Geum.ru

Информация по предмету Юриспруденция, право, государство

  • 3661. Правове положення спільних підприємств за участю іноземних інвесторів
    Другое Юриспруденция, право, государство

    У регламентації створення і діяльності підприємств з іноземними інвестиціями в Україні пріоритетного значення набуває спеціальне законодавство (серед них закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" " Про режим іноземного інвестування"). Та на правовий статус цих підприємств поширюється відповідне положення загального цивільного та підприємницького законодавства України. Це підкреслює закон України "Про режим іноземного інвестування" в ст.17якого наголошується що установчі документи підприємства з іноземними інвестиціями мають містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну приналежність їх засновників (учасників). Отже, підприємствам з іноземними інвестиціями властиві всі ознаки, характерні для українських підприємств (організацій), організаційна єдність, наявність відокремленого майна: участь в цивільному обігу від свого імені, самостійна майнова відповідальність. Таким чином, вони виступають як єдине ціле, мають свої установчі документи, в яких зазначено його мету, завдання, предмет діяльності, структуру, функції, компетенцію органів, коло учасників, місце постійного знаходження, інформацію про державну приналежність їх засновників (учасників) та інші умови. Стосовно підприємств у статутному фонді яких частка іноземного капіталу, треба мати на увазі, що крім статуту, необхідна наявність установчого договору. Останній є специфічною особливістю такого роду підприємств, незалежно від їх організаційно-правової форми.

  • 3662. Правове регламентування діяльності акціонерних товариств
    Другое Юриспруденция, право, государство

    До компетенції Правління АТ, зокрема, належить:

    1. затвердження поточних планів діяльності АТ та заходів, необхідних для вирішення його завдань;
    2. затвердження щорічного кошторису, штатного розпису та посадових окладів співробітників АТ, встановлення показників, розмірів та строків їх преміювання (за погодженням із Спостережною Радою);
    3. затвердження договірних цін на продукцію та тарифів на послуги;
    4. прийняття рішень про отримання довгострокових кредитів;
    5. визначення розміру, джерел утворення та порядку використання фондів АТ;
    6. утворення підрозділів, необхідних для виконання цілей та завдань АТ;
    7. розпорядження всім майном АТ, включаючи грошові кошти в межах, встановлених чинним законодавством та Статутом АТ;
    8. затвердження внутрішніх нормативних актів, що визначають відносини між підрозділами АТ;
    9. прийняття на роботу та звільнення співробітників АТ, застосування до них заходів заохочення та накладення стягнення;
    10. організація ведення бухгалтерського обліку та звітності в АТ;
    11. прийняття рішення про дату скликання, порядок денний Загальних зборів акціонерів АТ, утворення мандатної комісії та організаційного комітету по проведенню Загальних зборів;
    12. подання на затвердження Загальними зборами акціонерів річного звіту та балансу АТ за погодженням з Спостережною радою АТ;
    13. прийняття рішень з інших питань, повязаних з поточною діяльністю АТ;
  • 3663. Правове регулювання зайнятості на україні
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Îô³ö³éíèé ïðîöåíò áåçðîá³òòÿ â Óêðà¿í³ (6-7 %), äå íà ïðîòÿç³ 70 ðîê³â ïàíóâàëà ³äåîëîã³ÿ ïîâíî¿ çàéíÿòîñò³, ñïðèéìàºòüñÿ áîë³ñíî. Ñòàíîâèùå ïîã³ðøóºòüñÿ ó çâ`ÿçêó ç ïðàêòè÷íîþ íåâ³äïðàöüîâàí³ñòþ ìåõàí³çì³â äîïîìîãè áåçðîá³òíèì òà óáîã³ñòþ êîøò³â, ÿê³ äåðæàâà ìîæå íàäàòè íà ö³ ö³ë³. Àëå çà ì³æíàðîäíèìè ñòàíäàðòàìè ïîä³áíà íîðìà áåçðîá³òòÿ íå º êàòàñòðîô³÷íîþ. Êð³ì òîãî, ïèòàííÿ ì³ñòèòüñÿ íå â ñàìîìó ð³âí³ áåçðîá³òòÿ , à â òîìó, ÿê³ ïðîöåñè òà òåíäåíö³¿ âîíî â³äîáðàæàº. Çà îäíàêîâèì îô³ö³éíèì ïîêàçíèêîì ìîæå ïðèõîâóâàòèñÿ ïðèíöèïîâî ð³çíà ñèòóàö³ÿ ó ñôåð³ çàéíÿòîñò³. Ìîâà ¿äå ïðî ñåðåäí³é ïðîì³æîê ÷àñó íà ïðîòÿç³ ÿêîãî ëþäèíà íå ìຠîïëà÷óâàíî¿ ðîáîòè à òàêîæ ïðî õàðàêòåðíå äëÿ Óêðà¿íè ÿâèùå “äîâãîñòðîêîâî¿ íåîïëà÷óâàíî¿ â³äïóñòêè”. Îäíàê, ó âñÿêîìó âèïàäêó ïîë³òèêà çàéíÿòîñò³ ïîâèííà áóòè ï³äïîðÿäêîâàíà ãîëîâí³é ñòðàòåã³÷í³é çàäà÷³ íàäàííÿ êîæíîìó ïðàöåçäàòíîìó ÷ëåíó ñóñï³ëüñòâà íå ðîáîòè âçàãàë³, à ìîæëèâîñò³ â íàéá³ëüøèé ì³ð³ ðîçâèíóòè ³ ðåàë³çóâàòè ñâ³é ïîòåíö³àë, îòðèìóþ÷è ïðè öüîìó ã³äíó âèíàãîðîäó çà ñâîþ ïðàöþ. Ïîë³òèêà äîïîìîãè áåçðîá³òíèì º îðãàí³÷íîþ ÷àñòèíîþ ö³º¿ ñòðàòå㳿 ³ öå âèçíà÷ຠ¿¿ îñíîâí³ íàïðÿìè. Îñîáëèâà óâàãà ïîâèííà ïðèä³ëÿòèñÿ, ïî-ïåðøå, äîâãîñòðîêîâî áåçðîá³òíèì, îñê³ëüêè ìîâà ¿äå ïðî ìîæëèâó âòðàòó íàêîïè÷åíîãî ëþäñüêîãî êàï³òàëó (ãîëîâíî¿ ñêëàäîâî¿ íàö³îíàëüíîãî áàãàòñòâà áóäü-ÿêî¿ êðà¿íè), ïî-äðóãå, ìîëîä³, òîìó ùî ó íå¿ ïîòåíö³àë íàáóòòÿ ³ åôåêòèâíîãî âèêîðèñòàííÿ ëþäñüêîãî ìîæå áóòè íå ðåàë³çîâàíèé, ïî-òðåòº, êâàë³ô³êîâàíèì ñïåö³àë³ñòàì ÿê íàéá³ëüø äîðîãîö³ííî¿ êàòåãî𳿠ïðàö³âíèê³â.

  • 3664. Правове регулювання податку з доходу громадян
    Другое Юриспруденция, право, государство

     

    1. Конституція України - К. 1996 - 50 с.
    2. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р.
    3. Закон України «Про внесення змін в Закон України «Про систему оподаткування»// Баланс - 1997 - № 15.
    4. Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів» від 22.12.94 р. № 320/94 -ВР // Податкове законодавство України - К. 1998 - 183 с.
    5. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92 // Вісник податкової служби України - 1997 № 13.
    6. Бех Г.В., Дмитрик О.О., Кобильнік Д.А. та ін.; За ред. проф. М. П. Кучерявенка. Податкове право: Навч. посіб./ К.: Юрінком Інтер, 2003. 400 с.
    7. Василик О.Д. Державні фінанси України. Навчальний посібник. - К. Вища школа. 1997 - 383 с.
    8. Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України // Фінанси України - 1997 № 10, с.37 42.
    9. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посіб. 3-тє вид., випр. і доп. К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. 302 с.
    10. Олійник О.В. Податкова система: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006 456с.
    11. Теліцина О. Розвиток оподаткування в Україні: ретроспективний аналіз // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №2. - С.43-48.
    12. Тропіна В. Податок із доходів фізичних осіб: новий закон нові питання. // Фінанси України. 2004. - №4. - С.63-68.
    13. Особливості оподаткування доходів фізичних осіб // Урядовий курєр. - 2004. - №15. - С.7
  • 3665. Правоведение в системе современных наук
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Форма государства - это внешняя организация государственной власти, выражающаяся в форме правления, форме государственного устройства и политическом (государственном) режиме. Современная наука считает форму государства состоящей из трёх элементов: формы правления, формы государственного устройства и политического режима. Статья 1 К. РФ определяет Россию как республику. Обычно выделяют три основных вида республики: президентскую, парламентскую и смешанную. Полномочия Президента РФ по формированию Правительства и контролю за ним являются решающими и позволяют считать Россию президентской республикой. Некоторые учёные считают, что Россия является смешанной республикой, так как у Федерального собрания (Гос. Думы) имеются важные полномочия в отношении правительства. Во-первых, Гос. Дума даёт согласие П. на назначение Председателя Правительства РФ (ст. 103,111). Во-вторых, Гос. Дума утверждает разработанный Правительством федеральный бюджет, а также отчёт Правительства о его исполнении (ст. 114). В-третьих, самое важное Гос. Дума может выразить недоверие Правительству, в результате которого Правительство может быть отправлено в отставку (ст. 117). Форма государственного устройства. Статья 1 К. РФ закрепляет федеративную форму её устройства. РФ состоит из 89 весьма разнообразных субъектов. К. РФ устанавливает, что во взаимоотношениях с ФОГВ и между собой все субъекты равноправны. В то же время нормы самой К. РФ закрепляет определённое неравенство. Во-первых, республики имеют статус государства, тогда как другие субъекты - лишь государственные образования. Во-вторых, в республиках принимаются конституции, а в других субъектах - уставы. В силу изложенного многие характеризуют Россию как ассиметричную федерацию. Федерация в России дейст вует на основе ряда принципов: государственная целостность РФ, разграничение предметов ведения и полномочий между ОГВ и ОГВ, равноправие и самоопределение народов в РФ. Важнейшее значение имеет принцип разграничения предметов ведения. В ведении РФ находятся наиболее важные вопросы, которые обеспечивают единство, целостность, суверенность России. Политический режим. Политический режим современного российского государства характеризуется переходом от тоталитарного прошлого к демократическим институтам. На сегодняшний день существует достаточно развитая правовая основа, позволяющая характеризовать Россию как демократическое государство. В России, как и в других демократических государствах, осуществляется разделение государственной власти на законодательную, исполнительную и судебную. Как демократическое государство Россию характеризует отсутствие официальной обязательной для всех идеологии. Для демократического государства характерно наличие в обществе множества создаваемых населением организаций. Особую роль среди общественных объединений играют политические партии. Они призваны выражать политические интересы различных слоев и групп общества. В условиях идеологического многообразия, отсутствия государственного диктата политические парии в России действительно могут активно участвовать в политической жизни страны: свободно разрабатывать и пропагандировать свои программы экономического, политического, социального развития страны, бороться за их реализацию на практике. Государство - это политико-территориальная суверенная организация всего общества, имеющая характер публичного властного управления и служащая главным орудием обеспечения его интересов.

  • 3666. Правоведение. (Контрольная)
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Итак, к претензионным относятся сроки, в течение которых субъект, намеренный защитить своё нарушенное право, обязан заявить претензию непосредственно нарушителю, а последний рассмотреть её в установленный срок и разрешить спор с заявителем путём удовлетворения или мотивированного отклонения претензии. Несоблюдение установленного срока предъявления претензии влечёт не возможность предъявления иска в арбитражный суд. Гарантийные же сроки предназначены для повышения качества продукции (товаров, работ), входят в состав материального правоотношения и служат защитой прав потребителя продукции, поскольку предоставляют возможность, прежде всего безвозмездного устранения недостатков. В течении гарантийного срока кредитор (покупатель, заказчик) вправе предъявить должнику (поставщику, подрядчику, исполнителю) требование об устранении обнаруженных и зафиксированных в предусмотренном порядке недостатков продукции (работах, услугах), а должник обязан устранить их в бесспорном порядке безвозмездно, либо заменить предмет договора иным надлежащего качества, либо безвозмездно устранить недостатки, либо соразмерно уменьшить покупную цену, либо принять товар с недостатками и возвратить уплаченную сумму, если не докажет, что недостатки явились результатом нарушения правил пользования или хранения предмета договора кредитором, действия третьих лиц, либо непреодолимой силы. При обнаружении недостатков за пределами гарантийного срока заинтересованная сторона теряет право требовать устранения нарушений в бесспорном порядке, но может прибегнуть к защите права в арбитражном суде. Правила о применении гарантийных сроков предусматриваются законами, подзаконными нормативными актами, стандартами, техническими условиями, а также соглашением сторон. Гарантийные сроки устанавливаются обычно со дня продажи вещи, передачи работ. Для реализации прав по гарантии важно, чтобы установление недостатков и заявление требований об их устранении произошло в период течения гарантийного срока. От гарантийных сроков следует отличать сроки годности товара. Эти сроки устанавливаются изготовителем и определяют возможности использования проданного товара по назначению. От гарантийного срока отличается и срок службы товара, так в последнем, требование по поводу недостатков может быть заявлено только в судебном порядке, а не в бесспорном, как в период действия гарантийного срока.

  • 3667. Правовий статус підприємств
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства задовольняються з майна цього підприємства. При цьому в першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдало шкоди ліквідоване підприємство. Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого для їх заяви, задовольняються з майна підприємства, що залишилось після задоволення першочергових претензій, виявлених претензій, а також претензій, заявлених у встановлений строк. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або арбітражного суду про задоволення їх вимог.

  • 3668. Правовий статус політичних партій та громадських організацій в Україні
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Разом з тим, партії мають свій статут, який визначає передусім норми внутрішньопартійної демократії. У партійному статуті регламентується назва політичної партії, перелік статутних органів, порядок їх утворення, їхні повноваження та терміни цих повноважень, порядок вступу до політичної партії, зупинення та призупинення членства в ній, права та обовязки членів політичної партії, порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків, порядок внесення змін та доповнень до статуту та програми політичної партії, порядок скликання та проведення партійних зїздів, джерела матеріальних, в тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилося після її ліквідації (саморозпуску) та ін. Партійний статут ухвалюється на установчому зїзді політичної партії. Політичні партії в Україні створюються і діють тільки з всеукраїнським статусом. Завдяки цьому вони, по-перше, стають важливим чинником політичної інтеграції суспільства, що має виключити політичний, національний, релігійний та ін. сепаратизм; по-друге, забезпечують втілення в життя такого важливого принципу конституційного ладу як верховенство державної влади; по-третє, можуть бути використані всіма громадянами України, які мають право голосу, для задоволення первинних потреб шляхом членства у них, а також підтримки на виборах; по-четверте, сприяють розвитку політичної культури громадян України, формуванню у них почуття відповідальності за зроблений вибір, а також вимогливості як до своїх обранців, так і до сформованих за їх участю органів державної влади і місцевого самоврядування. Громадські організації утворюються і діють з всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. Гарантії діяльності політичних партій обумовлені характером відносин між ними та органами державної влади й місцевого самоврядування, що створюються за їх участю. Перша гарантія полягає в тому, що політичні партії є рівними перед законом. Це означає, що органам державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям у провадженні їх діяльності. Другу гарантію складає заборона органам державної влади та місцевого самоврядування або їх посадовим особам втручатися у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків. Третя гарантія закріплена в ст. 22 Закону України „Про політичні партії в Україні. Цією статтею передбачається відповідальність посадових осіб та громадян у випадках створення та участі у незареєстрованих політичних партіях, обмеження в правах чи переслідування громадян у звязку з належністю до політичних партій, необґрунтованої відмови в реєстрації політичних партій та інших порушень законодавства про політичні партії. Ця гарантія має важливе значення на сучасному етапі державотворення, оскільки є суттєві протиріччя між проголошенням демократичного розвитку країни і рівнем політико-правової культури посадових осіб і громадян. Законодавець передбачив випадки обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій з боку органів державної влади, що цілком відповідає світовій практиці правового регулювання статусу політичних партій. В ст.37 Конституції України передбачено, що забороні підлягають ті політичні партії, програмні цілі або дії, яких спрямовані на: ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, підрив безпеки держави, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоровя населення. Як і в інших країнах світу, в Україні політичні партії не можуть мати воєнізованих формувань. Це положення Основного Закону України надто важливе, оскільки за відсутності в нашій державі глибоких демократичних традицій, воно має забезпечити політичним партіям вплив на громадян, реалізацію права формувати органи державної влади і місцевого самоврядування та ін. виключно цивілізованими засобами в межах Конституції та законів України.

  • 3669. Правовий статус прокуратури Польщі
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Конституція 2 квітня 1997 року не містить положень про прокуратуру. Тільки пункт 2 статті 103, що визначає перелік посад, несумісних з мандатом депутата, згадує про "прокурора". Ця прогалина у конституційному регулюванні знаменує собою кардинальний відступ від юридичної традиції комуністичної Польщі і є відображенням підходу, закріпленого в конституціях міжвоєнних періодів. Ні Конституція 17 березня 1921 року, ні Конституція 23 квітня 1935 року не містили положень про прокуратуру. Прерогативи прокуратури були окреслені в Законі "Про Судову систему", прийнятому 2 лютого 1928 року. Закон установив тісний інституціональний зв'язок між прокуратурою і судами, і передбачив, що міністр юстиції є за посадою одночасно і Генеральним прокурором. У цій якості міністр не тільки керував прокуратурою, що виконувала міністерські рішення, але і здійснював контроль за її діяльністю. Управління Прокурора при Верховному Суді самостійна організаційна одиниця очолювалася першим прокурором. Прокуратура була втягнута, головним чином, у кримінальне судочинство; її участь у провадженні по цивільних спорах було необов'язковим і насправді рідким. Низові ланки системи прокуратури були організаційно зв'язані з окружними й апеляційними судами. Відповідно існували окружна прокуратура і прокуратура при апеляційних судах. Подібна модель, в основному, зберігалася до вступу 20 липня 1950 року в силу Закону "Про Прокуратуру". Комуністична модель припускала ієрархічну і централізовану, незалежну від яких-небудь органів влади систему прокуратури на чолі з Генеральним прокурором. Поряд із традиційною функцією кримінального слідства, прокуратура наділялася повноваженням здійснювати нагляд за законністю діяльності всіх державних органів і установ, за винятком вищих політичних органів. Прокурори були також зобов'язані забезпечувати строгу відповідність закону актів і діяльності всіх органів державної влади, установ та інститутів. Маючи необмежений доступ до всього, і в усі інстанції, прокуратура була «стражем» принципу верховенства закону, польським варіантом російського «ока государева».

  • 3670. Правовий статус територіальних громад
    Другое Юриспруденция, право, государство

    В статуті обовязковим є розділ, що стосується прав членів громади. Зрозуміло, що права громадян України, закріплені в Конституції України, але вони повинні бути чітко регламентовані на місцевому рівні і особливо в Статутах громад, як основному акті місцевої нормо творчості. Коли конституційні права громадянина конкретно прописані в Статуті поряд з чітко визначеною відповідальністю місцевих посадовців за їх невиконання. Тоді кожен член громади буде впевнений, що його проблема не залишиться без розгляду та відповіді. Важливим моментом демократичного правління є звітність влади перед громадою. Не формального спілкування мером з журналістами, як один з видів піар технологій, а звіт перед громадою за конкретно зроблену роботу та відповіді на конкретні запитання, які хвилюють громаду. Тоді Статут з формального документа дійсно має шанс перетворитись на невідємну частину суспільно-політичного та правового життя громадян, членів громади. В статуті повинно бути закріплено положення про щорічний звіт міського, сільського, селищного голови за наступними показниками: демографічний показник, смертність-народжуваність; рівень зайнятості населення;виконання норм бюджету;рівень цін на продукти першої необхідності, в порівнянні з іншими регіонами;фінансування галузі охорони здоровя громадян, рівень захворюваності;питання транспорту та стану доріг на території громади;громадського транспорту та цін на проїзд у ньому;криміногенна ситуація в громаді, рівень злочинності, кількість розкритих справ; містобудівництва, кількості введеного за рік в експлуатацію житлових будинків, ціни за 1 м. кв.; освіти та культури.

  • 3671. Правові виміри свободи і несвободи
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Останнім часом серед представників філософської спільноти зростає увага щодо осмислення різних аспектів європейської традиції. Йдеться передусім про виміри європейської правової традиції, яка є визначальною для цивілізованого існування різних суспільних груп, верств та прошарків громадянського суспільства в цілому. Разом з тим відверто бракує синтетичних праць, орієнтованих на цілісне усвідомлення соціально-правової парадигми суспільного розвитку. Переважна більшість з них стосується лише окремих фрагментів європейської теоретичної спадщини, які лише частково віддзеркалюють правові та світоглядні пошуки у площині класичного філософського дискурсу. Цілісний соціально-філософський вимір правової традиції та його узгодженість з конкретною соціально-історичною практикою висвітлені значно вужче. Фундаторами новоєвропейської ідеї правової державності були філософи та ідеологи модерну. Разом з тим є очевидним, що ці мислителі спиралися на творчий досвід минулого, на досягнення попередньої соціальної, політичної, правової теорії і практики на соціокультурні, історичні та гуманістичні принципи, цінності високого етичного порядку. Значний вплив на формування модерних правових уявлень та переконань, на практику правової державності мали політико-правові ідеї та інститути Давньої Греції та Риму, античний досвід демократії, республіканізму та правопорядку. Ціла низка положень, що вплинула на подальший розвиток правових принципів європейської цивілізації, була розроблена ще античними авторами. Йдеться передусім і про ідеї Солона та Аристотеля щодо визначення закону як гармонійного співвідношення суспільства та владних інституцій у вимірах права, про творчі розвідки Платона, Аристотеля, Цицерона стосовно ролі чинника права у стверджені тієї чи іншої форми державного управління. Ці мислителі і передусім Аристотель фокусують увагу на соціокультурному взаємозвязку вимірів права і справедливості, права і свободи, приватного та публічного права. Рецепція і переосмислення римського права середньовічними мислителями Є.Коукоком, Б.Хуккером, Блаженним Августином, Т.Аквінським, представниками канонічного та світського права теж позитивно вплинуло на розвиток європейської правової парадигми суспільного розвитку, органічно сприяло юридичному обґрунтуванню статусу особистої та станової свободи. У добу модерну можемо простежити вже достатньо розвинуте обґрунтування правової моделі у представників англійської, шотландської, французької, німецької філософської традиції, у розвідках Дж. Локка, А. Фергюсона, Ш. Монтескє, І. Канта, Г.В.Ф. Гегеля, К. Маркса. Сам термін “правова держава” вперше утверджується в німецькій юридичній та філософській літературі у роботах К.Т. Велькера, Р. Моля, Ф.К. Савіньї. Серед сучасних європейських дослідників, які зробили значний внесок в розвиток цієї проблематики, варто виділити роботи П. Рікьора, П. Козловскі, Г.Дж. Бермана, Ю. Габермаса, З. Пелчинського, які звертають увагу передусім на взаємовплив правових та етичних вимірів в житті суспільства. У цьому ж класичному ракурсі працюють українські дослідники А. Єрмоленко, А. Карась, А. Борковський, А. Колодій, В. Клепіков. Російські дослідники Є. Соловйов, А. Мігранян та В. Нерсесянц творчо осмислюють європейську правову традицію у теоретичному та історико-філософському аспектах. Розробка правової парадигми надихалась ідеями багатьох мислителів, зокрема українських та російських Б. Чичеріна, Б. Кістяковського, П. Новгородцева.

  • 3672. Правові відносини
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Цінність і значення правових відносин, як форми права заключається в їх реальності. Саме з правовими відносинами повязана дійсність права. Відповідної реальної поведінки людей-субєктів права - в процесі реалізації ними своїх юридичних прав і обовязків юридичному змісту законів являється окремим завданням правового врегулювання. Тільки реальні правові відносини можуть розглядатися в якості крітерія істини при оцінці відповідальностф юридичних законів обєктивним закономірностям життя суспільства і відповідальності сформульованих законодавцем правових норм і втілених в дійсність. Правові відносини являються правовою діяльністю практики, практичної діяльності наділених розумом і волею людей, соціальних груп, класів і т.п. По реалізації ними своїх індивідуальних і суспільних цілейі задач. Таким чином ефективність права може бути вимірене тільки на основі відношення змісту юридичних актів з їх реальним втіленням в дійсність і в кінцевому рахункуз тими реальними успіхами суспільного розвитку, які закладені законодавцем.

  • 3673. Правовое воспитание
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Особенность правового воспитания в органах внутренних дел в том, что работа проводится с законопослушными гражданами, с ранее судимыми, с осужденными условно или с отсрочкой исполнения приговора, а также с привлечёнными к административной ответственности. При этом работник милиции должен хорошо владеть своей профессией, предъявляются высокие требования к его деловым и моральным качествам, он должен хорошо знать право, другие социальные нормы, которые регулируют его служебную деятельность. Добросовестное отношение к службе, честность, неподкупность, принципиальность, гражданское мужество, справедливость неотъемлемые его качества. В служебной деятельности работники милиции сталкиваются со многими и весьма разными людьми. Они разбирают дела, в которых переплелись часто противоречивые интересы различных по своему характеру, социальному положению граждан.
    хорошее знание психологии человека, общей социальной психологии. Он должен быть знатоком в области человековедения. Большие душевные силы, такт, понимание возрастных особенностей человека необходимы сотруднику отделения по предупреждению правонарушений несовершеннолетних. На учёт в это отделение ставятся подростки, совершившие какие-либо противоправные действия, но в силу своего возраста освобождённые от уголовной ответственности. Особую категорию составляют подростки, осужденные условно или с отсрочкой исполнения приговора. С ними и проводится определённая работа по правовому воспитанию, направленная на недопущение совершения повторных преступлений и правонарушений. В этой работе используются методы: убеждение, принуждение, наказание, внушение. Применение условного наказания или отсрочки исполнения приговора это возможность оставить преступника на свободе, дать ему для исправления испытательный срок. Если в период условного осуждения или отсрочки исполнения приговора подросток допускает такие нарушения как уклонение от работы или учёбы, злоупотребление спиртными напитками, неявка на регистрацию в отделение (если такая обязанность была на него возложена судом), совершает незначительные правонарушения, то с ним помимо профилактических бесед инспектором по делам несовершеннолетних, проводятся беседы руководством райотдела и выносится официальное предостережение. Если же и после такого предостережения подросток не стал на путь исправления, а продолжает совершать противоправные действия, то в народный суд вносится представление органом внутренних дел на этого подростка, где указываются все его действия, предпринятые профилактические меры, и содержится просьба отменить отсрочку исполнения приговора и направить несовершеннолетнего в колонию. Но, как правило, такое случается не очень часто. Применение отсрочки исполнения приговора или условного осуждения в отношении несовершеннолетних оправдывает себя, значительная часть подростков не совершает в этот период и после снятия наказания повторных преступлений и правонарушений. К подросткам применяются принудительные меры воспитательного характера это возложение обязанности извиниться перед человеком, которого подросток, например, оскорбил. Несовершеннолетнему правонарушителю может быть объявлен выговор или строгий выговор, сделано предупреждение, он может быть передан под наблюдение коллектива, в котором учится или работает, ему могут назначить общественного воспитателя, который будет контролировать поведение подростка. В исключительных случаях, в частности, когда другие, более мягкие меры не подействовали, подросток может быть направлен в специальное воспитательное учреждение для несовершеннолетних спецшколу, спецпрофтехучилище. Право применять такие принудительные меры воспитательного характера предоставлено комиссии по делам несовершеннолетних, но они применяются по инициативе участковых инспекторов по делам несовершеннолетних. Лица, совершающие противоправные действия в раннем возрасте, позже, как правило, значительно труднее поддаются исправлению, в итоге составляют основной резерв для взрослой и рецидивной преступности. Напротив, наиболее ранние выявление и своевременное принятие необходимых профилактических мер к подросткам, совершающим первые, не представляющие большой общественной опасности правонарушения, в значительной степени позволяют не допустить формирования у этих лиц стойкой направленности на совершение в дальнейшем каких-либо преступлений. Все это вместе обуславливает необходимость всестороннего анализа преступности несовершеннолетних.

  • 3674. Правовое государство : сущность и основные черты
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Взаимные права и обязанности государства и личности составляют один из признаков правового государства. Государство и личность взаимосвязаны и взаимозависимы: государство не может существовать без личности, а личность без государства. Правовое государство обеспечивает личности защиту ее прав и свобод, защиту от антисоциальных элементов, предоставляет возможность участвовать в общественной жизни страны. Личность обеспечивает государству его существование, развитие и процветание. В правовом государстве именно личность является основой всего, а свобода и независимость личности стоят на первом месте в системе ценностей государства. При этом стоит помнить, что свобода в правовом государстве это не свобода делать то, что хочется, а свобода делать то, что может и должно пойти на пользу обществу и государству. Свобода в правовом государстве это осознанная необходимость, она ограничивается самими людьми, чтобы дать такую же степень свободы и другим людям. В сущности в правовом государстве основной идеей существования человека должен стать “разумный эгоизм” я делаю то, что я хочу делать, но при этом мои дела не должны вредить другим людям. Свобода в правовом государстве является ограниченной только для того, чтобы все люди смогли ею воспользоваться. В правовом государстве должен обязательно соблюдаться принцип формального равенства все равны перед законом. Соблюдение этого принципа ведет к ограничению свободы одних для того, чтобы ею смогли воспользоваться другие. “...Где нет принципа формального равенства, там нет и права как такового.” А где нет права, там не может существовать и правовое государство.

  • 3675. Правовое государство в России
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Напряженность новых исканий и нового творчества - вот что сегодня требуется от политиков, ученых, юристов, политологов, философов. Однако осуществление таких поисков блокируется рядом причин. Неразработанность стратегии реформирования общества, а, следовательно, и стратегия построения правового государства приводит к тому, что теоретический, концептуальный подход подменяется эмпиризмом; прагматизм мышления действия приобретает приоритетное значение. В результате остаются невостребованными теоретические знания, в должной мере не используется методологический арсенал научного анализа и конструирования социальных и правовых институтов, не получает развития научная основа изменения и построения новой правовой системы. “С грустью и болью,” - замечает по этому поводу Д.А.Керимов, - “наблюдаю, как практически разрушается у нас теория закона, созданная сообществом выдающихся отечественных и зарубежных юристов”[4, с. 46]. Словом, вместо развития интереса к теории и методологии права прослеживается тенденция к забвению этих отраслей знания.
    Итак, мы подошли к центральному пункту нашего анализа - исследованию проблем, разрешение которых может позволить преодолеть кризисные явления в правовом сознании и вывести нас на реальную, а не декларативную модель построения правового государства. Реальный процесс построения такой модели государственности связан с преодолением дефектов ее либеральной модели.. Какие же принципиально новые свойства и черты предполагает новое видение правового государства? Прежде всего это новое видение соотношения, способа связи между государством и личностью, естественным и позитивным правом. Роль и значение такого соотношения и взаимосвязи состоит в снятии жесткого разграничения свободы и равенства, которое, как мы показали, стало одной из причин кризиса правосознания. Между свободой конкуренции и равенством устанавливается не внешняя, а внутренняя связь и взаимообусловленность, благодаря которой создаются условия для устранения социального неравенства, восстанавливается справедливость как важнейшее свойство права. При таком подходе правовое государство рассматривает социальную и экономическую функцию не как чуждые и внешние для него сферы деятельности, а как необходимые условия для своего развития и функционирования. Реализация этих функций государства позволяет разрешать острые проблемы, вызванные социальным неравенством, ущемлением естественных прав и свобод человека.
    В данном случае правовое государство в границах своей сущности одновременно полагает себя в виде силы принуждения и в виде необходимых условий для защиты и развития естественных прав и свобод индивида. Словом, правовое государство в качестве содержания своего действия предполагает естественно-правовые ценности, а в качестве способа их реализации - традиционно присущую ему силу принуждения. Так, в Конституции страны провозглашается правовое государство, политика которого направлена на создание условий, обеспечивающих достойную жизнь и свободное развитие человека. Достаточно ли этого конституционного акта для формирования правового государства? Нет. Для создания правового государства одновременно с законом необходимо формирование системы условий и предпосылок, обеспечивающих защиту прав и свобод человека. Если государство не реализует эту обязательную для него функцию, то, как следствие, нарушаются права и свободы (право на труд, отдых, образование, развитие национальных культур и др.). В данной ситуации говорить о правовом государстве не приходится. В лучшем случае мы имеем дело с государством формальной свободы. Что же касается права, то оно имеет диалектический характер. Право, для того чтобы осуществить свои принципы - равноправие, справедливость, всеобщность и другие, должно сначала предстать в своем отчужденном виде, т.е. в виде закона, правовой нормы; в то же время сам факт такого отчуждения является всего лишь средством, формой реального существования и развития как естественного права. Здесь в роли права выступает правовой закон, который воплотил в себе бессознательный, естественный закон свободы человека. Эта ступень правового государства и свойственного ей права предполагает реализацию идеи подчинения политических решений основополагающим правовым актам, прежде всего Конституции государства. Ибо, если происходит возвышение политики над правом, то право автоматически превращается в инструмент политической борьбы и политических амбиций. В результате и идея правового государства теряет основу и способ существования.

  • 3676. Правовое государство и гражданское общество
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Современное понимание гражданского общества предполагает наличие у него комплекса существенных признаков. Отсутствие или неразвитость некоторых из них позволяет определить состояние «здоровья» социального организма и необходимые направления его самосовершенствования. В человеческом обществе взаимопереплетаются разнообразные интересы и сферы жизнедеятельности. Последние образуют самостоятельные системы, каждой из которых присущи собственные характеристики: производственная (экономико-хозяйственная), обеспечивающая материальные потребности; политическая, служащая средством реализации всех сфер жизнедеятельности; социальная и духовная, образующие в совокупности гражданское общество. Рассмотрим эти признаки подробнее. Гражданское общество- это сообщество свободных индивидов. В экономическом плане это означает, что каждый индивид является собственником. Он реально обладает теми средствами, которые необходимы ему для нормального существования. Он свободен в выборе форм собственности, определении профессии и вида труда. В социальном плане принадлежность индивида к определенной социальной общности (семье, клан, класс, нация) не является абсолютной. Он может существовать самостоятельно, имеет право на достаточную автономную самоорганизацию для удовлетворения своих потребностей и интересов. Политический аспект свобода индивида как гражданина заключается в его независимости от государства, т.е. в возможности, например, быть членом политической партии или объединения, выступающих с критикой существующей государственной власти, вправе участвовать или не участвовать в выборах органов государственной власти или местного самоуправления. Обеспеченной свободой считается тогда, когда индивид через определенные механизмы (суд и т.д.) может ограничивать своеволие государственных лиц или иных структур в отношении себя.

  • 3677. Правовое государство и права и свободы человека
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Кстати сказать, в свое время Андрей Вышинский, который возглавлял советскую делегацию на сессии Генеральной Ассамблеи ООН, воздержался при голосовании этой Декларации. Он объяснил свою позицию следующим образом. И кстати, это объяснение мне лично кажется в чем-то весомым и, может быть, внешне убедительным. Обратите внимание. 1948 год. Вторая мировая война только что закончилась. Фашизм, который вообще являлся и является отрицанием самых элементарных прав человека, более того, любых представлений на этот счет, только что повержен. И Вышинский говорил: "Почему в Декларации 1948 года не содержится осуждение фашизма?" Убедительно? Да, разумеется. И, во-вторых, Вышинский говорил: "В этой Декларации не предусмотрены должные социальные, экономические, материальные гарантии этих прав и свобод". Тоже звучит убедительно. Должен, однако, заметить, что, видимо, подспудная причина на мой личный взгляд была иной. Признание этой Декларации посредством голосования означало бы, по меньшей мере, принятие моральных обязательств нашим государством ее соблюдать, то есть выражало бы намерение государства соблюдать положения Декларации, обладающие весьма высоким международным авторитетом. И именно по этой причине Вышинский, он, конечно, действовал не сам по себе, он действовал по инструкции, воздержался при голосовании этой Декларации. Да, теперь Всеобщая декларация прав человека является общепризнанным международным обычаем. И здесь уместно вспомнить следующее. В ходе рассмотрения первого дела Конституционным Судом Российской Федерации в январе 1992 года, об этом я могу свидетельствовать в любой другой аудитории, по предложению судьи Аметистова Декларация прав человека 1948 года получила отражение, и, таким образом, стала документом обязывающего характера для Российского государства. Мы начали воспринимать Декларацию в качестве обязательного для нашего с вами государства документа. Кстати сказать, тем самым была проложена дорога для применения Декларации и иными высшими судами. В этой связи Верховный Суд Российской Федерации несколько раз за последние 10 лет (кто-то сидит и думает: "Господи, 10 лет - как это мало") ссылался на эту Декларацию, что само по себе крайне важно: это революция в правопонимании и в самом нашем мышлении.

  • 3678. Правовое государство и Украина
    Другое Юриспруденция, право, государство

    ×òî æå îòíîñèòåëüíî êîíñòðóêòèâíî-êðèòè÷åñêîãî èçó÷åíèÿ è ïðàêòè÷åñêîãî èñïîëüçîâàíèÿ ìèðîâîãî îïûòà ïðàâîâîãî ðàçâèòèÿ äåìîêðàòè÷åñêîãî îáùåñòâà ïðè ôîðìèðîâàíèè íàöèîíàëüíîé ïàðàäèãìû ïðàâà, òî îí áåç ñîìíåíèÿ çàñëóæèâàåò âíèìàíèÿ. Îäíàêî ïðè ýòîì íóæíî ó÷èòûâàòü, ÷òî íà êîíêðåòíûå èñòîðè÷åñêèå þðèäè÷åñêèå ôàêòû, ñîáûòèÿ, èíñòèòóöèè è òîìó ïîäîáíîå íåîáõîäèìî ñìîòðåòü ëèøü, êàê íà âîçìîæíûå àíàëîãè, âàðèàíòû ðåøåíèé îïðåäåëåííûõ îáùåñòâåííûõ ïðîáëåì, óæå ïðåæäå, òîé èëè èíîé ìåðîé ðåàëèçîâàííûå. Ïðàâîâûå ïîíÿòèÿ, êîòîðûå ïðèìåíÿþòñÿ â þðèäè÷åñêîé íàóêå è ïðàêòèêå, òàêèå æå íåïîñòîÿííûå çà ñâîåé ñóùíîñòüþ è ñîäåðæàíèþ, êàê ïîäâèæíûå, äèíàìè÷åñêèå ðåàëüíûå æèçíåííûå ïðîöåññû. Ïîýòîìó, êàê îêàçûâàåòñÿ, íåêîððåêòíî ñ íàó÷íîé òî÷êè çðåíèÿ è äàæå îïàñíî ñ ïðàãìàòè÷åñêîé êàê «ìîäåðíèçèðîâàòü» èñòîðèþ ïðàâà è ñòðîèòü çàêëþ÷åíèÿ îòíîñèòåëüíî ñîáûòèé äàëåêîãî ïðîøëîãî íà îñíîâàíèè ïðàâîâûõ âçãëÿäîâ êîíöà XX ñòîëåòèÿ, ñîâðåìåííûõ ïðåäñòàâëåíèé î äîáðå è çëå, òàê è ñëåïî ïåðåíîñèòü íà ñîâðåìåííûé íàöèîíàëüíûé ãðóíò ñòàðûé è ÷óæîé ïðàâîâîé îïûò è çíàíèå, íå îïðåäåëèâøèñü ñ îñîáåííîñòÿìè êîíêðåòíî-èñòîðè÷åñêîãî ïðàâîâîãî ñîñòîÿíèÿ íàøåãî îáùåñòâà.  ýòîì ïîíèìàíèè ìîæíî óòâåðæäàòü, ÷òî ïðàâ áûë Ãåãåëü, êîãäà ïèñàë: «... Îïûò è èñòîðèÿ ó÷àò, ÷òî íàðîäû è ïðàâèòåëüñòâà íèêîãäà íè÷åìó íå íàó÷èëèñü èç èñòîðèè è íå äåéñòâîâàëè ñîãëàñíî ñ ïîó÷åíèåì, êîòîðûå ìîæíî áûëî áû ïîëó÷èòü èç åå.  êàæäóþ ýïîõó âîçíèêàþò òàêèå îñîáûå îáñòîÿòåëüñòâà, ÷òî êàæäàÿ ýïîõà ïðåäñòàâëÿåò ñîáîé ñòîëü èíäèâèäóàëüíîå ñîñòîÿíèå, ÷òî â ýòó ýïîõó íåîáõîäèìî è âîçìîæíî ïðèíèìàòü ëèøü òàêèå ðåøåíèÿ, êîòîðûå ñëåäóþò êàê ðàç èç ýòîãî ñîñòîÿíèÿ... Áëåäíûå âîñïîìèíàíèÿ ïðîøëîãî íå èìåþò íèêàêîé ñèëû ïðîòèâ æèçíåííîñòè è ñâîáîäû ñîâðåìåííîñòè». Íåëüçÿ êîìïåíñèðîâàòü îòñóòñòâèå â Óêðàèíå ðåàëüíîé äåìîêðàòè÷åñêîé ñîöèàëüíî-êóëüòóðíîé, ïðàâîâîé ñðåäû ïîïûòêîé âûâåñòè è ïðèìåíèòü ïðàâîâûå êàòåãîðèè è ïîíÿòèÿ íå èç ñîáñòâåííîãî ïðàâîâîãî îïûòà, à èç íàó÷íî-ïðàêòè÷åñêîãî îïûòà ñòðàí ðàçâèòîé äåìîêðàòèè, ãäå èñòîðè÷åñêîìó ïðèðîäíî-ýâîëþöèîííîìó ðàçâèòèþ ðûíî÷íûõ îòíîøåíèé ñèíõðîííî êîððåëèðîâàëè ñòàíîâëåíèå ãðàæäàíñêîãî îáùåñòâà è ïðàâîâîãî ãîñóäàðñòâà, ñîîòâåòñòâóþùåãî óðîâíÿ ðàçâèòèÿ. Ïðè ýòîì íåêîððåêòíî ññûëàòüñÿ è íà ýêñïîðòíûå îöåíêè çàïàäíûõ ó÷åíûõ-þðèñòîâ, ÷üè çíàíèÿ è îïûò áàçèðóþòñÿ íà èññëåäîâàíèÿõ ïðàâîâûõ îòíîøåíèé è ïðîáëåì äàëåêî íå àäåêâàòíèõ ñóòè, ñîäåðæàíèþ è îñîáåííîñòÿì îáùåñòâåííûõ îòíîøåíèé è ïðîáëåì ïåðåõîäíîãî ïåðèîäà â Óêðàèíå.

  • 3679. Правовое обеспечение договора оказания услуг представителем
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Важное значение имеет решение вопроса об участии в рассматриваемом договорном обязательстве лиц, страдающих психическим расстройством. Статья 34 ГПК РФ указывает, что дело о принудительной госпитализации гражданина в психиатрический стационар или о продлении срока принудительной госпитализации гражданина, страдающего психическим расстройством, рассматривается с участием представителя этого гражданина, однако никакого механизма, обеспечивающего такое участие, в нормативных актах нет. В связи с этим представляется необходимым либо возложить соответствующую обязанность на государственные органы в лице органов опеки и попечительства, либо установить порядок обязательного участия адвоката по данной категории дел в силу значимости такого объекта правовой охраны, как свобода и личная неприкосновенность. Это должно быть дополнительным основанием, так как лицо, в отношении которого разрешается вопрос о помещении в психиатрический стационар, не предполагается по смыслу главы 25 ГПК РФ недееспособным. Затрагиваются также вопросы относительно особенностей заключения договора, где клиентом выступает юридическое лицо, и возможности участия в качестве сторон по договору на оказание услуг адвокатом филиалов и представительств юридического лица, а также уполномоченных представителей ликвидационных комиссий ликвидируемого юридического лица. Специфика договора на оказание услуг адвокатом определяется тем, что адвокат - это субъект, обладающий особым правовым статусом. В связи с этим в работе анализируются отличия данной стороны соглашения от простого юриста, выявляются специальные, гарантированные законом правовые средства, предоставляющие возможность адвокату наиболее качественно и эффективно осуществлять возложенные на него функции.

  • 3680. Правовое обеспечение земской и городской реформ в России в 60-70 годах 19 века
    Другое Юриспруденция, право, государство

    Дела, подлежащие ведению земских учреждений в губернии или уезде, по принадлежности, суть:

    1. Заведывание имуществами , капиталами и денежными сборами земства;
    2. Устройство и содержание принадлежащих земству здание, других сооружений и путей сообщения, содержимых за счет земства;
    3. Меры обеспечения народного продовольствия;
    4. Заведывание земскими благотворительными заведениями и прочие меры призрения; способы прекращения нищенства; попечение о построении церквей;
    5. Управление делами взаимного земского страхования имуществ;
    6. Попечение о развитии местной торговли и промышленности;
    7. Участие, преимущественно в хозяйственном отношении и в пределах, законом определенных, в попечении о народном образовании, о народном здравии и о тюрьмах;
    8. Содействие к предупреждению падежей скота, а также по охранению хлебных посевов и других растений от истребления саранчею, сусликами и другими вредными насекомыми и животными;
    9. Исполнение возложенных на земство потребностей воинского и гражданского управления и участие в делах почтовой повинности;