История

1621. Византия: образ мира
Курсовой проект пополнение в коллекции 12.01.2009

Казалось бы, в этой связи чем более унижающим, более «грязным» был труд, тем более возвышал он человека и действительно византийские агиографы восславляли святых, становившихся последними прислужниками в монастыре. Но тем не менее византийское общество разработало довольно четкую шкалу типов трудовой деятельности одни из которых рассматривались как почетные, другие как позорные. К числу позорных профессий Цец относил труд золотаря, кожевника и коптильщика рыбы, а его современник Константин Манасси жнеца и угольщика, ибо угольщик, заявлял Манасси, сажей и дымом закопчён до бровей. Наиболее же почетными видами деятельстости зрения византийца были два: пребывать при дворе, выслушивая приказания непосредственно из уст василевса, или же быть монахом-аскетом, отшельником, живущим в пустыне, в горах, вдали от мирских страстей. Особенное поклонение в монашеской среде вызывали стилиты, столпники, годами стоявшие на открытой площадке, устроенной на столпе, физически обособленные от земной скверны, проводящие жизнь в чистой стихии воздуха, среди птиц небесных. Византийские легенды рассказывают о столпнике, который 44 года простоял на столпе близ Халкидона, о Лазаре Галесийском, проведшем 41 год на столпе неподалеку от Эфеса. Столпников окружали ученики, к ним приходили за советом, их просили о вмешательстве, о защите. Другие аскеты умерщвляли плоть веригами, длительным добровольным заключением в пещере, голодом, бессонницей, бичеванием. Образ изможденного, но стойкого аскета стал идеалом и византийского искусства.
1622. Византия: присвоение мира
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Подобно тому как окружающая византийца природа была резко разделена надвое, на мир долин и гор, и хозяйственная жизнь его складывалась в отчетливой двойственности. Распространившиеся с наступлением средневековья натурально-хозяйственные принципы экономики существовали бок о бок с развитым ремеслом и столичной роскошью, казавшимися в этих условиях неправдоподобными. Преодоление хозяйственных трудностей, обнаружившихся в VII столетии, было достигнуто в Византии главным образом за счет возрождения традиций римской хозяйственной системы, и ее поддержание казалось тем более оправданным, что некоторое время византийцы жили богаче своих западных современников, производили больше хлеба, торговали более дешевой одеждой, умели делать лучшее стекло, ткани, кувшины и серьги. Традиционализм, равнение на римские образцы стали здесь принципом хозяйственной жизни, несмотря на отход от этих образцов в отдельных отраслях. Экономический подъем XIXII вв. хотя и затронул Византийскую империю, но затронул ее, по всей видимости, в меньшей степени, чем Италию и страны к северу от Дуная. Позднее же Византия начинает быстро отставать от передовых стран Западной Европы и превращается в аграрный придаток Италии, в сферу приложения капиталов и энергии венецианских и генуэзских купцов.
1623. Визволення України з-під влади Золотої Орди і боротьба за створення незалежної Української держави (XIV-XV ст.)
Информация пополнение в коллекции 18.07.2010

Намагання Любарта зміцнити Волинь і Галичину активно підтримував новий великий князь литовський О л ь г е р д (1345 1377), який поділяв прагнення української знаті до незалежності від Монгольської держави. Але на перешкоді цьому стояли Польща й Угорщина. Польський король Казимир добився нейтралітету Золотої Орди, уклав мир з хрестоносцями й протягом серпня вересня 1349 р. захопив Волинь^ і Галичину. Любарт утримав за собою лише Луцьку землю ^Почалася польсько-українсько-литовська війна за українські землі. У ній найактивнішу участь взяло місцеве населення, і Безприкладну хоробрість і військову вправність продемонстрували захисники волинського міста Белза під командуванням воєводи Дрозда. Вони не тільки відстояли місто, а й завдали нападникам чималих втрат./Війна закінчилася перемир'ям 1352 р., за умовами якого Галичина відійшла до Польщі, а Волинь з містами Володимир, Луцьк, Белз, Холм та Берестейщиною залишалася за Литвою. Захоплену українську землю польський уряд прагнув перетворити на свою провінцію поширював на неї польське право й адміністративну систему, на вищі посади призначав польських феодалів, зміцнював католицьку церкву й намагався створити окрему православну Галицьку митрополію, щоб таким чином ослабити зв'язки краю з іншими українськими землями. Частина галицьких бояр задовольнилася одержаними привілеями й почала співробітничати з загарбниками, інша не захотіла миритися з матеріальними і політичними втратами й емігрувала до^ Литви та Валахії, не залишаючи надії повернути втрачене ^Боротьба Литви й Польщі за українські землі не припинялася протягом кількох наступних десятиліть, її результати багато в чому залежали від реакції українського населення на дії іноземних урядів.
1624. Визвольна війна угорського народу 1703—1711 pp.
Контрольная работа пополнение в коллекции 31.03.2010

Спочатку російські війська не втручались у взаємини гайдамаків з противником. Але величезний розмах повстання, його соціальна спрямованість змусили уряд змінити своє ставлення до подій на Правобережжі. До цього додалася ще неприємність із нападом одного з гайдамацьких загонів на м. Балту, яке перебувало під владою Туреччини, що одразу загострило російсько-турецькі відносини. У другій половині червня російське командування дістало наказ придушити повстання. У ніч з 25 на 26 червня підступно були схоплені Залізняк і Гонга. На початку липня російські частини розгромили загін Швачки та інших отаманів. Командування передало підданих шляхти польській адміністрації. Повстання захлинулось. Але дії окремих дрібних гайдамацьких «партій» тривали ще в першій половині 1769 р. Польська шляхта влаштувала криваву розправу над учасниками Коліївщини. У містечку Кодня на Волині спеціальний суд засудив до страти сотні людей, їх вішали, четвертували й садовили на палі. Терор однієї сторони викликав дії іншої. Мученицьку смерть прийняв Гонта, а Залізняка російський суд у Києві засудив до заслання у Нерчинськ, такої ж кари зазнали його сподвижники. За поліпшення свого становища боролися також селяни й міщани на місцях. Найчастіше їхні дії проявлялись у відмовах відбувати панщину, самовільному захоплюванні поміщицьких земель, пограбуванні панського майна га фізичних розправах з панами. Найбільші га найгостріші селянські виступи відбулися в Чолхові та Фоєвичах (17471748), а також у Кулагах Стародубського, Кліщинцях (17691776) Лубенського й Турбаях (17891793) Полтавського полків. Селяни часто добивалися повернення козацьких прав, відібраних раніше властями.
1625. Визвольна війна українського народу під керівництвом Хмельницького. Розвиток України в кінці 20 ст.
Контрольная работа пополнение в коллекции 04.11.2010

Загострилася екологічна ситуація. У 1980 році на території республіка діяли 9 енергетичних об'єктів, які давали електроенергії більше, ніж усе дореволюційна Росія. Проте технологічно кожна з електростанцій мала застаріле обладнання, рівень техніки безпеки був низький. Хижацьке ставлення до видобутку нафти й газу (у 70-х рр. Україна повністю забезпечувала себе власним природним газом, на 50% нафтою) призвело до того, що до середини 80-х рр. видобуток газу зменшився вдвічі, нафти утричі. Безгосподарність у сільському господарстві вела до руйнування природного середовища. Орні землі становили в Україні 81% від загальної кількості (це при збитковості аграрного сектора). Унаслідок бездумної експлуатації, рапортоманії до партійних з'їздів, варварського використання скоротилися лісові й водні ресурси. На тлі економічних негараздів та ідеологічної брехні зростали пияцтво, алкоголізм, наркоманія.
1626. Визуализация полученной информации
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

В отличие от метода чересстрочной развертки бытового телевидения с двумя взаимно переплетающимися полуизображениями нередко оба полуизображения записывают одно над другим. Вместо 625 строк в таком случае имеется только 311 строк, из которых вследствие искажения у краев используют только 288 строк. Если каждая строка имеет разрешающую способность, например, 488 точек, то все изображение представляет собой матрицу, состоящую из 129 024 точечных изображений. Чтобы не нужно было запоминать каждую точку в отдельности, на матрицу точечных изображений накладывают полевую матрицу, состоящую из 32 строк и 64 столбцов. Каждое поле может адресоваться и состоит из 7х9 точек. В каждом поле может быть изображен алфавитно-цифровой знак или символ. Знаки или символы хранятся в памяти знаков или символов и могут быть вызваны оттуда памятью воспроизведения изображений, которая содержит жит всю структуру изображения. При изображении кривых могут быть представлены семь кривых с 256 точками каждая с разрешающей способностью по амплитуде в 255 ступеней.
1627. Викинги
Доклад пополнение в коллекции 09.12.2008

2006Викинги жили на территории нынешней Норвегии, Дании и Швеции примерно с 800 по 1100 годы нашей эры. Французы обычно называли викингов норманнами, англичане всех скандинавов без разбора относили к датчанам. Славяне, хазары, арабы и греки, общавшиеся со шведскими викингами, именовали их русами или варягами. Слово «викинг» («человек из фиорда») применялось для обозначения разбойников, которые действовали в прибрежных водах, прячась в укромных бухтах и заливах. В Скандинавии они были известны задолго до того, как приобрели дурную славу в Европе. Большинство викингов было из Норвегии, где плодородных земель было крайне мало. Войны и пиры - вот два любимых занятия викингов. Стремительные морские разбойники на кораблях, носивших звучные названия, например, «Бык океана», «Ворон ветра», совершали набеги на побережье Англии, Германии, Северной Франции, Бельгии - и брали с покоренных дань. Их отчаянные воины дрались как бешеные, даже без доспехов. Перед битвой они скрежетали зубами, кусали края щитов. Но именно эти безжалостные воины открыли острова Исландия (на древнем языке - «ледяная земля») и Гренландия («зеленая земля»). А предводитель викингов Лейф Счастливый в 1000 году, плывя из Гренландии, высадился в Северной Америке, на острове Ньюфаундленд. Викинги назвали открытую землю Винланд - «богатая». Из-за стычек с индейцами и между собой викинги вскоре покинули и забыли Америку, потеряли связь с Гренландией. А до нашего времени дошли их песни о героях и путешественниках - саги.
1628. Викинги Скандинавии
Информация пополнение в коллекции 09.12.2008

Во главе каждого племени скандинавов стоял конунг- вождь. Знатных людей, помогавших конунгу править, называли ярлами. Титул произносили после имени - "Харальд Конунг" или "Эйрик Ярл". Простые же, незнатные земледельцы, скотоводы, рыбаки и охотники назывались "бондами". Все эти люди были свободными и очень гордыми. Земля принадлежала тому, кто ее обрабатывал и с оружием в руках мог отстоять от грабителя и захватчика. У викингов были и домашние животные, возможно, наиболее важным животным для них являлась лошадь.
Взгляд Викингов на мир проходил через их повседневную жизнь красной нитью, и закон говорил, что можно делать, а чего и нельзя. Это была унылая жизнь ради только самого процесса жизни. Хотя, Викинги играли в игры, наслаждались музыкой, поэзией, спортом и ремеслами: резьбой по дереву и работой с металлом. Викинги жили большими семейными группами. Дети, отцы и деды жили вместе. Когда старший сын вступал во владение фермой, он одновременно становился главой семьи и ответственным за ее благосостояние. Ему нужно было добывать столько еды, сколько было необходимо семье.
Его жене - хозяйке поместья - приходилось внимательно следить за тем, чтобы было запасено вдоволь еды на длительные и темные зимы. Она делала масло и сыр, сушила и коптила мясо и рыбу для дальнейшего хранения и, также, должна была разбираться в травах, чтобы изготовлять лекарства для больных и раненых. Домашний скот был на ответственности хозяйки, и когда ее муж уплывал в набег или торговать, уходил на охоту, - женщина оставалась главной в усадьбе. В богатой семье у нее были слуги и рабы для работы по дому. Видимым знаком авторитета хозяйки являлись ключи от кладовых на ее талии.
Когда мужчины уходили в длительные походы, рыбачили или охотились, женщины оставались главными в усадьбе. Это привело к тому, что они играли важную роль в обществе.
Девушку выдавали замуж в возрасте 12-15 лет. В этом возрасте она уже могла заниматься хозяйством в усадьбе. Но, все же, надеялась на помощь старших женщин в семье. Свадьба согласовывалась между семьями и рассматривалась как альянс между двумя семьями с взаимной помощью и защитой. Сама девушка не имела при этом возможность что-либо сказать.
Скандинавы, увлекавшиеся астрономией, создали какое-то подобие современного телескопа. Впервые, когда было найдено какое-то стекло, на юге Норвегии, оно было помещено в Норвежский музей под вывеской «древние украшения», хотя всем было понятно, что это не могло ничего украшать. Оказалось, что это кусок оптического прибора. Потом стало известно, что был и календарь: вот, например календарь викингов на 2006 год:
1629. Виктор Цой и группа Кино
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Виктор Робертович Цой родился 21 июня 1962 года в г. Ленинграде в семье преподавателя физкультуры Валентины Васильевны Цой и инженера Роберта Максимовича Цоя. Виктор был единственным ребёнком в семье. В 1969 год он поступил в школу, где работала его мать. Всего за время обучения до восьмого класса сменил вместе с матерью три школы. С 1974 по 1977 год посещает среднюю художественную школу, где возникает группа "ПАЛАТА № 6" во главе с Максимом Пашковым. В 1977 году - окончил восемь классов и поступил в художественное училище им. В. Серова. В 1978 году - исключен из училища "за неуспеваемость". Поступает работать на завод и учится в вечерней школе. В 1979 году - поступает в СГПТУ-61 на специальность резчика по дереву. В течении лета 1981 года - вместе с Алексеем Рыбиным и Олегом Валинским создает группу "ГАРИН И ГИПЕРБОЛОИДЫ". Осенью 1981 - группа "ГАРИН И ГИПЕРБОЛОИДЫ" вступает в Ленинградский рок - клуб. Весной 1982 производится запись альбома "45". В это же время Виктор знакомится со своей будущей женой Марианной. В это же время - первый электрический концерт группы "КИНО" в Ленинградском рок - клубе совместно с музыкантами "АКВАРИУМА". Заканчивает училище со справкой и поступает работать в реставрационные мастерские в г. Пушкин. Осенью 1982 - поступает на работу в садово-парковый трест резчиком по дереву. В этом же, 1982 году, первые акустические концерты в Москве. В феврале 1983 - второй электрический концерт группы "КИНО" в рок - клубе. Весной группу покидает Алексей Рыбин. Летом 1983 - записывает с Юрием Каспаряном фонограмму "Демо" у Алексея Вишни, впоследствии получившую название "46". Осенью 1983 - проходит обследование в психиатрической больнице № 2 на Пряжке и получает "белый билет". Весной 1984 года - выступление "КИНО" на втором фестивале рок - клуба и получение лауреатского звания. Летом, осенью 1984 года - записывает альбом "Начальник Камчатки" в студии Андрея Тропилло вместе с музыкантами "АКВАРИУМА". Оформляется второй состав "КИНО": Цой, Каспарян, Титов, Гурьянов. В феврале 1985 - жениться на Марианне. Весной 1985 получает звание лауреата на третьем фестивале рок - клуба. 5 августа 1985 года - родился сын Саша. Летом, осенью 1985 - работа над двумя альбомами - "Ночь" в студии Тропилло и "Это не любовь" в студии Вишни. Весной 1986 - выступление на четвертом фестивале рок - клуба. Диплом за лучшие тексты. Летом 1986 - съемки фильма "Конец каникул" в Киеве. Выходит пластинка "Red Wave". Поступает работать в котельную "Камчатка". Участвует в съемках фильма режиссера Алексея Учителя "Рок". Осень, зима 1986 - участие в съемках "Ассы". Весной 1987 года последнее выступление на фестивале рок - клуба. Приз "за творческое совершеннолетие". Записывается альбом "Группа крови". Осенью 1987 начинаются съемки фильма "Игла". В 1988 году выходит "Группа крови" и фильм Рашида Нугманова "Игла". Записывается альбом "Звезда по имени Солнце". Начало "звездных" гастролей. В ноябре - участие "КИНО" в мемориальном концерте Александра Башлачева в Лужниках. В 1989 году летняя поездка в США, участие в фестивале "Золотой Дюк" в Одессе. По опросам кинокритиков журнала "Советский Экран" признан лучшим киноактером года. Обширные турне по стране. Выходит альбом "Звезда по имени Солнце". В ноябре - последние концерты "КИНО" в Ленинграде. Во Франции выходит пластинка "Последний герой". Весной 1990 поездка в Японию. В июне 1990 - последний концерт "КИНО" в Москве в Лужниках. Летние гастроли по стране. Запись последнего альбома, который вышел после смерти Цоя и называется "Черный альбом".
1630. Викторианство как социокультурный феномен
Информация пополнение в коллекции 17.03.2012

Влияние таких людей в промышленности, торговле и финансах было необыкновенно сильным, и еще больше усилилось в третьей четверти века. И хотя они не определяли облик высшей части средних классов и в численном отношении составляли меньшинство, их примеры говорят, что те тенденции изменения ценностных приоритетов, о которых мы писали, не являлись единым направлением развития предпринимательской элиты. Она оставалась мультикультурной средой. То есть выдвинутый в начале главы тезис о формировании единого культурного поля вовсе не означает существования в обществе универсального набора ценностей, определяющих образ мыслей и образ жизни викторианцев. Более характерными были разнообразные сочетания отдельных элементов этой системы. Можно полностью согласиться с замечанием Д.Ливена, что «не так просто вынести обобщенные заключения относительно поведения целых классов и даже отдельных семей в этой сфере» (64). Мы можем лишь констатировать общие изменения аристократии в сторону постепенного «обуржуазивания», а среднего класса - в сторону «аристократизации», или «джентрификации». В то же время в тех группах, которые входили или хотели войти в высшее общество, единообразие ценностных установок было выражено достаточно отчетливо.Высшее общество формировало социокультурные символы и стандарты, которые, в преломленном и трансформированном виде, заимствовались другими общественными слоями.
1631. Вильгельм II: покровитель армии и муз
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

В результате отказа от проводимой Бисмарком политики союзов и изменения немецкой внешней политики Россия в конце девятнадцатого века вышла из сферы влияния Берлина и заключила союз с Францией. Дальше ситуация для Германии развивается еще хуже. Империя форсирует строительство военного флота, наживая тем самым новых врагов. Самая мощная морская держава - Великобритания - расценивает активность Германии как угрозу собственной безопасности. Однако германское правительство не согласовывает свои действия с англичанами. Вильгельм не желает отступать от своего курса и без устали повторяет, что видит будущую Германию морской державой. При этом он опирается, прежде всего, на статс-секретаря в министерстве военно-морского флота, адмирала Альфреда Тирпица (Alfred von Tirpitz). Тирпиц - не только специалист военного дела, но еще и талантливый пропагандист. Он начинает крупномасштабную кампанию, чтобы поддержать строительство флота, и рассылает по всей стране флотских офицеров и известных ораторов. Его усилия приносят плоды, население охватывает волна небывалого энтузиазма.
1632. Вильгельм Оранский
Информация пополнение в коллекции 25.08.2006

В Генте социальо-политическая борьба достигла особенной остроты, он стал в 1578 году центром революционно-демократического движения на юге страны. 124. Принц Оранский искал промежуточное, компромиссное решение, опасаясь чрезмерного усиления восставших масс. Поэтому принц проводил сложную и двусмысленную политику. Не выступая открыто против гентцев, он вел настойчивую работу по внесению раскола в их среду. Неоднородность социальных сил, поддерживавших демократическое движение в Генте, облегчало его задачу. Принц прибрал к рукам Рихове, собравшего вокруг себя умеренно буржуазные и бюргерские элементы, оказывавших влияние на определенную часть цеховой массы. Затем принц стал всячески раздувать соперничество между Рихове и Имбизе, подрывая изнутри силы гентского демократического движения. Не довольствуясь этим, принц начал оказывать политическое давление на гентцев. 11 октября 1578 года в Гент от лица Генеральных штатов была послана специальная депутация, возглавляемая ближайшим приспешником принца Ф. Марниксом. Она потребовала от гентцев прекращения «беспорядков», восстановления католического духовенства в имущественных правах, введения свободы католического богослужения, выплаты Гентом налогов и отпуска на свободу арестованных контрреволюционеров. Примечательно, что ультиматумы сходного содержания предъявили Генту Елизавета Английская и герцог Анжуйский.
1633. Вильям Гершель
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

В 1781 г. Гершель открыл планету Уран. Гершель разработал новый метод изучения строения звездной системы, основанный на статистических подсчетах звезд в разных участках неба (метод "звездных черпков"). Применив метод "черпков", он впервые установил, что все наблюдаемые звезды составляют огромную сплюснутую систему - Млечный Путь (или Галактику). Гершель открыл (к 1802 г.) более 2 тыс. новых туманностей (в том числе около двухсот двойных и кратных), а также сотни новых визуально-двойных звезд. Гершель установил, что двойные и кратные звезды существуют как системы звезд, физически связанных между собой и обращающихся вокруг общего центра тяжести.
1634. Виникнення і розвиток давньоруської держави
Информация пополнение в коллекции 21.11.2010
Понад одинадцять століть тому східні словяни створили свою першу державу. Літописи та інші памятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики Київською, або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвиненіших економічно й політично держав середньовіччя. На величезному обширі від Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили русичі. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю. Могутньою, високорозвинутою й цілісною була матеріальна й духовна культура Київської Русі. Її народ зводив величні камяні храми й ошатні деревяні житла, створював могутні фортифікаційні споруди свoїх великих і малих міст, будував на тисячі верст захисні вали проти кочовиків. …На весь світ славилися вироби давньоруських майстрів. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русі складалися літописи, в яких описувалось славне минуле й аналізувалося сучасне життя. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних памяток. Київська Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися візантійські імператори й хозарські хагани. Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків. Київська Русь зробила величезний внесок до світової історії ІХ-ХІІІ ст., тому інтерес до неї не вщухає серед учених сучасного світу. Джерелами відтворення історії Київської Русі є писемні й речові (археологічні) памятки. Головними писемними джерелами є літописи: “Повість временних літ”, Київський, Галицько-Волинський, Новгородські, Суздальський, Московський, Никонівський та ін. Чимало цінного додають і інші писемні памятки кодекси й записи норм права, князівські земельні грамоти, тощо.
1. Передумови утворення східнословянської держави
1635. Виникнення країн Середземномор’я
Курсовой проект пополнение в коллекции 27.05.2010

Розквіт ханаанейських міст Палестини і Фінікії, аморейських і хурритських міст Сирії, якого можна було очікувати в цих умовах, не відбувся через єгипетське завоювання, яке незабаром почалося, після 1600 р. до н.е. Гиксоська влада в Єгипті була знищена, і фараони нової XVIII династії перейшли від окремих набігів до планомірного наступу на Палестину Фінікію Сирію. Фараон Яхмес I зайняв останній оплот гиксосів у Південній Палестині, в останній чверті XVI ст. фараон Тутмосис I зробив похід до самого Євфрату; після мирного правління жінки-фараона Хатшепсут з часу її спадкоємця Тутмосиса III починається тривале криваве і систематичне руйнування ханаанейських міст. Кожен єгипетський похід завершувався не включенням пройденої території до складу Єгипту, а лише грабежом сіл і міст (особливо палаців), викраденням худоби і людей. Адміністративні заходи фараонів були дуже примітивні. Було створено кілька єгипетських фортець, що контролювали основні дороги і перевали. Наявність гарнізонів спонукувало місцевих правителів протягом можливо більш тривалого часу замирювати завойовника дарунками і даниною; у виді гарантії до єгипетського двору забирали як заручників їхніх дітей: синів виховували в дусі відданості фараону, дочок віддавали в його гарем. Але фараони ніколи не намагалися поширити внутрішню адміністративну систему єгипетської держави на Палестину і Сирію в цілому. Невеликі загони, що вони тримали при дворах окремих царьків, мали значення скоріше спостережливе стягування податків, наприклад, не входило в їхні задачі: і цінності, і робоча сила викачувались з Палестини, Фінікії і Сирії не регулярним обкладанням, а більш-менш постійними військовими походами, що супроводжувалися грабежом і погромами на вже скореній території. Списки видобутку, висічені на стінах єгипетських кам'яних храмів (хоча, імовірно, не цілком достовірні по цифрах, що приводяться в них,), перелічують кольорові тканини, ліс, колісниці, слоновую кістку і вироби з неї, золоті і срібні вироби в безлічі, великі кількості зерна, олії, десятки і сотні тисяч викрадених людей, сотні тисяч голів худоби. Царьки і їх знать, безсумнівно, намагалися надолужити загублене посиленою експлуатацією і поневолюванням своїх же громадян, що попадали в неоплатні борги. Значна частина населення міст і околишніх сіл, як видно, бігла з них, поповнюючи ряди хапіру. Втрати сиропалестинських держав від єгипетських навал до кінця XV ст. до н.е. склали вже, напевне, величезний відсоток населення (цікаво, що, незважаючи па приплив десятків тисяч полонених («сотні тисяч» у військових реляціях, ймовірно, варто вважати перебільшенням) і на багату здобич, населення Нільської долини, очевидно, не росло: очевидно, смертність серед експлуатованого населення була дуже велика).
1636. Виникнення та формування українського етносу
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Скотарство, що спиралося на вигодівлю стад одомашнених тварин, остаточно сформувалося в степах близько 3000 р. до н. е. Протягом майже двох тисячоліть майбутні кочовики вели напівосіле життя, займаючись, поряд із випасом своїх стад у Євразійському степу, й землеробством. Десь близько 1000 р. до н. е. скотарі перетворилися на справжніх кочовиків і стали мандрувати степами в постійних пошуках пасовиськ. Переходячи з місця на місце, вони набували нових особливих якостей, найважливішою з яких була войовничість. Щоб обороняти стада й захоплювати нові пасовиська, життєво необхідним було вміння воювати. Часті сутички з ворогом, потреба організувати маси людей для подолання величезних відстаней сприяли появі племінної знаті. Скотарі з'явилися порівняно рано в українських степах. Близько 3000 р. до н. е. лівий берег Дніпра зайняли племена ямної культури, пригнавши з собою зі сходу табуни коней, на яких вони ще не навчилися їздити. За ними протягом багатьох наступних століть переміщувалися інші скотарські племена. Безперервні міграції ця типова особливість ранньої історії України, ймовірно, відбувалися через перенаселеність степів на північ від Каспію. Сильніші племена витісняли слабші з їхніх пасовиськ, а ці останні відступали на периферію Євразійського степу. Так хвилями одне за одним котилися на захід скотарські племена.
1637. Виникнення Угорської Радянської республіки
Информация пополнение в коллекции 23.02.2011

14 листопада 1919р. після виводу румунських військ з Угорщини в Будапешт вступила угорська армія адмірала М. Хорти, який фактично встановив у країні свою диктатуру. У січні 1920 р. у країні були проведені вибори в Національні збори, які 1 березня 1920 ухвалили рішення щодо відновлення в країні монархії. Проти такого рішення категорично виступили країни Антанти й спадкоємці Австро-Угорщині (Чехословаччина, Румунія, Королівство сербів, хорватів та словенів). М. Хорти скористався таким положенням і добився проголошення себе регентом із широкими повноваженнями. У червні 1920 р. Угорщина підписала Трианонський мирний договір, згідно з якими вона втрачала 77% території й 59% населення. На неї була покладений обов'язок виплачувати репарації. Чисельність збройних сил обмежувалася 35 тис. По Трианонському договору економічні втрати країни були запаморочливими: 58%залізниць , 60% довжини доріг, 84% лісових ресурсів, 29% вугілля. У виробництві втрати підрахувати важко, оскільки більшість промисловості Угорщини(Обробна, харчова, хімічна, машинобудівна) була сконцентрована в Будапешті, та не перетерпіла значних руйнувань, але нові границі відокремили її від постачальників сировини й традиційних ринків збуту, що робило угорську економіку дуже вразливої від дій сусідів. В 1921 прихильники монархії двічі намагалися підняти заколот із метою встановити на престолі Карла IV Габсбурга, поки Національні збори не прийняли закон, що позбавляв його права на престол. Так 1921 в в Угорщині було встановлено авторитарний режим Хорті, який опирався на цілу систему легальних і таємних союзів і суспільств ("Союз пробудження угорців","Ексаикса,ЕККА" і ін.).
1638. Виникнення, формування та утвердження засад історичної школи права
Курсовой проект пополнение в коллекции 26.01.2011

Як указував Ф. Мерінг, наполеонівські війни і відродження Німеччини мало торкнулися її соціально-економічного устрою, в якому продовжувало залишатися немало феодального сміття: особливо нидів у феодалізмі схід Німеччини з його пережитками кріпацтва, технічно відсталим ремеслом і домашньою промисловістю. Загальноєвропейська реакція, що висунула, наприклад, у Франції таких талановитих політичних ідеологів реставрації, як Бональд, або більш посереднього, але близького до історичної школи права Шарля Конта, а в Англії - Е. Берка, - у відсталій Німеччині тому мала особливо сильні соціально-економічні корені. Деяка видимість реформ, що проводилася при королі прусському Фрідріху-Вільгельмі III - особливо в період впливу друга Гегеля, міністра освіти Альтенштейна - не могла дати серйозних результатів вже унаслідок відсталої меркантилістичної політики цього “проінформованого” деспота, одного із засновників реакційного Священного союзу: цензурний гніт і політичні утиски при ньому були всі так само сильно, і об кам'яну стіну недовір'я розбивалися всі ліберальні побажання промислових буржуа типа Ганземана і Кампфгаузена. Відновлення середньовічних феодальних станів і корпорацій стало улюбленою мрією його наступника, корпорацій стало улюбленою мрією його наступника, короля Фрідріха-Вільгельма IV, прагнучого об'єднати в своїх руках церковну і політичну владу і відтворити середньовічну “християнсько-німецьку” державу. Ідеологічну опору ця політична реакція знаходила в пізнішому романтизмі, в пов'язаній з ним релігійній філософії і, нарешті, у філософії права. Якщо ранній, шілеровський романтизм епохи “бурі і натиску” був наскрізь пройнятий революційним протестом проти існуючого ладу, то післяреволюційний німецький романтизм заглиблюється у вивчення феодальної старизни, стає її пристрасним апологетом, проникає духом містицизму і християнського упокорювання. Політично цей напрям представляли К. Л. Галер, автор багатотомної “Реставрації державних наук” (1816 - 1825), Адам Мюллер, Лавернь-Пегвільян, історик С. Лео Марвіц і др. До них примикає шеллінгіанець і правогегельянец Фрідріх фон-Шталь. Цікаво, що деякі з них були схильні підкреслювати залежність політико-правової організації. Висуваючи ідею “християнсько-німецької” держави, зазначені мислителі спиралися не тільки на французьких теоретиків реставрації, але і на вітчизняну релігійну філософію, представлену Шлейермахером, романтиком Фрідріхом фон-Шлегелем, Якобі і ін. Дещо особливу позицію, але по суті близьку до зазначених авторів, особливо в більш пізній період своєї діяльності, займає і знаменитий філософ Шеллінг. Як відомо, Шеллінг є одним з найраніших захисників теорії розвитку в природі і в суспільстві; у Шеллінга ж ми знаходимо філософське обґрунтовування тісної взаємності, існуючої в цьому розвитку між свободою і необхідністю. Обидві ці ідеї одержують свій подальший розвиток у Гегеля. Але в той час, як Гегель бачив в самому розвитку природи і історії виявлення “абсолютного духу” (бога!), при чому це розвиток мислився їм діалектично, як боротьба протилежностей, - Шеллінг поміщає свій “абсолют”, що дає первинний поштовх всьому розвитку, зовні цього подальшого розвитку, який представляється Шеллінгу спокійним, органічним розвитком. Таким чином, якщо Гегель стоїть на точці зору пантеїзму і його зовнішній ідеалізм легко може бути відкинутий, а “дух заміщений матерією, Шеллінг застряє на християнській точці зору особистого бога: не революційне “подолання” минулого, але пошана до продуктів всього минулого розвитку, розвитку органічного, в якому тісно зв'язані між собою і необхідні всі елементи сукупного культурно-історичного життя людини, - така його керівна ідея. Звідси зрозуміло, чому цей “філософ в Христу”, по глузливому виразу Енгельса, стає поступово офіційним філософом християнської реакції і висувається нею на противагу гегельянцям. і релігія, і право, згідно Шеллінгу, не можуть бути побудовані і перетворені по свавіллю. бо вони є необхідними продуктами передуючого історичного життя. Ще в своєму ранньому творі про право Шеллінг, як початковий пункт права, висуває вільну ідею індивіда: тоді як ця “вільна воля” у Канта, не дивлячись на всі його суперечності. є “розумною волею”, відповідно до раціоналістичних тенденцій теорій природного права, Шеллінг схильний підкреслювати в ній волюнтаристичні, вольові моменти. Індивідуальні моменти, “право сміти, як таке”, незалежно від його розумності, але як необхідний продукт розвитку, захищаються Шеллінгом від всяких нападів на “етичну свободу”, протиставляються їм загальній волі. Той же характер “свободи, як природного явища”, відзначає Шеллінг і в пізнішій системі своєї філософії. Об'єднання індивідуальної волі, осоружне всякому свавіллю, утворює “правовий лад”, “другу природу”. “закон права” діє в ньому, як природний закон, який виявляється в свободі кожного громадянина, що захищається законом, сміти і який не терпить ніякого порушення або вторгнення з боку свавілля. Правовий лад підлягає не довільним перетворенням, але загальному закону розвитку, поступово виявляючому нові правові потреби. всесвітньо-історичний розвиток веде, таким чином, до здійснення загального правового порядку. Право тому зовсім не створюється в результаті того або іншого абстрактного морального висновку; “вчення про право не є частина моралі і взагалі представляє собою не практичну, а чисто теоретичну науку”. Задача юристів, таким чином, не змінювати існуюче право, але лише вивчати його походження і розвиток.[18]
1639. Виноградно-винодельческий комплекс Крыма
Курсовой проект пополнение в коллекции 09.12.2008

Теперь сам институт как энциклопедия. Какую точку не возьми везде он самый большой авторитет. Будь то создание новых сортов винограда устойчивых к вредителям и болезням и рекомендации по их внедрению, система ухода за плантациями, борьба за здоровый и щедрый урожай. Знают здесь все о вине и создают собственные великолепные марки вин, получающие на международных конкурсах как и все это с применением самых совершенных методов и технологий, собственных и всего мира. Создана автоматизированная стема содержащих базы данных по экономике, виноградарства виноделия берущее начало 1814 году одна из самых больших в мире: сохранено и описано 3259 сортов и форм винограда. Именно в этом институте с 1897 года собралась и находится национальная коллекция микроорганизмом для вноделия. Высок международный авторитет «Магарача». Поэтому здесь проводились международная дегустация вин, 70-я генеральная ассамблея международной организации винограда и вина, в сентябре 1994 года VI международный симпозиум по селекции винограда с участием специалистов 16 стран. А в 1995 году по инициативе института союз виноделов Крыма, которых возглавляет ученый с мировым именем Г. Г. Валуйко. Здесь один из лучших кадровых потенциалов в системе Украинской академии аграрных наук. Из 265 сотрудников 155 ведет научную работу. «Магарач» выпускает новые кадры для Украины: молодые ученые проходят подготовку в аспирантуре и докторантуре, защищают диссертации на спец совете. «Магарач» признан национальным достоянием страны.
1640. Виргиния
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Учитывая бесчисленные жалобы на произвол губернаторов, компания издала ордонанс, которым учреждался собственный законодательный орган колонии Генеральная ассамблея. В нее входили члены совета колонии, а также по два представителя от крупнейших поселков. Губернатору надлежало собирать ее один раз в год. Принятые ассамблеей законы не должны были противоречить законам метрополии, губернатор обладал правом вето. Это сильно ограничивало полномечия ассамблеи. Сам факт создания представительного учреждения колонии, однако, был для ее обитателей весьма значительным событием. В реформе 1618 г. получила развитие тенденция стимулировать деятельность компании расширением прав акционеров, а предприимчивость колонистов предоставлением им земельных наделов. Теперь и расширением гражданских прав колонистов. Тенденция, являвшаяся отражением процесса буржуазного развития, происходившего в Англии. Реформа адресовалась наиболее зажиточным колонистам и служила их интересам. Новоиспеченные крупные землевладельцы, используя свое влияние, а также членство в колониальном совете и протекцию губернатора, стали депутатами первой ассамблеи, созванной летом 1619 г. Они поспешили защитить свое привилегированное положение и собственность. Принятый ими закон обязывал зарегистрировать всех сервентов Виргинии, а впредь регистрировать каждого прибывшего с указанием даты окончания срока контракта, чтобы предотвратить всякую возможность уклонения от обязательств. Несоблюдение сервентами условий контрактов, заключенных в Англии, предписывалось строго наказывать. Сэндис, став казначеем, проявил большую энергию. В Виргинию отправили значительное число поселенцев. Развитие ее хозяйства стимулировали доставкой виноградных лоз и шелковичных червей. Послали в колонию опытных ремесленников (стеклодувов, бочаров и т. п.), скотоводов, рыбаков. Все это поглотило остатки казны компании. Шелководство и виноградарство не дали результатов из-за местных природных условий и отсутствия у колонистов необходимого опыта. Неустроенность на новом месте мешала работе ремесленников. Прибытие в колонию большого числа новых поселенцев, плохо и наспех экипированных, зачастую болевших или ослабевших за время долгого пути, легло на нее тяжелым бременем. Не хватало жилищ. Скученность порождала эпидемии. Но главное вновь выросла до трагических размеров проблема пропитания. Смерть разила людей. Из 4,5 тыс. привезенных в Виргинию к 1622 г. в живых осталось не более трети. Тем временем казна компании окончательно иссякла, и к 1622 г. компания фактически обанкротилась. Никто не хотел субсидировать убыточное предприятие. Для борьбы с голодом (и для экономии средств) компания и ее губернаторы принуждали колонистов заниматься хлебопашеством и скотоводством, отдавали приказы освободить землю от табака. Усилия, не принесшие результатов. Виргиния переживала тогда «табачную лихорадку», которая затянулась на долгие годы. Она стимулировалась тем, что прекрасно прижившийся в колонии табак пользовался большим спросом в Европе и стал единственной доходной отраслью местного хозяйства. Представлялось проще купить необходимое на выручку от проданного табака, чем с большими усилиями осваивать другие культуры или разводить скот. Ожидаемое обогащение от табачных плантаций приходило к немногим, но приходило. Поэтому табак рос на землях губернатора, его разводили священники, все, кто имел хотя бы крошечный участок земли. В Виргинию ехали, чтобы заниматься табаководством. «Табачная лихорадка» разожгла в колонистах страсть к наживе, удовлетворить которую можно было расширением посадок табака и увеличением рабочих рук в табачном хозяйстве. Это привело к более хищному и безжалостному вытеснению индейцев с их земель и попыткам превращения их в рабов. В марте 1622 г. индейцы ответили на это восстанием, целью которого было изгнание чужестранцев. Было убито более 300 колонистов. Многие умерли от лишений, оставшись без крова и припасов. После «бойни», как в английской и американской историографии именуется восстание индейцев, в колонии проживало менее 500 жителей, влачивших жалкое существование.

Blog

История