Організація кредитного процесу в комерційних банках
Курсовой проект - Банковское дело
Другие курсовые по предмету Банковское дело
й господарства в процесі кругообігу коштів постійно утворяться короткочасні відхилення від встановлених середніх величин. Обєктивний процес приливів і відливів засобу окремих підприємств вимагає певної гнучкості всієї системи організації капіталу.[7]
Велика роль кредиту і в інвестиціях, у відтворюванні основних фондів. Антипаципаційна властивість кредиту (здатність передбачати майбутні прибутки) забезпечує здійснення капітальних вкладень ще до того, як господарюючий субєкт нагромадить прибуток і амортизацію для інвестицій. Поєднання власного капіталу з позиковим дозволяє оперативно реагувати на прогрес технологи, швидко здійснювати витрати на впровадження новітніх наукових досягнень.
Кажучи про значення кредиту в розвитку економічних звязків між галузями і регіонами, в підвищенні ефективності виробництва, необхідно показати його роль в створенні і використанні прибутків і прибутку. Справа в тому, що кредит обслуговує процес створення, розподілу і використання прибутків. Кредит і кредитна система, обслуговуючи кругообіг коштів, беруть участь в розподілі валового продукту. Без функціонування кредиту неможливий був би перерозподільний процес.
Необхідність кредиту виявляється в тому, що на його основі здійснюються емісії грошей як платіжних коштів. Образно виражаючись можна сказати, що по суті кредит батько всіх грошей, емісія їх мати. Будь-яка емісія готівкова або безготівкова результат кредитної операції. Приріст емісія це в також час і приріст ресурсів позикового фонду. Зрозуміло, даний ресурс повинен суворо обмежуватися потребами нормального грошового обороту з урахуванням дії закону грошового обігу.
2 Теоретичні основи кредитів в діяльності підприємств
2.1 Сутність кредиту та принципи кредитування
Кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента.
Економічні відносини між сторонами кредитної угоди виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. В цих відносинах завжди беруть участь не менш ніж дві сторони: кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит і позичальник - сторона, що зацікавлена в одержані позики для досягнення своєї певної мети. Ці сторони називаються субєктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, відносно яких укладається угода позики, - є обєктом кредиту.
Рушійним мотивом кредитних відносин є отримання додаткового прибутку (доходу) кожним із субєктів кредитних відносин: кредитор отримує його у формі відсотку на кошти, надані у позику, а боржник - у вигляді прибутку на позичені кошти, використані у підприємницькій діяльності, чи на розширення свого власного споживання. Завдяки цьому, кредит справляє важливий стимулюючий вплив на поведінку економічних субєктів. Але обєктивної необхідності кредиту, про яку мова йшла вище, а також його стимулюючих мотивів недостатньо для повноцінної реалізації кредитних відносин. Для цього необхідні також певні економіко-правові умови.[10]
Сама природа кредитної угоди, яка грунтується на тимчасовому запозичені чужої власності, зумовлює необхідність матеріальної відповідності її учасників за виконання взятих на себе зобовязань. Це можливо у випадку, коли кругооборот коштів господарюючих субєктів відокремлений від кругообороту коштів суспільства і організації, які вступають в кредитні відносини і повинні бути власниками наявного у них майна або (якщо це державні підприємства і організації) мати право володіння в користування майном. Таким чином, учасники кредитної угоди повинні бути юридично самостійними особами і функціонувати на засадах господарського або комерційного розрахунку. Фізичні особи можуть стати субєктами кредитних відносин, якщо вони дієздатні в правовому відношенні і мають стабільні гарантовані джерела доходів.
Другою обовязковою умовою реалізації кредитних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Вирішальне значення при цьому має узгодження конкретних параметрів позики: її забезпечення, строку кредитування, величини проценту тощо, а також наявності альтернативних варіантів фінансування і розширення коштів. Особливого значення ця умова набула при переході до ринку.
Основними субєктами кредитної угоди виступають держава, банківкькі установи, підприємства і організації різних форм власності та громадяни.[11]
Основні принципи кредиту
Поворотність кредиту. Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником.
Терміновість кредиту. Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований в кредитному договорі або замінюючому його документі.
Платність кредиту. Позиковий процент. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати права на їх використання. Економічна суть плати за кредит відбивається в фактичному розподілі додатково отриманої за рахунок його використання прибутку між позичальником і кредитором.
Забезпеченість кредиту. Цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов