Geum.ru

Информация по предмету Педагогика

  • 1361. Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
    Другое Педагогика

    Звідси потреба відповідної перебудови навчального процесу, що орієнтував би не тільки на творче засвоєння базових знань, а й на вироблення умінь, навичок і бажання самостійно навчатися, оволодівати новою інформацією, уміти використовувати здобуті знання у практичній діяльності. Звідси також виникає необхідність організаційної добудови освіти створення всіх ланок безперервної системи освіти впродовж життя, формування розгалуженого і наповненого ринку різноманітних освітніх послуг. Тільки так ми зможемо забезпечити суб'єктивний чинник об'єктивно зумовленого входження країни в новий етап людської цивілізації суспільство знань. Суспільство, яке не тільки буде характеризуватись науково-інформаційними технологіями у виробництві, а й де всі сфери життєдіяльності як на загальносуспільному, так і на індивідуальному рівні базуватимуться на ефективному використанні знань та інформації. Наблизитись до такого рівня розвитку суспільства й ефективно функціонувати в ньому можна лише за умови, що здобуття знань упродовж життя і функціонування людини на основі знань в усіх сферах стане визначальною рисою способу життя людини.

  • 1362. Педагогічна техніка як складова навчальної технології
    Другое Педагогика

    Центральним поняттям є поняття «навчання», «процес навчання» («навчальний процес»). Різні автори дають трохи різні і взаємодоповнюючі один одного визначення. Так, у короткому психологічному словнику-хрестоматії: «Навчання процес стимуляції і керування зовнішньою і внутрішньою активністю учня, у результаті якої в нього формуються визначені знання, навички, уміння». К.К.Платонов визначає навчання як «формування знань, навичок, умінь і звичок… Воно спирається на вправу, а отже, і на тренування, але у свою чергу не зводиться до них. Сутністю його є встановлення зв'язків засвоюваного з уже засвоєним». У цій системі під керівництвом учителя відбувається оволодіння учнем основами наук, способами діяльності, його розвиток. Кожний із суб'єктів (вчитель і учень) має свої функції в цій взаємозалежній діяльності. Завдання вчителя полягає не тільки в тім, щоб повідомити знання, але й у тім, щоб керувати процесом засвоєння знань і способів діяльності. Задача учня опанувати системою знань, способами їхнього одержання, переробки, збереження і застосування, виховуючи в собі необхідні якості особистості… Процес навчання завжди починається з постановки вчителем учбово-пізнавальної мети й організації її прийняття учнем… Навчальна діяльність учнів у широкому розумінні розглядається як один з видів пізнання, що протікає на основі відбивно-перетворюючої діяльності суб'єкта».

  • 1363. Педагогічні погляди Арістотеля
    Другое Педагогика

    2.Далі, всі (природжені) здібності (людини), всяке практичне застосування їх для відповідної роботи потребують попереднього виховання і попереднього пристосування. Очевидно, все це необхідно і для прояву діяльності у дусі чесноти. А оскільки вся держава в її цілісності має на увазі одну кінцеву мету, то, зрозуміло: для всіх громадян потрібне тотожне виховання, і турбота про це виховання повинна бути турботою державною, а не справою приватної ініціативи. Зараз кожен турбується про виховання своїх дітей по-своєму, кожен і учить їх по-своєму, як йому надумається. На ділі ж те, що має на увазі загальний інтерес, повинно робитися спільно. Не слід, більше того, думати, ніби кожен громадянин - сам по собі; ні, всі громадяни належать державі, тому що кожний з них є частиною держави. А турбота про кожну частину, природно, повинна мати на увазі піклування про все ціле разом узяте.

    1. У цьому відношенні можна схвалити лакедемонян: вони дуже піклуються про виховання дітей, і це піклування носить у них загальнодержавний характер. Отже, зрозуміло: повинні існувати узаконення, що стосуються виховання, і останнє повинне бути загальним. Але не можна залишити без уваги і того, що взагалі являє собою виховання і як його потрібно організувати. В даний час із цього приводу існують різні точки зору: не всі згодні з тим, чи потрібно вести навчання молодих людей з ціллю виховати в них чесноти, чи ж вести це виховання так, щоб молоді люди могли досягти найбільшого щастя; не з'ясовано також і те, на що потрібно звертати при вихованні особливу увагу: чи на розвиток інтелектуальних здібностей, або на розвиток етичних якостей.
    2. Унаслідок такої нестійкості в поглядах на сучасного виховання, і обговорення пов'язаних з ним питань є сумбурним, і залишається абсолютно невиясненим: чи потрібно розвивати в дітях ті їх душевні властивості, які їм не стануть в нагоді в практичному житті, або ті, які мають на увазі чесноту, або, нарешті, ті, що ведуть до вищого абстрактного знання. Кожний із наведених тут поглядів має своїх захисників. Не дійшли також ніякої згоди і щодо того, що ж веде до чесноти. Оскільки далеко не всі цінують одну і ту ж чесноту, то логічний звідси висновок - розбіжність і в питанні, що стосується її застосування на практиці.
    3. Абсолютно очевидно, що з числа корисних (у житейському вжитку) предметів повинні вивчатися ті, які дійсно необхідні, але не всі без виключення. Оскільки всі заняття людей розділяються на такі, які пристойні для, вільнонароджених людей, і на такі, які властиві невільним, то, очевидно, з першого роду занять потрібно брати участь лише в тих, які не зроблять людину, яка займається ними, ремісником. Ремісничими ж потрібно вважати такі заняття, такі мистецтва і такі предмети навчання, які роблять фізичні, психічні та інтелектуальні сили вільнонароджених людей непридатними для застосування їх до чесноти і до пов'язаної з нею діяльності. Ось тому ми і називаємо ремісничими такі мистецтва і заняття, якими послабляються фізичні сили. Це ті роботи, які виконуються за плату; вони віднімають дозвілля для розвитку інтелектуальних сил людини і принижують їх.
    4. Із числа "вільних" наук вільнонародженій людині можна вивчати деякі тільки до певних меж; надмірне ж налягання на них, з тим щоб вивчити їх у всіх деталях, заподіює вказану вище шкоду. Велика різниця існує в тому, для якої мети кожен що-небудь робить або вивчає. Якщо це здійснюється в особистих інтересах, або на користь друзів, або, нарешті, на користь чесноти, то воно гідне вільно народженої людини; але робити таким самим чином на користь чужих часто може виявитися поведінкою, властивою найманцю і рабу. Поширені нині предмети навчання, як уже відмічено вище, мають подвійний характер.
    5. У даний час звичайними предметами навчання е: наступні чотири: і граматика, гімнастика, музика та іноді малювання. З них граматика і малювання вивчаються як предмети, що корисні в житейському вжитку і часто мають Практичне застосування; гімнастикою займаються тому, що вона сприяє розвитку мужності. Що стосується музики, то може, мабуть, виникнути сумнів у користі її вивчення, оскільки тепер, як правило, займаються музикою тільки заради задоволення. Але предки наші ввели музику в число загальноосвітніх предметів тому, що сама природа, як на це було вказано неодноразово, прагне доставити нам можливість не тільки правильно направляти нашу діяльність, але І чудово користуватися нашим дозвіллям. А останнє - ми знову підкреслюємо це - служить основним принципом всієї нашої діяльності.
    6. Якщо ж необхідні і діяльність і дозвілля, і дозвілля повинно значною мірою переважати над діяльністю, то виникає питання, чим дозвілля це потрібно заповнити. Звичайно, не грою ж, оскільки у такому разі вона неминуче виявилася (і кінцевою метою нашого життя. Якщо ж це неможливо, то іграм потрібно Швидше приділити місце серед нашої діяльності: адже людині, яка працює, потрібен відпочинок, а гра й існує заради відпочинку, а будь-яка діяльність і причиняє напружену працю. Тому ігри повинні мати своє місце, але при цьому, призначаючи час ігор, потрібно користуватися зручним для того моментом, (к кільки вони служать свого роду ліками: рух при іграх веде до заспокоєння душі і . і вдяки тому, що з грою пов'язана і розвага, вона сприяє її відпочинку.
  • 1364. Педагогічні погляди і просвітницька діяльність Олени Пчілки
    Другое Педагогика

    Про те, яку високу оцінку сучасників здобула материнська школа Олени Пчілки, свідчать вітальні листи, спогади близьких людей, а найбільше сама реальність навдивовижу освічених, винятково талановитих дітей. З нагоди 25-річчя літературної діяльності Олени Пчілки редакція „Літературно-наукового вісника” в особі М.Грушевського, І.Франка, В.Гнатюка серед великих заслуг ювілянтки наголосила на її педагогічно-материнській першості: „Ви дали Україні перший приклад освіченої сім'ї, в якій плекається рідна українська мова і українська літературна традиція в найкращому розумінню цього слова”. А Л.Старицька-Черняхівська, порівнюючи з Михасем та Лесею себе, інших однолітків, які навчалися у гімназії, приходить до висновку про незрівнянну перевагу вихованців материнської школи: „... вони були далеко серйозніші і освіченіші за нас. Одрізнялися вони від нас і мовою, і одежею. Балакали і ми по-українськи, але се вже була якась мішанина з російщиною, що затопляла нас у гімназії, Леся ж і Михайло балакали добірною мовою, бо вони і вчилися на ній, що ж до одежі, то й тут вони відрізнялися від нас; скільки пам'ятаю Лесю та Михайла все пам'ятаю їх у доброму українському вбранню Михайла в сірій чумарочці, Лесю в спенсері, у вишиваній сорочці, білява голівка гладенько перев'язана стьожкою” [1, 143].

  • 1365. Педагогічні технології у вищому навчальному закладі
    Другое Педагогика

    Поняття «педагогічна технологія» відоме з 20-х років XX ст., зустрічається у працях А. Ухтомського, С. Шацького, В. Бехтєрєва, І. Павлова. Вже тоді воно трактувалося по-різному. В одному разі - як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять, що нагадує виробничу технологію; в іншому як уміння оперувати навчальним і лабораторним обладнанням, використовувати наочні посібники. У подальші роки сутність поняття досліджували Т. Ільїна, С. Шаповаленко, Л. Прессман, Д. Чернілєвський, О. Філатов, І. Лернер, В. Беспалько, М. Кларін, В. Бухвалов, М. Сибірська, Б. Горячов, В. Гузєєв, А. Кушнір, В. Монахов, Г. Селєвко, М. Чошанов, В. Євдокимов, І. Прокопенко, В. Паламарчук, С. Сисоєва, О. Пєхота, Т. Назарова та ін. У зарубіжній педагогічній теорії та практиці проблеми педагогічних технологій представлено в дослідженнях таких вчених як М. Кларк, Ф. Персиваль. Г. Веллінгтон, П. Мітчел, М. Вульман, С. Сполдїнг, С. Ведемейер, Р. Томаста ін.

  • 1366. Педагог-новатор И.П. Волков
    Другое Педагогика

    Волков знаком с 5 системами обучения. (его классификация):

    1. Линейно-последовательная система обучения учебный материал по предмету изучается последовательно: каждый учебник, предмет разбивается на главы, разделы, параграфы, каждый раздел является продолжением предыдущего и опирается на него. Связь между учебными предметами если и осуществляется, то очень слабо.
    2. разорванная система обучения разделы одного предмета не связаны один с другим, каждый изучается сам по себе, различные учебные предметы, входящие в программу обучения, между собой тоже не связаны и тоже изучаются самостоятельно.
    3. параллельная система обучения основана на внутрипредметных связях.
    4. блочно-параллельная система обучения в единый блок объединено несколько десятков разделов науки, техники и искусства, видов труда на основе возможности осуществления межпредметных связей.
    5. основанная на ассоциативных связях из изучаемого материала вычленяются главные, узловые вопросы и кодируются в опорных конспектах. При просмотре таких конспектов материал легко вспоминается.
  • 1367. Первичная терапия Янова
    Другое Педагогика

    Тщательно спланированный процесс первичной терапии начинается с обсуждения проблем клиента с получившим специальную квалификацию психотерапевтом. Во время психотерапевтических занятий вскрываются ранние воспоминания, обиды и раны. Психотерапевт побуждает клиента к тому, чтобы заново “физически” пережить их, вызывая проявление напряжения, психологической защиты и пр. Основная задача на этом этапе заключается в постепенном ослаблении психологической защиты. Когда клиент приступает к работе в психотерапевтической группе, обсуждение его проблем продолжается; теперь он вступает в самые разнообразные взаимоотношения с другими членами группы, что может способствовать переживанию большего количества первичных эмоций, чем в индивидуальной психотерапии. Клиенты вспоминают травмирующие события раннего детства, вплоть до рождения. Задача психотерапевта на этом этапе направлять клиента в поиске именно тех событий, которые вызвали эти разрушающие его чувства, без выражения которых невозможно исцеление.

  • 1368. Первоначальные навыки хорового пения у детей младшего школьного возраста на уроках музыки
    Другое Педагогика

     

    1. Тевлина В.К. «Вокально-хоровая работа» в кн. «Музыкальное воспитание в школе». Выпуск 15 Москва 1982 год.
    2. Гладкая С. «О формировании певческих навыков на уроках музыки в начальных классах» в кн. «Музыкальное воспитание в школе». Выпуск 14. Москва 1989 год.
    3. Черноиваненко Н. «Формирование творческих способностей младших школьников в певческой деятельности» в кн. «Музыкальное воспитание в школе». Москва «Просвещение»1989 год.
    4. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. «Методика музыкального воспитания в школе». Москва «Просвещение» 1989 год.
    5. Виноградов К.П. «Работа над дикцией в хоре». Москва «Музыка» 1967 год.
    6. Сергеев А.А. «Воспитание детского голоса». Москва «Академия педагогических наук РСФСР» 1950 год.
    7. Урбанович Г. «певческий голос учителя музыки» в кн. «Музыкальное воспитание в школе» выпуск 12.Москва 1977 год.
    8. «Из истории музыкального воспитания». Составитель-Апраксина О.А. Москва «Просвещение»1990 год.
    9. Стулова Г.Г. «Хоровой класс» Москва «Просвещение» 1988 год.
    10. «Музыка в школе». Составители: Т. Бейдер, Е. Критская, Л. Левандовская. Москва 1975 год.
    11. «Планета детства». Составитель - Озерова Н. Н. Санкт-Петербург 1994 год.
    12. «Хрестоматия по методике музыкального воспитания». Составитель-Апраксина О.О. Москва «Просвещение» 1987 год.
  • 1369. Первые понятия о Боге. О православном воспитании дошкольников
    Другое Педагогика

    "Помню себя с трех лет. Меня учили вежливости: кланяться и подавать руку. Учили наряжаться, т. е. хвалили на мне все новое и модное, даже заставляли глядеться в зеркало, учили плясать, петь песни, чтобы похвастаться моим искусством перед гостями. Учили и молиться Богу, но как?.. За вежливость платили ласками и поцелуями, за щегольство похвалой, за песни и пляску аплодисментами, а за молитву только выговорами, что не так складываю пальцы, не так кланяюсь. Мне часто рассказывали сказки, занимательные сказки; я их помню и до сих пор, такое сильное впечатление производили они на меня в детстве. Но почему-то ничего не рассказывали о Боге, о Его безграничной любви к людям, в особенности к детям, ничего такого, что бы заставило так восторженно трепетать детское сердце, как от сказки. Когда заставляли молиться Богу, то говорили так: "молись хорошенько, а то Бог убьет камешком". Такое наставление представляло ребенку Бога, как существо в высшей степени строгое, которого нужно бояться, потому что почти каждый ребенок знает, что такое камешек, если им побьют. Но так как Бог камешком ни разу никого не побил, то и ложный страх прекратился со временем. Потом, учили и закону Божию, но как? В зубрячку. Хорошо вызубрил урок, получай хорошую отметку и беги, гуляй. Любить Бога не учили. А ведь мы только того и не оскорбляем, кого любим. Только тому и повинуемся охотно, кого любим. Результат такого воспитания: холодность к Богу и всему святому и стремление ко всему суетному, что не только бесполезно для человека, но и вредно".

  • 1370. Перевірка і оцінювання результатів навчання інформатики
    Другое Педагогика

    Реформування освіти передбачає реалізацію принципів гуманізації, демократизації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості студента, формування його основних компетенцій. Відповідно до цього змінюються і підходи до оцінювання навчальних досягнень студентів. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень студента, а не ступеня його невдач. Визначення рівня навчальних досягнень студентів з інформатики є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині певну суму знань, умінь та навичок з інформатики, а сформувати відповідний рівень її компетенції в цій предметній галузі.

  • 1371. Периодическая законность химических элементов
    Другое Педагогика

    Приложение П. законности к определению величины атомного веса. Аналитические исследования состава соединений данного элемента Z могут дать только эквивалент его в различных формах или степенях его окисления или вообще соединения, но ничего не могут дать по отношению к величине атомного веса, т.е. наименьшего числа эквивалентов, входящих в частицы элемента. Особенно ясно это, когда Z дает не одну, а несколько степеней окисления или форм соединения с О, С1 и др. Так железо дает с 16 весовыми частями кислорода или закись, содержащую 56 вес. частей железа, или окись с 37,33 част. железа, или ангидрид железной кислоты с 18,67 железа, а потому сравнительно с 1 вес. частью водорода (судя по составу воды) эквивалент железа в первом случае 28, во втором 18,67, в третьем 9,33. Сколько же эквивалентов разного рода содержится в атоме железа? Ответ дают: изоморфизм, плотность паров, теплоемкость и аналогии, что здесь не уместно рассматривать и что приводить для железа, напр., к тому, что за его атомный вес необходимо признать 56, т.е. два эквивалента первого рода, 3 второго и 6 эквивалентов третьего рода. Когда открывается новый элемент эквивалент узнается сравнительно легко, дело же определения веса атома, как очень трудное и требующее многих сведений, решается часто наугад по случайным наблюденным сходствам, а потому к эпохе появления П. законности еще много элементов, эквиваленты которых были более или менее хорошо известны, имели очень сомнительные атомные веса. Сюда относились в 1869 г. не только столь редкие элементы как La, Di; Y и их спутники, но и Be, In, Се, Th, V, Nb и U, для которых состав, свойства, реакции и формы соединений были, однако, хорошо известны, но не давали категорических данных для определения числа эквивалентов, содержащихся в атоме. П. законность оказалась здесь, очевидно, полезною и стала важным новым руководительным началом, потому что периодичности подлежат не эквиваленты, а веса атомов. Чтобы видеть в чем здесь дело, остановимся на двух крайних примерах, а именно вкратце над ураном и несколько подробнее над бериллием, для которых (как для Се, Y, In, La и др.) вес атома установлен благодаря П. законности. Уран дает две главные степени окисления: низшую закись (ныне UO2) и высшую окись (ныне UO3), в первой эквивалент (по водороду)=60, во второй=40. По закону кратных отношений и по сущности дела очевидно, что в атоме урана будет содержаться целое число эквивалентов. то есть U=n60=m40. Очевидно, что m=n11/2 и что приняв n=2, получим m=3, т.е. m и n тогда будут, как и следует, целыми числами. При этом простейшем допущении вес атома уранае120, формула закиси UO, окиси U2O3. Так это все и принимала, вслед за Пелиго, до П. законности. Но ныне, при П. законности, признать этого нельзя, потому что тогда урану нет подходящего места между элементами, так как у Sb ат. вес немного более 120, а у Sn немного менее и, судя по месту в системе, элемент с ат. весом около 120 должен давать высший солеобразный окисел состава RO2 или R2O5, т.е. с высшим чем у урана содержанием кислорода или с меньшим эквивалентом. Из равенства U=n.60=m.40 следует, что n должно быть четным числом, если m и n суть целые числа, и после невозможности признания n=2, проще всего было принять n=4, так как тогда закись будет UO2 окись UO3 и U=240, признать же n=6 и m=9 невероятно, потому что тогда закись получит состав UO3, окись U2O9 (при U=360), а этот последний состав для солеобразных окислов, R2O5, совершенно невероятен и по П. законности существовать не может. Признав же n=4, т.е. U=240 и придав поэтому высшей окиси состав UO3, тотчас находим для U место в системе, в VI группе, аналогично с хромом, дающим СrO3 молибденом, образующим MoO3, и вольфрамом, высший окисел которого WO3. Тогда уран становится в 12-й ряд вслед за торием из IV группы с ат. весом 232. Эта уверенность подтверждена затем Роско, Циммерманом и др. при помощи определений теплоемкости, плотности пара и аналогий разного рода, которые здесь не место подробнее излагать. Ныне общепринят именно этот атомный вес U=240, установленный (мною в 1871 г.) по П. законности. Быстро приняты были и другие, вызванные П. законностью, перемены в весе атомов нек. др. элементов, но долго и с разных сторон не признавался для бериллия (или глиция) требуемый П. законностью вес атома Be=9, дающий ему при эквиваленте 4,5 место во 2 ряде и U группе, особенно по той причине, что у единственной солеобразной окиси бериллия есть много несомненных пунктов сходства с глиноземом, что и заставляло приписывать окиси Be состав глиноземный, т.е. Ве2O3, т.е. считать атом содержащим 3 эквивалента и равным Be=13,5. Масса работ была сделана для оправдания этого последнего веса атома бериллия, который тогда не находил вовсе места в периодической системе. Интерес к делу возрос именно из-за его связи с П. законностью. Считалось всеми в эпоху начала 80-х годов, что если будет доказана формула Ве2O3 и придется признать Be=13,5 П. закон надо будет оставить, как недостаточный (ибо законы природы, в отличие от грамматических правил, исключений не допускают и ими опровергаются), если же оправдается формула ВеО и Be=9, надо будет признать общность П. закона. Здесь следует, однако, указать на то, что Авдеев еще в 1819 г., то есть задолго до П. законности, исследуя окись бериллия, счел ее аналогом магнезии MgO и придал ей состав ВеО, требуемый П. законностью. Значит, были и ранее основания к этому допущению, так что все дело было очень спорным. Наиболее горячее участие в защите формулы Вe2O3 долго (в начале 80-х годов) принимали упсальские ученые Нильсон и Петерсон, но они же затем определили при высотой темп. плотность паров хлористого бериллия и тем оправдали формулу Авдеева и П. законности, что и признали открыто и что представляет один из поучительных примеров разрешения научного недоразумения при твердом стремлении к достижению истины. Дело тут вот в чем. Если окись бериллия есть Ве2O3 и вес атома Ве=13,5, то хлористый бериллий должен представлять в парах (без разложения) частицу ВеСl3 или ее полимер, т.е. вес частицы тогда будет около 119,5 или 120 или в целое число раз более (напр. Be2Cl6, как у аналогов нередко бывает), след. по водороду плотность паров хлористого бериллия будет тогда =60 или n60 (так как плотность пара по водороду = половине частичного веса, считая атом водорода за 1 или кислорода за 16). Если же окись бериллия имеет состав магнезиальный ВеО и Be=9, то частица хлористого бериллия ВеСl2 будет весить около 79 или 80 и плотность пара будет около 40 (или n40). Опыт Нильсона и Петерсона оправдал это последнее число. Humpidge тогда же (1884) подтвердил его. Этим подтвердилось предположение Авдеева и вновь оправдалась П. законность. Но нельзя не указать здесь на то, что и после 80-х годов у очевидно неверной гипотезы об атомном весе бериллия и о сходстве состава его окиси с составом Al2O3 осталось некоторое число упорных приверженцев, следующих за оставленным, между которыми за последнее время особо выступил в Париже Вырубов, который (в 1896 г.) не раз говорил против всей П. законности и, исследуя кремневольфрамовые соли, пришел к заключению, что бериллий совершенно аналогичен в них с трехэквивалентными (Ве=13,5), а не двуэквивалентными (Be=9) металлами. Вследствие подобных сомнений, вновь высказанных, А. Rosenheim and P. Woge в 1897 г. («Zeitschr. f. Anorganische Chemie», стр. 283) очень подробно вновь исследовали многие (молибденовые, сернистые, щавелевые и др.) двойные соли бериллия и применили бекмановский способ (по температ. кипения растворов) к определению частичного веса хлористого бериллия, причем пришли вновь к категорическому выводу, что «согласно с П. законностью бериллий есть элемент двуэквивалентный». Для понимания П. закона очень важно обратить внимание на то, что он не был признан сразу всеми, имел много противников и лишь постепенно выступал, как истинный, по мере накопления фактов и по мере оправдания следствий, из него вытекающих. Здесь виден пример того, с какими трудами добываются новые истины и как в науке обеспечивается их утверждение.

  • 1372. Периодический закон и периодическая система химических элементов Д. И. Менделеева на основе представ...
    Другое Педагогика

    Таким образом, число элементов в периодах (2-8-18-32) соответствует максимально возможному числу электронов на соответствующих энергетических уровнях: на первом два, на втором восемь, на третьем восемнадцать, а на четвертом тридцать два электрона. Деление групп на подгруппы (главную и побочную) основано на различии в заполнении электронами энергетических уровней. Главную подгруппу составляют s- и p-элементы, а побочную подгруппу d-элементы. В каждой группе объединены элементы, атомы которых имеют сходное строение внешнего энергетического уровня. При этом атомы элементов главных подгрупп содержат на внешних (последних) уровнях число электронов, равное номеру группы. Это так называемые - валентные электроны.

  • 1373. Персонализация образовательного процесса в высшей школе
    Другое Педагогика

     

    1. Грачев В.В. Идея персонализации образования как социокультурная закономерность становления высшей школы // Кафедра. Научно-образовательный журнал. №2. М., 2006. С. 3-33 (2 п.л.).
    2. Грачев В.В. Вуз созвездие персон // Кафедра. Научно-образовательный журнал. №1. М., 2006. С. 3-15 (0,75 п.л.).
    3. Грачев В.В. Персонализация образования в условиях глобального перехода к веб-стилю жизни // Высшее образование для ХХI века. Третья международная научная конференция. Московский гуманитарный университет, 18-20 октября 2006 г.: Доклады и материалы. Вып. 2 / Отв. ред. Н.В.Захаров, Вл.А. Луков. М.: Изд-во МосГУ, 2006. С. 25-35 (0,75 п.л.).
    4. Грачев В.В. Освоение профессии как путь к себе // Ученые записки СФГА. Выпуск 1. М.: Изд-во СФГА, 2006. С. 3-14 (0,75 п.л.).
    5. Грачев В.В., Богданов Е.Н., Семья Г.В., Подымов Н.А. От института до академии: ступени роста // Аккредитация в образовании. №10. 2006. С. 38-42 (0,75/0,2 п.л.).
    6. Грачев В.В. Расширение спектра возможных специализаций в вузе для подготовки к работе с детьми-сиротами // Кафедра. Научно-образовательный журнал. №2. М., 2006. С. 34-41 (0,5 п.л.).
    7. Грачев В.В. Персонализация образования в условиях информационного общества // Ученые записки. Вып. 1. Психология, педагогика. Проблемы профессионального образования: Материалы научно-методической сессии. М.: НОУ «Столичный гуманитарный институт», 2005. С. 4-10 (0,5 п.л.).
    8. Грачев В.В., Бабочкин П.И. Современная политика и стратегия качества образования в современном вузе // Ученые записки. Вып. 1. Психология, педагогика. Проблемы профессионального образования: Материалы научно-методической сессии. М.: НОУ «Столичный гуманитарный институт», 2005. С. 10-14 (0,6/0,3 п.л.).
    9. Грачев В.В., Богданов Е.Н. Акмеологический подход к психологической диагностике личностного потенциала // Психолого-педагогический поиск. №2. 2004. С. 11-14 (0,5/0,25 п.л.).
    10. Грачев В.В. Персонализация образовательного процесса и компьютеризация образовательной среды // Ученые записки. Вып. 1. М.: Изд-во СГИ, 2004. С. 3-12 (0,5 п.л.).
    11. Грачев В.В. Роль филиалов в развитии вуза в современных условиях // Ученые записки. Вып. 4. М.: Изд-во СГИ, 2004. С. 3-11 (0,5 п.л.).
    12. Грачев В.В. Информатизация образовательного пространства вуза // Материалы межвузовской научно-практической конференции «Информационные технологии в образовании». М.: Изд-во СГИ, 2003. С. 5-21 (1 п.л.).
    13. Грачев В.В. Воспитательные аспекты персонализации // Гуманитарное образование: Материалы межвузовской научно-практической конференции. М.: Изд-во СГИ, 2002. С. 5-13 (0,5 п.л.).
    14. Грачев В.В. Роль личности преподавателя в формировании интереса к научно-исследовательской работе // Гуманитарное образование: Материалы научно-практической конференции. М.: СГИ, 2001. С. 5-14 (0,5 п.л.).
    15. Грачев В.В., Минзов А.С. Проблемы контроля качества знаний, умений и навыков в системе дистанционного обучения // XXVII Международная конференция «Информационные технологии в науке, образовании, телекоммуникации и бизнесе». Ялта. 18-28 мая 2000. С. 91-93 (0,5/0,25 п.л.).
    16. Грачев В.В., Минзов А.С. Оценка эффективности системы дистанционного обучения // Дистанционное образование. №3. М., 1999. С. 37-41 (0,5/0,25 п.л.).
    17. Грачев В.В. Проблемы гармоничного развития высшего образования в России // Ученые записки. Вып. 1. М.: Изд-во СГИ, 2000. С. 3-19 (1 п.л.).
    18. Грачев В.В. Концептуальные основы индивидуально-творческого подхода специалиста в условиях негосударственного высшего учебного заведения // Проблемы личностного и профессионального становления специалиста: Сборник научных трудов. М.: СГИ, 1998. С. 5-22 (1 п.л.).
    19. Грачев В.В. Специфические проблемы подготовки специалистов // Столичное образование. №1. М., 1998. С 10-13 (0,5 п.л.).
    20. Грачев В.В. Ступени освоения профессии // Психология. Проверка и оценка знаний студентов. М.: СГИ, 1998. С. 3-14 (0,75 п.л).
    21. Грачев В.В. О роли научно-методического центра в организации планирования деятельности по подготовке специалиста // Сборник научных трудов. М.: СГИ, 1997. С. 3-18 (1 п.л.).
    22. Грачев В.В., Сластенин В.А. Психодиагностика и преодоление некоторых стереотипов // Материалы научной сессии по итогам научно-исследовательской работы МПГУ в 1991г. М.: Прометей, 1992. С. 135-137 (0,25/0,15 п.л.).
    23. Грачев В.В., Мажар Н.Е. Логика исследования творческой индивидуальности учителя. Приобщение к педагогической профессии. Воронеж, 1992. С. 34-36 (0,25/0,8 п.л.).
    24. Грачев В.В., Сластенин В.А. Творческая педагогическая индивидуальность в структуре интегральной индивидуальности // Проблемы педагогического образования. Семинар аспирантов и молодых ученых психолого-педагогических кафедр МПГУ. Тезисы докладов. М.: Изд-во «Прометей» МПГУ им. В.И.Ленина, 1991. С. 3-4 (0,12/0,06 п.л.).
    25. Грачев В.В. Психодиагностика как компонент индивидуально-творческого подхода в подготовке специалиста // Проблемы педагогического образования. Семинар аспирантов и молодых ученых психолого-педагогических кафедр МПГУ. Тезисы докладов. М.: Изд-во «Прометей» МПГУ им. В.И.Ленина, 1991. С. 11-12 (0,12 п.л.).
    26. Грачев В.В. Индивидуально-творческий подход в подготовке преподавателей педагогики и психологии // Межвузовский сборник научных трудов. М.: Изд-во «Прометей» МПГУ им. В.И.Ленина, 1991. С. 11-14 (0,25 п.л.).
    27. Грачев В.В., Сластенин В.А. Гибкие технологии обучения как условия реализации творческого подхода в подготовке специалиста // Разработка и внедрение гибких технологий обучения педагогическим дисциплинам: Тезисы Всесоюзной научно-практической конференции. М.: «Прометей», 1991. С. 106-112 (0,5/0,25 п.л.).
    28. Грачев В.В., Соломатина Т.Б. Индивидуальные формы работы с будущими преподавателями педагогики и психологии в процессе изучения теории воспитания // Пути повышения педагогического мастерства преподавателей высшей школы: Тезисы докладов Всесоюзной научно-методической конференции. Белгород, 1990. С. 278-280 (0,2/0,1 п.л.).
  • 1374. Пестециды
    Другое Педагогика
  • 1375. Пирогов
    Другое Педагогика

    В качестве первой ступени образования идет элементарная начальная двухгодичная школа. Программа занятий в этой школе рассчитана на развитие у учащихся первоначальных основ мышления и наблюдательности путем обучения родному языку, счету и, в частности, развитие наблюдательности путем наглядного обучения в духе Песталоцци. Кстати, Пирогов придавал огромное значение наглядному обучению и считал, наиболее важно применять принцип наглядности в как можно раннем возрасте. Приведу по этому поводу цитату из статьи Пирогова “О наглядном обучении”. В этой статье Пирогов говорит о способе преподавания естественных наук. “Вообще, главная обязанность педагога заключается преимущественно в том , что бы науку излагать не столько для самой науки, сколько для развития,посредством науки той или другой умственной умственной или душевной способности. Естественное и должно именно служить к развитию наблюдательной способности у ребенка, начинающего знакомиться с окружающей его природой. Надобно приучить с ранних лет и его глаз, и его осязание к отчетливому отыскиванию различных признаков, характеризующих естественные тела; дайте ему в руки минерал,растение, животное и спрашивайте его, что он видит и что он находит особенного; заставьте его найти и описать различие между тем и другим телом, и задача ваша будет разрешена, цель будет вполне достигнута.” /Пирогов Н. И. Избранные педагогические сочинения. - М.: Педагогика, 1985. -C. 143-144/.

  • 1376. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів
    Другое Педагогика

     

    1. Зубко А.М. Забезпечення ефективності навчального процесу під час підвищення кваліфікації педагогічних кадрів // Збірник наукових праць. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Випуск 4. К.: Логос, 2001. С.109-115;
    2. Зубко А.М. Особистісно-орієнтоване навчання в післядипломній освіті // Освіта на Луганщині. №1 (14). 2001. С.55-61;
    3. Зубко А.М. Підготовка керівників навчальних закладів до впровадження інновацій // Управління якістю професійної освіти. Збірник наукових праць. Донецьк: ТОВ “Лебідь”. 2001. С.322-326;
    4. Зубко А.М. Шляхи оптимізації управління навчальним процесом в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів // Збірник наукових праць. Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи. Випуск 5. К.: Логос, 2001. С.94-98;
    5. Котова О.Г. Формування системи пiдготовки i атестацiї наукових i науково-педагогiчних кадрiв в Українi. // Освiта i управлiння. 1997. N 1. С.162-168;
    6. Куценко В.I., Неженцев В.В., Погребняк В.П., Ятченко А.Д. Фахова освiта в Українi та її трансформацiя в умовах переходу до ринкових вiдносин. АКТА. Харкiв. 1997. С. 197;
    7. Погребняк В.П., Миленька Г.Д., Котова О.Г., Бандуренко В.О., Гукун Л.Г. Основнi принципи побудови системи управлiння кадрами освiти // Проблеми освiти. 1996. Вип.5 С.15-21.
  • 1377. Підготовка вчителя молодших класів до організації та проведення уроку
    Другое Педагогика

     

    1. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. - 416 с.
    2. Білан О.І. Навчання дітей монологічного мовлення, використовуючи художні ілюстрації // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (Збірник наукових праць). - № 11. - Одеса. - 2004. - С.107-112.
    3. Бойко А.М. Григорій Ващенко: альтернатива поглядів і оцінок: Навчальний посібник. - К.: Інститут змісту і методів навчання, 1998. - 235 с.
    4. Веркалець М.М. Освітньо-педагогічна спадщина // Рідна школа, 1989. - № 8. - С.82-92.
    5. Власенко С.П. Особливості становлення сучасної багаторівневої освіти вчителя початкових класів: Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.04. - К., 2002. - 21 с.
    6. Гончаренко C.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.
    7. Грінченко Б. Українська граматка. - К., 1917. - 164 с.
    8. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. - М.: Просвещение, 1983. - 144 с.
    9. Державна національна програма „Освіта" („Україна ХХІ століття”) // Освіта. - 1993. - № 44, 45, 46. - 38 с.
    10. Зязюн І.А. Гуманістична стратегія теорії та практики навчального процесу // Рідна школа. - 2000. - № 8. - С.8-13.
    11. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПБ.: Питер, 2000. - 480 с.
    12. Казанжи І.В. Формування творчих здібностей майбутніх учителів початкових класів в процесі підготовки до позаурочної виховної діяльності // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (Збірник наукових праць). - № 11. - Одеса. - 2004. - C.89-95.
    13. Колбіна Л.А. Професійно-педагогічні соціально-цінісні орієнтації вчителя початкових класів // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень”2003”. Том 30. Педагогіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С.49-50.
    14. Крамар В.У. Духовне виховання у позанавчальній роботі // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. - Випуск 5/Редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. - Київ - Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. - С.262-265.
    15. Литвиненко С.А. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціально-педагогічної діяльності // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (Збірник наукових праць). - № 11. - Одеса. - 2004. - С.49-56.
    16. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки. Навчальний посібник для педагогічних навчальних закладів. - К.: Інститут змісту і методів навчання МО України, 1998. - 360 с.
    17. Мойсеюк А. Є. Педагогіка. Навчальний посібник.3-є видання, доп. - К.: ВАТ КДНК, 2001. - 608 с.
    18. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та інші; За заг. ред О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.
    19. Основы педагогического мастерства: Учебное пособие для педагогических специальностей высших учебных заведений / Под ред. И.А. Зязюна. - М.: Педагогика, 1989. - 332 с.
    20. Остапенко М. Виховати людину // Завуч. - 1999. - № 35. - С.5.
    21. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических институтов / Под ред. Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1983. - 608 с.
    22. Руденко Ю.Д. Українська козацька педагогіка: відродження, пошуки, перспективи // Рідна школа. - 1994. - №5. - С.13-18.
    23. Русова С. Мої спомини. - К.: А.С.К., 1996. - 234 с.
    24. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані тв. У 5-ти т. - К., 1977. - Т.3. - 186 с.
    25. Ушинський К. Про народність у громадському вихованні // Вибрані педагогічні твори. У 2-х т. - Т.1. - 218 с.
    26. Фіцула М.М. Педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Вид. Центр “Академія", 2000. - 544 с.
    27. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів. - К.: Магістр-S, 1998. - 124 с.
    28. Хуторской А.В. Современная дидактика: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2001. - 544 с.: ил. - (Серия “Учебник нового века”).
    29. Шиянов Е.Н., Котова И.Б. Развитие личности в обучении: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов. - М.: Издательский центр “Академія”, 1999. - С.64-70
    30. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.
  • 1378. Підготовка руки дитини до письма
    Другое Педагогика

    Робочі місця мають відповідати таким вимогам (див. додаток 6):

    1. Висота лавки, на якій сидить учень, повинна дорівнювати відстані від ступні ноги до нижньої частини коліна, щоб учень міг вільно, всією ступнею спиратися на підлогу;
    2. Лавка повинна мати достатню ширину і довжину, а також спинку, на яку учень міг би спиратися верхньою частиною хребта;
    3. Столик парти робиться з нахилом до учня на 12-150;
    4. Підніжки мають бути розташовані на відстані 7-10 см від підлоги. Якщо їх немає учень має вільно ставити ноги на підлогу.
    5. Крім зазначених умов є ще умови психолого-педагогічного та гігієнічного характеру, які залежать від стану викладання каліграфії в школі. Найголовнішою, на наш погляд, умовою психолого-педагогічного характеру, необхідною для навчання каліграфії, є висока методична майстерність учителя. Для виконання цієї умови слід дотримуватись таких вимог:
    6. У навчанні дітей чи студентів правильного каліграфічного письма надзвичайне велике значення має особистий приклад того, хто навчає. Так, для того щоб добре засвоїти будову букв, послідовність їх написання, вчитель мусить наочно показати їх написання на дошці.
    7. Вимоги чіткого, правильного і каліграфічного письма повинні повсякденно ставитись до всіх видів класних і позакласних письмових робіт учнів. Вимоги щодо чіткого каліграфічного письма слід поєднувати з вимогою охайного ставлення до зошитів.
    8. Процес навчання письма 1-3 класах мусить бути організований як доступний, простий, темп повинен бути спочатку повільний з поступовим його наростанням. Характерною ознакою прискореного письма є написання цілих слів, в основному без відриву пера від паперу в певному темпі.
    9. Крім того, навчання дітей письма повинно бути послідовним і систематичним. Слід твердо памятати: доки учні не засвоять повністю правильного письма, не може бути й мови про перехід на темп більш прискорений, а згодом до скоропису.
    10. До умов, необхідних для оволодіння правильним письмом, належить також збереження встановленого накреслення букв і норм письма ця умова має бути загальною і обовязковою для всіх, без вийнятку учнів.
  • 1379. План урока по психологии
    Другое Педагогика

    Задачи: 1. Стимулировать процесс познания себя и окружающей действи-

  • 1380. Планирование межпредметных связей
    Другое Педагогика

    Разновидностью проблемного подхода является планирование в курсе межпредметных связей с целью развития ведущих научных понятий. В качестве примера приведем планирование в курсе математики в целях развития ведущих математических понятий. При таком планнировании учитель ориентируется на установление главнным образом понятийных межпредметных связей. Это важно для развития математиеского мышления. Но такая работа должна иметь вспомогательный характер. Нельзя упускать из виду все многообразие межпредметных связей в процессе обучения, которые лишь в совокупности обеспечивают формирование целостной системы взглядов на мир и мировоззрения школьников. Поэтому важно сочетать и разные подходы к планированию межпредметных связей при изучении учебного курса.