Geum.ru

Информация по предмету Экология

  • 361. Екологічна експертиза
    Другое Экология

     

    1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відомості Верховної Ради, 1991, № 41.
    2. Постанова Верховної Ради України №188, від 5.03.1998р. «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». Відомості Верховної Ради, 1998, №38-39.
    3. Постанова Кабінету Міністрів України №391, від 30.03.1998р. «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля»..
    4. С.П. Богомолов. Экология. Учебное пособие. М.: 2001.
    5. С.Н. Бобылев. Экономика природопользования. М.:, 2002.
    6. Ю.А. Злобін. Основи екології. К.: Лібра, 2000.
    7. Т.А. Хоружая. Методы оценки экологической опасности. М.: ЭБМ-контур, 2002.
    8. В.С. Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. К.: “Знання”, КОО, 2000.
  • 362. Екологічна експертиза агроландшафту Сумської області
    Другое Экология

     

    1. Авдасев В.Н. Трудовое братство Н.Н.Неплюева: Его история и наследие Сумы: РИО «АС Медиа», 2003.- 64с.:ил, - (Сумщина в именах).
    2. Билык Г.И., Сарычева З.А. Михайловская целина:Путеводитель по заповеднику.- Х.: Прапор, 1981.- 41с.
    3. Вейсберг Б.С. и др. От Десны до Ворсклы: Путеводитель /Б.С. Вейсберг, П.А. Нестеренко, П.А. Стефанов.- Х.: Прапор, 1986, -127с.: 24л.ил.
    4. Веретенник С. Спадщина рідного краю.//Глухівщина,2003.- 27 вересня.
    5. В путешествие по Сумщине:Сумы, Ахтырка, Глухов, Конотоп, Кролевец, Путивль, Ромны, Шостка: Путеводитель /Подгот. В. Баранкин и др.- 2-е изд., доп. и испр. -Х.: Прапор, 1984.- 237с.: 24л.ил.
    6. Генов А.П., Вчора,сьогодні ізавтра відділення «Михайлівська цілина» укр. степ. прир. запов.//Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині: Природно заповідний фонд області:На допомогу викладачу природничих дисциплін навчальних закладів різного рівня).-Суми, 1999.- Кн..3.-с.-35-37.
    7. Голубченко В.Ю., Ліницький Б.В. 600 кілометрів по Сумщині: Путівник.- Х.: Прапор, 1973.- 112с.-(Шляхами туристськими).
    8. Екологічна мережа Новгород Сіверського Полісся (Панченко С.М., Андрієнко Т.Л., Гаврись Г.Г., Кузьменко Ю.В.- Суми: Університетська книга, 2003.-92с.: 2с.карта.
    9. Заповідні скарби Сумщини / Під.ред. д.б.н. Т.Л. Андрієнко.- Суми: В-во «Джерело», 2001.- 208с.: 28 кольор. іл.
    10. Золотое ожерелье Сумщины: Путивль, Глухов, Ромны: Путеводитель / В.П. Белашов, Г.В. Диброва, Н.С. Ероха, А.В. Луговской. -Х.: Прапор, 1987.- 151с.: ил.
    11. История городов и сел. Украинской ССР: Сумская область .- К.: Главная редакция УСЭ, 1980.-700с.: ил., фотодок.
    12. Конспект лекцій з дисципліни «Туристичні ресурси України»: Розвиток рекреаційно- туристичної сфери в регіонах України. Частина 3( Вінницька, Луганська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська обл.) для студентів спеціальності «Туризм»/ Укладач: викладач кафедри туризму Безуглий І.В.- Чернігів:ЧДІЕУ, 2006.
    13. Корнус А.О., Шевченко Г.Є. Туристичні ресурси Сумської області та організація туристичної роботи //Пед. Сумщина.- 1999.- №2.-с. 34-38.
    14. Мазур А. Туризм на Сумщине переживает не лучшие времена // Панорама.- 2006 .- 2-9 августа.- с.13.
    15. Маленко Е.Е., Марченко Л.Г., Муркина А.А. Конотоп: Путеводитель.- Х.: прапор, 1990.- 128с.: ил.
    16. Мотренко М.С. Охтирка: Путівник.- Х.: Прапор, 1990.- 128с.: іл..
    17. Немин А.П. Діброва Г.В. Ромны: Путеводитель.- Х.: Прапор, 1986 .- 88с.
    18. Нестеренко О. Про перспективи розвитку зеленого туризму// Фрунзенець.- 2004 .-14 травня.- с.4.
    19. Панченко С.М. Флора національного природного парку «Деснянсько Старогутський» та проблеми охорони фіторізноманіття Новгород Сіверського Полісся (Монографія) за заг. ред. д.б.н. С.Л. Мосякіна Суми: ВТД «Універсальна книга», 2005 .- 170с.
    20. Печерський В., Бєланов В. Глухів.- К.: Абрис, 2003.- 168 с.: іл.-(Серія «Малі міста України».
    21. «План дій 2007»: Основні напрямки роботи та очікувані результати на 2007р.: Прес конференція голови облдержадміністрації П.С.Качура.
    22. Про підсумки соціально економічного розвитку Сумської області за 2006 р.: Розпорядження голови облдержадміністрації.
    23. Програма розвитку туризму в області на 2002 2010роки
    24. Сало І.В. Сумщина: від Київської Русі до сьогодення: Нариси .- Суми: «Козацький вал», 2003.- 232с.
    25. Северная Украина: Сумская область // Позакласный час.- 2007.- №2.-с.95- 100.- (Заочное путешествие по нашей стране).
    26. Сліпушко О. Срібним струменем із глибини століть… // Українська культура .- 1995.- №1-2.-с.32-33.
    27. Стан навколишнього природного середовища в Сумській області у 2004 році (доповідь) управління екології та природних ресурсів в Сумській обл..- Суми, 2005 .-52с.
    28. Сумська облдержадміністрація. Про заходи щодо розвитку сільського туризму в Сумській області на 2007 2010роки: Розпорядження № 572 від 03.11.06р.
    29. Сумщина від давнини до сьогодення : Науковий довідник.- Суми: «Слобожанщина», 2000.- 384с.: іл., карти.
    30. Сумщина в іменах: Альбом ілюстрацій до енциклопедичного довідника Упоряд.: В.Ю. Панасик та ін.- Суми: РВО «АС- Медіа», ВД «Фолігрант», 2003.- 184с.:іл.
    31. Сумщина. Поступ у третє тисячоліття: Інформаційно аналітичний довідник / /Сумська облдержадміністрація.- Суми: РВО «АС- Медіа», 2004.- 144с.: іл.
    32. Сурков В. На Сумщині появляється «зелений туризм» // Данкор.- 2005 .- 28 травня .-с.7.
    33. Терлецький В. У Глухові городі… //Слово просвіти.- 2006.-№19.-с.10-11.-(Малі міста України).
    34. Торопова Г. Зеленый отдых // Панорама.- 2003.- 8-15 октября.- с.9.
    35. Україна. Президент. Про заходи щодо вшанування пам'яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського: Розпорядження № 1230/2005р.
    36. Україна. Президент. Про території природно заповідного фонду загальнодержавного значення: Указ № 167 від 21.02.02 //Офіційний вісник України.- 2002.- №9.-(Михайлівська цілина).
    37. Хто є хто на Сумщині: Видатні земляки: Довідково- біографічне видання.В.1.- К.,2005.-240 с.
    38. Ямпільщина на зламі тисячоліть: нариси та портрети/ За ред. О.І. Жирнова, В.І. Старикової, В.В. Цвілодуба. Суми, 2001. 96 ст.
  • 363. Екологічна криза сучасності
    Другое Экология

    За визначенням антропогенні екологічні кризи - це такі неурівноважені стани екосистем, які спричинено діяльністю людини (прямо чи опосередковано). В сучасній біосфері саме антропологічні кризи є переважаючими. Це обумовлено принаймні 2-ма суттєвими обставинами. По-перше, потужним впливом сучасної людини на біосферу. Недарма В.Вернадський назвав людство найпотужнішою геологічною силою. Так, зараз на Землі під загрозою зникнення знаходяться близько 20-25 тис. видів рослин. Якщо казати про Україну, то її чудові природні умови сприяли величезній різноманітності флори. Тут зростає близько 5 тис. видів диких рослин та близько 1 тис. культурних. Але негативний техногенний тиск на біосферу спричиняє знищення багатьох унікальних видів рослин. Саме тому вже в 1982 р. в Україні було прийнято Закон про Червону книгу, до якої занесено вже більше 800 видів рослин та тварин, що зникають і потребують збереження. За даними екологів, щоденно в світі гине в середньому декілька видів рослин і тварин і темп цього процесу збільшується І, по-друге, антропогенні екологічні кризи мають своїм наслідком багато негативних ефектів у житті самої людини. Тобто, вони діють за правилом бумерангу. Пам"ятаєте 4-й закон Б.Коммонера: "Нічого не дається дарма"? Тобто, за все треба сплачувати.

  • 364. Екологічна оцінка небезпечності фтору
    Другое Экология

    Особливості розподілу фтору за профілем ґрунтів. Результати дослідження процесів акумуляції і вертикальної міграції рухомих і потенційно-рухомих форм фтору (ВФФ, ЛФФ, КФФ) показали, що для більшості ґрунтів поліської та лісостепової зон переважаючим процесом було накопичення рухомих сполук F- у верхніх шарах (гумусовий і гумусово-елювіальний горизонти). Для ґрунтів степової зони з нейтральною та лужною реакцією ґрунтового розчину була виявлена зворотна тенденція збільшення рухомих сполук фтору в нижніх горизонтах. Так, для дерново-підзолистих ґрунтів зони Полісся характерним був надзвичайно високий вміст кислоторозчинного фтору в орному (4,64 мг/кг) і підорному (3,49 мг/кг) шарах з поступовим зменшенням його вмісту до глибини 80-100 см. У чорноземі звичайному малогумусному вміст лугорозчинної форми елементу зменшувався вниз за профілем ґрунту від 12,09 мг/кг (у шарі 0-20 см) до 6,95 мг/кг (у шарі 80-100 см), а водорозчинної від 6,97 до 5,46 мг/кг відповідно. У темно-каштановому залишково-солонцюватому ґрунті, навпаки, вміст лугорозчинної форми фтору зростав із 2,81 у шарі 0-20 см до 11,9 мг/кг у шарі 0-100 см.

  • 365. Екологічна система
    Другое Экология

     

    1. Бродский А.К. Краткий курс общей экологии. С.-Петербург, 2009. 224 с
    2. Бедрій Я.І. та ін. Основи екології та охорона природи. Львів: Укрпошта, 2009. 238 с.
    3. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології. Київ: Либідь, 2003.
    4. Воронков Н.А. Экология. Общая, социальная, прикладная. М.: Агар, 1999. 424 с.
    5. Вронский В.А. Прикладная экология. Ростов на Дону: Феникс, 2006. 512 с.
    6. Джиги рей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Київ: Знання, 2002. 203 с.
    7. Дідух Я.П. Популяційна екологія. Кіїв: Фітосоціоцентр, 2008. 192 с.
    8. Злобін Ю.А. Основи екології. Київ: Лібра, 2008. 248 с.
    9. Киселев В.Н. Основы экологии. Минск: Універсітэцкая, 2000. 383 с.
    10. Кормилицын В.И. и др. Основы экологии. М.: Интерстиль, 2007. 366 с.
    11. Назарук М.М. Основи екології. Львів: Афіша, 2009. 256 с.
    12. Некос В.Е. Основы общей экологии и неоэкологии. Часть 1. Основы общей и глобальной традиционной экологии. Харьков: Торнадо, 2009. 182
    13. Реймерс Н.Ф. Экология. Теории, законы, правила, принципы и гипотезы. М.: Россия молодая, 2004. 367 с.
    14. Річний звіт про стан навколишнього природного середовища в Луганській області у 2009 р. Під ред. Кошеля В.М. Донецьк: ВАТ УкрНТІК, 2010. 124 с.
    15. Экологические функции литосферы. /Под ред. Трофимова В.Г. М.: Изд во МТУ, 2000. 432 .
    16. Экологическая химия. Основы концепции. /Ред. Ф. Кортс, под ред. Градовой Н.Б. М.: Мир, 1997. 396 с.
  • 366. Екологічна ситуація в Полтавській області
    Другое Экология

    Забруднення підземних вод навколо ставка-випарника, промислового майданчика АТ "Укртатнафта". Площа забруднення підземних вод нафтопродуктами в районі АТ "Укртатнафта" в 1996 р. становила 147 км2. В останні роки скидання зворотних вод у ставок-випарник скорочено з 2,38 до 0,54 млн. м /рік. У 2003 р. виконано комплекс заходів по очищенню підземних вод від забруднення нафтопродуктами в м. Кременчуці, на що використано 400,0 тис. грн. (кошти Державного фонду). З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища за 1995-2005 рр. було виділено 237,3 тис. грн. В результаті проведених водоохоронних заходів вдалося значно скоротити ареал забруднення, об'єм забруднених вод зменшився в 4,5 рази. Забруднення підземних вод внаслідок наявності на території області значної кількості недіючих артезіанських свердловин, що вимагають ліквідаційного тампонажу. Після ліквідації, реорганізації сільськогосподарських підприємств значна кількість артезіанських свердловин залишилися безгоподарними. Належні умови їх експлуатації не витримуються, технічний стан незадовільний. Недіючі свердловини на сьогодні є потенційними джерелами забруднення підземних водоносних горизонтів. Основною причиною забруднення є міжпластові перетоки, що виникають у зв'язку з корозією обсадних колон та порушення ізоляції гирл недіючих свердловин. Тому виникає нагальна потреба в їх тампонажі. Накопичення та зберігання в небезпечних умовах значного обсягу непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин. За даними останньої інвентаризації в області зберігається 712,5 т непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин. Більша їх частина (близько 460 т) зосереджена в одному місці - на складі ВАТ "Хорольська сільгоспхімія". Проте більшу небезпеку становлять склади сільськогосподарських підприємств. Приміщення знаходяться в аварійному стані, не охороняються, пошкоджується упакування, в якому зберігаються препарати. В теперішній час зусилля направлені на проектування та виготовлення пересувної установки по знешкодженню заборонених, невизначених і непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин. Фінансування планується забезпечити з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у розмірі 1380,0 тис. грн. Виготовлення пересувної установки дасть змогу екологічно та економічно ефективніше провести роботи по знешкодженню непридатних та заборонених до використання агрохімікатів. Відсутність умов для безпечного зберігання відходів І-ІУ класів небезпеки в населених пунктах області. Стан поводження з відходами залишається однією з найбільш гострих проблем. За попередніми даними, на підприємствах накопичено промислових відходів І класу небезпеки - більше 500 тонн, II класу - більше 800 тонн, III класу - близько 40 тис. тонн, IV класу - близько 6 млн. тонн. Левова частка (98,5%) відходів IV класу небезпеки припадає на м. Кременчук, з них 87% - відпрацьовані формувальні суміші. Найбільша кількість відходів І-ІП класів зосереджена в містах Кременчуці й Полтаві. За рік утворюється більше 400 тис. тонн відходів усіх класів небезпеки. Для порівняння, обсяги накопичених відходів в області на 1 км2 у 12 разів менші за середні по Україні, утворених за рік - у 7 разів менші, у розрахунку на 1 мешканця накопичено у 9 разів менше, утворено за рік - у 5 разів менше. Відсутність потужностей для утилізації, знешкодження та поховання токсичних промислових відходів негативно позначається на стані ґрунтів. Не вирішені проблеми належного зберігання та утилізації побутових відходів. На початок року налічувалося близько 900 звалищ для захоронення твердих побутових відходів загальною площею 750 га, з яких незадовільно експлуатувались кожне третє. Практично всі звалища створені і функціонують без належного проектного обґрунтування. Найпоширенішим методом зменшення негативного впливу промислових відходів на довкілля є складування їх на звалищах, полігонах тощо. Проте ще не вирішено питання будівництва спеціалізованого полігону та його філії; для складування токсичних промислових відходів. За кількістю накопичених відходів домінують міста Комсомольськ, Кременчук, Полтава. Розміщення промислових відходів здійснюється на 9 полігонах, які знаходяться на балансі підприємств мм. Комсомольська та Кременчука. Проте кількість місць видалення відходів ще недостатня.

  • 367. Екологічне нормування забруднень
    Другое Экология

    Останніми роками в країнах, де дуже широко використовується теле- й комп'ютерна техніка, помітно зросла захворюваність осіб, які протягом тривалого часу працювали з нею. Тому переглядаються й стають жорсткішими нормативи режиму роботи, застосовуються спеціальні захисні екрани, сітки тощо. Та, незважаючи на це, виявляється дедалі більше даних про різні негативні дії комп'ютерів на здоров'я людини, які необхідно вивчати, нормувати і обов'язково враховувати в майбутньому. Зокрема, персональні ЕОМ і відеотермінали це джерела м'якого рентгенівського, ультрафіолетового, інфрачервоного, електромагнітного випромінювань. Крім того, ЕОМ джерело утворення магнітних полів і, в разі тривалої роботи, значної іонізації повітря.

  • 368. Екологічне управління як механізм гармонізації системи "людина – природа"
    Другое Экология

    Всім системам управління характерна наявність таких невід'ємних системних складових частин і елементів, як суб'єкт і об'єкт управління, управляючий вплив і зворотний зв'язок, які утворюють єдиний і водночас загальний контур управління. Кібернетика як наука, що вивчає загальні закономірності управління в суспільстві і природі, виходить із положення про існування єдиної принципової схеми управління, найбільш спрощену модель якої можна подати у вигляді типового контуру управління. За цією системною моделлю суб'єкт управління (органи управління в галузі екології) здійснює управляючий вплив (на підставі законів, указів, підзаконних нормативних актів, стандартів, постанов, наказів, програм екологічного спрямування) на об'єкт управління (соціальні об'єкти, підприємства, природні об'єкти), який відповідно до отриманого управляючого впливу змінює свій стан, діяльність, кількісні та якісні параметри стану або впливу на навколишнє середовище.

  • 369. Екологічний аудит, як основний інструмент екологічного менеджменту
    Другое Экология

    Поняття «екологічного аудиту» і «екологічного менеджменту» є взаємопов'язаними. Екологічний аудит може широко використовуватися при сертифікації за 1S0 14000 як для оцінювання відповідності системи екологічного менеджменту вимогам стандарту', так і для розроблення програм підготовки екологічної сертифікації підприємства. Система стандартів 1S0 14000 описує єдину систему «екологічного менеджменту і аудиту»: 11й стандарт регламентує процедуру аудиту системи управління навколишнім середовищем, вимоги до якого визначені в 1му стандарті; 4й стандарт дає рекомендації із впровадження системи управління навколишнім середовищем; 12й стандарт визначає кваліфікаційні вимоги до екоаудиторів. зокрема і до аудиторів систем екологічного менеджменту: 10й формулює загальні принципи екологічного аудиту, які поширюються і на аудит систем управління навколишнім середовищем.

  • 370. Екологічний вплив міського транспорту на навколишнє середовище
    Другое Экология

    У сонцемобілів досягнутий мінімальний для наземних екіпажів коефіцієнт аеродинамічного опору (0,1). Досвід концерну "General Motors" при розробці рекордного сонцемобіля "Sunracer" ("Сонячний гонщик") використаний у проектуванні електромобіля "1трас1" ("Удар"), серійне виробництво якого почалося в 1996 р. Його швидкість досягає 130 км/год, до 100 км/год він розганяється за 9 секунд і на звичайних свинцево-кислотних акумуляторах проходить 100 км. Спеціально для сонцемоблів сконструйовані легкі безколекторні двигуни постійного струму з магнітами з лужних металів і ККД до 98%, а також ефективні мікропроцесорні системи керування. У 1993 р. на трьох сонцемобілях - лідерах трансавстралійських гонок уперше низькооборотні двигуни вмонтували безпосередньо в маточини ведучих коліс. Ідея мотор-колеса, сама по собі не нова, у сонцемобілях дозволила відмовитися від трансмісії і довести ККД приводу до 96-97%. У 1996 р. у трансавстралійському ралі брало участь уже 12 таких конструкцій, а компанія "Honda", натхненна успіхом своєї "Мрії", приступила до серійного випуску електровелосипедів з мотор-колесом. Відомі виробники шин "Michelin", "Bridgestone", "Dunlop" розробляють нові матеріали і протектори для покришок сонцемобілів. Вже створені шини, що при доброму контакті з дорогою володіють самим низьким коефіцієнтом опору кочення всього 0,007. На підприємствах Москви і Підмосков'я створені тягові конденсатори великої ємності, що замінюють звичні акумуляторні батареї. Їх заряджають усього хвилину, а термін їхньої служби на порядок більше, ніж в акумуляторів. Вони майже не вимагають витрат на обслуговування, легко піддаються утилізації і не забруднюють навколишнє середовище. Сонячний транспорт це машини, що повинні використовуватися усіма. Якщо всі люди перейдуть на використання сонцемобілів то екологія нашої планети на багато покращиться.

  • 371. Екологічний рух: світовий досвід та українські реалії
    Другое Экология

    На сучасному етапі існують декілька течій обраної теми. Перші спроби наукового розгляду проблеми майбутнього було зроблено в рамках течії, що отримала в науці назву «російський космізм» і об'єднувала погляди ряду вчених, які проживали на території Російської імперії. Початок цьому напрямку наукової думки, як прийнято вважати, було покладено утопічним романом В.Ф. Одоєвського «Незакінчена утопія 4338 рік. Петербурзькі листи», що побачив світ в 30-х роках XIX ст. Російський космізм обґрунтовує ідею єдності людей не з ідей соціального, політичного, ідеологічного порядку, а виходячи з ідей соціально-екологічних, виносячи на перший план ставлення людей до природи, їх взаємодію. Російський космізм по суті відроджує ідею І.Канта про те, що світ стає визначеним у взаємній діяльності суспільства та природи, тобто людина довизначає світ своєю діяльністю, і закони світу такі, що вони стають повністю визначеними тільки у вільній творчій діяльності людей. У рамках цієї теоретичної течії була розроблена концепція природно-історичного тіла (В.В. Докучаєв), складено прообраз першого глобально-екологічного прогнозу (М.І. Умов), сформульована ідея геокосмічної цивілізації (М.Ф. Федоров, К.Е. Ціолковський), висунуто вихідні положення теорії ноосфери (В.І. Вернадський), проведено розмежування між антропоцентризмом та антропокосмізмом (М.Г. Холодний), виявлена залежність поведінки людини та «космічною активністю» (О.Л. Чижевський). Багато з цих напрацювань і сьогодні активно використовуються соціально-екологічною наукою, а теорія біосфери та ноосфери В.І. Вернадського лежить в її основі. Серед інших положень значний інтерес викликають ідеї одного з засновників теоретичної космонавтики К.Е. Ціолковського, погляди якого на майбутнє взаємовідносин суспільства та природи було викладено в його «космічній філософії». Подібних поглядів притримується і сучасний молдавський вчений А.Д. Урсул (передбачається перебазування в космос не лише найбільш шкідливих з екологічної точки зору виробництв, але й багато іншого, оскільки умови космосу виявляться більш природними для їх широкомасштабного розвитку, в той час як на Землі існує ряд обмежень). Більш цікавим є підхід російського філософа М.Ф. Федорова, який створив «філософію спільної справи», де в контексті космічної тематики розробляв глобально-екологічні проблеми в виразах «гігієнічне питання», «санітарно-харчове питання», «метеорологічне управління».

  • 372. Екологічний туризм в системі екологічного геомаркетингу
    Другое Экология

    Урбоекологічний маркетинг екологічної інформації, екологічних знань і технологій (різновид маркетингу ідей). Цей інтегральний вид тісно пов'язаний із всіма попередніми видами урбоекологічного маркетингу, тому що забезпечує необхідні екологічні ноу-хау в процесі маркетингової діяльності (у широкому розумінні цей вид маркетингу включає ринкові механізми створення системи фахової екологічної освіти та широкої екологічної просвіти населення, організацію наукових досліджень із метою одержання нових екологічних знань, розробку екологічно безпечних технологій, аналіз і вдосконалення екологічного законодавства, екологічну експертизу, екологічний аудит і консалтинг). Суб'єктами маркетингу є наукові організації, університети, фірми які спеціалізуються на виробництві екологічних ноу-хау, окремі вчені, дослідники й експерти. Товаром є інтелектуальний продукт: програми навчальних курсів та спецкурсів, навчальні посібники і підручники та інше науково-методичне забезпечення, програми та гранти наукових досліджень, інноваційні екологічні технології, проекти природоохоронної діяльності, екологічні експертизи і прогнози, моніторингова та дискретна екологічна інформація, тощо. Ринок екологічного маркетингу складають суб'єкти всіх вище розглянутих видів урбоекологічного маркетингу: органи влади різного рівня, підприємці, політичні партії та рухи, громадські організації, навчальні заклади й окремі фахівці екологи (викладачі, науковці) та громадяни.

  • 373. Екологічні аспекти економічного розвитку
    Другое Экология

    Те, що промисловість України стає все більш екологічно забрудненою, значною мірою зумовлено тим, що в країнах ЄС в останні роки введено податки на викиди вуглецю або використання органічного палива і його похідних. Як відомо, існуюча податкова система має ряд недоліків. Основна причина недоліків полягає в тому, що податками обкладається, звичайно, «добре» - праця, інвестиції в основний капітал, збереження або прийняття ризику, що відбиває стимули до цих видів діяльності. Альтернатива полягає в оподаткуванні "поганого". Традиційні податки на "погане" включають податки на спиртні напої, цигарки та інші шкідливі для здоров'я товари. Новий підхід полягає у формуванні податків на забруднення навколишнього середовища та інші небажані побічні ефекти. Такі податки називають "зеленими податками", оскільки вони вводяться для того, щоб допомогти боротьбі із забрудненням довкілля, а також для того, щоб збільшити виручку. Припустимо, що уряд вирішив ввести податок на викиди сірчаного двоокису, який виробляється промисловими підприємствами та іншими джерелами. За законами економіки, введення такого податку призведе до того, що підприємства знизять рівень викидів сірчаного двоокису, а це піде на користь навколишньому середовищу і знизить шкоду людям, підприємствам і власності. Крім того, цей „зелений податок" збільшить податкові надходження, які уряд зможе використати або на фінансування своїх програм, або на зниження ставок податків на „добрі" види діяльності - працю чи збереження коштів. Таким чином, „зелені податки" мають подвійну ефективність: і держава отримує виручку, і користь довкіллю за рахунок зменшення шкідливих зовнішніх ефектів. Такі „зелені податки" спрямовані на скорочення викидів С02. Введення „зелених податків" для країн ЄС призвело до погіршення конкурентоспроможності їх з тими підприємствами, які зайняті виробництвом енергоємної (а отже, і пов'язаної з викидами вуглецю) продукції, такої як збагачення залізної руди, плавка сталі, виробництво цементу, нафтопродуктів, міндобрив та електроенергії. Це призвело не тільки до скорочення виробництва відповідних товарів та послуг, але і до скорочення їх експорту. Фінансові ресурси, які вивільнилися в результаті такої структурної перебудови, пішли в „декарбонізовані" сектори економіки. Результатом таких податків стало не тільки скорочення викидів парникових газів, але й поліпшення стану навколишнього природного середовища в цілому.

  • 374. Екологічні наслідки військової діяльності
    Другое Экология

    Фахівці вважають, що установки в Норвегії, Гренландії та на Алясці створять систему-контур, яка повністю «покриє» територію Євразії разом із Китаєм. «Бойовими» факторами цієї системи можуть бути плазмові утворення, складні топологічні структури з потужним магнітним зарядом. Із підводного човна в районі Північного полюса надсилається радіоімпульс, який має розігріти іоносферну плазму, а потім генеровані плазмові утворення збираються в канал і відправляються в «потрібному напрямі» за допомогою антенних комплексів, розміщених на Алясці, в Гренландії та Норвегії. В районах, куди спрямовані енергетичні потоки небаченої потужності, відбуваються аварії та деструкції енергомережі на величезних територіях, зупинення виробництв і систем життєзабезпечення, техногенні катастрофи, аварії на нафто- й газопроводах, АЕС, сховищах, військових базах. Можуть змінитися рози вітрів на великих висотах, погодні умови, виникнути катастрофічні природні явища. Нарешті, радіохвилі наднизьких частот, які відбиваються від іоносферного шару, можуть стати психотропною зброєю.

  • 375. Екологічні проблеми деяких водних екосистем України
    Другое Экология

    Боротися із заморами можна шляхом різкого зниження кількості добрив, що надходять у море. Перспективним є збільшення чисельності морських тварин - споживачів мікроскопічних водоростей з морських глибин. Наприклад, мідій - чудових фільтраторів морської води. Вони проціджують воду, щоб добути собі їжу - водорості, бактерії, найдрібніших тварин. Мідії до того ж є цінним продуктом з високим вмістом амінокислот, вітамінів, мікроелементів та інших цінних біологічно активних речовин. Мідії є харчовим продуктом, використовуються як кормові добавки і фармакологічна сировина. В інших морях мідію розводять порівняно давно, а от на Чорному тільки-но почали. У культурі (вірніше, марикультурі) мідії ростуть добре: за рік одержують 50 і більше кілограмів молюсків під одним квадратним метром поверхні моря, що становить понад 500 тонн із гектара плантацій. До того ж, мідії з одного гектара плантації протягом свого активного життя (від квітня до жовтня) профільтровують близько 5,5 кубометрів води, очищають її від різної зависі, зокрема водоростей і бактерій. На якість морського середовища у прибережній зоні впливає масове купання людей. Люди, скупчуючись на березі, по-перше, витоптують морське дно на мілководді, руйнують гнізда, кладки ікри морських організмів. По-друге, вони виловлюють рибу, молюсків, крабів, які в зонах масової рекреації виконують санітарну роль. По-третє, людина викликає хімічне забруднення води. У воді з тіла змиваються бактерії (до 10 млн. бактерій за 10 хв. з однієї людини) і ряд хімічних речовин. Австрійські вчені підрахували, що від однієї людини за один день купання у воду надходить 94 мг фосфору, 1515 мг азоту, 778 - натрію, 735 - калію, 38 - кальцію, 1333 - хлору. Також у воду потрапляють шкірне сало, піт. Можна собі уявити, скільки цих речовин потрапляє в море за 100 днів курортного сезону (він може тривати і довше) від декількох мільйонів чоловік відпочиваючих. Тут не враховані ні косметичні препарати, ні харчові залишки, ні скаламучення донних відкладів ногами. На початку 70-х років минулого століття в Одеському відділенні Інституту південних морів була розроблена наукова концепція створення штучних рифів як фактора управління якістю морського середовища у прибережній зоні Чорного моря.

  • 376. Екологічні проблеми зберігання та утилізації відходів
    Другое Экология

    Стічні води, які надходять в аеротенки, продуваються знизу потужним струменем дрібних пухирців повітря. Очисну роль в аеротенку виконує активний мул - сукупність мікроскопічних рослинних і тваринних організмів. При надлишку кисню (пухирці повітря) і надходженні органічних речовин (стічні води) в активному мулі бурхливо розвиваються бактеріальний стан населення, мікрофауна і мікрофлора. Бактерії склеюються в пластівці, що мають велику робочу поверхню - близько 1200 м3 у 1 м3 мулу, і виділяють ферменти, що розщеплюють органічні забруднення до простих мінеральних речовин. Відбувається мінералізація органічних речовин. Поглинаючи в надлишку органічні речовини, бактерії активно розмножуються, їх кількість безперервно збільшується. Оскільки бактерії склеєні в пластівці, активний мул швидко осідає і відділяється від вже чистої води. Вода, що відстоялася, придатна для подальшого використання, а мул знову залучається до процесу очистки.

  • 377. Екологічні проблеми міського середовища і містобудування
    Другое Экология

    При малій рухомості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари повітря в 250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6°С. Бурхливий розвиток міст створює «острови підвищеної температури», які формують власний мікроклімат. Міста вдень поглинають тепло і віддають його назад в атмосферу вночі. Температура в таких містах, як Пекін і Атланта, підвищується на 5,5 градусів і більше. Такі температурні інверсії призводять до підвищеного забруднення атмосфери, виникнення туманів і смогів. У дітей, які проживають у районах міст з інтенсивно забрудненим повітрям, є зміни показників імунобіологічного статусу організму. У водіїв і пасажирів змінюються показники розумової та фізичної працездатності. У містах зростає кількість захворювань на кон'юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт унаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидом азоту, аміаком, вуглеводами, сірчистим газом, які викликають отруєння і, крім того, знижують захисні властивості організму.

  • 378. Екологічні проблеми озера Сасик
    Другое Экология

    Кормова база риб, яка сформувалась у водосховищі, виявилась досить високопродуктивною і у перші роки становлення іхтіоценозу, рибопродуктивність сягала 35-40 кг/га. Тобто, у першій половині 80-х років створилися винятково сприятливі умови для нагулу риб короткого детритного ланцюга, що стрімко збільшили чисельність та біомасу. При цьому необхідно відмітити, що за весь період рибогосподарського використання прісноводного озера Сасик, його рибопродуктивність не досягала такої величини як у лимані (середнє значення у 70-ті роки кладало 52 кг/га). У Сасицькому водосховищі реєстрували 11 видів риб: сазан (короп), судак, лящ, карась сріблястий, товстолобик, білизна, окунь, краснопірка, тарань, чехонь, плоскирка. У 2000-2001 роках рибопродуктивність знизилась до мінімального значення за період існування водосховища 10,1 кг/га. Зміни у водосховищі Сасик призвели до скорочення числа біологічних видів, перш за все, цінних видів риб, та до розвитку синьо-зелених водоростей небезпечних для людини. Ведення рибного господарства можливе лише у водоймах, якість води яких відповідає вимогам до рибогосподарських водойм.

  • 379. Екологічні проблеми промислових та побутових відходів
    Другое Экология

    кг дм3 кг дм3 Полностью благоустроенные до- ма без отбора пищевых отходов 0,49-0,51 2,12-2,19 190-195 770-820 230-250 Неблагоустроенные дома без отбора пищевых отходов 0,93 2,57 340 940 360 Дома частного сектора с приусадебными участками 1,5 3,29 550 1200 460 Для благоустроенных домов с мусоропроводами норма накопления ТБО на 15% выше, чем для таких же домов, но без мусоропроводов Норма накопления ТБО для нежилых помещений Объекты образования Расчетная среднесуточная среднегодовая Плотность, ТБО единица кг дм3 кг м3 кг/м3 Больницы одна койка 0,64 2,16 235 0,79 300 Поликлиники один визит 0,01 0,05 200 Гостиницы одно место 0,25 18 90 0,43 210 Общежития „”0,26 1,07 96 0,39 250 Санатории, дома отдыха "_" 0,69 2,47 250 0,9 270 Детские сады, ясли "_" 0,33 1,08 79 0,26 300 Школы один ученик 0,08 0,38 20 0,1 210 Профучилиша „_” 0,42 1,66 100 0,4 250 Вузы или техникумы "_" 0,1 0,46 24 0,11 220 Театры или кино одно место 0,06 0,28 20 0,1 200 Учреждения один работник 0,27 1,18 70 0,3 230 Рестораны одно блюдо 0,09 0,27 330 Кафе, столовые "_" 0,05 0,17 300 Промтоварные магазины 1м2 торг. площади 0,16 0,8 50 0,25 200 Продуктовые магазины "_" 0,32 1,42 100 0,44 230 Рынки „”0,09 0,22 33 0,8 400 Склады 1мг площади 0,09 0,19 35 0,07 500 Вокзалы "_" 0,36 1,37 130 0,05 260 1.2 Характеристика твердых промышленных отходов

  • 380. Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району
    Другое Экология

     

    1. Анучин В.А. Основы природопользования. - М.: «Мысль»1994.
    2. Бондар В.С. та ін. Комплексне використання і охорона лісів. - К.: Урожай, 1985.
    3. Дудар Т.Г. Ехономіка природокористування. - К., 1994.
    4. Заставний Ф. Д. Географія України. Львів, 1994.
    5. Конищева Н.И. та ін. Ресурсозбереження. - К.: Наук. думка, 1992.
    6. Національна доповідь про стан навколишнього прродного середовища в Україні. - К., 1993.
    7. Мирзаев Г.П, Иванов Б. А. Экология и рациональное использование природных ресурсов - Л.» 1983.
    8. Руденко Д.П. Довідних з географії природно-ресурсного потенціалу Україна. - К., Вища. шк., 1993.
    9. Розмiщення продуктивних сил України: Пiдручник С.П. Качан, М. О. Ковтонюк, М. О. Петрига та iн.; За ред. Є. П. Качана.- К.: Вища шк., 1998.
    10. Суховеркова С.М. Экономика и экология. - М.: Высш.-шк., 1903.
    11. Экологические проблемы Украины и пути их решения: -К., 1991.