Книги по разным темам Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |   ...   | 52 |

Таким чином, можна зробити перший висновок, що етнос як спосб суспльного життя людей снував завжди. Вн змнював сво нституцональн форми, сво значення в житт суспльства та ндивдв, подляв з новими формами соцального обТднання та дентичностей вплив на особистсть.

Труднощ вивчення етнчних та нацональних процесв полягають не тльки в х багатозначност та неосяжност (в час та простор), а також у невизначеност категорй наукового аналзу емпричних явищ. Понятйна плутанина повТязана з мждисциплнарнстю предмета. Багато рокв говорять про необхднсть створення ново науки - етнолог, але дос ще це завдання недосяжне. Розвиток та спввдношення етносв нацй вивчають ус суспльн та гумантарн науки: сторя, антропологя, археологя, полтологя, флософя, соцологя, соцальна психологя, флологя та н.

Що стосуться двох спорднених, але рзних понять - летнчнсть та нацональнсть, то вони розглядаються або як синонми, або як зовсм окрем категор. Наприклад, термни, як широко вживаються, - нацональна приналежнсть, нацональний характер, нацональна самосвдомсть, нацональний менталтет - часто означають етнчну дентифкацю, етнчну ментальнсть та характер. Також сумнозвсний пТятий пункт усх документах людини в СРСР - нацональнсть - визначав етнчну дентичнсть. Для П.. Гнатенка етнос = народ з свою психологю, а наця приходить на змну етносу як бльш складна форма соцальност й наступна стадя [1].

Якщо вдмовитись вд розумння нац як найвищо стад розвитку етносу, а також вдйти вд х спввдношення як загального та часткового, подлу на природно-культурн ознаки й процеси (етнчн) та економкополтичн (нацональн) або розумння нац як полтич-ного поняття, то треба шукати нш пдходи.

Труднощ категорального апарату повТязан з складнстю самого предмета дослджень. сну багато дефнцй етносу, бльшсть з яких зводиться до того, що етнос - це сукупнсть людей, як мають спльну культуру (часто додають спльну психку), сплкуються одню мовою (але не завжди), усвдомлюють свою спльнсть вдмннсть вд нших подбних спльнот. Самосвдомсть, хоча й виника псля формування культурно спльност, вважаться найголовншою рисою етносу (без яко вн не може снувати), що фксуться в особливй самоназв (етнонм).

кднсть соцально-економчно структури та днсть територ з часом також почали вдносити до етноформуючих факторв [2].

Проведен автором та ншими соцологами опитування на тему критерв етнчно дентичност громадян Украни свдчать про так ознаки:

1) походження, родина, предки, родовд;

2) днсть сторично дол (мфологя народу);

3) мова, культура (часто субетнчн);

4) релгя;

5) звТязок з метрополю (для даспор);

6) самодентифкаця;

7) особливост менталтету (рейтинг цнностей, а не х набр) [3].

Близьк дан наводить росйський соцолог Т.. Чаптикова у свой кандидатсько дисертац [4, с.14]. Головним критерм етнчно самосвдомост вона вважа почуття приналежност до конкретного етносу (етнонму) протиставлення ми-вони, спльнсть походження й сторично дол, звТязок з рдною землею (вдповдно - створення землячеств - Чернова Л.к.) або з нацональною культурою (вдповдно - створення нацонально-культурних товариств - Чернова Л.к.).

Автор статт вважа, подбно Б.Андерсону [5, c.9] та ншим, що втрата мови не обовТязково веде до втрати дентичност етносу. Тому широко поширене серед полтикв та дячв культури Украни переконання, що мова - головна ознака й умова збереження етнчно самосвдомост й укрансько державност, виявом цлком природного почуття любов до рдно мови побоювання, що продовжиться асимляця укрансько щодо росйсько мови, але воно не ма пд собою наукового рунту. Набагато бльшу вагомсть мають релгя та мфологя за наявност бажання (колективного та ндивдуального) зберегти свою етнчну самобутнсть.

деологзаця та полтизаця мовного питання збль-шу реальне значення мови.

Дослдження виявили тенденц змн менталтету етносв Украни у пострадянський час:

а) поширились релгйн пошуки як опора дентичност;

б) зроста почуття нацонально самосвдомост й гордост всх етносв та меншин;

в) домнують ндивдуалстичн прагнення в дус берально-демократичних дей, що стимулю людей до бзнесу, полтики, а не до громадського руху [6].

В. Балушок у свой статт Етнчне нацональне: динамка взамод, розглядаючи спввдношення даних категорй, критику домнуюче у захднй радянськй тератур змшування нацонального та етнчного, вважа х рзними, хоч взамоповТязаними поняттями, але сам повертаться до радянсько схеми: рд - племТя - народ - наця [7]. Голов-ний його висновок виклика заперечення. Учений вважа, що з огляду на чисельну перевагу укранцв треба конституцйно закрпити статус Украни як мононацонально держави. Корнн народи дуже мал та асимльован, нш, включаючи росян, - ммгранти, х не треба вважати нацональними меншинами з вдповдними х правами. Вн пише: Визнання Украни багатонацональною краною да пдставу сусднм державам ( не тльки Рос), етнчн групи яких проживають на теренах, вимагати для цих меншин особливих прав створю в окремих випадках можливсть тиску з боку цих кран на укранську владу. це, нше не в нтересах абсолютно бльшост населення Украни [8]. нтереси етнчних меншин при цьому взагал не враховуються! Захдним ученим притаманна тенденця етатичного визначення нац.

Наця - це уявлена полтична спльнота, притому уявлена як генетично обмежена суверенна [5, с.22]. Згдно з таким пдходом, нац повинн мати власн держави, етнчн процеси - поза хнього увагою. Радянськ етнологи характеризують нацю як етно-соцальну спльноту, яка ма у свому склад соцальн та етнчн компоненти [9]. Але неможливо розривати протиставляти етнчн й соцальн процеси. Це зводить етнчне цлком до бологчних явищ. По-перше, вс процеси, як вдбуваються у суспльств, соцальними.

Бологчн чинники та вияви впливають на них, але опосередковано та абсорбовано - через культуру. накше не можна говорити про етнчн культури й вивчати х. Сумнви виникають вд того, що межи державност переросли меж етнчност й етноси змшалися мж собою.

Критер етнчного та нацонального самовизначення збгаються невипадково. Вони дють на усх стадях етногенезу, але хн значення змнються. Етнос - це соцальний органзм, що природно формуться та розвиваться у певних географчно-клматичних та сторикоЦкультурних умовах у двох взамоповТязаних процесах: а) внутршньому ускладненн й розвитку та б) нтегруванн з зовншнми етносами в рзн державн утворення (конфедерац, мпер). Будь-який новий органзм - етнос або субетнос. З точки зору синеретичного пдходу, етнос або субетнос, формуться пд впливом вже снуючих бльш складних та розвинутих утворень, як впливають не тльки на зовншн його ознаки, але й на внутршню структуру, на органи та механзми самовдтворення. Але це кореляцйн та факторн звТязки, а не генетичн. Виводити походження одних народв нацй з бльш древнх, снуючих на тих самих теренах механстичним, нйним пдходом. Рзн етноси, як схож за мовою, культурою, не обовТязково спордненими або нащадками. пх сторя культура тсно повТязан, а вони мали вплив одне на одного, але рзними.

Тут може бути доречним уведене С.А. Арутюновим Н.Н.Чебоксаровим поняття нформацйних комункацй, як дють у середовищ кожного етносу та в його зовншнх вдносинах [10]. Хоча сам термн комункацйн практики був би бльш доречним. На думку автора статт, саме особливост комункацйних практик, а не мова як така чинником етногенезу та самодентичност етносв.

Суспльство можна розглядати як стйк сторично сформован та закрплен культурною традицю форми соцально взамод та вдносин етносв. пх можна вивчати на таких рвнях: локальному - субетнчн групи, нацональн громади; регональному - етнчн спльноти; державному - нацональний склад та взамодя субетносв та етносв мж собою; свтовому - мжнародн та мжетнчн вдносини та конфлкти. Зараз багато говориться про збереження борзноманття, також можна казати, що збереження етнчного рзноманття умовою майбутнього людства запорукою ефективного розвитку суспльства.

Можна видлити так ознаки (показники для порвняльного дослдження), або умови снування та розвитку етносв:

- походження, корнна територя та змни (вдповдно статус етносу: корнний, даспора, нацональна меншина, ммгрантська спльнота та нший);

- термн снування, чисельнсть демографчний склад (вдповдно:

малий або великий, старий або новий, вимираючий або навпаки);

- мсцевсть та характер розселення по кран (кочове /после, сльське /городяни, окрем райони або вся територя, дисперсне /компактне);

- особливост культури, мови, побуту;

- спосб самоорганзац: наявнсть свох соцально-економчних, полтичних культурних нституцй;

- ступнь згуртованост та солдарност етносв;

- рвень функцонування громади та ступнь поднання й участ в дяльност населення (вдповдно розподл: громада, спльнота або популяця етносу);

- ступнь збереження етнчно самосвдомост/асимляц;

- доля мононацональних змшаних шлюбв.

Умови самовдтворення етносв 1. Кльксть представникв етносу повинна бути достатньою для простого або розширеного вдтворення за умови, що кльксть мононацональних шлюбв значно вища за кльксть змшаних, що можливе лише при компактному розселенн то не гарантовано. А при дисперсному розселенн зовсм неможливо. Дан статистики шлюбв середини 90-х рр. за врейською популяцю показали, що серед громадян, старших 60 рокв, спввдношення (%) мононацональних шлюбв до гетерогенних було 80 до 20, а серед громадян, молодших 30 рокв, навпаки: 20 до 80. От чому треба вивчати не тльки чисельнсть етнчних груп та тенденц х збльшення або зменшення, а й долю змшаних (гетерогенних) шлюбв у динамц.

2. Суттве спостереження зроблено Т.. Чаптиковою: коли етнос настльки чисельний, що представлений в усх сферах суспльного життя, його члени не бачать необхдност в консолдац: наприклад, росяни в Укран й укранц в Рос за часв СРСР або нмц у США (але коли етнос вдчува загрозу самобутност, вн активзуться: росяни в Укран й укранц в Рос сьогодн - Чернова Л.к.).

3. Збереження та ретрансляця в мжгенерацйних комункацях певних зразкв етнчно культури як запобгання асимляц як у родин, так в громад.

4. ншими факторами можна вважати так: вддаленсть вд сторично Батьквщини у географчному та полтичному сенсах, схожсть природних умов, близьксть культур, менталтету етнчних меншин з культурою ментальнстю домнуючого етносу (чим ближче, тим бльше загроза асимляц).

Висновок другий: можна вважати, що етноси й нац снують як сутнсть форма соцальност, змнюючи сво вияви й назви. Вони дйсно тсно повТязан один з одним як змст суспльних вдносин (етнчнсть) та х форми (нацональнсть). Етнчна днсть запорукою виживання у природних та сторичних умовах, вона засб адаптац та розвитку соцального органзму. Нацональна форма (форма органзац) цього суспльного снування нституцалзаця цих звТязкв та взамодй, що характерно для зрлого етносу, який ма державно-полтичн установи панування у природному соцальному середовищ (оточення ншими етносами та ноземц всередин держави).

Нарешт, треба пояснити погляд автора статт на полтико-правов термни нацональн меншини, корнн та мал народи та даспори х спввдношення з поняттям летнос.

У мжнародному прав до сьогодн нема загальновизначено дефнц нацональних меншин, також не виршено питання, який термн - летнчна або нацональна меншина бльш доречний, тому вони використовуються як рвноправн. За документами ОБСк, до нацональних меншин вдносять громадян дано держави, приналежних до нших (не домнуючих) етносв, крм того, мплцитно йдеться про наявнсть ншо держави (в минулому або зараз), яку можна розглядати як сторичну Батьквщину цих меншин. У той самий час ц документи виключають з цього кола спльноти заробтчан - ммгрантв останнх десятирч, що розглядаться демократичними полтиками як непослдовнсть. З ншого боку, значна кльксть науковцв та полтикв в Укран намагаться вважати росян та нш нацональн спльноти ммгрантами. Тут знову проблема невизначеност питання: про що йдеться: про статус ндивдв або етнчних груп у цлому Згдно з практикою демократичних кран, ммгранти, як тимчасово проживають у держав, не мають статусу громадян, м не дуже охоче його надають, бо сну загроза для домнуючого керуючого етносу в майбутньому опинитися в меншост вдносно цих етнчних ммгрантських груп. Тому порвняння нетитульних етносв Украни, як проживають на цих землях клька столть, з ммгрантами (або окупантами), не доцльне не обрунтоване фактами стор х роллю в розвитку крани. к й нше важливе питання: який термн снування етносу на данй територ вважати достатнм для його права на снування в статус летнчна меншина або надлення статусом корнн етноси (100, 300 або 1000 рокв ). Це виршило б питання грецького, врейського етносв та кримських татар.

Але таке визнання зачпа дуже болюч теми: земельне питання, економчн витрати, культурна автономя та нш. Визнати колективн права етнчних меншин - означа зменшити свою владу власнсть, вплив та роль у суспльств. От чому важливо визначати, про як права йде мова:

права громадянина або права групи (спльноти). Демократична беральна деологя визна права особи на особливсть, але не поважа прав етнчних меншин як групи [11] (Франця, таля тому приклади).

Pages:     | 1 |   ...   | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |   ...   | 52 |    Книги по разным темам