Geum.ru

Информация по предмету Экономика

  • 981. Державне і договірне регулювання оплати праці
    Другое Экономика

    До державних норм і гарантій відносять також норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою не з вини працівника; за продукцію, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам, які молодші вісімнадцяти років за скороченої тривалості робочого дня, оплату щорічних відпусток, за час виконання державних обов'язків та підвищення кваліфікації, обстеження в медичному закладі, при переведенні за станом здоров'я чи через вагітність на легшу нижчеоплачувану роботу, при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів; при переїзді на роботу до іншої місцевості, при службових відрядженнях тощо.

  • 982. Державне регулювання ЗЕД
    Другое Экономика

    Органи державного управління, що здійснюють свої функції на макрорівні, поділяються на:

    • загальнодержавні структури, які регулюють діяльність усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та територіального розміщення. До них належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Державний митний комітет, Антимонопольний комітет. У компетенцію Верховної Ради України входить ухвалення та зміна законів, затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики та структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, укладання міжнародних угод, установлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності тощо. Кабінет Міністрів України визначає методи здійснення зовнішньоекономічної політики країни, координує діяльність міністерств та комітетів з регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ухвалює нормативні акти з питань такої діяльності, укладає міжнародні угоди та ін. Національний банк регулює курс національної валюти, проводить розрахунки за отриманими державними кредитами та боргами, здійснює використання золотовалютного резерву країни. Міністерство економіки забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, координує зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів підприємництва та контролює додержання ними умов міжнародних угод, уживає заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Державний митний комітет здійснює митний контроль в країні, а Антимонопольний комітет контролює додержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.
    • До територіальних органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі органи можуть виконувати свої зовнішньоекономічні функції лише через створені ними зовнішньоекономічні організації, які мають статус юридичної особи, і лише щодо суб'єктів підприємництва, розміщених на їхній території. Державні органи територіального регулювання зовнішньоекономічної діяльності створюються за погодженням з місцевими Радами народних депутатів у межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання.
  • 983. Державне регулювання корпоративної діяльності
    Другое Экономика

    Розповсюдження відкритої інформації може бути таким, що ініціює декількома суб'єктами: державою, власником, зацікавленою особою. Відповідно, відкриту інформацію можна розділити на групи за цією ознакою:

    • що ініціюють державою. Чинне законодавство містить ряд норм, які зобов'язують суспільство поширювати інформацію про себе. Наприклад, Закон «Про цінні папери і фондову біржу» встановлює обов'язкову систематичну публікацію річного звіту і надання інформації до ДКЦПФР, Закон «Про господарські суспільства» зобов'язує суспільство публікувати повідомлення про скликання загальних зборів і персонально повідомляти про це держателів іменних акцій.
    • що ініціює власником. У такому разі суспільство як власник інформації саме вирішує, яку інформацію і яким способом поширювати. Це може бути публікація квартальних звітів, інформація про продукцію суспільства.
    • що ініціює зацікавленими особами. Будь-яка особа має право на отримання інформації про діяльність суспільства. Іноді такому праву кореспондує обов'язок суспільства надавати інформацію на запит зацікавленої особи. Наприклад, Закон «Про господарські суспільства» зобов'язує суспільство на вимогу акціонера надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти суспільства про його діяльність, протоколи зборів, документи, пов'язані з порядком денним зборів, книги протоколів засідань правління і тому подібне.
  • 984. Державне регулювання підприємницької діяльності
    Другое Экономика

    Податки відповідають на запитання "для чого?". А в цьому разі на перший план виходить запитання "для кого?". Податки встановлюються для утримання державних структур і для забезпечення виконання ними функцій управління, оборони, соціальної, економічної та ін. Вони не мають ні елементів конкретного цільового обміну, ні конкретного призначення. Так. при відрахуванні коштів па обов'язкове пенсійне страхування платник знає. що. коли він досягне пенсійного віку, вони підуть на виплату пенсій. Це стосується і обов'язкових платежів на страхування на випадок безробіття, виплат - в інноваційний фонд та інших відрахувань та платежів. Коли сплачується податок (наприклад, на прибуток, прибутковий податок з громадян, податок на додану вартість тощо), то платник не знає, на що будуть витрачені ці кошти: на освіту, охорону здоров'я, на утримання збройних сил тощо. Ці кошти акумулюються в державному бюджеті, а потім розподіляються Верховною Радою України при його затвердженні. Тому податок - це не тільки юридична, а й економічна категорія. При стягненні та отриманні податку відбувається перерозподіл частини засобів власності усього суспільства. Отже, податки виступають і як форма перерозподілу національного доходу.

  • 985. Державне регулювання ринкової економіки
    Другое Экономика

    Для оздоровлення кредитної системи в Україні, що, у свою чергу, сприятиме подоланню інфляційних процесів, зміцненню стабільності грошової системи, потрібен комплекс заходів. По-перше, слід визначити об'єктивну межу кредиту, за якою він стимулює інфляцію, тобто усунути практику надання кредитів, не забезпечених матеріальними цінностями. Винятком може стати кредитна емісія під великий майбутній урожай, переробку сільськогосподарської продукції, виробництво будматеріалів та інші аналогічні практичні кроки. Водночас слід припинити кредитування неефективного виробництва, різних нереальних проектів. Слід також підвищити ефективність безготівкового обігу. По-друге, Держбанк (або Центральний банк) повинен перетворитися на банк банків, управляти (регулювати) за допомогою економічних важелів діяльністю всіх інших комерційних і спеціальних банків (наприклад, кредитувати їхню діяльність і враховувати векселі під процент), регулювати грошовий обіг і кредит, безготівковий обіг (визначати загальну масу грошей, зберігати у себе частину касового резерву банків) та ін. Потрібно усунути відомчу, галузеву розпорошеність, і прив'язаність банків, інтегрувати всю мережу комерційних і спеціалізованих банків в одну систему. По-третє, Центральний банк повинен бути виведений з-під влади уряду, виконавчої влади та перейти у розпорядження лише законодавчої влади. По-четверте, всі комерційні та інші спеціалізовані банки повинні перейти на комерційні засади діяльності (самоокупність, самофінансування та ін.), працювати прибуткове на основі вивчення діяльності промислових підприємств, об'єктів їх кредитування, якості продукції, що виробляється, з вигодою займатися купівлею-продажем грошових коштів підприємств і населення і т. ін. Банки повинні, з одного боку, стимулювати за допомогою процента вкладення населенням, підприємствами вільних грошових коштів на різні строки, а з другого стягуючи більш високий банківський процент за кредит, змушувати підприємства ефективно його використовувати, сприяти зниженню потреб у кредиті. Такі заходи слід органічно пов'язувати з індексом цін, темпами інфляції. Виходячи з досвіду комерційних та інших спеціалізованих банків у США, слід встановлювати норми резервів для комерційних банків і ощадних кас, брати участь у купівлі-продажу урядових цінних паперів та ін. По-четверте, необхідно створити реальні передумови і поступово перейти до конвертованого карбованця. Заходи щодо такого переходу збігаються із заходами, спрямованими на оздоровлення грошової системи, послаблення інфляційних процесів. Це, передусім, необхідність наситити товарами та послугами внутрішній ринок, оздоровити кредитну, фінансову систему, домогтися конкурентоспроможності товарів на зовнішніх ринках, рівноваги державного бюджету, здійснити реформу ціноутворення, у результаті якої ціни повинні наблизитися до світових, і т. ін. Специфічними умовами конвертованості карбованця є встановлення рівноваги платіжного балансу, реального валютного курсу, формування прогресивної податкової системи, відновлення всіх грошових функцій карбованця всередині країни, створення валютного, фінансового ринків та ін.

  • 986. Державне регулювання ринку нерухомості в Україні
    Другое Экономика

    В сфері земельних відносин бажано найближчим часом вирішити такі проблеми:

    1. розширити діяльність органів місцевого самоврядування по підготовці та прийняттю нормативних правових актів - правил землекористування та забудови, що базуються на правовому зонуванні. Забезпечити на основі правового зонування формування прозорих процедур регламентації діяльності інвесторів по землекористуванню та забудові, скоротити кількість інстанцій, що готують землевпорядну документацію.
    2. з метою здійснення „єдиної долі” земельних ділянок та розташованих на них обєктів нерухомості не допускати роздільної реєстрації землі та споруд, що розташовані на ній.
    3. прискорити перехід до конкурсних процедур передачі забудовникам земельних ділянок.
    4. забезпечити вдосконалення системи реєстрації прав та обліку обєктів нерухомості з метою зменшення затрат часу на оформлення прав та угод. Вважати пріоритетною задачею поступовий перехід до єдиної системи державного обліку нерухомості, включаючи земельні ділянки та інші обєкти нерухомості.
    5. активізувати процес передачі прав власності на земельні ділянки власникам будівель чи споруд в тому числі і шляхом:
    6. надання відстрочки на викуп на тривалий термін;
    7. дозвіл на розподіл земельної ділянки (формування двох та більше) і її викуп по частинам;
    8. розширення набору дозволених видів використання викуплених земельних ділянок;
    9. спрощення процедури викупу та оформлення прав власності.
  • 987. Державний борг України
    Другое Экономика

    Сучасний етап формування боргових зобов'язань характеризується низкою специфічних особливостей. По-перше, в умовах глобалізації фінансових потоків, здійснення політики необмеженої відкритості щодо іноземних інвестицій певною мірою відбувається нівелювання меж між внутрішнім і зовнішнім боргом. По-друге, дедалі яскравіше унаочнюється посилення взаємозв'язку державних зобов'язань і зобов'язань господарюючих суб'єктів. Так, наприклад, попри те, що держава не має відповідати за зобов'язаннями недержавних фінансових структур, банкрутство провідних системоутворювальних кредитних установ може спричинити катастрофічні наслідки для платіжної системи країни, а відтак і для фінансової безпеки держави. По-третє, простежується практика перекладання боргових зобов'язань по кредитах, залучених під гарантії уряду, з господарюючих суб'єктів на державу.

  • 988. Державний бюджет України і бюджетне право
    Другое Экономика

    права, тобто тих відносин, які регулюються нормами цього розділу фінансового права. Такі відносини є внутрішньодержавними, оскільки вони стосуються розподілу фінансових ресурсів всередині держави і в них не беруть участі недержавні суб”єкти права. Бюджетно-правові норми регулюють відносини при встановленні бюджетної системи і бюджетного устрою України, розподілі доходів і видатків між окремими видами бюджетів, у процесі складання розгляду, затвердження, виконання бюджетів та звітності їх про виконання.. Найбільш суттєвою рисою бюджетних відносин є те, що всі вони мають єдиний центр розподіл бюджетних ресурсів. Розподіл їх має два напрями: 1) предметний за галузями діяльності держави і її функціями; 2) структурний за ланками бюджетної системи. Але в будь якому випадку бюджетні відносини полягають в розподілі коштів, які надходять до бюджетної системи (як такі, що вже надані державі і врегульовані нормами податкового права ), і реалізації цього розподілу.

  • 989. Державний контроль
    Другое Экономика

    при здійсненні своїх повноважень обстежувати (з додержанням відповідних правил) будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ, організацій і громадян, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування незалежно від місця їхнього знаходження. У разі відмови керівників підприємств, установ, організацій, а також громадян допустити службових осіб державних податкових інспекцій до обстеження зазначених приміщень державні податкові інспекції мають право визначати оподатковуваний доход таких підприємств, установ, організацій і громадян на підставі документів, що свідчать про одержання ними доходів, а стосовно громадян з урахуванням осіб, які'займаються аналогічною діяльністю;

  • 990. Державний кредит (сутність, функції,класифікація держпозик, управління кредитом, Україна як позивач та кредитор)
    Другое Экономика

    У тісному зв'язку з державними позиками знаходиться і інша форма державного кредиту, функціонування якої здійснюється системою ощадних установ (банків, кас і т.і ) і є важливим каналом формування фінансових ресурсів держави - застосування частини внесків населення в державні позики. На відміну від першої форми державного кредиту, коли фізичні і юридичні особи купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних коштів, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позичкових коштів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позичкових коштів без відома реального власника (населення), дозволяє виділити ці відносини як особливу форму державного кредиту. Ця форма кредитування здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) чи ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформлення безоблігаційних позик. Безоблігаційні позики є, власне кажучи, безстроковими. Вони оформляються державою не випуском цінних паперів, а шляхом безпосереднього обліку сум на рахунках відповідних установ і в книзі державного боргу. Терміни погашення таких позик заздалегідь не обумовлюються, але держава залишає за собою право викупу позики і зобов'язується виплачувати відсотки за весь період її дії. Очевидно, що відсоток по вкладах, що зберігається в ощадних установах, не може бути нижче офіційного рівня інфляції. Для більшої активізації ощадної справи відсоток, що нараховується, повинний перевищувати цей рівень з метою забезпечення одержання вкладником хоча б мінімального доходу. У нашій країні зараз це досягається на основі покупки Ощадбанком боргових зобов'язань держави.

  • 991. Державній бюджет України
    Другое Экономика

    Враховуючи досвід проведення податкових реформ у розвинених країнах, можна запропонувати такі заходи удосконалення податкової системи України:

    • основним податковим платежам необхідно надати більшої еластичності в плані диференціації ставок податків, скорочення пільгового оподаткування, гармонізації податків на споживання з податками на особисті доходи і прибутки підприємств. Мається на увазі. що податки повинні доповнювати один одного з метою досягнення рівномірного податкового навантаження, оптимального перерозподілу коштів між окремими соціальними групами і територіями;
    • кардинальних змін заслуговує чинний в Україні порядок справляння податків на споживання; тут йдеться передусім про податок на додану вартість, із якого майже 50% платників мають пільги, що деформує вартісні пропорції в доходах громадян і може мати негативні соціальні наслідки. На нашу думку, необхідно якомога більше скоротити число пільгових категорій з одночасним зниженням ставки податку на додану вартість;
    • податок на прибуток підприємств недостатньою мірою виконує регулятивні функції, для їх підвищення необхідно диференціювати ставки залежно від розміру отриманого підприємством прибутку, маючи на увазі, що ступінь диференціації не повинен бути надто великим;
    • з огляду на світовий досвід потребує вдосконалення амортизаційна політика в Україні: передбачене законодавством оподаткування капітального доходу від індексації вартості основних фондів, недостатньо диференційована шкала норм прискореної амортизації для основних фондів третьої групи, застосування понижувального коефіцієнту амортизаційних відрахувань, спроби узаконити перерахування до бюджету частини амортизації все це значно гальмує реальні інвестиції;
    • потребує також удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб: моніторинги, проведені зарубіжними й українськими вченими свідчать, що 70% платників податків відмовляються збільшувати свої доходи, якщо гранична ставка оподаткування особистих доходів перевищує 30%, атому якраз такою вона повинна бути в Україні;
    • досвід розвинених країн переконує, що пільги найчастіше надаються на умовах податкового кредиту. Виходячи з цього можна запропонувати впорядкування податкових пільг в Україні: пільги не повинні бути особистими (надаватися окремим платникам), вони повинні мати цільовий характер. Суми, отримані підприємствами від відрахувань із податкової бази, а також зменшення податкового зобовязання мають розглядатися як субсидії і використовуватися на законодавчо встановлені цілі.
  • 992. Десять главных идей экономической науки
    Другое Экономика

    Генри Хазлит, известный автор популярных работ по экономике, написал книгу под названием "Экономика в одном уроке" (Henry Hazlitt, conomics in One Lesson, New Rochelle: Arlington House, 1979). Этот единственный урок состоит в том, что, анализируя любой экономический проект, "следует прослеживать не только мгновенные, но и долгосрочные его результаты; не только первичные, но и вторичные его последствия; воздействие его не только на отдельно взятые группы населения, но и на общество в целом". Хазлит считал, что неумение использовать на практике этот урок является наиболее распространенной причиной экономических просчетов. С ним трудно спорить. Нескончаем поток предложений помочь отдельным отраслям, регионам или группам населения без учета того, как это повлияет на все общество в целом. Политики снова и снова обращают наше внимание на кратковременные выгоды предлагаемых ими мер, не думая о долгосрочных последствиях. И естественно, что они преувеличивают выгоды, ни словом не обмолвившись об издержках. Когда выгоды сиюминутны и лежат на поверхности, а издержки менее заметны и реализуются главным образом в будущем, - организованным группам, преследующим свои интересы, не составляет труда заставить людей поверить в ложное экономическое обоснование их проектов. Легко привести примеры того, как вторичные эффекты совсем не учитываются. Рассмотрим, например, государственный контроль, за квартирной платой. Защитники этой меры утверждают, что контроль, препятствуя повышению квартирной платы, делает жилье более доступным для бедных. Это так, но ведь при этом невозможно избежать и вторичных эффектов. Более низкие ставки квартирной платы снизят уровень доходности для инвестиций в жилищное строительство. Владельцам уже существующего жилья, видимо, придется согласиться на более низкий доход от сдачи его внаем, но многие из потенциальных владельцев, поразмыслив, направят свои средства в какую-нибудь другую сферу экономики; инвестиции в жилищное строительство сократятся, и жилье со временем станет еще менее доступным. Возникнет дефицит, а с течением времени снизится и качество сдаваемого жилья. Однако вторичные эффекты будут замечены не сразу. Поэтому, контроль за квартирной платой, все еще пользуется широкой популярностью от Нью-Йорка на Восточном побережье США до Беркли на Западном, несмотря на то, что неизбежными результатами этого контроля, являются невысокий уровень предложения жилья и низкое качество его содержания. По мнению шведского экономиста Ассара Линдбека "во многих случаях, контроль за квартирной платой оказывается наиболее эффективным из всех известных человечеству способов разрушения городов, за исключением разве что бомбежки". Сторонники импортных тарифов и квот ради "защиты рабочих мест" также не хотят замечать вторичные эффекты от проводимой ими политики. Рассмотрим, например, влияние торговых ограничений, которые сокращают предложение автомобилей иностранного производства на американском рынке. В результате расширяется занятость в отечественной автомобильной промышленности. Обратимся, однако, ко вторичным эффектам в других сферах. Ограничения означают более высокие цены на автомобили. В результате этого те, кто их теперь приобретает, вынуждены сократить покупки пищевых продуктов, одежды и других товаров. Это снижение расходов означает меньший выпуск и сокращение занятости в соответствующих отраслях. Более того, вторичный эффект распространяется и на иностранцев. Продавая американцам меньше автомобилей, они получают меньше долларов, на которые могли бы покупать товары, сделанные в Америке. Следовательно, ограничения на импорт автомобилей приводят к падению американского экспорта. Проте эффекты. Политики часто утверждают, что правительственные расходы на приоритетные программы увеличивают занятость. Конечно, могут существовать разумные основания для государственной деятельности по строительству дорог, расширению полицейской службы, улучшению судебной системы и т. п. Создание рабочих мест, однако, не входит в этот ряд. В самом деле, предположим, что правительство тратит 2 млрд. долл., нанимая рабочих для постройки скоростной железнодорожной трассы, связывающей Виндзор с Монреалем. Сколько рабочих мест создаст этот проект? Если принять во внимание вторичные эффекты, то ответ будет: ни одного. Для финансирования этого проекта правительство может использовать либо налоги, либо государственный долг. Налоги в размере 2 млрд. долл. сократят как потребительские расходы, так и частные сбережения, уничтожив тем самым ровно столько рабочих мест, сколько их создадут правительственные расходы. Если же проект финансируется за счет государственного долга, это приведет к повышению процентных ставок и сокращению частных инвестиций и потребительских расходов на ту же сумму в 2 млрд. долл. Так же, как и в случае с ограничениями торговли, результатом будет перераспределение рабочих мест, а отнюдь не их создание. Следует ли отсюда, что данный проект не надо осуществлять? Вовсе нет. Но его обоснование должно исходить из тех выгод, которые принесет высокоскоростная железнодорожная линия, а не из иллюзорных надежд на расширение занятости.

  • 993. Детализация остатка по кассе
    Другое Экономика

    «Поручение на оплату расходов, предусматривающее получение наличных денежных средств, наше учреждение формирует отдельно по каждому коду бюджетной классификации расходов. При выдаче наличных сотрудникам учреждения иной раз складывается ситуация, когда кассир выдает деньги не по той статье, под которую они были получены. Как правильно вести учет остатка по кассе в разрезе кодов бюджетной классификации? Нужно ли добавлять дополнительные признаки к счету «Касса» для учета остатков средств в разрезе бюджетной классификации?

  • 994. Детерминанты эффективности ценовой дискриминации
    Другое Экономика

    Условия эффективной ценовой дискриминации - условия, при которых ценовая дискриминация способствует росту прибыли фирмы. К ним относятся:

    1. наличие у фирмы рыночной власти. Очевидно, что продавец должен быть монополистом или, по крайней мере, обладать некоторой степенью монопольной власти, то есть некоторой способностью контролировать цены на свою продукцию. Главное, чтобы конкуренты не могли продавать товар дешевле там, где фирма намерена продать его дороже. Власть над ценами связана также с количеством противостоящих продавцу покупателей. Если покупателей мало, так что уход любого из них с рынка заметен для продавца, возможности ценового диктата ограничены. Следовательно, возможность воздействовать на спрос посредством изменения объемов выпуска и цен товара составляет первое необходимое условие существования эффективной ценовой дискриминации.
    2. способность фирмы исключить перепродажу товара со стороны потребителей (так называемый арбитраж), покупающих его по низкой цене, потребителям, покупающим его по высокой цене это необходимое условие осуществления ценовой дискриминации. Когда фирма разделяет рынок путем ценовой дискриминации на сектора с разной ценовой эластичностью спроса и, следовательно, назначает цены разного уровня, у потребителей с низкой ценовой эластичностью возникает соблазн арбитража - купив товар по относительно низкой цене, перепродать его тем потребителям, которые готовы платить за него высокую цену. В таком случае дополнительная прибыль от ценовой дискриминации достается не фирме, а потребителям, осуществляющим арбитраж. Поэтому наиболее широкое распространение она получила в сфере услуг, например отрасль перевозок или юридические и медицинские услуги, особенно восприимчивы к ценовой дискриминации.
    3. способность фирмы отделить одну группу потребителей от другой в соответствии с разной готовностью потребителей платить за товар. Продавец должен быть способен выделять покупателей в отдельные классы, в которых каждая группа имеет разную готовность или способность платить за продукт. Это выделение покупателей обычно основывается на различной эластичности спроса, что впоследствии прояснят примеры.
  • 995. Дефицит бюджета и государственный долг
    Другое Экономика

    Список используемой литературы:

    1. Амирханова Ф., Внешний долг: непривычные решения // Экономика и жизнь, 1998 г., №2, с 4.
    2. Афонцев С, Внешняя задолженность России // Мировая экономика международные отношения, 1998 г., №7, с 5-18.
    3. Борисов Е. Ф., Экономическая теория: курс лекций для студентов высших учебных заведений, Москва: Общество «Знание» России,1996г., 478с.
    4. Вавилов А., Ковалишин Е., Проблемы реструктуризации внешнего долга России: теория и практака. // Вопросы экономики, 1999 г., №5, с 78-93.
    5. Вавилов А., Трофимов Г.,Стабилизация и управление государственным долгом России // Вопросы экономики, 1997 г., №12, с 62-81.
    6. Воложинская М., Государственная долговая политика в условиях кризиса: преодоление стереотипов. // Бизнес, 1999 г., №1-2, с 36-37.
    7. Данкерт К., Дикман Н., Адекватные инструменты управления внешним долгом РФ. // Бизнес и банки, 1999 г., №16, с 6-7.
    8. Жуков П., Государство это мы. Оно должно нам, мы ему. // Эконамика и жизнь, 1998 г., №1, с 3.
    9. Зевин Л., Советское наследие и долговые проблемы России // Politeconom, 1999 г., №4(11).
    10. Златкин Б., Перспективы функционирования рынка государственного долга. // Финансист, 1999 г., №8, с 7-8.
    11. Камаев В. Д., Учебник по основам экономической теории, Москва: ВЛАДОС,1996 г., 384 с.
    12. Кузьмичев В., Правительство намерено погасить свои долги. // Независимая газета, 1997 г., 10 июля, с 4.
    13. Курс экономической теории. // под ред. Чепурина., Москва:АСА, 1996 г., 624 с.
    14. Курьеров В. Г., Внешнеторговая политика, иностранные инвестиции и внешний долг России. // ЭКО, 1999г., №9, с 16-31.
    15. Лившиц А., Государство свои долги отдаст. // Труд, 1996 г., 20 сентября, с 7.
    16. Макконнелл К. Р., Брю С. Л., Экономикс, Москва: Республика, 1992 г., Том 1, с 399.
    17. Мещерский А., Тяжкий крест долгов наших. // Аргументы и факты, 1999 г., №48, с 9.
    18. Муртазаев Э., Россия может обслуживать свои долги. // Известия, 1998 г., 2 декабря, с 4.
    19. Мэнкью Н. Г., Макроэкономика, Москва: издательство Московского университета, 1994 г., 736 с.
    20. Петраков Н., Годзинский А., И с долгом расплатиться и производство оживить. //Экономика и жизнь, 1998 г., №39, с 1.
    21. Саркисянц А. Г., Проблемы внешней задолженности России. // Деньги и кредит, 1999 г., №2, с 94-108.
    22. Саркисянц А. Г., Россия в системе мирового долга. // Вопросы экономики, 1999 г., №5, с94-108.
    23. Севкова В., Виркунец В., Российские чиновники сдали западу 53 миллиарда долларов. // Аргументы и факты, 1999 г., №23, с 4.
    24. Семенищев С., Парадоксы российского государственного долга. // Финансист, 1999 г., №5, с 24-27.
    25. Семенкова Е. В., Алексанян В. М., Реструктуризация государственной облигационной задолженности. // Финансист, 1999 г., №5, с 24-27.
    26. Сидоров М., Без устали мотает счетчик долга. // Экономика и жизнь, 1998 г., №22, с 3.
    27. Сидоров М., Брать в долг легко, отдавать трудно. // Экономика и жизнь, 1997 г., №52, с 3.
    28. Сильвестров С., Внешняя экономическая деятельность субъектов РФ. // Politeconom, 1999 г., №4(11).
    29. Симонов В., Кухарев А., Перспективы развития рынка внутреннего государственного долга России. // Вопросы экономики, 1998 г., №11, с 65-77.
    30. Симонов В., Рынок внутреннего государственного долга России: пути дальнейшего развития. // Власть, 1998 г., №10-11, с 58-77.
    31. Соколов В., Для кого мы берем в долг. // Аргументы и факты, 1998 г., №30, с 5.
    32. Теоретическая экономика (политэкономия) // под ред. Журавлевой Г. П., Москва: ЮНИТИ,1997 г., 485 с.
    33. Титков В., Проблемы управления российским внешним долгом // Вопросы экономики, 1997 г., №11, с 78-85.
    34. Трофимов Т., Был ли российский государственный долг финансовой пирамидой? // Вопросы экономики, 1999 г., №5, с 109-119.
    35. Хакамада И., Государственный долг: структура и управление. // Вопросы экономики, 1997 г., №4, с 67-79.
    36. Хейфец Б. А., Внешний долг России //Финансы, 1999 г., №2, с 22-24.
    37. Хейфец Б. А., Отдаст ли Россия свои долги? // Экономика и жизнь, 1998 г., №43, с 4.
    38. Шохин А., … и отсрочь долги наши, как мы это делаем. // Российская газета,1995 г., 2 декабря, с 9-10.
    39. Ясин Е., Гавриленков Е., О проблеме регулирования внешнего долга России. // Вопросы экономики, 1999 г., №5, с 71-77.
  • 996. Дефицит государственного бюджета в Российской Федерации
    Другое Экономика

     

    1. “История. Большой справочник для абитуриентов” Сб. М. “Дрофа”, 2000г.
    2. «Экономика» в 2-х томах, т.1. Кэмпелл Р. Макконнел; Стенли Л. Брю; 11-е изд.М. « Республика», 1993.
    3. В.В. Путин. Россия на рубеже тысячелетия// Рос. Газета от 31.12.1999.
    4. Социально-экономические проблемы Росси. Сб. Спб.»Норма».2001.
    5. Федеральный закон о федеральном бюджете на 2001 год с приложениями М. «Воскресенье»2000.
    6. Федеральный закон о федеральном бюджете на 2001 год с приложениями М. «Воскресенье»2002.
    7. Ред.: М. В. Романовский: О.В. Врублевский. « Бюджетная система РФ» Уч. М. «Юрайт».2002.
    8. Современная экономика: общедоступный учебный курс. Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996.
    9. В.Д. Камаев и др. Учебник по основам экономической теории (Экономика). М. «Владос», 1994.
    10. Бюджетные отношения в РФ: Новые подходы к анализу и правовому регулированию. Под ред. В. И. Ленина, А. Н. Швецова. М., «Фрмула права»,2001.
    11. Федеральный закон о федеральном бюджете на 1997// Российская газета от 4.03.1997.
    12. И.О. Подпорина О проекте федерального бюджета на 1997// “Экономист”,1996.
    13. С.В. Казанцев Год 1997: замедление спада? //ЭКО; 3-1998.
    14. А. Илларионов Теория «денежного дефицита» как отражение платежного кризиса в российской экономике//Вопросы экономики, №12,1996.
    15. Е. Строев Корректировка экономических реформ и разработка новой концепции бюджетной политики//Вопросы экономики,№1, 1997.
    16. В. Коков, Ю. Любимцев Бюджетный федерализм: проблемы и перспективы//Экономист, №11,1996.
    17. Ю. Степанов, Т. Еремина Проблема финансовой стабилизации, неплатежи//Экономист,№9,1996.
    18. Россия и зарубежные страны: сравнение по основным показателям//Вопросы Экономики: №1,1996.
    19. И. Подпорина Современные проблемы бюджетного регулирования//Экономист,№7,1996.
    20. Экономика. Учебник под ред. А.С. Булатова М.; Изд-во БЕК;1996.
    21. С. Большаков Финансовая политика в условиях кризиса//Финансы, №2, 1993.
    22. Л. Павлова Бюджетное финансирование и проблема государственного долга.// Экономист,№4,1994.
    23. Ю. Бобылев Промышленный спад, структура производства.// Экономист, №12,1996.
    24. О. Богачева Бюджетные механизмы в мировой практике развития депрессивных и отсталых регионов.//Вопросы экономики,№6,1996.
    25. В. Горегляд, И. Подпорина Бюджетный кризис и пути его преодоления.// Российский экономический журнал,№10,1996.
    26. С.Ю. Бирюкова Кризис 1998 и российский бизнес.// ЭКО, №4,2000.
  • 997. Дефицит и государственный долг
    Другое Экономика

    Механизмы сокращения внешней задолженности:

    • Выкуп долга- предоставление стране должнику возможности выкупить свои долговые обязательства на вторичном рынке ценных бумаг Выкуп осуществляется за наличные средства со скидкой с номинальной цены в пользу должника.
    • Обмен долга на акционерный капитал- предоставление иностранным банкам возможности обменивать долговые обязательства данной страны на акции ее промышленных корпораций. При этом иностранные небанковские организации получают возможность перекупать эти долговые обяхательства на вторичном рынке ценных бумаг со скидкой при условии финансорования прямых инвестиций или покупки отечественных фмнансовых активов из этих средств. Во всех этих случаях иностранный инвестор получает долю в капитале данной страны, а ее внешняя задолженность при этом уменьшается.
    • Замена существующих долговых обязательств новыми обязательствами (в национальной или иностранной валюте). При этом ставка процента по новым ценным бумагам может быть ниже, чем по старым, при созранении номинальной стоимости облигаций.
  • 998. Деформация рынка в условиях командно-административной системы
    Другое Экономика

    Тем не менее попытки воплощения их в жизнь продолжались. Выражались они в насильственной ликвидации частной собственности, резком ограничении самостоятельности предприятий, жестком контроле государства над всей хозяйственной жизнью. В результате так называемой победы социализма (полного обобщестления не только в промышленности, но и в торговле и в сельском хозяйстве):

    1. вместо обособленных (в том числе частных) собственников возник единый собственник в лице государства;
    2. вместо хозяйственной свободы товаропроизводителей (предприятий) утвердилась их подчиненность единому центру, который диктовал им условия производства и реализации продуктов;
    3. вместо свободного найма и использования рабочей силы сложилась практика принудительного труда и директивного установления численности работников и ставок заработной платы;
    4. вместо заключения по взаимному соглашению хозяйственных конрактов, выбора поставщика и покупателя сложилась система фондовоо материально-технического снабжения предприятий с закреплением каждого товаропроизводителя за определенными поставщиками и покупателями;
    5. вместо конкуренции и взаимной ответственности товаропроизводителей сложилась жесткая система планового хозяйства с обезличкой субъектов производства;
    6. вместо гибких цен, спроса и предложения стали формироваться стабильные на многие годы плановые цены, не учитывающие изменений, происходящих в условиях производства и реализации продукции;
    7. вместо открытости экономики и свободы мирохозяйственных связей был создан «железный занавес», отделивший отечественную экономику от внешнего мира, что затруднило использование преимуществ международного разделения труда и достижений НРТ.
  • 999. деятельность ассоциации ПФТС и методы совершенствования
    Другое Экономика

    В 1998 году в Украине было выработано промышленной продукции на 82,9 млрд. грн., что на 1,5 % меньше показателя 1997 года. При этом падение производства было меньше, чем в предшествующем году (1,8 %). Отрицательные макроэкономические факторы больше всего повлияли на результаты работы предприятий экспортно-ориентированных и базовых областей экономики. Так, сократилось производство продукции в черной металлургии (на 6,8 %), машиностроении и металлообработке (на 4,5 %), топливной промышленности (на 0,7 %) и электроэнергетике (на 0,3 %). Удельный вес этих областей составляет почти 2/3 общего объема производства. Положительные сдвиги наблюдались в пищевой промышленности, предприятия которой наращивали на протяжении года производство продукции и сократили отставание с 14,6 % за 1997 год до 0,5 % за 1998 год.

  • 1000. Деятельность бизнес-ангелов в Европе
    Другое Экономика

    В текущей экономической ситуации инвесторы, а также потенциальные инвесторы будут настроены против рискованных и сложных сделок. Но что в действительности означает риск? Какой уровень риска ассоциируется с деятельностью бизнес-ангелов? В США и Великобритании были собраны данные о нормах рентабельности для инвесторов, чтобы предоставить отчет об уровнях риска и повысить прозрачность рынка посевных инвестиций. Такие отчеты оказали огромное влияние на видение рынка ангельских инвестиций и привлечение новых ангелов в группы. Однако подобной доступной информации по Европе нет. Европейские власти должны поддержать общеевропейские усилия, направленные на повышение интереса потенциальных инвесторов к перспективным стартам. Такие усилия включают в себя в том числе и общеевропейское исследование, которое может помочь властям и посредническим структурам на этом рынке оценить влияние кризиса как на разные европейские государства (в данный момент Великобритания кажется поражена кризисом сильнее, чем Франция или Швейцария), так и на разные сектора экономики.