Geum.ru

Информация

  • 23441. Кожные болезни (аллергодерматозы)
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Заходите на http://www.doktor.ru - Русский медицинский сервер для всех!

  • 23442. Кожные болезни (Микроспория )
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    При инфицировании зооантропофильными микроспорумами (М. lanosum) на волосистой части головы образуются единичные, довольно крупные, округлые, резко очерченные бледно-розовые очаги (с трех-, пятикопеечную монету и крупнее), покрытые серовато-белыми асбестовидными чешуйками. Почти все волосы в очаге обламываются приблизительно на одном уровне (5 8 мм от поверхности кожи). Оставшиеся волосы-пеньки (обломки) имеют серовато-белый цвет, обусловленный цветом чешуек, образованных спорами гриба, покрывающими их как бы чехликом или “муфтой” (“чехол” Адамсона). Около одного крупного очага часто появляются мелкие шелушащиеся очажки (12) с обломанными волосами. Иногда в очагах развиваются острые воспалительные явления с инфильтрацией и нагноением. В таких случаях на конечностях и туловище могут возникать аллергические кожные сыпи (микроспориды).

  • 23443. Кожные болезни (Современные проблемы терапии и профилактики псориаза )
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Значительной эффективностью при псориазе обладают синтетические производные витамина А (синтетические ретиноиды) - тигазон и неотигазон. Они воздействуют на патологически ороговевающий эпидермис, иммунную систему, обладают антинеопластическими свойствами. Антикератинизирующий эффект проявляется подавлением пролиферации эпидермальных кератиноцитов, нормализацией дифференцирования неороговевающего эпителия, уменьшением сцепления роговых клеток. Последнее приводит к более быстрому их отшелушиванию, предотвращает образование роговых масс. Синтетические ретиноиды поддерживают нормальную скорость митоза в клетках эпидермиса и регулируют его толщину.

  • 23444. Кожные заболевания
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    К числу внешних причин заболеваний кожи относятся следующие:

    1. Патогенные микробы. Ряд кожных заболеваний имеет инфекционное происхождение. Патогенные микробы внедряются в кожу непосредственно из внешней среды. К инфекционным кожным заболеваниям относятся гнойничковые болезни, туберкулез, проказа, сибирская язва, сап;
    2. Растительные паразиты патогенные грибки. При внедрении в кожу патогенных грибков возникают трихофития, парша и т.д.;
    3. Животные паразиты. Ими могут быть чесоточный клещ, личинка бычьевого овода, вши, блохи, клопы, комары;
    4. Механическое воздействие на кожу трение, ушибы, давление - могут вызвать потертости, отек, омозолелости;
    5. Температурные воздействия на кожу, вызывающие ожоги разной степени;
    6. Источники лучистой энергии (солнце, УФ-лучи, лучи Рентгена);
    7. Химические вещества (кислоты, щелочи, соли, краски и др.).
  • 23445. Кожные заболевания и меры их профилактики
    Медицина, физкультура, здравоохранение

    Особенности кожных покровов у детей. Наряду с другими присущими ей физиологическими функциями кожа представляет собой орган защиты организма от вредных воздействий внешней среды. Рецепторы кожи через рефлекторные пути передают воспринимаемые раздражения в кору головного мозга. Система анализаторов постепенно вырабатывает у ребенка способность правильно оценивать возникающие ощущения. Это приводит к правильной ориентировке ребенка по отношению к различным видам внешних воздействий и вырабатывает меры предосторожности по отношению к вредным воздействиям. Вследствие нежности эпидермиса и относительно слабого развития соединительнотканной основы дермы, кожа ребенка легко ранима. В то же время весьма развитая в ней сосудистая система делает реакцию детей на внешние воздействия особо интенсивной.Для более старших детей характерно преобладание заболеваний разными формами стрептодермии. Следует отметить, что у них чаше, чем у взрослых, наблюдаются грибковые заболевания, в частности кандидозы.Заболевания аллергического характера у детей часто появляются под влиянием пищевых аллергенов.Многие кожные заболевания у детей (например, экзема, невродермит, псориаз) имеют тенденцию к распространению, вплоть до генерализации процесса, и к эксудативным явлениям.Наблюдается особая восприимчивость детей к вирусным заболеваниям. У них гораздо чаще, чем у взрослых, появляются бородавки, заразительный моллюск.Регенеративная способность кожи у детей повышена. Отмечается более быстрая эпителизация, более быстрое образование грануляций при нарушениях целости кожи.При различных кожных заболеваниях у детей легко могут возникать осложнения, связанные с ослаблением защитных сил организма. Острые инфекционные заболевания детей нередко ведут к ухудшению течения имеющегося у ребенка кожного заболевания или к появлению нового.

  • 23446. Кожные ощущения
    Психология

    Не существует раз и навсегда твердо фиксированных точек тепла и холода ( а также давления и боли), поскольку, как оказалось, количество этих точек изменяется в зависимости от интенсивности раздражителя. Этим объясняется тот факт, что различные исследования находят различное количество чувствительных точек на тех же участках кожи. В зависимости от интенсивности раздражителя и структурного отношения раздражителя к воспринимающему аппарату изменяется не только количество чувствительных точек, но и качество получающегося ощущения: ощущения тепла сменяется с ощущением боли, ощущение давления переходит в ощущение тепла и т.д.

  • 23447. Кожные ощущения
    Медицина, физкультура, здравоохранение
  • 23448. Кожные покровы животных
    Биология

    Необходимое условие эволюционного развития ? усложнение организации в одном направлении и упрощение в другом, т. е. сочетание в едином процессе прогрессивных и регрессивных явлений. Позвоночные объединены общностью морфофизиологической организации. Во всех системах органов этих животных можно проследить черты преемственных изменений в связи с эволюционным преобразованием органов. Кожные покровы представляют собой весьма важную в функциональном отношении систему. Кожа и мускулы оформляют тело животного с поверхности, придают ему форму и удерживают все внутренние органы. Кожные покровы защищают тело от внешних механических и химических повреждений, воздействия температуры, иссушения, проникновения микробов. Кожа принимает участие в теплорегуляции, газообмене и выведении продуктов распада. Производные кожи могут принимать участие в формировании органов передвижения (копыта), служить для хватания (когти), нападения и защиты (рога, иглы и др.), полёта (складки), плавания (перепонки). Кожа содержит рецепторы органов осязания, в ней много желёз разного назначения (слизистые, жировые, пахучие, потовые и пр.). Кожные покровы позвоночных животных как система наружных органов, которая имеет непосредственную связь с окружающей средой, в первую очередь реагируют на изменения в условиях внешней среды. Поэтому кожа и ее производные у хордовых чрезвычайно разнообразны по строению и функции.

  • 23449. Кожухотрубный конденсатор
    Разное

    Они состоят из горизонтального кожуха и труб. Аммиачные горизонтальные кожухотрубные конденсаторы изготавливаются с площадью поверхности охлаждения 10-300 м2. Внутри корпуса 1 размещаются 99-870 горизонтальных стальных цельнотянутых труб, Трубы 2 ввальцованы в трубные решетки 3, приваренные к концам корпуса. Корпус с обоих сторон закрываются крышками 4 с внутренними перегородками, которые создают необходимое число ходов движения воды. Пар хладагента поступает через патрубок 15 сверху. Образующаяся жидкость стекает вниз и отводится через вентиль 16 из верхней части маслоотстойника 14. Охлаждающая вода поступает по патрубку 17 и выходит через патрубок 18. Сверху на конденсаторе устанавливаются манометр 7 и предохранительный клапан 6, а также ппуцера для присоединения уравнительной линии к ресиверу 5. Воздух и неконденсирующиеся газы следует удалять из конденсатора в месте их наибольшей концентрации 8, т.е. с противоположной стороны корпуса по отношению к подаче пара. Масло скапливается в нижней части маслоотстойника 14, откуда периодически удаляется через вентиль 11. Для наблюдения за уровнем жидкого аммиака конденсатор снабжен указателем уровня 13 со стеклом. В верхней части одной из крышек 4 имеется кран для выпуска воздуха из водяного пространства 9, а в нижней части -кран для слива воды 10. Некоторые типы кожухотрубных конденсаторов средней производительности монтируют с ресивером и воздухоотделителем.

  • 23450. Козаки, їхнє життя, побут та звичаї
    История

    Військовий писар, як і кошовий отаман і військовий суддя, вибирався товариством на загальній раді і завідував усіма письмовими справами запорізького війська. Так, він розсилав накази по куренях, вів усі рахунки приходів і витрат, писав, іноді по нараді з ченцями, папера до різних государів і вельмож від імені всього запорізького війська, приймав всі укази, ордери, аркуші і цидулі, що надсилалися від різних царствених, владних і простих облич у Січ, на ім'я кошового отамана і всього низового війська. У запорізьких козаків обов'язку військового писаря виконувало одне обличчя, але при ньому, як помічника, складався виборний військовий підписарія і поверх того іноді кілька людей «канцелярських різного звання служителів». Дійсної канцелярії, у виді особливої установи, для писаря в Запорожжя не покладалося, і всі письмові справи відправлялися при «квартирі» (тобто курені) писаря. Обов'язок писаря вважалася в Запорожжя настільки важливої і відповідальний, що якби хто іншої, замість нього, насмілився писати від імені коша кому-небудь чи приймати листа, що надсилаються на ім'я писаря, того без пощади страчували смертю. Значення військового писаря в Запоріжжі було дуже велике: багато хто з військових писарів впливали на настрій усього війська; багато хто тримали у своїх руках усі нитки політики і громадського життя свого часу; відтого роль військових запорізьких писарів порівнюють з роллю генерального секретаря навіть військового міністра в наш час. Вплив військових писарів тим сильніше було в Запорожжя, що більшість з них залишалося на своїх посадах протягом багатьох літ беззмінно. Так, відомо, що протягом 41 року, від 1734 по 1775 рік, у війську запорізькому перемінилося усього лише чотири чоловіки в званні військового писаря. Але при усім своєму дійсному значенні, військовий писар, однак ніде і ні в чому не намагався показувати свою силу; напроти того, він завжди тримав себе нижче свого положення. Відтого на всіх паперах, що виходили від військового писаря, ми ніде не зустрічаємо його одноособового первісного підпису: звичайно писар, наприкінці кожного папера, підписував відому формулу: «Отаман кошовий зі всім старшим і меншим низовим військом запорізького товариства»; далі, якщо кошовий був грамотний, то він власноручно підписував своє прізвище; якщо ж він був неписьменний, то замість нього писав його прізвище писар, часто при цьому не позначаючи того, що він підписує «замість неписьменного» кошового і з його чи згоди наказу. На паперах, що виходили від імені запорізького війська, дуже рідко можна зустріти ім'я і прізвище писаря: «Писар війська запорізького низового Андрій Тарасенко», чи «Іван Гліба». Зовнішнім знаком достоїнства військового писаря була в довгій срібній оправі чорнильниця каламарь, від східного слова «калям» очерет, при військових зборах, писар затикав свій каламарь за пояс, а гусяче перо, звичайне знаходження в довгій трубці того ж каламаря, витягав із трубки і закладав за праве вухо. Життя і зміст військового писаря у всім минулому схожі з життям і змістом військового судді, тобто він одержував 50 карбованців казенної платні і ті ж приношення від бочок горілки, товарів, судової пені і т.п.

  • 23451. Козацтво на охороні кордонів України
    История

    У сучасній історичній літературі серед публікацій з даної проблеми варто відзначити праці І.Iванченко і Б.Моця1, які розглядають прикордонну діяльність українського козацтва в охороні кордонів Російської імперії, та монографію М.Кабачинського2, в якій автор окремо зупиняється на питаннях прикордонної діяльності запорозького і слободського козацтва. Багатий матеріал напрацьовано російськими авторами. Так А.Молотков і М.Чєпєлкін розглядають діяльність прикордонних структур створюваних українцями в контексті загального розвитку російських прикордонних військ3, Олександр і Андрій Плеханови аналізують розвиток козацтва і, зокрема, виконання ним прикордонної служби4. Місце і роль козацтва в державній політиці в галузі охорони західного кордону Росії в першій чверті XVIII ст. характеризує І.Карачаров5, а Є.Єжуков досліджує прикордонну службу козацтва в часи Петра І і Єлизавети Петрівни6. Однак багато питань даної проблеми й надалі залишаються незясованими.

  • 23452. Козацький обоз, символіка та зброя
    История

    Попереду їхав на коні військовий хорунжий з червоним прапором або хоругвою в руці; за хорунжим, на чолі самого війська, на доброму аргамаку в багатій збруї та шорах виступав “власний” кошовий отаман, який вручав свою владу на час своєї відсутності в Січі “наказному” отаманові. За “власним” кошовим отаманом виступали послідовно піхота, кіннота й артилерія, розділені на полки та сотні з особливими полковниками на чолі; більшість кінних козаків, як і сам кошовий отаман, часто виступали, за прикладом татар, парокінними. Разом з військом ішов цілий стан потрібних у поході людей: ковалів, слюсарів, кашоварів і грабарів, тобто саперів, які вміли при нагальній потребі швидко зводити усілякі земляні укріплення, тобто насипи та шанці для захисту від ворога у відкритому степу. Разом з військом рухалися важкі вози, на яких запорожці везли свою артилерію і частину зброї і які водночас слугували козакам для перевезення поранених та як засіб захисту від супротивника. Виступаючи цілим військом, запорожці завжди рухалися табором, усередині якого йшла піхота, зовні кіннота. Для спостереження за пересуванням ворога вони неодмінно виряджали увсебіч, на версту від табору, особливих передових козаків. Рухалися вони дуже повільно, здебільшого вночі, вдень ставали в глибоких балках, густих байраках та драбних чагарниках. У дорозі завжди були надзвичайно обачними: не розпалювали багаття, не курили люльок, не дозволяли іржати коням і завязували їм морди хустками, мотузками або ременями; намагалися говорити між собою стримано, упівголоса чи навіть пошепки; для орієнтації на місцевості брали з собою так званий нюрнберзький квадрат, тобто свого роду компас. Військо мусило рухатися з такою обережністю, що цього “ні сорока, ні ворона не могли ні бачити, ні чути”. Коли запорожці у такій суворій таємниці діставалися, приміром, до кордонів Криму, то, діждавшись півночі, вони раптово вдиралися у саме “панство” кримське і починали у ньому ґрасувати як найнесподіваніші гості, намагаючись якомога сильніше нажахати ворожу землю, навести на неї ляк вогнем і пожежами, аби опісля захопити собі чим більше здобичі та ясиру і визволити з полону християнських бранців. Коли ж запорожці здибалися з ворогами у відкритому степу, то вони насамперед кидалися робити із своїх возів табір, поміщали в таборі своїх коней, військо, харчі, гармати, а тоді звідтіль уже стріляли, наче з фортеці, у супротивників. З цією метою вони становили вози один біля одного, колесо до колеса. Колеса сковували грубими залізними ланцюгами, голоблі підіймали вгору. Таким чином у цілому виходив круглий табір, званий німцями “вагенбург”, котрий зовсім був неприступний для ворогів завдяки потужному рушничному вогню. Вдень з такого табору козаки без угаву стріляли то з гармат, та з мортир, то з рушниць та пістолів, а на ніч ставили навкруг нього на чатах пильних вартових козаків з рушницями.

  • 23453. Козацько-селянські повстання XVI-XVIII ст.
    История

    Про Криштофа Косинського, як і про багатьох інших козацьких вождів, мало що відомо. Годі шукати його зображення серед портретів діячів того часу, якоїсь більш-менш повної біографії . ми знаємо лише те, що він походив із шляхетного роду, що жив на Підлящині, але, незважаючи на своє походження Косинський тісно повязував свою долю з українськими козаками. У 1586 році він вже виступає як один з визначних запорізьких старшин і несе бойову службу на самісінькому низу Дніпра, стежачи за окраїнами. В 1590 році гетьман реєстрового козацтва Криштоф Косинський, разом з іншими представниками козацької старшини, одержав від короля подарування на маєток Рокитне на Білоцерківщині. Але на ці землі заявив претензії князь Януш Островський, староста білоцерківський і домігся на них грамоти від короля. Це призвело до конфлікту між К.Косинським і Я.Островським, який поступово переріс у 1591 році в збройне повстання широких мас українського народу. В грудні того ж року Косинський очолив загін козаків-реєстровиків, який штурмом оволодів Білою Церквою . Ця подія послужила сигналом для загального повстання, козаки та селяни , міська біднота громили шляхту на всій Правобережній Україні, масами стікалися до Косинського, який успішно оволодів містами Трипілля та Переяслав. Стривожені розмахом повстання феодали Речі Посполитої почали поспіхом збирати посполите рушення і рушили на Трипілля. В цей момент повстанці виявили себе добрими дипломатами. Шляхом обіцянок та відволікаючих маневрів вони приспали пильність командування карателів і незабаром останні були розпущені по домівках. Але після короткої перерви, отримавши з Росії зброю та гроші, оскільки Косинський пообіцяв царю Федору Іоановичу, що перейде з козаками на царську службу, повстання розгортається знову. Воно охопило Волинь, Поділля, Брацлавщину і Київщину і лише люта зима 1592-1593 рр. перешкодила подальшому його розгортанню. Повстанці нападали не тільки на шляхетські маєтки, але й на міста. Сам Косинський очолив похід на Київ, внаслідок чого місто було обложене. Феодали Речі Посполитої почали знову формувати посполите рушення, на цей раз під Костянтиновим на Волині і набирали найманців аж у Угорщині. Очолив урядові сили князь Острозький. 2 лютого 1593 року він розбив військо Косинського під Пятою (тепер село Чуднівського району не Житомирщині). Між козаками і Острозьким була укладена угода, за якою козаки зобовязувалися скинути Косинського з гетьманства і перебувати в повному послухові королю., не нападати на сусідні країни, залишатися за порогами і не чіпати маєтків князя Острозького та інших магнатів, що були під Пятою, видати із своїх лав селян-втікачів і шляхтичів, повернути захоплену в шляхти зброю, коней, худому, майно і дбати про те, щоб бути завжди у милості у князів і Речі Посполитої. Проте козаки не скинули Косинського з гетьманства і почали готуватися до нового повстання, повернувшись на Томаківську Січ. В травні 1593 К .Косинський на чолі 2000 козаків вийшов сушею та Дніпром піднявся до Черкас, де обложив його гарнізон. В ході жорстокої битви Косинський загинув, а козаки, зазнавши великих втрат, на умовах почесного миру відступили на Запоріжжя. Варшавський сейм оголосив їх поза законом. Після боїв під Черкасами більше половини повстанців рушило на Київ і восени 1593 року обложили місто. Але невдовзі прийшла звістка, що кримський хан обложив Токомакську Січ і зруйнував її. Внаслідок цього прийшлося зняти облогу Києва і повертатися на Низ і будувати нову Базавлукську Січ. Але повстання не припинялося і незабаром переросло в більш значне.

  • 23454. Козацько-старшинські літописи
    История

    Про давньоруські тенденції стилю Літопису Самійла Величка чи не першим писав М. Драгоманов, який 1870 р. у рецензії на книгу І.Прижова "Малороссия (Южная Русь) в истории ее литературы с XI по XVIII век" підкреслив, що літописи Київського періоду є прямими родоначальниками "тих хронік-мемуарів, які велись у козацькі часи". Більш ґрунтовно цю проблему вчений не розробляв, побіжно торкались її й інші дослідники. Так, Д. Багалій, відзначаючи, що Величко хотів дати правдиву козацьку історію у своєму творі, і коли сам помилявся, то це залежало від помилок у тих джерелах, котрими він користувався, писав: "Він удається до ласкавого читача, нехай той помилки ці повиправляє. Це нагадує нам автора давнього руського літопису, - той теж звертавсь із таким проханням до свого читача". Іншого плану суголосність у напрямі "літописець - читач" відзначає О. Мишанич: "Немов повторюючи староруських авторів, Величко наголошує на тому, яке велике значення має "чтеніє книжноє" і, зокрема, знання рідної історії, що порівнюється з ліками від усякої туги і скорботи". Міркування про стильові особливості Літопису, різні шари його стилю знаходимо лише у Д. Чижевського, який доводить, що ця різноманітність стилю "нагадує старі українські літописи. Так само, як старі українські літописи є якимись збірками, енциклопедіями старої (великою мірою втраченої) літератури, так само є і в Величка: він подає тут численні вірші І.Величковського та невідомих поетів, здебільшого історичні та політичні, він наводить панегірики та надгробні написи (епітафії) тощо". Окреслений напрям дослідження, на нашу думку, заслуговує на більш певну увагу. Твердження юного М.Зерова про те, що "козацькі літописи" майже нічого спільного з традиційними літописами не мають, сьогодні видаються дещо поспішними. Водночас було б помилкою відно-сити твір Самійла Величка до літопису в традиційному розуміння цього поняття, оскільки порівняно з давньоруськими літописами зміст його значно ширший і глибший, а форма набагато складніша і неоднозначніша. Перед нами - найзагадковіший твір української барокової історіографії, який не можна міряти сучасними науковими мірками. Дослідження барокової поетики твору Величка передбачає осмислення його на різних рівнях, один із яких - біблійна образність. Літопис Величка насичений зіставленнями, порівняннями з біблійними образами, прислів'ями та приказками книжного походження, джерелом яких є Біблія та інші церковні книги. У творі ми знаходимо переосмислення євангельської легенди про сліпців, яким Ісус повернув зір, легенди про Каїна і Авеля, Йосипа та його братів, суд Соломона, Содом і Гоморру, Вавілонську вежу та ін. Завдяки біблійній образності надзвичайної сили набувають оповідання Величка про руїну Правобережної України, які дослідники одностайно відносять до найкращих сторінок твору. У стилі біблійних пророків, як підкреслив Д. Дорошенко, оплакує літописець трагічний кінець боротьби за Чигирин, зруйнування якого стало мовби символом загибелі Правобережної України:".Паде, паде красная Козацькая Украйна тогобочная, аки древній оній Вавилонь, градъ великій" .

  • 23455. Козлов Петр Кузьмич
    Литература

    Лепные украшения зданий в виде барельефов, фрески, богатая керамика тяжелые сосуды для воды с орнаментом и знаменитый, на редкость тонкий китайский фарфор, различные предметы из железа и бронзы все говорило о высокой культуре народа си-ся и его обширных торговых связях. Быть может, и не оборвалась бы жизнь некогда прекрасного города, если бы правитель его батыр Хара-цзянь-цзюнь не вознамерился овладеть престолом китайского императора. Целый ряд сражений, происшедших неподалеку от Хара-Хото, закончился поражением его властителя и заставил Хара-цзянь-цзюня искать спасения за стенами города. Крепость держалась до тех пор, пока осаждающие не перекрыли русло Жошуя мешками с песком и не лишили город воды. В отчаянии через пробитую брешь в северной стене осажденные кинулись на врага, но в неравной схватке погибли все, и их властитель тоже. Захватив поверженный город, победители так и не смогли отыскать сокровища правителя... От Хара-Хото экспедиция двинулась на юго-восток и пересекла пустыню Алашань до хребта Алашань, причем Напалков и Чернов исследовали территорию между реками Жошуй и средней Хуанхэ и западную полосу Ордоса. В частности, они установили, что Жошуй такая же блуждающая река, как и Тарим, и что хребет Арбисо, на правом берегу Хуанхэ, является северо-восточным отрогом хребта Хэланьщань. Повернув на юго-запад, экспедиция проникла в верхнюю излучину Хуанхэ в высокогорную страну Амдо и впервые всесторонне исследовала ее. Русское географическое общество, получив сообщение об открытии мертвого города и о сделанных в нем находках, в ответном письме предложило Козлову отменить намеченный маршрут и вернуться в Хара-Хото для новых раскопок. Петр Кузьмич, следуя предписанию, повернул к мертвому городу. Но пока письма шли в Петербург и обратно, экспедиция успела совершить большой переход по Алашаньской пустыне, подняться к альпийскому озеру Кукунор, пройти на нагорье северо-восточного Тибета, где русским путешественникам пришлось отбиваться от разбойников, которыми руководил один из местных князьков. В этих краях, в большом монастыре Бумбум, Козлов встретился уже во второй раз с духовным владыкой всего Тибета далай-ламой Агван-Лобсан-Тубдань Джамцо. Далай-лама, человек осторожный и недоверчивый, остерегавшийся иностранцев как самого великого зла, проникся к Козлову полным доверием, проводил много времени с ним в беседах, а на прощание подарил два замечательных скульптурных изображения Будды, одно из которых было осыпано алмазами, и вдобавок пригласил в Лхасу. Последнее Козлову было ценнее всего. Сколько европейских исследователей мечтало и стремилось в ней побывать и напрасно! Весь обратный путь до Хара-Хото, длиной почти в 600 верст, экспедиция прошла очень быстро всего за девятнадцать дней ив конце мая 1909 года разбила лагерь за стенами мертвого города.

  • 23456. Коко Шанель: 20-е годы
    Культура и искусство

    Отличительные признаки стиля «Шанель»:

    • Силуэт платьев и костюмов прямой или прилегающий, преобладающая форма прямоугольная. Знаменитая женственность Коко мужского рода: безупречный крой, строгость линий, никаких рюшей, воланов, оборочек.
    • Покрой рукава втачной, средней ширины. Именно такой вариант не затрудняет движения руки и делает рукав практичным. Шанель пришила пуговицу на манжету дамской блузки, «чтобы можно было засучить рукава».
    • Детали, придающие одежде особый шарм небольшой воротник, карманы с клапаном и многое другое.
    • Отделка, которая так важна для простой одежды это шнур, кант, тесьма, крупные пуговицы, однако характерной особенностью Шанель является отсутствие излишества в отделке один, два вида.
    • Самое характерное для костюма «Шанель» это карманы, пуговицы и кайма. В качестве каймы используется разнообразная декоративная тесьма (золотая, серебряная, шерстяная, кружевная), шнур, бахрома, бейка, ручное вязание или кант отделочного цвета. Пуговицы Шанель создавала к своим жакетам сама золотые, серебряные, исполняющие роль декоративной отделки. Пуговиц в костюме много, их пришивают везде: по борту, на карманах, не менее трех на шлицах рукавов. Знаменитые в тридцатые годы XX столетия усыпанные блестками платья также творение Шанель.
    • Подкладка жакета и блузки часто выполнена из одной ткани. Блузку может дополнять бант, галстук, красивая булавка. Очень много в костюме «Шанель» элегантных мелочей пряжки, пояса с цепочкой, брелки.
    • Отделка может и отсутствовать вообще главное, чтобы сохранялись пропорции и была гармония.
    • Материал натуральные ткани типа джерси, твида. Создавая костюмы к дягилевскому «Голубому экспрессу», Шанель сделала ставку на ею же изобретенное джерси и едва не проиграла. На генеральной репетиции танцовщики оказались в пузырящихся на коленях трико. Вместе с портнихами она яростно орудовала ножницами прямо перед занавесом. Результат новое слово в сценическом костюме.
    • Степень открытости умеренная (шея, кисти рук, ноги ниже колен).
    • Талия наряда на естественном месте.
    • Модели просты. Роскошь «по Шанель» это простота и чувство меры, изящество, совершенство линий и форм.
    • Длина костюма предполагает чуть закрытое колено. Причем сама Шанель сохраняла приверженность одной длине очень стойко.
    • Цветовое решение в стиле «Шанель» лучше всего описала его автор: «Цвет? Тот, который вам к лицу». Однако в ее работах заметно преобладание пастельных тонов, неярких цветов, но яркой отделки.
  • 23457. Кокс и коксование
    Химия

    До недавнего времени в топливном балансе страны огромная доля приходилась на нефть. В связи с развитием энергоснабжения осуществляется перевод энергетики с использованием нефти и нефтепродуктов в качестве топлива на широкое применение в этих целях природного газа, угля, на использование атомной энергии. Это значит, что тяжелые остатки переработки нефти-мазуты будут более полно перерабатываться в светлые нефтепродукты, необходимые для современного органического синтеза. Химической науке предстоит задача изыскать более эффективные пути переработки нефти, природного и попутных газов, угля, сланцев, а также усовершенствовать существующие с целью более полного и комплексного использования природного углеводородного сырья.

  • 23458. Коксование каменных углей
    Химия
  • 23459. Коксохимическое производство
    Химия

    Современные печи для коксования углей представляют собой горизонтальные прямоугольные камеры, выложенные из огнеупорного материала. Камеры течей обогреваются через боковые стены. Печи располагаются в ряд и объединяются в батареи для уменьшения потери тепла и достижения компактности. В типовую батарею печей с шириной камер 410 мм входят обычно 65 печей, а в батарею большой емкости с камерами шириною 450 мм входят 77 печей. Обычные камеры имеют полезный объем 2021,6 м3, а печи большой емкости30 м3. Ширина печей более 450 мм нецелесообразна из-за ухудшения качества кокса (повышения истираемости). Для облегчения выталкивания кокса из камеры коксования ширину камеры со стороны выдачи кокса делают на 4050 мм шире, чем с машинной стороны. Таким образом, камера имеет вид конуса. Основные, конструктивные элементы коксовой батареи показаны на рис. 4. За основные элементы батареи надо принять следующие: фундамент, регенераторы, корнюрную зону, зону обогревательных простенков, перекрытия простенков и перекрытия камер.

  • 23460. Коксохимия
    Химия

    До недавнего времени в топливном балансе страны огромная доля приходилась на нефть. В связи с развитием энергоснабжения осуществляется перевод энергетики с использованием нефти и нефтепродуктов в качестве топлива на широкое применение в этих целях природного газа, угля, на использование атомной энергии. Это значит, что тяжелые остатки переработки нефти-мазуты будут более полно перерабатываться в светлые нефтепродукты, необходимые для современного органического синтеза. Химической науке предстоит задача изыскать более эффективные пути переработки нефти, природного и попутных газов, угля, сланцев, а также усовершенствовать существующие с целью более полного и комплексного использования природного углеводородного сырья.