Geum.ru

Информация по предмету История

  • 1781. Денежное обращение и эмиссии на северном Кавказе в 1917-1920 гг.
    Другое История

     

    1. Кубанская Республика (советская).// Нумбон. №6. 1994. (0,1 п.л.)
    2. Денежные суррогаты на основе Государственных процентных бумаг. // Нумбон. 1994. №7. (0,2 п.л.)
    3. Денежное обращение Майкопа в 1918-1920 гг. // Нумбон.1994. №8. 1995. №1. (0,5 п.л.)
    4. Денежные знаки г. Владикавказа и Терской Республики. // Нумбон. 1995. №2,3. (0,4 п.л.)
    5. Эмиссионная политика и денежные знаки Добровольческой армии // Нумбон. 1995. №4,5. (0,8 п.л.)
    6. Заемные билеты Владикавказской железной дороги. // Нумбон. 1995. №8. (0,4 п.л.)
    7. История выпуска бон Сочинской городской управы в 1918 г. // Нумбон. 1995. №9. (0,2 п.л.)
    8. Денежное обращение в Кубанском крае при Кубанском краевом правительстве (сентябрь 1918 май 1920). // Нумбон. 1995. №10., 1996. №1. (0,5 п.л.)
    9. Денежное обращение на Кубани при Кубанском краевом правительстве. // Нумбон. 1996. №2, 3, 4. (0,5 п.л.)
    10. Денежное обращение на Кубани при Кубанском краевом правительстве // Миниатюра, "Бонистика". 1996. Июль. Вып.4, "Бонистика". 1997. Сентябрь. Вып.5. (1 п.л.)
    11. История выпуска бон в городе Сочи. // Всемирный коллекционер. 1997.№2. (0,2 п.л.)
    12. Из истории работы Екатеринодарской Экспедиции заготовления правительственных бумаг. // Таганский бонист. 1997. Июнь. Вып. 22(44). (0,2 п.л.)
    13. История выпуска бон Кубанской Советской республики // Таганский бонист. 1997. Июль. Вып. 26(48). (0,2 п.л.)
    14. Денежные знаки Северо-Кавказской Советской Социалистической республики // Таганский бонист. 1997. Август. Вып. 29(51). (0,2 п.л.)
    15. Эмиссионная политика Добровольческой Армии // Нумизматический альманах. 1998. №3,4. (0,8 п.л.)
  • 1782. Денежные реформы в России от Петра Первого до С.Ю. Витте
    Другое История

    Необходимость покрытия дефицитов, а также чрезвычайные расходы по погашению временных выпусков кредитных билетов и по возобновившейся с 1881 г. постройке железных дорог, вынуждали приобретать средства путем новых займов, которых было заключено, с 1881 по 1886 г., на сумму более 600 миллионов рублей. Таким образом Бунге не удалось привести в равновесие государственный бюджет. Способ сведения росписей при нем ничем не отличался от прежнего порядка, но сама роспись получила большую полноту и ясность, вследствие включения в нее, в 1883 г., оборотов по железнодорожному фонду, в 1885 г. - выкупных платежей и расходов по выкупной операции. Все успешнее Н.Х. Бунге исполнил ту часть его программы, которая касалась улучшения податной системы и которую он всегда признавал важнейшей целью своего управления. Для достижения этой цели были понижены выкупные платежи на 12 миллионов рублей (с 1882 г.) и постепенно отменена, по указу 14 мая 1883 г., подушная подать. Благодаря этим мерам, с крестьян было снято налогов на 53 миллиона рублей, и хотя некоторая часть этой суммы опять пала на крестьян же, вследствие повышения питейного налога и превращения оброчного сбора с бывших государственных крестьян в выкупные платежи, в увеличенном размере, но это не могло уменьшить принципиальные значения отмены подушного налога, как меры, уничтожившей последний след рабства и открывшей путь к изменению паспортной системы, круговой поруки и иных неблагоприятных условий крестьянского строя. Понижение налогов с крестьян сопровождалось все большим привлечением к обложению других, более имущих классов населения, до тех пор изъятых от прямого обложения или недостаточно обложенных. В 1882 г. установлен налог с имуществ, переходящих безмездными способами (т. е. наследств и дарений), в 1885 г. - дополнительные сборы, 3-процентный и раскладочный, с торговых и промышленных предприятий, и 5-процентный налог на денежные капиталы; повышен поземельный налог и налог на недвижимые имущества в городах. Вводя необходимую уравнительность в податную систему, эти мероприятия, по мысли Бунге, должны были подготовлять почву для введения со временем подоходного обложения. К той же цели должно было клониться и учреждение особых местных органов финансового управления - податных инспекторов, на которых возложено было наблюдение за правильностью распределения прямых налогов и всестороннее изучение податных сил населения.

  • 1783. Дени Дидро и эпоха Просвещения
    Другое История

    Деизм у Дидро замещается материалистическим неоспинозизмом , для которого действенным остаётся постулат: Deus sive natura sive materia (Бог или природа или материя). Мир это материя в движении. В «Письме слепых» мы читаем: «Что такое этот мир? Склонный к переменам состав… быстрая смена существ, следующих друг за другом, толкающихся исчезающих, эфемерная симметрия, случайный порядок». «Предположение о каком бы то ни было существе, находящемся вне материальной вселенной, невозможно. Гипотезы подобного рода не должны больше выдвигаться, потому что из них нельзя сделать никаких выводов». Так пишет Дидро в работе «Философские принципы относительно материи и движения»; в книге «Мысли об объяснении природы» он утверждает: «Сколько абсурдных предположений, сколько ложных представлений, сколько иллюзорных понятий кроется в гимнах, которые отважились сложить во имя Творца безрассудные защитники конечных причин». Итак, никакого Бога-распорядителя и никакого финализма. Существует только материя в движении: «Я вижу, что все сущее связано с действием и противодействием, одни формы разрушаются и создаются уже в другой форме; я вижу сублимации, разложение, сочетание и соединения всякого рода, т.е. явления, несовместимые с однородностью материи; из этого я заключаю, что материя разнородна, что в природе существует бесконечное множество различных элементов, каждый из которых обладает, в связи с их разнообразием, собственной специфической силой, несотворённой, неизменной, вечной, неразрушимой, и что эти силы развиваются. Из этого происходит движение, иными словами, благодаря общему ферменту. Отсюда происходит также и жизнь. Вы видите яйцо? Это яйцо опрокидывает все теологические школы и все храмы земли. Что же оно собою представляет? До появления зародыша - это бесчувственная масса, как и после появления зародыша, ибо зародыш сам по себе просто инертная и сырая жидкость. Каким же образом эта масса перейдёт к другому устройству, к чувствительности, к жизни? Посредством воздействия тела. Что производит тепло? Движение. По мнению Дидро, органические формы под ввергаются постепенной трансформации. Как явствует из текста, перед нами образ вселенной, построенной на основе научных данных из разных областей опыта. Мы видим перед собой попытку глобального истолкования материальности мира в духе материалистической метафизики.

  • 1784. Дени Дидро. Биография
    Другое История

    В 1751 году был издан первый том. До 1772 года, когда вышли последние тома, тянется многострадальная, богатая гонениями, запретами и приостановками история великой Энциклопедии, давшей имя целому периоду в развитии человеческой мысли. Всего на работу над ней ушло более тридцати лет, то есть все лучшие годы Дидро потратил на этот труд. Он решил довести дело до конца вопреки всем препятствиям. Духовенство и двор, цензура, полиция, иезуиты все объединились в борьбе против него. Д Аламбер, наконец, утомился и заявил другу, что не в силах больше делить с ним редакционные труды. Дидро взял эту тяжелую обязанность на себя и после перерыва в несколько лет выпустил в 1765 году десять новых томов. Ему предлагали облегчить дело издания, перенеся его за границы Франции, Фридрих второй звал его в Берлин, Екатерина обещала устроить ему удобное печатание в одном из приморских городов России, например в Риге. Но он остался на своем посту, и на глазах своих противников, пользуясь иногда покровительством людей, обязанных его преследовать ( например Мальзабера, главного блюстителя печати), с поразительной настойчивостью шел по намеченному им пути. К этому времени слава Энциклопедии разнеслась по всей Европе. Везде, где царили беззаконие, жестокость, душевная тьма (а кроме пробудившейся раньше Англии вся Европа была тогда в таком состоянии), её статьи, изложенные твердым, научным языком, действовали необыкновенно эффективно.

  • 1785. Денис Давыдов
    Другое История

    Военная карьера Дениса Давыдова началась в 1801 году. Не имея природных данных кавалергарда (Денис был небольшого роста, а в полк обычно брали людей высоких и статных), он все же пробился в гвардию и стал эстандарт-юнкером гвардейского кавалергардского полка. “Привязали недоросля нашего к огромному палашу, опустили его в глубокие ботфорты и покрыли святилище поэтического его гения мукою и треугольною шляпою”, писал “сослуживец”. Однако в кавалергардах Давыдов пробыл недолго. Вольнолюбивый дух, независимость натуры, лютая ненависть к бездарным подхалимам и невежественным выскочками на всю жизнь обрекли его на недоверие со стороны властей. Да еще проявилось немалое поэтическое дарование Дениса Васильевича, которое придало настроениями и мыслям острую, сатирическую, художественно яркую форму. За басню “Голова и Ноги” в 1803 году Давыдов был выдворен из гвардии и направлен под Киев в захолустье, в армейский гусарский полк. Спустя некоторое время он был прощен, но навсегда остался у правительства под подозрением. Даже боевая слава и партизанские успехи 1812 года и изменили этого отношения. Его обходили чинами, не торопились с наградами, а в 1814 году, присвоив генеральский чин, отобрали: дескать, ошибочка вышла. Правда, потом вернули, и в чине генерал-майора он вышел в отставку 1823 года, так и не примирившись душой с безобразиями, творимыми царской властью.

  • 1786. День народного единства
    Другое История

    В 1610 г., после того, как поляки и литовцы заняли Кремль, патриарх Гермоген поначалу согласился на то, чтобы русским царем стал польский королевич. Но он подписал такую Договорную запись с поляками, которая резко ограничивала возможности Владислава по изменению духовного и политического строя России. А после того, как польский король Сигизмунд III нарушил условия договора и сам захотел занять русский престол, именно патриарх Гермоген с декабря 1610 г. начинает рассылать по всей России грамоты с призывом к народному сопротивлению врагу. В этих грамотах святитель Гермоген дает "разрешение" русскому народу от присяги польскому королевичу Владиславу. Факт этого "разрешения" от присяги нельзя недооценивать таким образом, патриарх создавал законные основания для объединения сил русского народа в стремлении к освобождению, а сама борьба против польско-литовских войск принимала легитимный характер. Кроме того, патриарх Гермоген благословил подготовку Первого ополчения и распорядился, чтобы другие церковные архиереи составляли поучительные грамоты в полки и писали во все города от его имени, чтобы все стояли за веру. Как считают современные исследователи, именно формулировка "благословение патриарха" стала основной в посланиях времени Первого ополчения. Более того, можно утверждать, что святейший Гермоген стал знаменем восстания и духовным лидером ополчения. И только имя патриарха Гермогена могло объединить в тот период самые различные элементы русского общества.

  • 1787. День независимости России старше на 800 с лишним лет
    Другое История

    Ростово-суздальская земля была частью Киевской Руси. Киевские князья изредка посылали сюда своих сыновей, а большую часть времени эта земля управлялась княжескими посадниками. Лишь в начале XII в. в Ростове и Суздале утвердился князь, которому суждено было править там около полувека Юрий Владимирович Долгорукий. Младший сын Владимира Мономаха, он послан был княжить в Суздаль своим отцом, и при жизни отца и двух старших братьев оставался вассалом киевского князя. Затем Юрий начал борьбу за Киевский стол, которая продолжалась 16 лет, и, наконец, в 1155 г. утвердился в Киеве. Ростов и Суздаль он при этом завещал своим младшим сыновьям.

  • 1788. День рождения Сети
    Другое История

    (запись сделана 29 октября 1969 г.) Признать 29 октября 1969 г. в качестве дня рождения Сети можно, но условно и только в том случае, если придерживаться узкого определения Интернета это глобальная сеть, появившаяся в результате эволюции сети ARPANet и использующая коммуникационный протокол TCP/IP. Сегодня мы трактуем термин "Интернет" шире. В русском сегменте Сети мне удалось найти определение Интернета, взятое из книги "Доступ к Интернет через электронную почту" ("Doctor Bobs Guide to Offline Internet Access"), 4-й выпуск 1995 г., в переводе Вадима Федорова: "Internet (сущ.) бурно разросшаяся совокупность компьютерных сетей, опутывающих земной шар, связывающих правительственные, военные, образовательные и коммерческие институты, а также отдельных граждан, с широким выбором компьютерных услуг, ресурсов, информации. Комплекс сетевых соглашений и общедоступных инструментов Сети разработан с целью создания одной большой сети, в которой компьютеры, соединенные воедино, взаимодействуют, имея множество различных программных и аппаратных платформ".

  • 1789. День Соборності України
    Другое История

    Нині про Соборну Україну говорять як про сучасну українську державу. Але є ще одна Соборна Україна - етнічна територія. Верховна Рада України рішуче скоротила текст державного Гімну, щоб не припустити можливих провокацій, при згадуванні етнічних територій, тому покликатимемося на неупереджене джерело. Українські етнічні землі дуже вдало визначив 1831 року видатний росіянин Микола Надєждін. У рецензії на першу книжку Миколи Гоголя він писав, що Україна перебуває "під благодатним шатром синього неба, на широкому килимі степів, які облямовані струмками Дунаю і Дону, пасмами Кавказу і Карпат, хвилями Євксину (Чорного моря. - А. П.) і Каспію". І саме цю Україну намагався об'єднати в одній державі гетьман Павло Скоропадський. Українці компактно проживають у російській Азії, Казахстані і Киргизії. Разом із Україною ці землі могли б стати співдружністю українських націй. Після Другої світової війни до 1954 року за межами УРСР опинилося понад 40% української етнічної території - в Румунії, Угорщині, Словаччині, Польщі, Білорусі, Росії і Молдові. УРСР як член ООН підписала і ратифікувала Гельсінський Прикінцевий Акт, ІІІ та ІV принципи якого визнавали непорушність кордонів УРСР з Румунією, Угорщиною, Чехословаччиною, Польщею, Росією і Молдовою, тобто Україна проголошувала 24 серпня 1991 року незалежність у визначених Москвою і визнаних Гельсінським Прикінцевим Актом кордонах, що звузило поняття соборності. Займаючи Українську Слобожанщину, Краснодарський і Ставропольський краї, Росія, ігноруючи як спадкоємець СРСР Гельсінський Прикінцевий Акт, відкрито зазіхала на Східну і Південну Україну на тій підставі, що в містах сходу і півдня розмовляють російською мовою. Г. Щокін вважає, що це подібний до югославського сценарій "для України, згідно з яким має відбутися “розчленування” єдиної і потенційно могутньої країни на Західну і Східну з одночасним виокремленням Кримського півострова. Так розкручується деякими ЗМІ “російськомовне питання”, та усілякими засобами штучно підкреслюються культурні особливості західного, східного і південного регіонів нашої соборної України. Підступна ідея розколу України має, вочевидь, деякі історичні паралелі, в яких згадують, наприклад, Західно-Українську Народну Республіку (1918), а також Донецько-Криворізьку Радянську Республіку (1918) зі столицею у Харкові". Російську мову навіть деякі російські патріоти визнають останнім українським варіантом церковнослов'янської, тобто українською книжною (городською) мовою ХVII-XVIII ст. До числа російськомовних в Україні зараховують у Москві і представників інших народів, які за межами України мають свої національні держави - білорусів, молдо-ван-румунів, болгар, поляків, гагаузів-турків, греків, поляків, угорців, німців, євреїв тощо. Не називаємо кримських татарів, бо вони є етнічною корінною меншістю України. Але в міжнародних правових документах "досі не вироблено критеріїв чіткого поділу між поняттями “національна” та “етнічна” меншини".

  • 1790. Деньги России в 1920 – 1930-х гг.
    Другое История

    В январе 1922 г. народным комиссаром финансов был назначен Г. Я. Сокольников. Он с энтузиазмом принялся за денежную реформу, но он поставил перед сотрудниками государственного банка невыполнимое условие: непременно обеспечить деньги золотом. После долгих споров был достигнут компромисс: новые деньги будут на 50% обеспечиваться золотом и иностранной валютой, а на 50 % товарами. Пришлось Госбанку много месяцев копить золото и валюту. Но и к концу 1922 г. золота и валюты не хватало для проведения всеобъемлющей денежной реформы. В декабре 1922 г. удалось выпустить купюру достоинством в 10 червонцев, равную по достоинству 100 дореволюционным золотым рублям. Она обеспечивалась золотом лишь на 30 %. Понятно, что 100 золотых рублей слишком много для того, чтобы покупать товары на рынке. Столько средний российский житель с трудом зарабатывал за год упорного труда! Многие области РСФСР отказывались получать червонцы, так как их трудно было разменивать. Поэтому первоначально червонцы использовались лишь в крупных финансовых операциях: для получения кредитов и оптовой торговли, а также для торговли с заграницей. Однако они сыграли большую положительную роль вызвали доверие к себе со стороны иностранных торговцев. Большевики со страхом ожидали, что червонцы начнут обесцениваться из-за недостаточного обеспечения золотом. Но этого не произошло: ведь деньги нужны для того, чтобы совершать торговые сделки, а не для того, чтобы обращать их в золото. Поэтому правительство выпустило немного червонцев более мелкого достоинства: в 5, 3 и 1 червонец. В 1923 г. отчеканили даже золотую монету достоинством в 1 червонец (10 рублей), но её поспешили изъять из внутреннего обращения. Введение червонцев позволило укрепить и оздоровить всё денежное хозяйство страны.

  • 1791. Депортации с оккупированных территорий
    Другое История

    Дата первой депортации - 10 февраля 1940 года. Под неё попали "легионисты" (бывшие бойцы Легионов Пилсудского, затем получившие земельные наделы) и госслужащие со своими семьями, в том числе очень много работников лесного хозяйства, но также огромная масса обыкновенных крестьян, как поляков, так и украинцев. Часть этого потока, пришедшая в марте 1940 года в наш регион, была рассеяна очень широко, и даже ссыльных из одного эшелона, после выгрузки в Красноярске, разбрасывали буквально в разные концы края. Одни попали в Ярцевский район, другие на Ману (Вилистое) , третьи на Маклаковский лесозавод, четвёртые на золотые рудники Удерейского и Северо-Енисейского районов (Еленка, Аяхта и т.п.), пятые на Знаменский стеклозавод под Красноярском, и т.д., и т.п.

  • 1792. Депортация народов в Казахстан - преступление тоталитаризма
    Другое История

     

    1. Абылхожин Ж. Б., Козыбаев М. К., Татимов М. Б. Казахстанская трагедия Вопросы истории. 1989. № 7.
    2. Алексеенко А. Н. Население Казахстана. 19201990. Алматы, 1993.
    3. Алексеенко А. Н. Народы Восточного Казахстана. Усть-Каменогорск, 1994
    4. Алексеенко Н. В. Население дореволюционного Казахстана. Алматы, 1981
    5. Алексеенко Н. В. Население Казахстана в канун Великой Октябрьской социалистической революции // Известия АН КазССР. 1987. № 4.
    6. Бугай Н. Ф. 40-е годы: "Автономию немцев Поволжья ликвидировать " // История СССР. 1991. № 2.
    7. Бугай Н. Ф. К вопросу о депортации народов СССР в 3040-х годах // История СССР. 1989. № 6.
    8. Бугай Н. Ф. Правда о депортации чеченского и ингушского народов // Вопросы истории. 1990. № 7.
    9. Данилов В. П. Коллективизация сельского хозяйства в СССР // История СССР. 1990. № 5.
    10. Дахшлейгер Г. Ф. Социально-экономические преобразования в ауле и деревне Казахстана. Алма-Ата, 1965.
    11. Зеленин И. Е. О некоторых "белых пятнах" завершающего этапа' сплошной коллективизации // История СССР. 1989. № 2.
    12. Земское В. Н. Спецпоселенцы (по документам НКВД - МВД СССР) // Социологические исследования. 1990. № 11.
  • 1793. Деревня Лаки - Крымская Хатынь
    Другое История

    Немцы в своей возмущенной злобе решили стереть Лаки с лица земли. Были разрушены и сожжены все дома, склады, ферма, клуб. Каратели не смогли разрушить до основания только церковь. Красивый храм св. Евангелиста Луки, который жители деревни возобновили на месте старого в 1904 г., стоит в до сих пор. Нигде в Крыму нет храма подобного этому. Он индивидуален не только своей архитектурой. Он индивидуален своим духом. Здесь явно чувствуется пребывание десятков людских неупокоенных душ. Кажется, что все они те, кто сгорел в адском огне, кто не был предан по обычаю предков родной земле, собрались в этих стенах. Храм стоит на пригорке, окруженный плотной стеной сорной травы крапивы, щавеля. Перед входом на земле каменные блоки от разрушенного купола колокольни. Полностью разрушен алтарь, но зато сохранились фрески. Кое-где отчетливо просматриваются хмурые лики святых, ангелов, льва, орла и вола. Поверх фресок уродливые надписи современных вандалов. Без них, к нашему сожалению и позору не мыслим не один крымский памятник старины…

  • 1794. Державний та суспільний лад країн Скандинавії у період Середньовіччя
    Другое История

    Як вже було сказано, у Скандинавії встановися феодалізм. Проте специфічною його рисою, у порівнянні з західноєвропейським, було те, що значна маса селян зберегла свою свободу. Обмежені можливості для землеробства не дозволяли феодальним власникам вводити обовязкову обробну повинність. Земля часто роздавалася карлам у короткострокове користування за натуральну відплату. Селяни знаходились під захистом закону, відвідували судові збори, користувалися правом носити зброю. Проте у порівнянні з дворянами вони все одно були станово та соціально принижені. Крім ренти земельним власникам, вони платили державні податки та церковну десятину, споряджали за свій рахунок кораблі для королівського флоту, виконували військову, сторожову та будівельну службу для короля, забезпечували королю та його наближеним харчування та дах над головою у період їхніх мандрів по країні. Вільні карли експлуатувалися виключно феодальною державою. Тяжкі державні повинності, а також міжусобні суперечки розоряли селян та змушували їх вступати у залежність до великих земельних власників. Проте через наявність великих необжитих територій населення мало можливість тікати від феодального гніту.

  • 1795. Державний устрій Афінської рабовласницької республіки
    Другое История

    Але маси вільних громадян створили в країні перший опір спробам родової знаті добитися їх закабалення. Це привело до ранньої ліквідації боргового рабства і створило відносну стійкість дрібного селянського господарства і незалежного промислового виробництва, що характерне для античного суспільства в найбільш цвітучу пору існування. Ці ж причини викликали стримління до максимального розширення рабства. У зв'язку з цим рабовласництво в античному суспільстві втратило риси патріархального рабства, які воно довго зберігало в країнах Стародавнього Сходу і, швидко розвиваючись стало основою системи, направленої на виготовлення товарів І виключення прибавленого продукту при нещадній експлуатації рабів. Але перетворення рабства в провідну систему виробництва потягло за собою гостра криза всієї системи,привело до розорення селян І промисловців, які не можуть витримати конкуренцію дешевої рабської праці і поставило перед провідними кругами суспільства проблему вільної бідноти, яка стікалася у великі міста. Але праця зробилася рабським діянням, безчестячим вільних людей, ухилявшихся від виробничої праці, в наслідок чого рабство ставало на заваді розвитку виробництва. Це нерозв'язане протиріччя привело античне суспільство до загибелі.

  • 1796. Державний устрій України в другій половині XVII сторіччя
    Другое История

    Судовими справами селян і міщан займалися відповідно ратушні та магістратські суди, що складалися з вищих посадових осіб та народних засідателів. Поступово відновлювали роботу домініальні суди, ліквідовані в ході революції 1648 р. Юрисдикцію над залежними селянами встановлювали монастирі й козацька старшина. Судова система зазнавала дедалі більшого впливу з боку козацької старшини. Чимало міських судів злилися з полковими і сотенними. Тільки найбільші магістратські міста Київ, Ніжин, Переяслав, Погар, Чернігів і Стародуб зберігали право на самостійний суд. Судочинство велось за нормами Литовських статутів, особливо Третього, інших законодавчих актів, а також звичаєвих прав, що витримали перевірку часом. На Слобожанщині судова система будувалася на зразок лівобережної. На Запоріжжі судові справи входили до компетенції курінних отаманів, військового судді, кошового отамана і ради. Судочинство будувалося на звичаєвих нормах, які мали силу законів. Лівобережжя, Слобожанщина й Запоріжжя зберігали власні збройні сили. На Лівобережжі вони складалися спочатку з 60 тис. реєстрових козаків, потім їх кількість скоротилася до ЗО тис. У 70-х роках з'явилось охотницьке військо з добровольців компанійських (кінних) і сердюцьких (піхотних) полків. Слобідське військо формувалося з місцевих козацьких полків, а запорізьке з добровольців. Слобідське козацьке військо не мало стратегічної самостійності й підпорядковувалось бєлгородському воєводі. На державно-адміністративний устрій Лівобережної України та Слобожанщини щодалі більше впливала російська адміністрація. Для цього російський уряд у грудні 1662 р. перетворив спеціальну канцелярію Посольського приказу в окремий Малоросійський приказ. У своїй діяльності щодо українських земель він діяв заодно з Посольським, Розрядним, Стрілецьким, Іноземним, Сибірським та іншими приказами. Малоросійський приказ проводив політику, спрямовану на координацію зусиль Росії та України у боротьбі проти іноземної агресії, зміцнення російської присутності на українських землях і послідовне звуження компетенції місцевих органів влади. Малоросійський приказ став головним знаряддям уряду для наступу на автономію України. Від імені царя він давав дозвіл на проведення виборів гетьмана. Царський уряд через Малоросійський приказ вже в Переяславських статтях 1659 р. поставив перед гетьманом умову коритися царським указам, йому заборонялось без царського дозволу призначати генеральну старшину і полковників, а тим самовільно обирати гетьмана. Ці заборони й обмеження повторювались у різних варіантах і в усіх наступних договірних статтях старшинської адміністрації з російським урядом. У 90-х роках лівобережні полковники вже звільнялися за прямою вказівкою з Москви.

  • 1797. Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)
    Другое История

    Також постановляємо: хто має свої борті у пущі нашій господарській або також у княжій, панській, земянській, яким чином мають користуватися своїми бортями. А ось як: хто має у чужій пущі свої борті або озера, або сінокоси, а коло сінокосів хатинки, той до озера може їхати із неводом, але не повинен брати із собою ні собаки, ні рогатини, а також ніякої зброї, чим міг би спричинити шкоди звірові. А хто має сінокоси у чужій пущі, той має користуватися своїми старими сінокосами, а нових не мусить долучати; якби його старі сінокоси заросли, то може їх розчистити. А хто має борті у чужій пущі, тоді бортники, які мають ходити до своїх бортей, не повинні брати із собою ані псів, ані рогатин, ні якої іншої зброї, чим могли б завдати шкоди звірові; але бортники мусять мати тільки сокиру і пешню, якими роблять борті. А до сінокосів не мають права ні з чим іншим іти, а тільки із сокирою, чим зарості вирубати, і з косою, чим траву косити. Проте тим, хто має озера у чиїйсь пущі, коли прийдуть взимку ловити рибу у своїх озерах, можна буде у тій пущі набрати дров для своєї хатинки і зробити корита для риби. Ті, що мають сінокоси, можуть узяти дерево для обладнання скирди або стогу, або на будівництво сінника чи огорожі. А бортникам дозволено брати лико на виготовлення ледива або кору для лазбен та на інші потреби, які мають бортники у своєму занятті, скільки їм потрібно і скільки зможе на собі понести, а не вивозити возом, може з чиєїсь пущі взяти, де його борті. А коли дерево, в якому будуть його борті, впаде або з бджолами або без бджіл або хоч дерево і не впаде, він може витягнути із нього вулик із бортю, а верхівку і пень того дерева мусить лишити у пущі тому панові, якому належить пуща. А дерев на будівлю і дров, користуючись таким правом входу, ніхто не повинен брати із чужої пущі на свою потребу. Також, хто здавна має озера, сінокоси або борті у чиїйсь пущі, той не може займати озера, сінокоси і борті чужої пущі; а той, у чиїй пущі знаходяться озера, сінокоси і борті, також тих чужих входів у свою пущу відібрати не може. Той же, хто має свою пущу, а в його пущі знаходяться чужі борті, якщо схоче розкорчувати свою пущу, не повинен спричинити ніякої шкоди бортям і бортному дереву. Якщо ж хтось, розкорчовуючи поле, чиєсь дерево, бортне або приготовлене під борть, або годяще для борті із бджолами або без бджіл, підрубав або обпалив вогнем і пошкодив те дерево, і воно від цього може засохнути, тому, чиє дерево пошкодить, за це мусить платити у відповідності до нашої постанови, наведеної нижче. А якщо на чиєму полі буде знаходитися чуже бортне дерево, то, зоруючи це своє поле, не повинен чужу борть оборювати ближче, ніж на таку відстань, щоб із борозди можна було дістати її палкою, якою поганяють волів. А якщо близько підоре це дерево і якщо воно з цієї причини засохне, то буде зобов'язаний за це дерево платити тому, кому воно належить.

  • 1798. Державно-правове становище українських земель у 1918-1940 роках
    Другое История

    Відповідним був і політичний режим. Для Північної Буковини створювалася видимість автономії. Для цього вводилися два міністри у складі уряду один міністр .делегат уряду о місцеперебуванням у Чернівцях (Я Фльондор), Інший - у Бухаресті (І. Ністор). На чолі з делегованим міністром при крайовому правлінні у Чернівцях створювалася служба управління у складі дев'яти секто рів: внутрішнього, судового, фінансів та ін. Іноземними справами, безпекою, армією, залізницями, поштою телеграфом, фінансами, митом і позикою відала центральна влада Бухареста. У 1924-1928 pp., скориставшись частковою економічною стабілізацією і зміцненням своєї влади, правлячі кола Румунії перейшли в наступ У 1914 р. був виданий так званий закон Мирзеску який надавав владі право заарештовувати всіх, хто критикував існуючий лад, пропагував демократичні ідеї. Створення профспілок і надання їм статусу юридичних осіб зумовлювалося встановленням над ними контролю адміністративної та поліцейської влад, їхня діяльність не могла протирічити «державному порядкові». Згідно із законом 1926 p., партія, що одержала на виборах не менше 40% голосів, мала право на абсолютну більшість мандатів. Після 1926 р. жодні вибори у Румунії не обходилися без введення стану облоги, під час якого всі демократичні права і свободи, записані у Конституції, припиняли дію, а військово-поліційний апарат ставав всевладним. Наприклад, коли 1927 р. проходили вибори до парламенту, навколо деяких сіл у Північній Буковині зосереджувалися війська, виставлялися для залякування гар мати і кулемети. Не маючи змоги обирати своїх депутатів, українське населення попри терор і насилля поліції та вояччини, часто бойкотувало вибори. Так, 1937 р. 86% буковинців не взяли у них участі, будучи з різних причин позбавленими права голосу.

  • 1799. Дерматоглифические признаки в антропологии
    Другое История

    С 1856 г. продолжаются открытия останков, относящихся к виду Homo primigenius или неандертальцу. Он представляет собой сильного коренастого «человека», с мощной мускулатурой и массивным скелетом. Рост небольшой, мужчины до 155-165 см. Туловище относительно короткое, изгибы позвоночника слабо выражены, сутулая походка. Кисти рук грубые и массивные, лапообразные. Череп низкий, покатый, «убегающий» лоб, сильно выступающие вперед надбровные дуги, сливающиеся в сплошной надглазничный валик. Верхняя челюсть сильно выступает вперед, резцы крупные, лопатообразные. Подбородочный выступ отсутствует.

  • 1800. Десять самых жестоких монархов в истории
    Другое История

    "Перебили всех жителей Гая на поле, в пустыне, куда они преследовали их…Падших в тот день мужей и жен, всех жителей Гая, было двенадцать тысяч… И сожег Иисус Гай, и обратил его в вечные развалины, в пустыню, до сего дня… В тот же вечер взял Иисус Макед и поразил его мечом, и предал заклятию их и все дышащее в нем… И пошел Иисус из Македа к Ливне и истребил все дышащее, что находилось в ней, никого не оставил в ней, кто бы уцелел… Из Ливны пошел к Лахису, и поразил его мечом и все дышащее, что было в нем, и истребил его так, как поступил с Ливною. И тогда пришел на помощь Лахису Горам, царь Газерский, но Иисус поразил его и народ его, так что никого у него не оставил, кто бы уцелел. И пошел Иисус из Лахиса к Еглону, и взяли его в тот же день, и поразили его мечом, и все дышащее, что находилось в нем, предал он заклятию, как поступил с Лахисом. И пошел Иисус и все Израильтяне вместе с ним из Еглона к Хеврону и воевали против него и взяли его и поразили мечом, и царя его, и все города его, и все дышащее, что находилось в нем; никого не оставил, кто уцелел бы"… И так далее, город за городом.