Розділ зарубіжний досвід правового регулювання лобістської діяльності

Вид материала

Содержание

Список використаних джерел
ВСТУПАктуальність теми.
Мета і завдання дослідження.
Об’єктом дослідження
Методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів.
Практичне значення одержаних результатів
Апробація результатів дослідження
Список використаних джерел

Подобный материал:

ЗМІСТ

ВСТУП	4
РОЗДІЛ І. Теоретико-правові основи лобізму …………………..	12
1.1. Поняття та сутність лобізму …………………………………….	12
1.2. Цілі, функції, методи лобістської діяльності крізь призму теорії держави і права ………………………………………………..	29
1.3. Суб’єкти та об’єкти лобістської діяльності …………………….	50
Висновки до розділу 1………………………………………………..	64

РОЗДІЛ 2. Зарубіжний досвід правового регулювання лобістської діяльності ………………………………………………	69
2.1. Англосаксонська модель правового регулювання лобістської діяльності (на прикладі США, Канади) …………………………....	69
2.2. Континентальна модель правового регулювання лобістської діяльності (на прикладі ФРН, Франції) …………………………….	89
Висновки до розділу 2……………………………………………….	100

РОЗДІЛ 3. Формування правових засад регулювання лобістської діяльності в Україні …………………………………..	102
3.1.Передумови розвитку лобізму в Україні та його місце в законотворчому процесі ……………………………………………..	102
3.2.Створення механізму правового регулювання лобізму в сучасній Україні ………………………………………………………	135
Висновки до розділу 3 ………………………………………………..	152

РОЗДІЛ 4. Пропозиції щодо правового регулювання лобістської діяльності в Україні …………………………………..	155
4.1. Проект професійного (етичного) кодексу лобіста в Україні	155
4.2.Теоретичні засади правового регулювання лобістської діяльності в Україні ………………………………………………….	163
Висновки до розділу 4………………………………………………..	173
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….	174
^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………	180

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

^ ВСТУП

Актуальність теми. У ході модифікації політико-державного механізму України, приведення його у відповідність до змінюваних економічних і політичних умов сучасності триває рух сучасного українського суспільства шляхом демократизації. Розвиток демократичних інститутів супроводжується формуванням нових соціально-політичних явищ, що відображають глибинні процеси громадського життя країни і мають потребу в глибокому дослідженні, до яких належить таке явище як лобізм.

Якщо громадське суспільство розвивається як демократичне, правове, соціальне і ринкове, то лобізм неминуче стає складовою частиною політико-управлінського процесу, що дозволяє забезпечити взаємодію даного суспільства з органами державної влади. Лобізм – це, насамперед, вплив на владу, на процеси розробки і прийняття важливих політичних рішень, що є найчастіше індикатором процесів, які відбуваються у суспільстві.

В умовах трансформації політичної й економічної систем лобізм є одним із важливих каналів вираження інтересів і досягнення поставлених цілей різних груп і структур. Оскільки у своїй основі лобізм пов’язаний, у першу чергу, з відносинами власності, то в процесі наростання боротьби за її перерозподіл його роль постійно зростає. Лобізм дає можливість досягти політико-правовими засобами насамперед економічних інтересів. У ході перерозподілу власності, боротьби за певні блага, привілеї, пільги найчастіше застосовуються тверді методи, що виходять за рамки моральних і правових норм.

Це зумовило складність і неоднозначність ставлення до лобізму. У вітчизняній, як і в зарубіжній юридичній літературі, висловлюються різні, найчастіше діаметрально протилежні точки зору щодо правової природи лобізму і його соціальної ролі, щодо можливості і допустимості його використання в діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування.

Сказане вище указує на необхідність дослідження лобістської діяльності, розуміння її достоїнств та недоліків, оскільки і лобіст, і державний службовець, які за родом своєї діяльності часто зіштовхуються з проявами лобізму, мають потребу в узагальненому знанні світового й вітчизняного досвіду у цій сфері, що дозволить скоригувати існуючу практику лобіювання.

Лобізм як політико-правове явище є внутрішньо суперечливим. Виконуючи ряд важливих для суспільства позитивних функцій, лобізм разом із тим має й негативні сторони. З одного боку, він забезпечує реальну можливість врахування інтересів різних соціальних прошарків у процесі прийняття державних рішень, а з іншого – нерідко сприяє прийняттю актів, що відображають вузько групові інтереси представників великого бізнесу, які ідуть урозріз з інтересами суспільства в цілому, веде до корупції в органах державної влади, криміналізації системи публічно-правових відносин. Це диктує необхідність обмеження лобізму твердими правовими рамками, які дозволять не тільки врегулювати форми й методи лобістської діяльності, але й забезпечити контроль за її здійсненням з боку як держави, так і суспільства в цілому.

Таким чином, сьогодні для України необхідно: по-перше, виробити цивілізовані форми взаємодії зацікавлених груп із владою, з різними державними структурами, щоб існуючі контакти не реалізовувалися за допомогою “тіньових” методів, а здійснювалися у спосіб, вигідний для всіх суб’єктів правовідносин; по-друге, упорядкувати стихійний тиск на органи державної влади впливових угруповань, що веде до зростання корупції, хабарництва й інших кримінальних методів вирішення питань; по-третє, виробити концепцію правового регулювання лобізму, яка сприяла б реалізації конституційних положень, що гарантують право громадян на участь у керуванні справами держави, і яка дозволила б структурам законодавчої й виконавчої влади об’єктивно виконувати свої функції в суспільних інтересах.

Правильно розставлені акценти в механізмові правового регулювання лобізму допоможуть вичленити все те позитивне, що може дати лобізм суспільству, державі.

Саме це є ціллю, яка вимагає великої роботи зі створення правового механізму, що запропонував би канали для виходу тієї позитивної енергії, яку лобізм містить у собі.

Дотепер у вітчизняній політології та юриспруденції існує небагато наукових праць, в яких лобізм виступав би головним об’єктом дослідження. Проблеми лобіювання розглядаються в ряді досліджень, присвячених системі представництва інтересів, групам інтересів, взаємодії держави і бізнес-структур. До них можна віднести роботи О. Ліснічука (кандидатська дисертація на тему “Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз”), І. Сікори (“Національні інтереси України та лобістські технології бізнесу”), Я. Боренько (кандидатська дисертація на тему “Групи інтересів у сучасній теорії політики” і представників західної компаративістики, зокрема Г. Скіллінга („Групи інтересу в радянській політиці”), а також Т. Кокса, Х. Лінца, М. Олсона.

Окремі й нечисленні роботи й публікації, що присвячені вітчизняному лобізму, приходяться на кінець 90-х років минулого століття й початку ХХІ ст. До них належать робота Ю. Зущика „Лобізм в Україні” і вже згадана робота І. Сікори. Серед вітчизняних публікацій, що являють собою науковий інтерес, можна виділити роботи Є. Тихомирової, яка розглядає лобізм як складову РR (паблик рилейшинз). Окремі фрагменти, що присвячені цій проблемі, можна зустріти у В. Коростея, К. Михеєвої, В. Роговця.

Набагато ширше проблема правового регулювання лобістської діяльності і вивчення сутності феномена лобізму представлена роботами російських учених. Найбільшу цінність у цій галузі являють собою дослідження: О.С. Автономова, М.Г. Анохіна, Т.І. Аравіної, К.С. Вяткіна, С.В. Зотова, М.Г. Зяблюка, Л.Є. Ільїчевої, В.А. Лепьохіна, О.П. Любимова, О.В. Малько, В.Г. Павлова, С.П. Перегудова та інших учених.

У цілому, знайомство з літературою свідчить, що лобізм ще не став предметом правового дослідження, і поки ще не здійснено комплексного дослідження феномена лобізму: не визначено його сутнісні характеристики як категорії політико-правової науки, не вироблено теоретичну концепцію і не розроблено змістовну модель лобізму, не вивчено вітчизняну специфіку, не виявлено механізми правового регулювання лобізму тощо. Про недостатню наукову розробленість цієї проблеми свідчить як відсутність монографій, так і малочисельність дисертаційних досліджень про вітчизняний лобізм.

Ці обставини додають темі дисертаційної роботи проблемного характеру, визначають її мету, завдання і предметну галузь.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка проблеми лобізму як політико-правового інституту й обґрунтування його правового регулювання в нових демократичних умовах суспільно-політичного життя України.

Мета дослідження зумовлює розв’язання таких завдань:

проаналізувати джерела й поняття лобізму як політико-правового явища, запропонувати своє бачення його сутнісних рис;

визначити цілі й функції лобістської діяльності, позитивні й негативні прояви, що їй властиві;

розглянути форми й методи лобістської діяльності, способи тиску на різні структури й рівні влади;

визначити коло основних суб’єктів та об’єктів лобіювання;

проаналізувати досвід регулювання лобізму в зарубіжних країнах і відстежити хронологію прояву й розвитку цього феномена в політико-правовому житті України;

визначити стан, перспективи, цілі законодавчого регулювання лобізму в Україні;

запропонувати проект професійного (етичного) кодексу лобіста;

розробити пропозиції щодо основних положень правового регулювання лобістської діяльності в Україні.

^ Об’єктом дослідження є суспільні відносини, процеси, що складають, характеризують і реалізують лобізм як політико-правове явище.

Предметом дослідження є правові підстави й правове регулювання лобістської діяльності в сучасних умовах розвитку українського суспільства.

^ Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склав діалектичний підхід пізнання суспільних явищ та процесів. Історичний метод допоміг відслідити хронологію зародження та розвитку лобізму в політико-правовому житті України та інших держав світу. Порівняльно-правовий метод застосовувався при порівнянні різноманітних підходів до правового регулювання лобізму в інших державах. Велике значення для дослідження мало застосування системного підходу, спрямованого на інтеграцію матеріалу, що досліджується (матеріал роботи інтегрується із різних галузей – філософії, історії, соціології, політології, правознавства).

Для вирішення завдань і досягнення цілей дослідження було сформовано джерельну базу, в якій можна виокремити такі компоненти: теоретичний – розробки українських та зарубіжних політологів, правознавців, присвячені проблемам взаємодії владних структур з громадськістю, функціонуванню різноманітних груп інтересів у сучасному політико-правовому житті суспільства; інформаційний – комплекс відомостей про окремі факти економічного, соціального, політичного і в цілому суспільного життя як цілісності у правовому полі України; аналітичний – складається із досліджень особливостей суспільного життя України (аналітико-статистичні матеріали, таблиці).

^ Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших спроб виконати комплексне дослідження теоретичних і практичних питань щодо правового регулювання лобізму в сучасних вітчизняних умовах. Отже, наукова новизна полягає у таких положеннях:

уперше:

на основі всебічного аналізу понятійного поля надано поняття „лобізму” в правовому розумінні;

сформульовано цілі правового регулювання лобізму в сучасній Україні та доведено необхідність розробки цілісного правового механізму для легалізації інституту лобізму в Україні й заходів для мінімізації негативних рис лобізму;

запропоновано професійний (етичний) кодекс лобіста та розроблено пропозиції щодо основних положень правового регулювання лобістської діяльності в Україні;

удосконалено:

систематизацію функцій, форм, методів і типів лобізму;

набуло подальшого розвитку:

прогнозування тенденцій становлення й розвитку лобізму в Україні;

положення про те, що лобізм в Україні має однобічний характер, здійснюється переважно спілками й асоціаціями підприємців, а також набуває перекрученої форми, балансує на межі з корупцією.

^ Практичне значення одержаних результатів роботи окреслюється тим, що її результати можуть бути використані при моделюванні й прогнозуванні процесу прийняття суспільних, державних та інших рішень на різному рівні, а також при проведенні законотворчої роботи й удосконаленні правозастосовчої діяльності.

Сформульовані автором теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у:

науково-дослідній діяльності – для подальшого дослідженнях проблем лобізму;

правотворчій діяльності – для удосконалення законодавства в сфері взаємодії держави й громадського суспільства;

навчальному процесі – при розробці навчальних курсів, методичних матеріалів, викладанні та вивченні курсів теорії держави й права, конституційного права, політології, соціології й інших соціогуманітарних дисциплін.

^ Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження відбито в публікаціях загальним обсягом більше 7,0 друк. арк. Результати роботи апробовані на: III міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень – 2004” (м. Дніпропетровськ, червень 2004 р.), V міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Житомир, 2004 р.), I міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу – 2004” (м. Дніпропетровськ, листопад 2004 р.), III міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, квітень 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Наукові дослідження: теорія та експеримент – 2005” (м. Полтава, травень 2005 р.), VIII міжнародній науково-практичній конференції „Наука й освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, лютий 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації та корупції в умовах формування ринкової економіки” (м. Львів, вересень 2005 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні наукові дослідження – 2006”, міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень – 2006” (м. Дніпропетровськ, липень 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки” (м. Запоріжжя, 2006), ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки” (м. Київ, жовтень 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки” (м. Донецьк, жовтень 2006 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Стратегічні питання світової науки – 2007” (м. Дніпропетровськ, лютий 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах глобалізації” (м. Сімферополь, квітень 2007 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Від громадського суспільства – до правової держави” (м. Харків, квітень 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України” (м. Запоріжжя, жовтень 2007 р.), Materialy IV mezinarodni vedecko – prakticka konference “Vedecky prumysl evropskeho kohtinentu – 2007” (м. Прага, листопад 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки знайшли відображення у шістьох статтях, п’ять із яких опубліковано у наукових фахових виданях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, та тезах п’ятнадцяти доповідей на науково-практичних конференціях.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні зроблено комплексний аналіз генезису і сучасного стану такого явища політико-правового життя як лобізм, а також зроблено дослідження існуючих варіантів регулювання лобізму у зарубіжних країнах і вироблення єдиної і цілісної концепції правового регулювання діяльності лобістських сил в Україні. У результаті проведеного дослідження зроблені такі висновки:

Як показали результати дослідження, у тій чи іншій формі лобізм існував завжди чи, принаймні, з тих пір, як з’явилися організоване суспільство, політика і держава. У специфічних формах лобізм існував ще в радянській системі, однак як самостійне політико-правове явище він сформувався під впливом радикальної трансформації сучасного українського суспільства, в умовах становлення економічного і політичного ринків.

Головним джерелом лобіювання є інтереси груп. Групова природа інтересу – це сутнісна ознака лобізму. Лобізм виникає тоді, коли з’являється необхідність кореляції групових інтересів.

Лобізм наділений, у цілому, демократичним потенціалом. Навіть при часом суперечливості сукупного впливу на парламент чи уряд лобісти вносять позитивний вклад у демократичність обговорення і прийняття рішень, відображаючи різноманіття соціальних і політичних інтересів. Постійне коригування діяльності органів влади відповідно до динаміки змін інтересів громадського суспільства забезпечує взаємопристосування і взаємодію влади і суспільства, що є основним завданням лобізму.

Лобізм у багатьох випадках має політичний, економічний і управлінський характер, але в першу чергу ця проблема є правовою. Лобізм – явище правове, воно самим безпосереднім способом торкається і правової політики, і правового життя будь-якої демократичної держави. Іншими словами, лобізм і є, по суті, законний вплив, тиск у рамках дозволеного.

У своїй новій якості лобізм впливає на політико-правову систему і виконує ряд важливих функцій для суспільства. До основних функцій можна віднести: функцію посередництва між громадянами і державою; інформаційну функцію; функцію організації суспільних інтересів; функцію самоорганізації громадянського суспільства; функцію досягнення компромісу тощо. В цілому лобізм має вирішальний вплив на прийняття політико-управлінських рішень і в цьому сенсі він відіграє позитивну роль у суспільстві і державі.

Корупція – зворотний бік лобізму. Корупція – це соціальне явище, що укладається в розкладанні влади, коли державні службовці чи інші особи, які уповноважені на виконання державних функцій, використовують своє службове становище, статус і авторитет займаної посади в корисливих цілях для особистого збагачення чи в групових інтересах.

При просуванні своїх інтересів „групами тиску” переслідуються різноманітні цілі. Переважно переслідуються соціально-економічні цілі, пов’язані із вирішенням питань власності і прав розпорядження нею; наданням прав на ведення конкретної діяльності; державним замовленням; квотами, ліцензіями; тарифами на енергоресурси; економічними й податковими пільгами; фінансуванням соціальних програм.

Лобізм в Україні існує, і він буде розвиватися далі. Сьогодні варто говорити про умови, в яких він був би менше здатний демонструвати свої негативні риси. Це завдання особливо актуальне в зв’язку з тим, що для нецивілізованого лобізму в нашій країні є певна база, а саме: перехідний стан економіки, коли в короткий термін зважуються завдання, що переводять її у новий соціально-політичний режим: масова приватизація, багатоукладна економіка, становлення успішно працюючих у зарубіжних країнах і нових для України форм господарювання (комерційні банки, біржі, фінансово-промислові групи тощо); реформування податкової системи; проблеми у кредитно-грошовій системі; політична система, так само як і економічна, знаходиться у реформованому стані.

Сьогодні різко зростає потреба представників різних форм господарської діяльності у відстоюванні своїх інтересів у владних структурах і цілеспрямованому впливі на політичну владу з метою задоволення численних, але в першу чергу, економічних інтересів. На сучасному етапі розвитку українського суспільства далеко не всі зацікавлені групи мають достатні ресурси (кількісний склад, згуртованість, матеріальні засоби, близькість до державних структур) для використання лобізму. Групи, що володіють цими ресурсами, одержують своєрідну політичну ренту, що забезпечує перевагу їхніх інтересів при прийнятті політико-управлінських рішень, що поглиблює економічну, соціальну і політичну диференціацію в суспільстві. У цьому полягає одне із протиріч лобізму. Проте, для багатьох організованих інтересів лобізм є фактично єдиною можливістю доступу до прийняття політико-управлінських рішень.

Дослідження виявило, що в Україні найбільший вплив мають два основних типи груп інтересів: галузеві й регіональні. Успішно лобіюють свої інтереси паливно-енергетичний, військово-промисловий комплекси, аграрії. В міру формування фінансово-промислових груп вони також стають одним із головних суб’єктів лобізму.

Лобізм існує практично у всіх державах. І за наявності ряду загальних причин виникнення і розвитку лобізму в різних країнах масштаби і форми лобістської діяльності є дуже різноманітні. “Інститут лобізму” утворився певною мірою стихійно, і всі спроби держав викорінити його виявляються безуспішними. Розуміючи неминучість цього, законодавці різних країн шукають форми легалізації цього процесу.

Аналіз світової практики правового регулювання лобістської діяльності свідчить, що, як правило, реалізуються дві основні стратегії у врегулюванні лобістської діяльності, що впливає на правотворчій процес. Перша припускає врегулювання приватних питань, зв’язаних з лобістською діяльністю (реєстрація представників асоціацій, груп, об’єднань, що захищають приватні, місцеві чи інші інтереси, при парламентах, межі та параметри парламентської сумісності, організація публічних слухань законопроектів тощо) за допомогою декількох спеціальних нормативних правових актів (ФРН, Велика Британія, Італія й ін.). При цьому, наявність власне лобізму як позитивного виду діяльності, необхідного для правотворчого процесу, може як визнаватися, так і заперечуватися. Друга стратегія зв’язана з прагненням врегулювати лобістську діяльність (у всякому разі, її основні різновиди, пов’язані з діяльністю лобістів у представницьких (законодавчих) органах влади шляхом прийняття відповідного закону (США, Канада, Литва й ін.).

Лобізм в країнах розвинутого демократизму навіть без його законодавчого закріплення функціонує цивілізовано. Правове обмеження лобізму більшою мірою властиві країнам, що знаходяться на переддемократичній стадії розвитку. У цьому випадку правові підстави лобізму „сповільнюють”, заповнюються соціокультурними складовими. Якщо ж вони слабкі і повільно формуються (як в Україні), то в хід вступають закриті, тіньові, методи лобістської діяльності. У такому випадку лобізм стає антигромадським і залишається погроза зрощення його з корупцією.

Лобізм є діяльність, що має за мету легальний вплив на органи державної влади і місцевого самоврядування, а також на осіб, що заміщають державні посади. Іншими словами, лобіювання повинне здійснюватися винятково в рамках закону. Корупція, як зворотний бік лобізму й інші протиправні форми впливу на процес прийняття рішень зазначеними органами й особами до лобізму не мають ніякого відношення.

Легалізація лобізму як явище, дозволить громадськості бачити, чиї інтереси відбиває той чи інший законопроект, хто його лобіює і хто стоїть за лобістами. Тим самим буде відкритий доступ громадськості в коридори влади. Закон про лобізм дозволить легалізувати лобістську діяльність як законний, демократичний засіб взаємодії суспільства і влади; створити законні передумови для захисту цієї діяльності від протиправних, корупційних дій; відгородити органи державної влади від грубого і незаконного тиску, сприяти підвищенню професіоналізму і відповідальності при виробленні і здійсненні державних рішень; надати громадськості можливість знати, що і як лобіюється в органах державної влади, і контролювати цей процес; забезпечити рівний доступ зацікавлених осіб до всього обсягу відкритих законом зведень, що в цілому сприяло б оптимізації соціально-економічного розвитку країни.

Однак закон про лобізм, яким би досконалим він не був, не може охопити всіх проблем, пов’язаних з лобізмом, і насамперед таких, як регулювання взаємин між лобістами й посадовими особами, від яких залежать певні рішення і дії, а також проблеми „проштовхування” рішень, оплати виконавцям їхніх послуг та багато чого іншого. Його повинна доповнювати серія суміжних законодавчих актів, що побічно контролюють цю сферу. Таку роль можуть відігравати закони про етику державних службовців, про виборчі кампанії, про боротьбу з корупцією, законодавчі акти у сфері оподаткування та деякі інші.

При розробці механізмів щодо правового регулювання лобізму доречно вести мову і про правила, стандарти етичних і правових норм лобістської діяльності, що повинні бути націлені на визначення однакових вимог до порядку здійснення лобістської діяльності, відомчої реєстрації, одержання зведень і їхнього оформлення, порядок підготовки лобістів, оцінки їхньої кваліфікації й інших вимог. Етичні норми, правила і стандарти доповнюють юридичні норми і сприяють підвищенню правової культур, професійного рівня і відповідальності посадових осіб, державних службовців, лобістів тощо.

Для забезпечення порядку діяльності лобістів та можливості контролю за прямуванням грошових засобів особливу увагу слід приділити проробці комплексу питань у сфері оподаткування, оскільки легітимність лобістської діяльності у більшості визначається тим, наскільки законними та легальними є джерела її фінансування. Необхідно законодавчо визначити правове становище лобістів (фізичних та юридичних осіб) як платників податків, об’єкти оподаткування лобізму, види податків і зборів, а також порядок здійснення податкового контролю та встановлення відповідальності за порушення податкового законодавства тощо. При цьому принципи оподаткування лобізму повинні відповідати загальним принципам оподаткування економічного простору України (обов’язковість оплати податків та зборів, розмірність податкових виплат фінансовим можливостям платників податків і зборів та ін.) Розробка відповідних механізмів у сфері правового регулювання лобістської діяльності потребує певного часу та застосування кваліфікованих економістів, фінансистів, спеціалістів у галузі оподаткування і права.

Для легалізації інституту лобізму в Україні і для мінімізації його можливих негативних проявів, необхідний цілісний правовий механізм, що включає його нормативне закріплення в законодавстві України, що буде сприяти оптимальному використанню позитивних проявів зазначеного інституту.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Аравина Т.И., Кузнецов Ю.Ю. Лоббизм: национальные образцы и степень социальной приемлемости // Социс. – 2000. – № 9. – С. 59-63.
Политология: Энциклопедический словарь / Общ. редакция Ю.И. Аверьянов. – М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-та. – 1993. – 431 с.
Автономов А.С. Азбука лоббирования. – М.: Права человека, 2004. – 112 с.
Зяблюк Н.Г. США: лоббизм и политика. – М.: изд. „Мысль”, 1976. – 207 с.
Богдановская И. Ю. Правовое регулирование лоббизма в США // Право и политика. – 2002. – № 3. – С. 44-49.
Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз – К.: Ваклер, 2000. – 528 с.
Шапошников А.В. Лоббизм как явление общественной жизни и категория политической науки // Вестн. Моск. Ун-та. – Сер. 12. Политические науки. – 2004. – № 2. – С. 48-57.
Большая Советская Энциклопедия. – Т.14. – М.: Рус., 1987. – 624 с.
Словарь иностранных слов. – 14 изд. – М: Рус., 1987. – 608 с.
Політологічний енциклопедичний словник. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.
Политология: Словарь-справочник / М.А. Василик, М.С. Вершинин и др. – М.: Гардарики. – 2000. – 328 с.
Рагозін М.П. Демократія від А до Я: словник-довідник. – Донецьк, видав. „Донбас”, 2002. – 203 с.
Зотов С.В. Лоббизм как институт политического представительства интересов в современной России: Автореф. дис. … канд. полит. наук: 23.00.02 / Росс. Академия госслужбы при Президенте РФ. – Москва. – 1997. – 24 с.
Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 20-е изд. – М.: Рус. яз., 1988. – 750 с.
Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. – М.: Политиздат, 1986. – 223 с.
Сильвестров С.Н. Политика как бизнес // Российский экономический журнал. – 1995. – № 2. – С. 83-94.
Ильичева Л.Е. Лоббизм и интересы предпринимательства. – М.: изд-во „Мысль”, 2000. – 253 с.
Bentley A.F. The Process of Government. – Evanstonю/Ill.: The Principia Press of Illinois, 1949. – XXVI – 501 p.
Ильин М. Демократия и интересы // Бизнес и політика. – 1995. – № 2. – С. 2-8.
Ильин М. Слова и смыслы: интерес // Полис. – 1996. – № 2. – С. 100-101.
Макаров Д.С. Промышленная политика и лоббирование: может ли слабое правительство исправить провалы рынка? – М.: Российская экономическая школа, 2003. – 30 с.
Зяблюк Н.Г Лоббизм в США как политический институт // США: экономика, политика, идеология. – 1995. – № 1. – С. 43-56.
Малько А. Лоббизм // Общественные науки и современность. – 1995. – № 4. – С. 58-65.
Нещадин А.А. Лоббизм в России: этапы большого пути [Доклад] Рос. союз промышленников и предпринимателей. – М.: Эксперт. ин-т., 1995. – 39 с.
Нагайчук А.Ф. Политический лоббизм: понятие, механизмы, роль заинтересованных групп: Автореф. дис. … канд. соц. наук: 22.00.05 / Кемеровский гос.ун-т. – Кемерово, 1999. – 17 с.
Васильев Т.В. Лоббизм как форма политической деятельности: природа, функции, современные виды // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 12. Политические науки. – 2004. – № 4. – С. 26-34.
Автономов А.С. Правовая онтология политики: к построению системы категорий – М.: ООО „Инфограф”, 1999 – 384 с.
Кумс К. Лоббизм и его регулирование: советы британского эксперта // Бизнес и политика. – 1994. – № 1. – С. 34-39.
Лепехин В.А. Лоббизм в России и проблемы его правового регулирования // Полис. – 1998. – № 4. – С. 119-121.
Лепехин В.А. Лоббизм. – М.: Российский Юридический Издательский Дом, 1995. – 115 с.
Любимов А.П. Правовые институты демократии России и стран Европы. Выборы, лоббизм, парламентаризм. М.: Изд. Института Европы РАН, 1997. – 58 с.
Любимов А.П. Политическое право и практика лоббизма (Антикоррупционный проект). – М.: Изд. Государственной Думы, 2001. – 240 с.
Любимов А.П. Соотношение законодательных предложений (обращений) граждан и профессиональных лоббистов // Журнал российского права. – 1999. – №1. – С. 72-78.
Любимов А.П. Проблемы правового формирования лоббизма // Государство и право. – 1999. – № 7. – С. 63-69.
Левин М.И. Левина Е.А. Моделирование лоббистской деятельности // Экономика и математические методы. – 2001. – Т. 37. – № 3. – С. 76-96.
Любимов А.П. Конституционно-правовые основы формирования лоббистских отношений в открытом обществе – М.: Изд. Государственной Думы, 2000 – 392 с.
Антологія української юридичної думки. – Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – К.: Видавничий Дім „Юридична книга”, 2002. – 568 с.
Исаков Н.В. Правовая политика: теоретические подходы к исследованию // Право и политика. – № 5. – 2003. – С. 18-24.
Малько А.В., Шундиков К.В. Правовая политика современной России: цели и средства // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 15-22.
Затонский В.А. Правовая активность как качественное состояние правой жизни // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 3. – С. 6-14.
Керимов Д.А. Методологические функции философии права // Государство и право. – 1995. – № 9. – С. 15-22.
Одинцова Е.А. Общая характеристика лоббизма как политико-правового явления: истоки, понятие, сущность // Вісник Донецького університету. Сер. Економіка та право. – 2005. – № 2. – С. 331-338.
Ладиченко В.В. Гуманістичний підхід до організації державної влади // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 28. – К.: Ін-т В.М.Корецького НАН України, 2005. – 740 с.
Лоббизм в России // Россия и современный мир. – 1996. – № 3. – С. 64-97.
Berry J. Lobbying for the People. Princeton, 1998. – 332 p.
Павлов В.Г. Лоббизм в России: проблемы и перспективы // Российский юридический журнал. – 1998. – № 3. – С. 20-23.
Тихомирова Е.Б. Лоббизм как специфическая форма коммуникаций с общественностью // Вестн. Моск. ун-та. – Сер.18. Социология и политология. – 2002. – № 3. – С. 113-127.
Тихомирова Є. Лобізм як складова міжнародного РR // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. – С. 143-151.
Зущик Ю. Лоббизм в Украине [Электронный ресурс]: ПА № 1719. – 2000. – Режим доступа: htth:// zushchik@hotmail.com
Егорова Н.А. Уголовная ответственность за коррупцию в свете Европейской Конвенции 1999 г. и УК РФ // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 3. – С. 83-94.
Сергунин А.А. США: президентский лоббизм и внешняя политика – М.: Знание, 1989. – 64 с.
Мухин А.А., Козлов П.А. „Семейные” тайны или неофициальный лоббизм в России – М.: ЦПИ, 2003. – 304 с.
Клямкин И.М. Теневой образ жизни: Социологический автопортрет постсоветского общества // Полис. – 2000. – № 5. – С. 123-132.
Одинцова Е.А. Правовое регулирование лоббизма: антикорупционный аспект // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк, 27 жовтня 2006. – Донецьк, 2006. – С. 218-220.
Тактика и стратегия лоббирования в Украине // Украинская инвестиционная газета. – 2002. – 28 мая. – С. 11.
Одінцова О. Цивілізований лобізм як форма боротьби з корупцією // Право України. – 2006. – № 6. – С. 110-113.
Затонский В.А. Правовая активность как способ правовой жизни и объект правовой политики: позитив и негатив // Правовая политика. – 2005. – № 2. – С. 31-42.
Мельник М. Фактор корупції в Україні // Право України. – 2002. – № 5. – С.12.
Мельнік М.І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). – К.: Юридична думка, 2004. – 400 с.
Голик Ю.В. Борьба с коррупцией как перманентный процесс // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 3. – С. 68-74.
Малько А.В. Антикоррупционная политика России: проблемы формирования // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 3. – С. 74-82.
Сафоненко А.О. Антикорупційна політика в умовах трансформації українського суспільства: Автореф. дис. … канд. політ. наук 23.00.02 / Київ. нац. унів. – К., 2004. – 16 с.
Рогульский С.С. Адміністративно-правові заходи боротьби з корупцією в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук 12.00.07 / Київ. нац. унів. – К., 2005. – 19 с.
Куракин А.В. Реформе гражданской государственной службы необходима антикоррупционная направленность // Право и политика. – 2004. – № 3. – С. 88-91.
Малько А.В. Основы антикоррупционной политики современной России // Право и политика. – 2003. – № 4. – С. 44-48.
Жмир В.Ф. Лобі в Україні: соціальна держава і соціальна політика // Філософські обрії: Науково-теоретичний часопис. – Полтава, 2002. – Вип. № 7. – С. 138-150.
Корупція в Україні. – Х.: Ін-т прикладних гуманітарних досліджень, 2004. – 112 с.
Лопатин В.Н. О системном подходе в антикоррупционной политике // Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 23-36.
Бятец М.В. Лоббизм в правотворческой деятельности // Правоведение. – 1998. – № 1. – С. 46-52.
Зяблюк Н., Сахаров Н. Лоббизм как инструмент политики // Актуальная политика. – № 2-6. – 1993. – С. 29-33.
Юфа В. Когда слово становится делом // Бизнес: Организация, Стратегия, Системы. – № 4. – С. 46-48.
Юфа В. Единственный мой лоббист // Бизнес: Организация, Стратегия, Системы. – № 4. – С. 38-40.
Чичановский А.А. В тенетах свободы. – М.: Славянский диалог, 1995. – 304 с.
Александровская С.В. Марк Туллий Цицерон: концепция борьбы с коррупцией // Юрист-Правовед. – 2003. – № 2. – С. 60-65.
Мурашин О. Страйки: правові питання // Підприємництво, господарство та право. – 2000. – № 10. – С. 67-69.
Кальян О.С. Розвиток правового регулювання вирішення трудових конфліктів у західноєвропейських країнах // Держава і право: Зб. Наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Випуск 28. – К.: Ін-т В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 425-430.
Berry J.M. The Interest Group Society. – second edition. – Boston/Toronto: Little/Brown and Co, series in political science, 1984 – X – 260 p.
Thomas C.S. Politics and Public Policy in Contemporary American West. – Albuguergue, NM: Univ. Of Mexico Press, 1991. – XIII. – 589 р.
Мухаев Р.Т. Содержание понятия и типы групп давления // Политология. – М.: Изд-во „ПРИОР”, 2002. – 432 с.
Duverger M. Party Politics and Pressure Groups. A Comparative Introduction. – Nelson, 1972. – 198 p.
Джордан Г. Группы давления, партии и социальные движения: есть ли потребность в новых разграничениях? // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 1. – С. 82-97.
Олсон М. Логика коллективных действий. Общественные блага теория групп / Пер. с англ. Е. Окороченко. – М.: ФЭИ, 1995. – 174 с.
Бинецкий А.Э. Лоббизм в современном мире. – М.: ТЕИС, 2004. – 247 с.
Баранов С.Д. Популизм и лоббизм: две стороны парламентской деятельности в России // Вестн. Моск. Ун-та. – Сер. 18. Социология и политология. – 1999. – № 1. – С. 68-72.
Лоббист в законе // Российская газета. – 1999. – 14 июля. – С. 3.
Про лобіювання в Україні: Проект Закону України від 13.04.1999 р. № 3188.
Политология: Учеб. пособ. для вузов / Сост. и ред. Н. Сазонова. – Х.: Фолио, 2001. – 831 с.
Афанасьев М. Клиентизм и российская государственность. – М., 1997. – 301 с.
Лісничук О.В. Группи інтересів у багатоскладовому суспільстві: Дис. ...канд. політ. наук. – Захищена 03.10.2000. – К., 2000. – 200 с.
Стоякін В. Роль номенклатурно-мафіозних кланів у політичному житті України // Українські проблеми. – 1997. – № 1. – С. 70-72.
Сікора І.В. Національні інтереси України та лобістські технології бізнесу. – К.: Охорона праці , 2000. – 126 с.
Швайка М. Україна у лабетах клановості та корупції // Економічний часопис – ХХІ. – 2003. – № 10. – С. 8-11.
Симоненко В. Нестерпне відчуття виникає, коли згадуєш трагічні події року, що минув // Економіст. – № 1. – 2003. – С. 12-13.
Перегудов С., Семененко И. Лоббизм в политической системе России // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. – № 9. – C. 28-42.
Любимов А.П. Классификация видов лоббизма. // Матер. к междунар. „круглому столу”. – М.: АНО КиАЦ „Россия – ХХІ век”. – 1999. – 104 с.
Бештоева З.Л. Лоббизм в Управлении экономикой. М.: МАКС Пресс, 2004. – 34 с.
Зяблюк Н.Г. Лоббизм и судебная система США. – М.: Ин-т США и Канады РАН, 2002. – 59 с.
Зяблюк Н.Г. Лоббизм и судебная система США // США – Канада: экономика, политика, культура. – 2001. – № 7. – С. 115-124.
Зяблюк Н.Г. Лоббизм и судебная система США.// США – Канада: экономика, политика, культура. – 2001. – № 6. – С. 65-75.
Глазунова Н.И. Механизм взаимодействия власти и общества // Система государственного управления. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 551 с.
Садиков В.Н. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учеб. пособ. – М.: ООО “ТК Велби”, 2002. – 768 с.
Шамхалов Ф. Лоббизм во взаимодействии государства и бизнеса (материалы к лекциям и семинарам) // Российский экономический журнал. – 1999. – № 1. – С. 103-110.
Соединенные Штаты Америки: Закон о реорганизации Конгресса // Бизнес и политика. – № 9-10. – 1996. – С. 65-68.
Иванов Н. Лоббизм в политической культуре США // Власть. – 1995. – № 8 – С. 64-67.
Юсиа: Электронный журнал. – 1998. том 3 – № 2. – Режим доступа: http: // usinfo. state. gov / journals/ itdhr / 0698 / ijdr/ toc.htm. – Заголовок с титул. экрана.
Государство и лоббизм в США // Экономика и управление в зарубежных странах. Информ. бюлл. – 2005. – № 10. – C. 23-34.
Зяблюк Н. Соединенные Штаты Америки: новый закон о лоббистской деятельности // Бизнес и политика. – 1996. – № 3. – С. 43-48.
Ларін М. Практика правового регулювання лобізму в закордонних країнах // Юридичний вісник України. – 2005. – № 1. – 1 – 14 грудня. – С. 11.
Закулисные дельцы с чистой совестью. / Подг. Р. Бриль // Украинская инвестиционная газета. – 2004. – 30 марта. – № 13(442) – С. 11.
Честные закулисные игры // Бизнес: Организация, Стратегия, Системы. – 1999. – № 4. – С. 35-37.
Иванов Н.Б. Организация наиболее влиятельных иностранных лобби в США // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – № 3. – С. 24-31.
Иванов Н. Особенности ненационального лоббизма: США и Украина // Известия. – 2001. – 19 октября. – С. 4.
Эриксон О. Лоббирование конгресса-основной способ воздействия американцев на внешнюю политику // США – Канада: экономика, политика, культура. – 2001. – № 9. – С. 112-115.
Одінцова О. Англосаксонська модель регулювання лобістської діяльності: світовий досвід та проблеми оптимізації в Україні // Гуманітарний вісник ДонДУЕТ. – № 2 (30). – 2006. – С. 85-93.
Канада. Закон о регистрации лоббистов // Бизнес и политика. – 1995. – № 1. – С. 79-84.
Малько А.В. Политическая и правовая жизнь России: актуальные проблемы – М., 2000. – 255 с.
Прохода Н. Лоббизм: как это делается во Франции // Бизнес и политика. – 1995. – № 8. – С. 36-40.
Вяткин К.С. Лоббизм по-немецки // Полис. – 1993. – № 1. – С. 179-183.
Смирнов В.В., Зотов С.В. Лоббизм в России и за рубежом: политико-правовые проблемы // Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 112-120.
Одінцова О. Законодавчі моделі правового регулювання лобістської діяльності: загальне й особисте // Українське право. – 2007. – № 1 (20). – С.108-127.
Механизм регулирования лоббистской деятельности в современной России // Государство и право. – 1998. – № 1. – С. 101-111.
Skilling G. Interest Groups in Soviet Politics. – Princeton UP: Princeton, New Jersey, 1971. – 456 p.
Scharpf F. Demokratietheorie zwischen Utopie und Anpassung. – Konstanz: Univ. – Verl., 1970. – 93 s.
Сулакшин С.С., Романихин А.В. Лоббирование интересов промышленности в СССР // Эко. – 2002. – № 10. – С. 27-43.
Сулакшин С., Романихин А. Как национальной промышленности защищать свои интересы // Экономика России: XXI век. – 2003. – № 10. – С. 47-49.
Блинов А. Лоббизм: этапы большого пути // Образование и рынок. – 1998. – № 3. – С. 55-63.
Панченко Г. Государственный лоббизм // Украинская инвестиционная газета. – 2000. – 7 марта. – С. 7.
Цвєтков В.В., Кресіна І.О., Коваленко А.А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти: Монографія. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 496 с.
Роговець В. Лобіювання в регіонах: різні підходи і різні інтереси // Людина і влада. – 2000. – №. 7-8. – С. 69-71.
Шакун В.И. Украина: общество и преступность // Право и образование. – 2005. – № 1. – С. 155-163.
Морозова И.С. Льготы как юридическое средство реализации общеправовых принципов // Право и политика. – 2003. – № 5. – С. 25-30.
Выгодное законотворчество // Украинская инвестиционная газета. – 2002. – 25 марта. – С. 8.
Лоббизм на общественных началах // Компаньон. – 1999. – № 47. – С. 17.
Малкина М.Ю. Взаимодействие государства и бизнеса в современной России // Теневая экономика: сборник научных трудов. – Российский государственный гуманитарный университет. – 2008. – С. 17-61.
Павлов В. Есть ли лоббизм в России // Российская юстиция. – 1998. – № 8. – С. 19-20.
Ткаченко В. Клуб по интересам // Украинская инвестиционная газета. – 2002. – 28 мая. – С. 11.
Мишутин С, Мяновский Б., Свириденко В. Преимущества воздействия на „средний уровень” // Компаньон. – 2004. – № 45(405). – С. 58-61.
Любимов А.П. Институт лоббизма и обращение граждан // Кодекс – info. – 1999. – № 4. – С. 20-23.
Шевченко Є. Реалізація конституційних прав громадян на звернення потребує удосконалення // Право України – 2002. – № 3. – С. 106-109.
Селіванов А., Євграфов П. Конституційна скарга громадян в реаліях сучасності // Право України. – 2003. – № 4. – С. 80-85.
Подъячев К.В. Обращение граждан во власть: функциональные особенности // Социс. – 2007. – № 5. – С. 137-140.
Любимов А.П. Лоббизм как конституционно-правовой институт. – М: Изд. Государственной Думы, 1998. – 256 с.
Василенко А.Б., Разуваев В.В. Нефтяной лоббизм: опыт американских и российских корпораций // Представительная власть: мониторинг, анализ, информация. – 1997. – № 2-3. – С. 77-96.
Были б деньги: лоббисты найдутся // Украинская инвестиционная газета. – 2002. – 25 марта. – С. 9.
Одінцова О. Лобізм в Україні: проблеми законодавчого регулювання // Юридична Україна. – 2005. – № 7. – С.15-18.
Круш П. Лоббирование экономических интересов в государстве // Экономика Украины. – № 4. – 2005. – С. 75-80.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
Про об’єднання громадян: Закон Украіни від 16 червня 1992 р. № 2460-ХІІ (із змінами та допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
Про звернення громадян: Закон України від 2жовтня 1996 р. № 3931/ 96-ВР(із змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
Коростей В. Проблеми національного лобіювання законодавства // Право України. – 2006. – № 6. – С. 102-106.
Кипиани В. Лобби – вряд ли хобби: "Круглый стол" на тему "Шаг к цивилизованному лоббизму в Украине" // Киев. ведомости. – 2000. – 7 декабря. – С. 6.
Ковальський В. Парламентське лобі є – нема закону про нього: лобістські групи у Верховній Раді України // Юрид. вісн. України. – 1998. – 1-7 жовт. – С. 1-2.
Неофіт О. Вітчизняне лобі відкидає густу тінь: Лобізм в українському Парламенті // Галицькі контракти. – 1996. – № 9. – С. 10-11.
Сохар О. "Звичайний" лобізм: [Укр. лобізм] // Нова політика. – 1995. – № 6-7. – С. 37-39.
Сікора І. Лобізм у трикутнику бізнес – уряд – парламент. Практика “тіньового” та цивілізованого лобіювання // Професіонал. – 1998. – № 2. – С. 14-17.
Руденко С. Лоббизм: украинский вариант // Підтекст. – 1998. – 12-18 березня. – С. 6-8.
Нестерович В. Лобіювання у правотворчому процесі Європейського Союзу // Українське право. – 2007. – № 1. – С. 242-256.
Про правовий статус груп, об’єднаних спільними інтересами (лобістських груп) у Верховній Раді України: Проект Закону України від 03.11.1999 р. № 3188-1.
Михеева Е. Лоббирование: мифы и реальность / Екатерина Михеева // Юридическая практика. – 2002. – 26 июня. – № 26. – С. 5.
Мацкевич Р.Н. Українські реалії легалізації лобіювання // Південноукраїнський правничий часопис. – № 3. – 2006. – С. 13-14.
Лоббизм – это деньги?: материалы круглого стола // Бизнес. – 1999. – № 22. – С.12-14.
Тихомирова Є.Б. РR – природа сучасного лобізму // Грані. – 2003. – № 6(32). – С. 122-127.
Никулин Л., Мамедов Р. Лоббирование в системе управления корпоративных структур // Консультант директора. – 2007. – № 6 (282). – С. 7-10.
Попов В.В. К вопросу о правовой регламентации роли и места общественных объединений в преодолении правового нигилизма // История государства и права. – № 6. – 2004. – С. 9-12.
Павлов В.Г. Инициативный законопроект о лоббизме // Государство и право. – 1998. – № 12. – С. 47-57.
Затонский В.А. Правовое общество как основной целеполагающий идеал правовой политики российского государства // Право и образование. – 2005. – № 3. – С. 145-163.
Керимов Д.А. Личность и правовое государство // Право и образование. – № 5. – 2003. – С. 4-13.
Сорокин В.Д. Правовое регулирование: предмет, метод, процесс // Правоведение. – 2000. – № 4. – С. 34-45.
Диденко Н.Г., Селиванов В.Н. Право и свобода // Правоведение. – 2001. – № 3. – С.4-27.
Варданянц Г.К. К вопросу о социальной форме правового регулирования // Вестник Московского ун-та. – Сер.18. Социология и политология. – 2007. – № 1. – С. 51-66.
Семенюта Н.Н. Право – социально необходимый ограничитель свободы // Право и политика. – № 2. – 2003. – С. 4-14.
Одинцова Е.А. Цели правового регулирования лоббизма на современном этапе развития общества // Сучасні наукові дослідження – 2006 : Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Т. 3. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 12-15.
Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 491.
Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25 березня 2004 р. № 1665-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.
Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р. № 2790 - ХІ // Відомості Верховної Ради Україна. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
Нерсесянц В.С. Право как необходимая форма равенства, свободы и справедливости // Социс. – 2001. – № 12. – С. 3-15.
Малько А.В. Правовые средства: вопросы теории и практики // Журнал российского права. – 1998. – № 8. – С. 66-77.
Малько А.В. Стимулы и органичения в праве // Правоведение. – 1998. – № 4. – С. 134-147.
Малько А. Правовые стимулы и ограничения: двоичность информации как метод анализа // Общественные науки и современность. – 1994. – № 5. – С. 67-76.
Паклин Н. Кодекс чести комиссаров // Российская газета. – 1999. – С. 7.
Семенова Р.У. Соотношение политики и морали в русле дискуссионного поля современной политической науки // Вестник Московского ун-та. – Сер.18. – 2005. – № 3. – С. 87-99.
Розробка державної політики. Аналітичні записки – К.: Вид-во „К.І.С.”, 2002. – 320 с.
Овсянкіна Л. Моральні цінності як складова діяльності суб’єктів ринку // Гуманітарні науки і сучасність: Зб. наук. праць. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т., 1999. – 231 с.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

Blog

Розділ зарубіжний досвід правового регулювання лобістської діяльності

Содержание