Geum.ru

Информация

  • 52681. Римское право в период ранней республики
    Разное

    Коллективным было на первых порах и рабовладение. Такой вид собственности, который принято называть античной, возникает благодаря объединению путем договора или завоевания нескольких племен, избирающих местом поселения один из родовых поселков. Непременным атрибутом античной собственности является рабство. Движимая, а впоследствии и недвижимая частная собственность развивается в данных условиях как отклоняющаяся от нормы и подчиненная общинной собственности форма. Античная собственность это «совместная частная собственность активных граждан государства, вынужденных перед лицом рабов сохранять эту естественно возникшую форму ассоциации». Античная собственность имела форму государственной собственности, вследствие чего право отдельного индивида на нее ограничивалось простым владением (possessio). Настоящая частная собственность появляется у римлян, как и у всех древних народов, лишь вместе с движимой собственностью.

  • 52682. Римское право на рубеже Древнего мира и Средневековья
    История

    Франская монархия в начале VI века обрела свод норм обычного права Салическую правду. В ней юридически закреплялась общинная собственность на землю. Угодья (леса, пастбища и т.д.) принадлежали всей общине крестьян. Участки пахотной земли в равной мере распределялись между крестьянскими семьями. Земля не могла быть объектом гражданско-правовых сделок. Частная собственность на землю возникает в результате покупки у римлян, захватов не занятой никем земли. Эти земли получили наименование аллод. Наряду с ними существовали земли, переданные их собственниками в пользование и владение за определенные услуги и плату натурой, так называемый прекарий. Франские короли предоставляли чиновникам и воинам земельные участки на правах бенефиция (условное держание земли на условиях несения службы). Переход права собственности от одного лица к другому производился путем традиций, т.е. путем неформальной передачи. Признавалась также приобретательная давность (один год). К исполнению договорных обязательств кредитор мог понудить должника: три раза с промежутками в несколько дней он должен был при свидетелях заявить должнику о своих требованиях. При отказе должника удовлетворить их он мог обратиться в суд, где при подтверждении требований кредитора с должника взыскивались не только причитающаяся с него сумма долга, но и штраф в 15 солидов за просрочку. Движимое имущество сын и дочь наследовали в равной доле. Однако земля переходила только к сыну. Тем самым законодатель хотел сохранить земельную собственность в данном роде. У франков существовал институт аффатомии. Наследодатель передавал перед судом все имущество или часть его особому лицу, которое должно было играть роль посредника. Через 12 месяцев он являлся в дом действительного наследника и передавал ему в собственность все, что было им получено от наследодатца. Лицо, вступившее в брак со вдовой, имеющей имущество, должно было уплатить родным первого мужа сумму в три солида и один динарий.

  • 52683. Римський нобілітет у ІІІ ст. до н. е.
    История

    До 60-м рокам III ст. до н.е. Рим підпорядкував своїй фактичній владі весь Апеннінський півострів. Закінчився що тривав майже два з половиною сторіччя період воєн в Італії. Не дивлячись на те, що велика частина земель, фактично підлеглих Риму, формально не була включена в ager Romanus, по суті до 265 р. до н.е. Рим встановив над Італією своє панування. Специфічною особливістю створеної тут федерації були неоднакові політичні права союзників. Надаючи одним общинам більше за права, іншим менше, розділяючи їх по своєрідних рангах, Рим вносив такою градацією відокремлення в середу своїх союзників, закладаючи вже в IVIII ст. до н.е. основи політики, яка пізніше буде сформульована в гаслі «divide et impera». Але навіть нерівноправним характером договорів і неоднорідністю правового статусу членів федерації не вичерпувалася вся складність відносин усередині цієї організації. Поліси і общини Італії стояли на різному рівні соціально-економічного розвитку. Відсталі племена північних і східних районів Апеннінського півострова під впливом Риму зазнавали інтенсивний процес розкладання родоплемінного ладу. Розвиненіші, ніж сам Рим, грецькі поліси півдня переживали загострення соціальних суперечностей, обумовлене розквітом рабовласництва. І в тих і в інших політичних організмах обстановка була дуже складною із-за внутрішньої, соціальної боротьби. У такій ситуації пануючі верхи шукали підтримку правлячих кругів нобілітету могутнього Риму, союзу з самим Римом. Схожу позицію, видно, займала муніципальна, що виділяється, знати в середньо італійських міських общинах, де під впливом римського впливу відношення раньорабовласницькі переростали в розвинені рабовласницькі. До Риму тягнулася що навіть виділялася родоплемінна знати самих у відсталих північних і північно-східних районів римського світу і аристократична верхівка галлів, самнитів, етрусків. І якщо первинні союзницькі відносини Риму з кампанськими полісами, з латинськими общинами диктувалися загальними зовнішньополітичними цілями і турботами (боротьба з Порсеною, царем етруського міста Клузія, з багатим і могутнім етруським містом Вейямі) або загальною небезпекою з боку вольсків, герників, эквів, сабинів, пізніше з боку галлів, самнитів, то після першої Самнітської війни Рим веде абсолютно певний курс на зближення з кругами місцевої греко-італійської знаті, знаходячи при цьому стрічну підтримку з їх сторони. Так було при укладенні союзу з Неаполем, при підпорядкуванні Волсиній і в інших випадках. Негласний, не зафіксований ніякими документами, але очевидний з багатьох фактів союз між Римом і греко-італійською знаттю немало сприяв зміцненню позицій цієї знаті, але в першу чергу значно підсилював положення римського нобілітету в самому Римі і в Італії. Консолідація римської верхівки пануючого класу і опора нобілітету на знатні шари союзницьких общин і полісів в кінці IV початку III ст. до н.е. і зумовили важливі зміни в політичній системі, а саме стабілізацію аристократичного нобілітарного режиму.

  • 52684. Риниофиты. Бесполое размножение. Спорангии и спорогенез у древних высших растений
    Биология

    Риниофиты (Rhyniophyta), псилофиты (Psilophyta), самая древняя и примитивная вымершая группа (отдел) высших растений. Характеризовались верхушечным расположением спорангиев и равноспоровостью, отсутствием корней и листьев, дихотомическим или дихоподиальным (псевдомоноподиальным) ветвлением, примитивным анатомическим строением. Проводящая система типичная протостела. Протоксилема располагалась в центре ксилемы; метаксилема состояла из трахеид с кольчатыми или (реже) лестничными утолщениями. Опорные ткани отсутствовали. Р. ещё не обладали способностью ко вторичному росту (меристемы у них были только верхушечные). Спорангии примитивные, от шаровидных (диаметром около 1 мм) до продолговато-цилиндрических (длиной до 12 мм), толстостенные. Гаметофиты. достоверно не известны (некоторые авторы считают гаметофитами горизонтальные корневищеподобные органы так называемые ризомоиды). Риниофиты. произрастали на влажных и болотистых местах, а также в прибрежном мелководье. Отдел Риниофиты. включает один класс риниопсиды (Rhyniopsida) с двумя порядками Rhyniales (семества Cooksoniaceae, Rhyniaceae, Hedeiaceae) и Psilophytales (семейство Psilophytaceae). Для порядка Rhyniales характерны дихотомическое ветвление и тонкая, слабо развитая стела. Ксилема из трахеид с кольчатыми утолщениями. Древнейший представитель Риниофит. род куксония, первоначально обнаруженный в Уэльсе в отложениях конца силурийского периода (около 400 млн. лет назад). Наиболее полно изучены нижнедевонские роды риния и отчасти хорнеофит, у которого ризомоид (вверх от него отходили стебли, вниз многочисленные ризоиды) был расчленён на чётковидно расположенные клубневидные сегменты, лишён проводящих тканей и целиком состоял из паренхимных клеток. Полагают, что в процессе эволюции ризомоиды. дали начало корням. У обоих родов стенка спорангия была многослойной, покрытой кутикулой. Хорнеофит характеризуется своеобразной спороносной полостью, которая образует купол, сводообразно покрывающий центральную колонку стерильной ткани, представляющей собой продолжение флоэмы стебля. Этим хорнеофит напоминает современный сфагнум. В семейства риниевых включают также род тениокрада, многие виды которого образовывали подводные заросли в среднем и верхнем девоне. В отдельное семейства хедеевых иногда выделяют нижнедевонские роды хедея и яравия. Нижнедевонский род сциадофит, обычно выделяемый в отдельное семейства сциадофитовых, небольшое растение, состоявшее из розетки простых или слабо дихотомированных тонких стеблей со стелой. Для порядка Psilophytales характерны дихоподиальное ветвление и более сильно развитая стела. У наиболее известного рода псилофит (из нижнедевонских отложений в Восточной Канаде) неравно развитые ветви образовывали ложную главную ось дихоподия с более тонкими боковыми ветвями: стебель был окружен кутинизированной эпидермой с устьицами; поверхность стебля была голая или покрыта шипами длиной 22,5 мм, концы которых дисковидно расширялись, что, вероятно, указывало на их секреторную роль. Спорангии раскрывались продольной трещиной. К псилофиту близки нижнедевонские роды тримерофит и пертика.

  • 52685. Ринкова інфраструктура
    Экономика

    Використана література:

    1. Міжнародне підприємництво: аналіз закордонного досвіду / П.И. Хвойник, Ю.В. Аджубей, И.Е. Артем'єв і інші. - М.: Наука, 1992. - с. 165-167
    2. Кубай Н.Е. Становление і розвиток приватного підприємництва в перехідній економіці (на прикладі України): автореферат дисертації на одержання наукового ступеня кандидата економічних наук.- Львів: Державний університет ім. И. Франка, 1999 р.- с3-10
    3. Щербина О.В. Формирование механізмів реалізації державної підтримки малого підприємництва в Україні (на матеріалах суб'єктів малого підприємництва): автореферат дисертації на одержання наукового ступеня кандидата економічних наук.- К.: Національний економічний університет, 1999 р.- с. 2-5
    4. Основи економічної теорії: Підручник. У 2 книгах. Книга 1. : Суспільне виробництво. Ринкова економіка / Евтушевский і ін.; під ред. Ю.В. Николенка. - К.: Лыбидь, 1998 р.- с. 133-140
    5. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы економіки: Навчальний посібник. - К.: Выща школа. - 1998г. - с. 130-145
    6. Макогон Ю., Ляшенко В. і ін. Регіональні економічні зв'язки і вільні економічні зони: Навчальний посібник. - Донецьк: ДонГУ, 1999 р.- с. 44-46
    7. Чмырь Е.С. Свободные економічні зони: підходи і класифікація / Організація і регулювання економіки. - 1993, с. 130-135
    8. Статистичний щорічник України за 1996 рік / Державний комітет статистики України: Відповідальний за випуск О.Г. Осадленко. - К.: Українська енциклопедія, 1997 р.- с. 354, 360
    9. Рузавін. Г.І. Основи ринкової економіки. М.: ЮНИТИ. 1996.
    10. Основи економічної теорії/За ред. Гальчинського А.С., Єщенко П.С., Палкіна Ю.І.-К. :Вища школа, 1995.
    11. Основи економічної теорії (суспільне виробництво. Ринкова економіка.). -К. :Либідь, 1994
    12. Основи економічної теорії/За ред. Климка Т.Н., Нестеренко В.П.-К. :Вища школа, 1994
    13. «Курс економічної теорії». Під ред. Чепурина М.Н., Кіров, 1994
    14. Алімова Т.Д. «Проблеми теорії ринку: ДО аналізу загального»; Вісник, СПБ. ГУ. Серія 5, Випуск 4,№26;
    15. Батуріна М., Луков В. «Ринок: сутність, основні поняття і структура»
    16. «Введення в економічну теорію» під ред. А.Я. Лівшиця, И.Н. Никулиной.
    17. Гершафт М. «Система ринків і ринкова взаємодія»
  • 52686. Ринкова пропозиція та її еластичність
    Экономика

    1. Найкоротший ринковий період. Найкоротший ринковий період настільки короткочасний, що виробники не можуть відреаґувати на зміни величини попиту та ціни. Припустімо, що дрібний фермер привіз на ринок весь сезонний врожай вантажівку помідорів. Крива пропозиції буде повністю нееластичною (вертикальною); фермер продасть увесь врожай незалежно від того, високою чи низькою буде ціна. Чому? Тому що фермер не може запропонувати більше ніж вантажівку помідорів, якщо їхня ціна виявиться вищою, ніж він сподівався. Йому, можливо, і хотілося б запропонувати більше, але помідори не можна виростити за ніч. Щоб відреаґувати на вищу за сподівану ціну і виробити більше помідорів, потрібний новий сільськогосподарський сезон. Крім того, продукт швидко псується, і тому фермер не може вилучити його з ринку. Якщо ж ціна нижча за сподівану, фермер все одно продаватиме всі помідори. У цьому випадку витрати виробництва не матимуть значення при прийнятті рішення. Навіть якщо ціна помідорів буде нижчою за витрати виробництва, фермер продаватиме всю продукцію, щоб уникнути ще більших втрат через псування помідорів. Упродовж дуже короткого часу пропозиція помідорів з боку нашого фермера фіксована; він може запропонувати тільки одну вантажівку помідорів незалежно від того, якою б високою не була, ціна. Можливість псування продукту змушу фермера продавати всю свою продукцію, якою низькою не була б ціна.

  • 52687. Ринковий обіг земель в Україні
    Юриспруденция, право, государство

    Покупцями земельних ділянок із земель державної комунальної власності можуть бути громадяни України, а також юридичні особи, засновані громадянами України і юридичними особами України. Зазначені суб'єкти можуть укладати договори купівлі-продажу і набувати у власність земельні ділянки із земель державної та комунальної власності я сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом. При цьому покупцями земель сільськогосподарського призначення можуть бути лише особи, які відповідають вимогам, закріпленим у ст.130 Земельного Кодексу. Чинний ЗК України визначає також критерії щодо покупців земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Предметом купівлі-продажу та інших цивільно-правових угод можуть Пуги: земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться під об'єктами нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, і які перебувають у користуванні (в тому числі на умовах оренди) юридичних та фізичних осіб; на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна громадян і юридичних осіб, що не мають юридично оформлених документів на право користування такими земельними ділянками; незабудовані земельні ділянки, що приватизуються під забудову суб'єктами підприємницької діяльності шляхом проведення земельних торгів.

  • 52688. Ринкові реформи та інтеграція України у світовий економічний та освітянський простір. Потреби економіки та підготовка управлінців нового типу в Україні
    Менеджмент

    Усвідомлення управління як професії, що спирається на різноманітні досягнення між дисципліною, поки ще дуже молодій, швидко і нерівномірно розвивається області наукового і практичного знань, займає міцне місце в сучасній цивілізації. Отримавши на початку століття найбільш чітке вираження у концепціях "наукового управління" Ф. Тейлора, "ідеальної бюрократії" М. Вебера, "науки адміністрування" А. Файоля, ця область знань спочатку пішла по шляху жорсткого раціоналізму в управлінні. Однак, породжені нею технократичні ілюзії в управлінні почали розвіюватися вже в 30-і роки. Раціоналізм у менеджменті, при всіх його перевагах, як виявилося, далеко не єдиний, а в багатьох випадках і не кращий шлях підвищення ефективності роботи реальних підприємств і організацій. Як реакція на обмеженість управлінського раціоналізму в системі управлінських знань міцно утвердилася інший напрямок - поведінковий, засноване на залученні досягнень психології, соціології, культурної антропології для поглиблення розуміння реальної суті управління в організаціях, у більш великих соціальних системах. На його основі здійснювалася вироблення рекомендацій щодо вдосконалення "людських відносин", мобілізації "людського фактора", розвитку участі трудящих в управлінні, підвищенню ефективності лідерства. Ці два напрямки - раціоналістичний і поведінковий розвивалися, хоч і паралельно, але часто конфліктуючи між собою. У післявоєнні роки розвиток теорії систем, кібернетики, економіко-математичних методів для аналізу і обґрунтування управлінських рішень, комп'ютеризація управління, що зробила з винаходом персональних комп'ютерів особливо потужний якісний стрибок, сприяли активному використанню в управлінні системного підходу. Це привело до відомого ускладнення науки управління та управлінських знань. У подібному ключі розвивалося і поведінкове напрямок. Поглиблювалося осмислення і вивчення організацій як соціальних систем. Дуже сильний вплив на мислення управляючих надали в 50-60-і роки спочатку ідеї "пост бюрократичних організацій", "організаційного гуманізму", а потім подання про підприємство як про відкриту систему, активно взаємодіє зі своїм середовищем і, в кінцевому рахунку, пристосовує свою внутрішню будову до її "організаційного контексту", тобто стану зовнішнього середовища підприємства, його розмірами, цілям і технології діяльності, якостями людей, що формують його "людський капітал". В одних ситуаціях обґрунтованими, ефективно працюючими виявлялися жорстко організовані, навіть бюрократизовані, системи управління, в інших - організації, побудовані на принципах де бюрократизації, внутрішньої свободи, саморегулювання. Ще на рубежі 70-х років широку популярність завоювала ідея "ситуаційного підходу", в рамках якої доводилася правомочність різних типів систем управління - як жорстко регламентованих, так і заснованих на внутрішній свободі - залежно від конкретних характеристик "організаційного контексту". Це, певною мірою, примирило тих, хто робив ставку на раціональні системи, і тих, хто бачив головне джерело ефективності в мобілізації потенціалу, закладеного в людях. Ставлення до наукового, зокрема математичного інструментарію, стало ще більш спокійним, коли на початку 80-х років була усвідомлена величезна важливість "організаційної культури" як характеристики інтегруючої, яка збирає, немов у фокусі, всі особливості підприємства - і системні, і поведінкові. Маятник знову хитнувся від технократизму до гуманізму в управлінні. Однак ситуація різко змінилася за останні кілька років не тільки в нашій країні, але і у всьому світі. Зменшуються ресурси, скорочуються ринки, все більш лютою стає конкуренція, загроза безробіття пригнічує ініціативу, а рішення політиків утрудняють ділове життя. Сильно спокуса як-небудь сховатися від цієї жорсткої реальності. Позитивною альтернативою є боротьба не тільки заради виживання, але і для того, щоб, стаючи сильніше і впевненіше, забезпечити собі процвітання в ці важкі часи. Чарльз Дарвін описав, як певні види організмів процвітають просто з-за кращої пристосованості до навколишнього середовища; той же еволюційний процес має таке ж відношення до менеджерів 80-90х років нашого століття, як і для морських їжаків і ящірок на зорі часів. Ось що сказав один директор центрального відділення великої європейської компанії, коли його звільнили, у зв'язку з тим, що відділення понесло збитки, і звинуватили в цьому його: "Три роки тому становище на ринку було більш сприятливим, і тоді я зберіг би свою роботу. Зараз же стільки проблем, що треба бути вдвічі розумніша, щоб залишитися на плаву. Мені це не вдалося ". Його слова, як мені здається, дуже точно відображають ситуацію в економіці всього світу. Що ж є найбільш характерним для управлінської думки - і в теоретичному, і в практичному плані - сьогодні, в 90-і роки? Як видається, найбільш помітні дві нові тенденції. По-перше, це інтернаціоналізація менеджменту, колективне осмислення нових реальностей, породжуваних поглибленням міжнародного поділу праці, зростанням конкуренції і взаємозалежності в світовій економіці, розвитком транснаціональних корпорацій, створенням міжнародних систем інформації, інших структур інтегруючого властивості. З допомогою видання величезної кількості робіт з управління, поширення програм навчання менеджменту, доступних мільйонам людей, узагальнення управлінського досвіду різних країн через обстеження, розробку "ситуацій", широких міжнародних контактів учених-практиків управлінська мудрість все більш стає надбанням всіх, хто її потребує. По-друге, особливість останніх років - все більше звернення до: здоровому глузду, простих істин, добре засвоюваним рецептами, які доступні для розуміння і використання тими, хто несе нелегкий тягар управління або хто встає на цей шлях. Менеджмент як наука у всьому його різноманітті розвивається своїм шляхом і має величезні перспективи. Проте в даний час навіть широка публіка виявляє жвавий інтерес до управлінських ідей і до рецептів ефективного управління. Це відбувається, зрозуміло, не без впливу живо і цікаво написаних на цю тему книг таких авторів як Д. Карнегі, У. Оучі, Т. Пітер, Р. Уотермен, мемуарів Л. Якокки - президента автомобільного гіганта "Крайслер", А. Моріти президента і одного із засновників електронної фірми "Зопу" та цілого ряду інших. З'явився навіть термін "управління з бестселерів", за аналогією з "управлінням по цілях", "управлінням по відхиленнях". Не слід забувати, що в даний час не тільки якості менеджерів і способи їх здобуття, але і сама роль менеджера як професійно підготовленого керівника, є предметом серйозних дискусій. Родоначальниками концепції менеджменту як спеціалізованого виду діяльності є американці. Саме вони створили образ менеджера як професіонала, який володіє спеціальною освітою (часто на додаток до інженерного, юридичного, економічного і т.п.), вклали величезні гроші в створення інфраструктури для управління у вигляді сотень шкіл бізнесу, десятків тисяч консультативних фірм, розгалужених інформаційних мереж загального користування, найрізноманітніших наукових досліджень і публікацій у сфері управління, диверсифікованих ділових послуг. Однак у 80-у році навіть американці раптом засумнівалися в правильності свого шляху, почали звинувачувати школи бізнесу в неправильній орієнтації менеджерів, відриві від життя, невиправданому захопленні "наукою управління". Адже японці - мабуть, сама учнівська і здатна до навчання нація - так і не прийшла до ідеї формування професійних керівників. У них в країні всього три школи бізнесу, а керівників вони готують перш за все за допомогою досвіду, цілеспрямовано проводячи їх через ланцюжок змін посад в різних підрозділах фірми,навчаючи не тільки справі, але й мистецтву людських відносин, поступово культивуючи в них якості, необхідні керівникові. Європейці займають проміжну позицію між цими двома управлінськими культурами. З одного боку, вони мають школи бізнесу і центри підвищення кваліфікації по управлінню, як американці, хоча і не в такій кількості, з іншого - управління як вид діяльності до цих пір в переліку кар'єрних переваг знаходиться не на дуже високому місці і, наприклад, в Англії не входить навіть до першої десятки. І тим не менше, життя бере своє, і хороші "школи бізнесу", фірми консультаційних і інших ділових послуг у всіх країнах не тільки не розоряються, але і процвітають навіть в умовах спадів виробництва. Просто необхідно управляти ефективно, тим більше, необхідно вчити цьому, опановувати знаннями, розвивати в собі навички ефективного управління, уникаючи помилок, знаходячи найкращі шляхи до успіху. Однак, Європейські менеджери переживають нині часи строгих вимог, зрушень і погроз. Це впливає на всі сторони життя організацій, викликаючи реакції, змінні від радості і надії до невпевненості і відчаю. За останні двадцять років у структурі та діяльності як приватних, так і державних компаній відбулися значні зміни. Можливо, найбільш суттєве з них - зростання міжнародної конкуренції, що веде до того, що виживають тільки найефективніші фірми. У Європі менеджери зобов'язані справлятися з унікальними проблемами. Наприклад, економічні і політичні надбудови Європейського економічного співтовариства викликають до життя особливі закони, які створюють одні можливості, стримують інші і містять свої власні обмеження і загадки. На рішення менеджерів постійно впливають історичні традиції і приклади. Часто чуються похмурі пророкування про майбутнє рівні життя і перспективи ділової активності в Європі. Багато спостерігачів висловлюють думку, що діловий світ проходить через етап, який можна охарактеризувати падінням прибутку, нестачею енергії, нестримної інфляцією, безробіттям, громадськими заворушеннями і підвищеною політичною нестабільністю. Однак провісники судного дня втрачають одну найважливішу характеристику людини: здатність до інновацій і подолання труднощів. Песимістичні точки зору найчастіше дуже наївні, а можуть і самі наближати негативні ситуації, які вони передбачають. Зростаюча мінливість і ворожість жорсткої зовнішньої середовища означає, що всі організації в світі пред'являють все більш високі вимоги до своїх керівникам. Так, зокрема, вони повинні стати більш умілими в поводженні з непередбачуваним майбутнім. Як то кажуть: "Незмінно тільки сталість змін". Менеджери повинні розвинути в собі установки, здібності й уміння, які дозволять їм чітко і ефективно здійснювати управління в наступаючі роки.

  • 52689. Ринок
    Экономика

    На початку XX ст. сформувалися чотири основних типи бірж:
    перший - як доступне для всіх зібрання; другий - як замкнене, всебічно регламентоване державою зібрання; третій - як всебічно регламентована державою корпорація; четвертий - як вільна корпорація чи приватний заклад останньої. Всі вони мають свої особливості. Однак їх об'єднує те, що вони вдосконалюють і полегшують ринкові взаємовідносини, регламентують і впорядковують (через писані й неписані правила) найактивніших агентів ринкової економіки, зв'язують їх між собою, полегшують переливання капіталів, виступають індикаторами ринкової орієнтації. З практики відомі біржі праці, товарні, фондові біржі. Біржа праці - елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення.
    Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує попит і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням; сприяє працевлаштуванню працездатних; здійснює професійну орієнтацію молоді; виплачує допомогу по безробіттю тощо. Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна організація. Поряд з державними біржами праці існують і платні приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також: посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін. В Україні розвивається безплатна державна система центрів і служб зайнятості.

  • 52690. Ринок - економічна основа комерційної діяльності
    Экономика

    Отже, розглянувши дану тему, можна зробити наступні висновки:

    1. комерційна діяльність оперативно-організаційна діяльність із здійснення операцій обміну товарно-матеріальних цінностей з метою задоволення потреб споживачів та отримання максимального прибутку при мінімальних затратах;
    2. ринок це взаємодія покупців та продавців, направлена на купівлю продаж товарів;
    3. з переходом до ринку роль торгівлі стрімко зростає. Вона повинна сприяти зрісту виготовленої продукції, більш повному задоволенню потреб споживачів, успішному розвитку економічних процесів, притаманних ринку;
    4. функціонування ринкового механізму для комерційної діяльності потребує певних умов: наявність нормативно-правової бази, наявність різноманітних форм власності, повна оперативно-господарська самостійність комерційного підприємства; неприпустимість адміністративного втручання державних органів управління в господарську діяльність підприємств; наявність основних елементів ринкового механізму; вільне ринкове ціноутворення; створення можливості для нових підприємств вільно, швидко затверджуватись на ринку; наявність інфраструктури ринку;
    5. ринок економічна основа комерційної діяльності. В умовах ринкових відносин домінуючими є товарно-грошов відносини. Тому майже кожний продукт праці, виготовлений на підприємстві, обов`язково продається або покупається, тобто проходить стадію обміну. Комерція як різновид людської діяльності асоціюється з торгівлею. Це цілком зрозуміло, адже походить даний термін від латинського COMMERCIUM (торгівля). Однак таке визначення комерції є дуже вузьким для визначення поняття та сутності комерційної діяльності.
  • 52691. Ринок зерна в Україні
    Экономика

    Маркетингові роки Показники 1996/97 1997/98 1998/99 1999/2000 (прогноз) 1999/2000 до 1998/99, % Загальна пропозиція 30014 37491 33384 30005 89,9 в тому числі:

    • початкові запаси 5221 1930 6823 2560 37,5
    • виробництво 24571 35472 26471 27365 103,4
    • імпорт 222 89 90 80 88,9 Загальний попит 28084 30668 30824 28255 91,7 в тому числі: Внутрішній попит 26281 29190 26224 24455 93,3 з нього на:
    • продовольство 8416 8420 8400 8150 97,0
    • корми 12200 13700 11850 10900 92,0
    • насіння 4528 4250 4380 4035 92,1
    • промислову переробку 400 1050 800 550 68,8 Втрати 737 1770 794 820 103,3 Експорт 1803 1478 4600 3800 82,6 Запаси на кінець року 1930 6823 2560 1750 68,4 Відношення кінцевих запасів до загального використання 0,07 0,22 0,08 0,06 х Попит
      • Загальний попит на зерно продовольчої та непродовольчої груп прогнозується як очікувана сума внутрішнього попиту та можливого експорту такої продукції. За розрахунками він досягне 28,3 млн т зерна. Внутрішній попит складається з попиту на зерно для продовольчих цілей і промпереробки (на спирт, пиво, крохмаль), для фуражу, у якості посівного матеріалу, включаючи страховий фонд. Попит на зерно продовольчого призначення, визначений у обсягах 8,1 млн т, відбиває потреби суспільства, виходячи з чисельності населення та середньодушового споживання хліба і хлібопродуктів (в перерахунку на борошно і зерно). В розрахунках прийнято, що середньорічна кількість населення на кінець прогнозованого маркетингового року складе 49,5 млн чоловік, за умови, що залишається тенденція до зменшення кількості населення на 350-400 тис. чол. в рік, а річне середньодушове споживання складатиме не менше 125 кг. Останнє залежить від рівня реальних доходів населення, які зменшилися на 4,7 % за 1998 р. і продовжуватимуть зменшуватися протягом 1999/2000 р. Найбільший обсяг зерна 11,0 млн т буде використано господарствами всіх форм власності для фуражних цілей, тобто ці витрати порівняно з 1998/99 р. зменшаться на 1 млн т (8 %). З них 7 млн т надійде за рахунок фуражних культур, а 3,9 млн т - за рахунок гірших за якістю продовольчих культур (пшениця, круп яні). Суттєвих змін у попиті комбікормових заводів на фуражне зерно не очікується.
    Витрати зерна для переробки на спирт можуть зменшитися, з причини затоварення спиртових заводів готовою продукцією та втрати зарубіжних ринків збуту. Стримуючим фактором виступає також зростання цін на зерносировину. Проте, зниження акцизного збору на спирт і введення мінімальних цін на горілку стимулюватимуть попит на продукцію спиртової промисловості, яка може закупити біля 350 тис. т зерна. Пивоварні та крохмалопаточні заводи споживають біля 200 тис. т зерна, в т.ч. ячменю пивоварного - 180 тис. тонн. Загальний обсяг зерна, що може бути використаний в майбутньому році для промпереробки складе близько 550 тис. т. Насінневі фонди зерна, зменшаться на 8 % проти попереднього року, коли була найбільша за останній час площа пересіву ярих.

  • 52692. Ринок корпоративного контролю
    Менеджмент

    На першому етапі організації українського ринку цінних паперів його механізми обслуговували переважно процеси приватизації та перерозподілу прав власності. В даний час національна економіка знаходиться в стадії стабільного зростання, що в свою чергу вимагає активізації механізмів ринку цінних паперів у питаннях забезпечення потреб економічного росту інвестиційними ресурсами. Однак, можливості національного фондового ринку не відповідають потребам економіки і не виконують основну його функцію залучення інвестицій. Проблеми фондового ринку стримують його розвиток, здійснюючи негативний вплив на зростання економіки та добробут громадян. Питання активізації національних фондових процесів, підвищення їхньої важливості й ефективності вимагають організації комплексного підходу в межах окремих регіонів, та може бути забезпечений реалізацією програмних заходів. Тому, метою створення цієї програми є розробка і реалізація системного підходу в організації регіонального ринку цінних паперів, спрямованого на збільшення обсягу залучення інвестицій і на підвищення його значимості в загальній інфраструктурі економіки.

  • 52693. Ринок овочів і баштанних в Україні
    Экономика

    ц/га тис. т в % до 1998/99 р. Овочі відкритого грунту 443,1 118,9 5266,4 443,8 124,2 5509,8 104,6 в тому числі:

    • капуста 67,0 144,4 967,4 71,2 151,7 1079,9 111,6
    • огірки 53,1 95,7 508,1 54,9 97,2 533,8 105,1
    • помідори 93,4 116,7 1090,2 84,5 103,0 870,2 79,8
    • буряки 35,2 141,3 496,6 34,8 145,5 506,5 102,0
    • морква 32,9 115,4 379,7 35,9 121,7 436,8 115,0
    • цибуля ріпчаста 57,2 79,0 451,8 55,8 83,4 465,5 103,0
    • часник 20,9 37,6 78,6 21,5 37,0 79,6 101,3
    • зелений горошок 4,5 19,5 8,8 5,1 22,0 11,2 127,3
    • інші овочі 78,9 162,9 1285,2 80,1 190,5 1526,3 118,8 Овочі закритого грунту 2,72 829,8 225,9 2,54 848,0 215,4 95,4 Овочі всього 5492,3 5725,2 104,2 Баштанні культури 57,6 45,9 264,0 71,2 50,6 360,5 136,6 Овочі і баштанні культури разом 5756,3 6085,7 105,7 Кількість і якість пропонованих на ринку продуктів овочівництва і баштанництва обумовлюватимуться, перш за все, біологічними особливостями культур та природними умовами їх вирощування, котрі досить відрізняються по окремих регіонах країни. Так, основна маса помідорів і цибулі ріпчастої надходитиме на ринок з господарств Херсонської, Донецької, Миколаївської, Одеської областей та Автономної Республіки Крим, капусти - з Львівської, Київської, Харківської, Дніпропетровської, Полтавської областей, огірків - з Київської, Харківської, Черкаської, Чернігівської областей.
      • Імпорт. У формуванні загального обсягу пропозиції овочів і баштанних культур імпорт цих продуктів займає незначну частину - всього лише біля 1 %. Надходять вони в Україну переважно у переробленому стані (80-85 % всього імпорту). У структурі асортименту свіжих імпортних овочів найбільша частка припадає на цибулю ріпчасту (73 % у 1998 р.) і помідори (11 %). Основними постачальниками в Україну цибулі ріпчастої є Узбекистан (60,7 % імпорту в 1998 р.), Туреччина (10,3 %), Російська Федерація (9,5 %); помідорів - Італія (54,5 %), Ізраїль (13,4 %), Туреччина (10,3 %); часнику - Китай (68,7 %), Іран (29,7 %); капусти - Франція (35,2 %), Іспанія (29,7 %), Нідерланди (20,1 %); огірків - Туреччина (39,5 %), Іспанія (37,3 %). У найближчій перспективі очікувані девальвація української гривні і соціально-економічна нестабільність в країні обмежуватимуть імпорт овочів та баштанних культур. Прогнозується зниження його обсягу на 5-6 % відносно 1998/99 маркетингового року. Таким чином, в 1999/2000 р. очікується загальний обсяг пропозиції овочів і баштанних культур 6,56 млн т, із них вітчизняне виробництво складе 92,8 %, імпорт - 0,7 і запаси - 6,5 % (табл. 2). Попит Продовольство. Основна маса овочів та баштанних культур (74-78 % загальної їх пропозиції) споживається населенням у свіжому та переробленому стані. Рівень та структура споживання цих продуктів знаходяться у прямій залежності від обсягів виробництва та розміру доходів населення. Спостерігається стійка тенденція збільшення споживання овочів та баштанних культур з підвищенням доходів. Якщо у групі міських жителів із сукупним місячним доходом на 1 члена сімї понад 300 грн споживання овочів і баштанних культур досягло 136,4 кг, то при доході до 60 грн - лише 61,2 кг (табл. 3). З підвищенням доходів населення зменшується в структурі споживання овочів частка капусти, цибулі, коренеплодів, консервованих овочів та збільшується питома вага огірків, помідорів, баклажан, кавунів.
    Таблиця 2. Баланс овочів та баштанних культур в Україні, тис. т

  • 52694. Ринок праці молодих спеціалістів в умовах становлення ринкової економіки
    Экономика

    Ринок праці впливає на розвиток народного господарства, діє в певних напрямах, проявляється в різноманітних формах і виконує різні функції. Під останніми розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції:

    • Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.
    • Інформаційну. Дає учасникам процесу купівлі-продажу товару робоча сила інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, пропозиції робочих місць, якості робочої сили тощо.
    • Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок , між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок праці для задоволення взаємних інтересів і потреб.
    • Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, що встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку праці відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару «робоча сила» і визначається його вартість.
    • Стимулюючу. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів з метою підвищення прибутковості виробництва, також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно-кваліфікаційний рівень.
    • Оздоровлюючу. Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств.
    • Регулюючу. Певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші більш ефективні. Ринок праці регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а, отже, і ефективне використання.
  • 52695. Ринок праці, політика зайнятості, відтворення робочої сили
    Экономика

    Неокласична оцінка ринку праці виділяє чотири основних підходи до аналізу його функціонування. В основі першої концепції лежать постулати класичної політекономії. Її прихильники думають, що ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги, тобто основним ринковим регулятором служить ціна у даному випадку робочої сили (заробітна плата). Саме за допомогою заробітної плати, на їхню думку, регулюється попит та пропозиція робочої сили, підтримується їхня рівновага. Інвестиції в утворення і кваліфікацію (у людський капітал) це аналоги інвестицій у машини й устаткування. Відповідно до маргінальної концепції індивід “інвестує в кваліфікацію” доти, поки не знижується норма прибутку на ці вкладення. З неокласичної концепції випливає, що ціна робочої сили гнучко реагує на потреби ринку, збільшуючись чи зменшуючись у залежності від попиту та пропозиції, а безробіття неможливе, якщо на ринку існує рівновага. Заперечення класичною теорією можливості недостатнього рівня витрат частково ґрунтується на законі Сея (пропозиція породжує свій власний попит, тому що сам процес виробництва створює доход, у точності рівний вартості зроблених товарів), що, однак, не враховує заощадження, тобто вилучення засобів з потоку доходів, і, у результаті, непродані товари, скорочення виробництва, безробіття і падіння доходів. Цей закон був би справедливий за умови короткострокової затримки засобів у домашніх господарств і не заважав би інвестиціям підприємців тоді б він не привів до скорочення обсягу реального виробництва за умови, що ціни на продукцію знижувалися пропорційно зниженню доходів. При збереженні ставок заробітної плати це моментально приведе до появи надлишків робочої сили, тобто викликає безробіття. Тому економісти-класики прийшли до висновку, що вимушене безробіття неможливе: будь-який бажаючий працювати по визначеній ринковій ставці, у тому числі досить низкою, може легко знайти роботу. Еластичність співвідношення цін і заробітної плати здатне підтримувати повну зайнятість. Оскільки серйозно говорити про зміну заробітної плати в точній відповідності з коливаннями попиту та пропозиції, тим більше про відсутність безробіття, не приходиться, прихильники цієї концепції посилаються на деякі недосконалості ринку, що і приводять до невідповідності їхньої теорії з життям. До них відносять вплив профспілок, установлення державою мінімальних ставок заробітної плати, відсутність інформації і т.п. Висувається теза про нібито добровільний характер безробіття. Однак з цієї позиції важко пояснити її коливання в залежності від фази економічного циклу. Але все-таки головне питання, на який не можуть відповісти прихильники неокласичного підходу, - чому всі наймані робітники у випадку перевищення їхньої пропозиції над попитом не пропонують свою робочу силу по більш низькій ціні?

  • 52696. Ринок фінансових послуг
    Банковское дело

    Ринок позичкових капіталів з загальної точки зору це специфічна сфера товарних відносин, де об'єктом операції є наданий в позичку грошовий капітал і формується попит і пропозиція на нього; з функціональної система ринкових відносин, яка забезпечує акумулювання і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення кредитом суспільного відтворення; з організаційної сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які здійснюється рух позичкового капіталу. Основою розвитку ринку позичкових капітілів є закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, які призводять до того, що на одних ділянках утворюються тимчасово вільні капітали, на інших виникає потреба в позичкових коштах. За допомогою ринку позичкових капіталів тимчасово вільні грошові капітали (а також заощадження членів суспільства перетворюються) в позичковий капітал, котрий втягується в новий кругообіг, забезпечує процес відтворення і прибуток його власникам. На ринку позичкових капіталів здійснюються короткострокові операції, які обслуговують, головним чином, рух обігового капіталу, та середньо- і довгострокові кредитні операції, що обслуговують рух основного капіталу.

  • 52697. Ринок фруктів і ягід
    Экономика

    Кількість та якість пропонованих на ринку продуктів садівництва і виноградарства обумовлюватимуться, перш за все, біологічними особливостями порід і сортів, та природними умовами їх вирощування - мінімальною температурою повітря і грунту та частотою її повторюваності, кількістю опадів та їх розподілом у вегетаційний період, сумою активних (вище +10 0С) температур повітря, кількістю днів з середньодобовою температурою повітря вище +15 0С. Тому обсяги і види продуктів виробництва, а відповідно і пропозиція їх, будуть обмежені і диференціюються по регіонах країни. Так, основна маса зимових сортів яблук і груш, пізніх сортів слив надходитиме на ринок із південно-західних районів правобережного Лісостепу (Вінницької, Хмельницької, Чернівецької областей) та Криму; ягід суниці - із Полісся (Львівської, Житомирської, Рівненської, Волинської областей); абрикос - із районів Степу та південно-західних районів правобережного Лісостепу; винограду - із Криму, задніпровських районів Одеської області, придніпровських районів центрального і південного Степу (Херсонської, Запорізької, Миколаївської областей), південно-західних районів Закарпаття. Імпорт. Однією з позитивних тенденцій формування внутрішнього ринку фруктів і ягід є зменшення імпорту цих продуктів у 1998 р. порівняно з 1997 р. на 1159,6 тис. дол. США, або на 2,9 %. Негативне сальдо балансу зовнішньої торгівлі України плодами, горіхами і ягодами (імпорт перевищував експорт) також зменшилося з 33,2 млн в 1997 р. до 31,2 млн дол. США в 1998 р. Це досягнуто, головним чином, державними методами регулювання ринкових відносин - завдяки наданню чинності Закону України від 17.07.97 р. “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” та постанові Кабінету Міністрів України № 754 від 28.05.98 р. “Про встановлення термінів дії сезонних, ввізних (імпортних) мит на сільськогосподарську продукцію в 1998 році.” Згідно з даними Держкомстату України в 1998 році імпортовано в Україну 88,3 тис. т плодів, горіхів і ягід, із них 84,9 тис. т надійшло у свіжому виді, сушених – 3,3 тис. т, консервованих для короткострокового зберігання - 66 тонн і заморожених - 22 тонн. Найбільшу питому вагу в структурі імпортної продукції займали плоди цитрусових культур (апельсини, мандарини, лимони) та банани, відповідно 57,8 і 29,6 % (рис. 1). Серед цитрусових доля мандаринів складала 42 % і апельсинів - 41 %.

  • 52698. Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
    Экономика

    Відповідно до цієї тенденції та згідно з «Концепцією функціонування і розвитку фондового ринку в Україні», яка схвалена постановою Кабінету Міністрів України, основними елементами та учасниками централізованої стстеми електронного обігу цінних паперів в Україні є:

    1. Українська фондова біржа як єдине місце котирування (визначення курсів) цінних паперів, прийнятих до обігу і котирування на УФБ.
    2. Національний депозитарій, який створюється на базі Центрального Депозитарію цінних паперів при УФБ згідно з Указом Президента України «Про електронний обіг цінних паперів та Національний депозитарій». Національний депозитарій забезпечує єдиний в Україні глобальний обіг цінних паперів у формі компютерних (безготівкових) записів на рахунках і працює у межах єдиного програмного забезпечення системи «Біржа - Депозитарій - Клірингбанк.
    3. Єдиний Кліринговий банк, який здійснює розрахунки за укладеними угодами з купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідендів, процентів, тощо. Функції клірингового банку виконує Акціонерний банк «Україна».
    4. Брокерські контори (брокери), банки-брокери, які зареєстровані на УФБ та є учасниками Національного депозітарію і Клірингового банку. Брокерські контори ведуть рахунки клаєнтів в цінних паперах і грошових коштах, здійснюють біржові угоди з купівлі-продажу та інші біржові операції з цінними паперами.
    5. Інші професійні учасники - фінансові посередники, банки, інвестиційні компанії, довірчі товариства, які не є брокерами УФБ, але стають учасниками Національного депозитарію і Клірингового банку в порядку, що встановлюється Біржовою радою. Професійні учасники ведуть рахунки клієнтів в цінних паперах і грошових коштах, а також здійснюють через брокерів біржові угоди з купівлі-продажу та інші біржові операції з цінними паперами.
    6. Емітенти, цінні папери яких допущені до обігу й котирування на УФБ, і які є учасниками Національного депозитарію.
    7. Інвестори - фізичні та юридичні особи України та інших країн світу, які є клієнтами брокерів, банків, інших фінансових посередників. Тобто особи, які стали чи мають намір стати власниками паперових акцій й облігацій або власниками цінних паперів в записах на рахунках, що котируються на УФБ.
    8. Біржова рада, яка здійснює контроль та регулювання діяльності усіх емітентів та учасників централізованої системи електронного обігу цінних паперів, встановлює порядок і правила ринкової взаємодії між учасниками щодо здійснення операцій з цінними паперами, в тому числі виконання укладених угод з купівлі-продажу цінних паперів.
  • 52699. Риси європейського бароко в українській архітектурі
    Строительство

    Іншим типом є будівлі, що в плані й просторовому обємі йдуть за давньою традицією українського деревяного будівництва тридільного та пятидільного (хрещатого) заложення із трьома й пятьма банями. Цей уповні самобутній тип будов настільки був вироблений та вдосконалений давньою культурою українського будівництва, що кожна з таких церков являє собою справжню перлину архітектури в розумінні як гармонійної, логічної композиції, так і окремих пластично-розвинених та притому лагідних форм і деталей. І якщо підклад цієї архітектури є бароковий, проте ясними конструкціями й обмеженістю прикрас наші будівлі далеко відходять від чисто Декоративних принципів надто переладованих форм бароко Заходу і Сходу. До трибанних церков із тридольним заложенням належать знаменитий Покровський собор у Харкові 1680 р. з незвичайно стрункими й високими банями, далі дві церкви Києво-Печерської лаври, собор у Ромнах і менші будівлі в Сумах, Богодухові, Словянському та ін. Найвищого мистецького вислову й чистоти форм досягають пятибанні церкви на хрещатому заложенні. Генеза (постання) їх у нас ще в належній мірі не зясована. До найстарших належать згадана вже Сутківська твердиня, церква Адама Киселя в Нискиничах на Волині (1653) та перебудова Спаса на Берестові в Києві за часів Петра Могили в 1638-1643 рр. До розвиненої барокової доби належать прекрасні будівлі Київської лаври Усіх Святих (1696-1698), Воскресіння та Петра й Павла, св. Юра Видубицького монастиря (1696), будівлі Чернігова, Батурина, Ізюма. Дальшим розвитком були будівлі девятидільні з девятьма камерами, перекриті пятьма банями Троїцька церква Густинського монастиря (1672-1674), Преображенська в Прилуках (1716), собор у Ніжині.

  • 52700. Риск вложений в ценные бумаги
    Менеджмент

    Обыкновенные акции. Определить рыночную стоимость обыкновенных акций - значительно более сложная задача, чем определение цены привилегированных акций. Во-первых, потому, что величина дивидендов по обыкновенным акциям заранее не объявляется, и можно лишь прогнозировать их возможную величину. Во-вторых, на выплату дивидендов идет только часть прибыли компании, а другая часть остается в компании и направляется на развитие производства, и соотношение этих частей заранее не известно. Чем выше нераспределенная прибыль компании, тем большие возможности увеличения прибыли компании в будущем, таким образом, нераспределенная прибыль является для акционеров капитализированным совокупным дивидендом, и ее увеличение ведет к росту как «книжной» цены акции, так и рыночной цены акции. Рост рыночной цены равносилен тому, что акционер помимо дивидендов может получить доход в виде разности рыночной цены конца и начала рассматриваемого периода. Падение рыночной цены акции характеризует уровень убытков, понесенных акционерами. Поэтому кроме размера дивидендов следует учитывать и прирост цены акции.