Державний устрій Афінської рабовласницької республіки

Информация - История

Другие материалы по предмету История

ВСТУП

 

Рабовласницьке суспільство досягло більш високого рівня розвитку у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. В історичній науці рабовласницьке суспільство прийнято називати античним (від лат. Antiqus стародавній).

Цей ступінь розвитку рабовласницького суспільства є більш прискореним, ніж в державах Стародавнього Сходу, темпами розпаду первіснообщинного устрою, розвитком приватної власності і розширення експлуатації праці рабів і рабство.

В цих країнах у надзвичайно великих темпах розвивалась і застосовувалась рабська праця і рабство набуло форм класичного, всеохоплюючого явища, особливо у виробничий сфері. Рабство в античних державах стало основою всієї системи виробництва і виробничих відносин.

Державність у Стародавній Греції виникла спочатку у своєрідній формі держав-міст, на базі колективу вільних і повноправних громадян. Згодом, в силу різних обставин, як зовнішніх так і внутрішніх, відбувається процес централізації. Утворюються більш міцні держави.

Щоправда, в Греції єдиної держави так і не виникло, хоч утворювалися різні союзи Афінський морський, Пелопоннеський, Еталійський, а потім майже вся Греція увійшла до складу Македонської дуже нетривалої, короткочасної імперії.

Щодо держави і права, то державно-правовий досвід Грецьких держав, а особисто Афінської республіки в широких масштабах був використаний багатьма наступними поколіннями, суспільствами і державно-політичними системами. Чимало державних інститутів, правових норм, явищ, елементів, понять з тих часів діє і донині, в тому числі і в Україні. Також не безпідставним є висловлювання про те, що без основи, закладеної Стародавньою Грецією, не було б сучасної цивілізації.

 

1 Органи державної влади Афін

 

Найважливішими органами державної влади Афін у період існування демократії були: Народні збори агора. Рада буле та виборні посадові особи стратегі, архонти та інші. [11] 1)3 У законодавстві і контролі за управлінням державою деяку участь брали судові органи: ареопаг (до реформи 462 р. до н.е.) і геліея.

 

1.1 Народні збори

 

Це юридично і фактично найважливіший орган Афінської держави, який вирішував найважливіші справи країни. В засіданнях мали право і обовязок брати участь тільки повноправні громадяни Афін чоловічої статі, які досягли 18 років, але фактично з 20 років, бо молодь з 18 до 20 років навчалася військовій справі у спеціальних таборах і служила в охороні кордонів. Не мали права участі у зборах позбавлені політичних прав громадяни, жінка, метеки, чужинці і раби. Отож, незабаром був встановлений кворум 6 тис. Чоловік. З меншою кількістю громадян збори не проводились. Місцем зібрань був пагорб Пнікс біля Акрополя, потім афінський театр або агора (площа в Афінах). Спочатку народні збори скликались один раз у місяць (місяців у греків було 10). Потім (у IV ст. до н. е.) чотири рази на місяць, тобто 40 разів на рік. У разі потреби відбувалися позачергові, надзвичайні збори.

Збори скликали спеціальні геральди. При вході урядовці перевіряли по списках правомочність учасників. По кожному громадянину видавали значок ("символ"), на підставі якого потім виплачували за присутність на зборах гроші. За головні збори по 9 оболів, за всі інші по 6 оболів (з IV ст. до н. е.). За порядком стежили ЗО наглядачів, що мали загін поліцейських токсотів.

Перші збори кожного місяця (пританій) вважалися головними. На них приймали найважливіші закони і загальнодержавні рішення, проводили перевірки діяльності вищих службових осіб (епіхойротонія). Кожне з питань, яке виносили на народні збори, попередньо обговорювали у Раді 500.

Другі збори були призначені для розгляду поданих громадянами всіляких заяв і прохань. Кожен громадянин міг звернутися до народних зборів з приводу як державних справ, так і своїх особистих проблем, які не могли бути вирішені органами виконавчої влади.

Треті і четверті збори призначалися для розгляду всіх інших державних питань, причому три питання порядку денного могли стосуватися культу, три прийому послів і три інших справ.

Перед початком зборів приносили жертви, читали молитви. Обговорення питань починали з викладення їх суті і оголошення проекту рішення Ради 500 пробулевми. В обговоренні питань міг виступити кожен громадянин. Виступаючий вставав на відведене місце і одягав на голову миртовий вінок в знак того, що він виконує державну функцію і в цей момент є недоторканою особою. Оскільки в Афінах було високо розвинене і цінувалось ораторське мистецтво (існували спеціальні ораторські школи), то виступали, як правило, професійні політики, оратори ("демагоги").

Голосування в народних зборах проводилось в давні часи криком, згодом піднесенням рук (хейротонія). Таємне голосування іноді також мало місце (білими і чорними камінцями) у справах, що стосувалися окремих громадян. Остракізм проводили шляхом таємного голосування глиняними черепками, де писали імя людини, яку вважали за потрібне вигнати з Афін.

Компетенцію народних зборів не було чітко визначено. Вони могли розглядати будь-яки питання внутрішнього і зовнішнього життя. Народні збори обирали вищих посадових осібдержави.

Кожен учасник народних зборів мав право запропонувати проект нового закону, проте, якщо члени народних зборів не приймали його, то автор ніс кримінальну відповідальність (аж до смертної кари)1.

Народні збори розглядали також питання про війну чи мир, фінансові питання (накладання податків, вст