Geum.ru

Політика як суспільне явище І об'єкт дослідження

Вид материалаДокументы

Содержание


Демократичний політичний режим
Тоталітарний політичний режим
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12
^

ДЕМОКРАТИЧНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ




Суверенність народу, який є єдиним джерелом влади. На-родний суверенітет знаходить свій прояв у прямому народо-владді, у безпосередній участі громадян в розробці і прийня-тті політичних рішень /народні ініціативи, референдуми, пле-бісцити, участь у виборах/ та делегуванні представницьким і виконавчим структурам влад-них повноважень.

Конкуренція політичних сил у боротьбі за здобуття і при здійсненні влади. Наявність ле-гальної політичної опозиції та вільної преси, що гарантує альтернативність інформації та можливість висловлення різних ставлень і оцінок.

Широке застосування мето-ду політичного компромісу; ставлення органів влади до факту існування опозиції як до нормального явища суспільно-го життя.
ОЗНАКИ

Виборність найвищих дер-жавних і громадських органів політичної влади. Регулярне проведення чесних і конку-рентних виборів.

Гарантії прав меншості та запобігання свавіллю з боку більшості.

Висловлення через вибори волевиявлення більшості; вирі-шення найголовніших політич-них проблем відповідно до волі більшості громадян.

Забезпечення широкого ко-ла особистих громадянських та політичних прав і свобод. Полі-тико-правова рівність громадян і меншин та їх правова захище-ність.



^

ТОТАЛІТАРНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ





Ознаки

Основною ланкою в політичній струк-турі тоталітарного суспільства виступає єдина, добре організована, побудована за ієрархічним принципом масова політична партія на чолі з лідером. Відбувається зро-щення партії з державою. Політизуючи всі органи державної влади /контроль за приз-наченням на посади/, партія підпорядковує їх, перетворюється в “партію-державу” шляхом злиття з державними інститутами, які переходять під повний партійний конт-роль. Політична опозиція знищується. Пар-тія встановлює всеохоплюючий контроль над всіма сферами суспільного і приватного життя громадян.
Формування “образу ворога” і на цій основі − агресивна політична свідомість як соціально-психологічний фон для репресій. Німецький нацизм оголосив ворогами усі “неарійські” меншини Німеччини, а потім і усі нації, що відкидали претензії “арійської раси” на керівництво світом. Більшовизм оголосив ворогами всіх, хто не належав до “передового” робітничого класу. Пересліду-вав комуністичний тоталітаризм і за націо-нальною ознакою, депортуючи з їхніх ет-нічних територій цілі народи: німців Повол-жжя, кримських татар, народи Північного Кавказу.

Панування тоталітарної еліти /номенк-латури, партократії/ спирається на тоталі-тарну економіку з системою жорсткого централізованого контролю і управління всіма її галузями та на політизовану соці-альну ієрархію, у якій кожна група має свій набір привілеїв, залежно від її статусу. Про- тивники режиму із соціальної структури виключаються, ізолюються, втрачають при-вілеї. Піраміда тоталітарної влади склада-ється з декількох вертикальних структур − політичної, господарської, військової, ідео-логічної, наглядової, каральної. Всі вони за-микаються на фігурі вождя, в руках якого зосереджена вся повнота влади.

Застосування особливої системи на-сильництва і масового терору як специфіч-ного засобу контролю над суспільством. Діяльність величезного наглядового і кар-ного апарату заснована на сваволі, беззако-нні та псевдосудочинстві. Відбувається зро-щення партійно-державного апарату з реп-ресивною системою. Тоталітарний режим встановлює контроль за зброєю, монополію на засоби збройної боротьби, мілітаризуючи всі сфери суспільного життя.

Наявність партійно-державної, обов’яз-кової для всіх ідеології, відкрита незгода, з якою карається як найтяжчий злочин. Тоталі-тарна ідеологія, що базується на соціальних міфах /чи то про керівну роль робітничого класу, чи то про зверхність арійської раси/ видається режимом за єдино вірне вчення. Ця ідеологія, як і закладена в ній мета, слу-жать засобами легітимації режиму. Саме за її допомогою він намагається виправдати репресії і обгрунтувати своє право на існу-вання. Тоталітарні ідеології, як правило, відкидають минуле і сучасне в ім’я “велико-го і світлого майбутнього”.

Для тоталітарних режимів притаманна так звана активна несвобода особи. Людям просто забороняється мати відмінні від офі-ційних погляди та брати участь в опозицій-них чи не схвалених владою організаціях. Їх постійно примушують демонструвати ло-яльність до режиму, надавати йому ак-тивну підтримку у різного роду мобілізацій-них кампаніях, демонстраціях, мітингах то-що. Несанкціоновані форми суспільної ак-тивності забороняються. Інститути грома-дянського суспільства руйнуються.

З метою маніпулювання масовою свідо-містю встановлюється монополія на засоби масової інформації, створюються потужні системи ідеологічної обробки населення. Масам пропонується лише дозована інфор-мація про події і лише офіційна їх інтерпре-тація. Режим культивує нетерпимість до будь-якого інакомислення, розглядаючи ідейних опонентів як політичних противни-ків, які переслідуються і знищуються.
Для тоталітаризму притаманна зроста-юча одномірність політичного, економічно-го, соціального і духовного життя. Відсут-ність можливостей відкритого прояву спе-цифічних інтересів різних соціальних груп, витіснення з життя суспільства будь-якої альтернативності. Суспільству пропонуєть-ся один суспільний вибір, один тип влас-ності, одна партія, одна ідеологія, один вождь тощо.


Таблиця 8