування в Украiнi вперше вводять у соцiально-полiтичну, правову iери нашого життя такi поняття, як територiальна громада, вiдокремлення вiд державноi комунальна власностi, самостiйний мiiевий бюджет, статут територiальноi громади тощо. Проте це не означаi, що цi ознаки мiiевоi публiчноi влади в ii соцiально-полiтичнiй, економiчнiй, правовiй iпостасях де-факто вiдбулися i стверджують засади локальноi демократii. До iх запровадження слiд пройти нелегкий шлях децентралiзацii державноi влади, а найголовнiше зруйнувати полiтичнi, правовi, психологiчнi стереотипи командно-адмiнiстративного владарювання. РЖ це не дивно, оскiльки донедавна офiцiйна, а скорiше неофiцiйна полiтична лiнiя характеризуiться нейтралiстським спрямуванням, намаганням усе вирiшити i розподiлити на рiвнi державному, урядовому. З одного боку, це наслiдок обiктивного процесу ствердження власноi державностi, з iншого, субiктивна невiра в можливостi демократизацii суспiльства знизу. Конституцiйне визнання мiiевого самоврядування, гарантiя його функцiонування потребують аналiзу мiiя останнього як субiкта конституцiйних правовiдносин. Такими i учасники названих правовiдносин, якi мають субiктивнi права i виконують юридичнi обовязки, а також надiленi правосубiктнiстю. В основу правосубiктностi органiв мiiевого самоврядування покладена iх компетенцiя.
Виходячи з цього, субiктами конституцiйних правовiдносин у системi мiiевого самоврядування i: територiальна громада; сiльськi, селищнi, мiськi ради; сiльський, селищний, мiський голова; виконавчi органи сiльськоi, селищноi, мiськоi ради; районнi та обласнi ради, що представляють спiльнi iнтереси територiальних громад сiл, селищ, мiст: депутати сiльських. селищних, мiських, районних, районних у мiстах, обласних рад; постiйнi комiсii рад; виборчi комiсii по виборах органiв мiiевого самоврядування; органи самоорганiзацii населення: сходи громадян;
Потреба вичленити з цiлiсноi системи мiiевого самоврядування окремi субiкти повязана з iх рiзною правосубiктнiстю: у мiiевих рад одна компетенцiя, а у iх виконавчих органiв iнша.
Конституцiя Украiни визначаi i гарантуi мiiеве самоврядування. Звiдси висновок, що його субiкти мають законодавчi пiдстави на iх пiдтримку з боку держави, а при потребi (за ii вiдсутностi) права добиватись надання останньоi, оскiльки це гарантуiться Конституцiiю.
Бiльше того, права мiiевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Виходячи з цього, судам загальноi юрисдикцii повиннi бути пiдсудними будь-якi порушення прав мiiевого самоврядування, якi вiднесенi до його компетенцii. А саме: всi питання, повязанi з управлiнням майном, яке i комунальною власнiстю; затвердження усiх без винятку бюджетiв адмiнiстративно-територiальних одиниць i контролю за iх виконанням; встановлення мiiевих податкiв i зборiв; питання щодо проведення мiiевих референдумiв тощо.
Бiльшiсть дослiдникiв погоджуються з тим, що для конституцiйних правовiдносин характерний найвищий рiвень узагальнень i найбiльш абстрактна форма взаiмодii iх субiктiв. Взаiмодiя маi загальний, а не iндивiдуальний характер.
Розглянемо, наприклад, ст. 145 Конституцii Права мiiевого самоврядування захищаються в судовому порядку. Вона не потребуi виникнення конкретних правовiдносин. Не мiстить вона i наперед визначених субiктiв даних правовiдносин стосовно iншоi сторони. З цього випливаi, що названi права можуть захищатися як вiд незаконних дiй окремих осiб, державних установ, так i держави в цiлому. Конституцiйнi правовiдносини мають у наведеному випадку статутний характер. Хоча в iнших законодавчих актах вони бiльше конкретизованi. Скажiмо. п. 4 ст. 71 Закону Про мiiеве самоврядування в Украiнi передбачаi, що органи та посадовi особи мiiевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актiв мiiевих органiв виконавчоi влади, iнших органiв мiiевого самоврядування, пiдприiмств, установ та органiзацiй, якi обмежують права територiальних громад, повноваження органiв та посадових осiб мiiевого самоврядування.
Можна навести чимало прикладiв, коли ради звертаються до суду за захистом своiх законних iнтересiв, порушених дiями iнших субiктiв конституцiйних правовiдносин. Так, на початку 1998 р. Комсомольська i Миргородська мiськi ради Полтавськоi областi оскаржили в судовому порядку рiшення Полтавськоi обласноi ради щодо зарахування до обласного бюджету всiх сум податку на прибуток пiдприiмств комунальноi власностi та плати за торговий патент, що суперечило закону. Вищий арбiтражний суд визнав зазначене рiшення обласноi ради недiйсним. Були