Наталія михайлівна дятленко

Вид материалаДокументы

Содержание


Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи
Перинатальний період триває в середньому 280 днів і складається із 3х фаз
Зародкова (ембріональна)
Фетальна стадія, або фаза плоду
Центрах свідомого батьківства майбутнім батькам
Задатки майбутніх здібностей
Друга матриця – „антогонізм із матір’ю
Третя матриця – „співробітництво з матір’ю”
Четверта матриця – „відокремлення від матері”
Пологи за методом Фердинанда Ламаза.
Пологи за методом Фредеріка Лебуйєра
Пологи за методом Роберта Бредлі
Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості новонародженої дитини (фаза новонародженості, період немовляти). Активні та пас
Вірджинія Апгар
Характеристика рефлексів новонародженого
Час зникнення
Рефлекс опори
Хапальний рефлекс кисті („робінзонівський”)
Рефлекс Бабкіна
Рефлекс Бабинського
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4

НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА ДЯТЛЕНКО,

завідувач кафедри методики і психології

дошкільної та початкової освіти ІППО КМПУ ім.Б.Д.Грінченка

(уривок із посібника «Психологія для вихователя»)


ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ

ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ


Психологічні особливості новонародженої дитини.


Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси, активні та пасивні.Соціальна ситуація розвитку дитини та новоутворення у фазі новонародження


^ Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи


Онтогенез людини розпочинається ще до її народження. Ранньому дитинству передує перинатальна (дородова), або утробна стадія існування дитини. Тому реальним початком її розвитку є не народження, а зародження, тобто утворення зі статевих клітин (гамет) зародка (зіготи). В організмі матері створюється оптимальна ситуація для розвитку зародка, тобто ті умови, які відповідають його фізіологічним особливостям, у яких він захищений якнайкраще від температурних коливань, травм та впливу хвороботворних мікробів. Зародок із самого початку свого існування вступає у взаємодію із організмом матері. У його розвитку реалізується спадково закріплена й передана в генах батьків програма будови людського організму, систем його органів та їх функцій.

^ Перинатальний період триває в середньому 280 днів і складається із 3х фаз:

  1. Передзародкова (триває 2 тижні). Вона відповідає розвитку заплідненого яйця (зиготи), переміщенню в матку і укорінення в її стінку. Через кілька годин після заплідення клітини починають інтенсивно ділитися (2, 4, 8 і т.д.), рухаючись по одній із труб до матки. Скупчення клітин, які постійно діляться, має назву бластоцист. Уходячи до порожнини матки, бластоцист уже має 200 клітин. Протягом кількох днів він знаходиться у вільному плаванні, потім прикріплюється до стінки матки. Процес закріплення закінчується на 10-14 день, бластоцист перетворюється на ембіріон. Через 2 дні після повного проникнення в слизову оболонку матки і закріплення в ній відбувається затримка менструації, тому що цей маленький ембріон виділяє гормони, диктує умови свого життя мільярдам клітинам живого організму, підпорядковуючи їхню діяльність собі. Перші 6-7 днів за Арістотелем – рослинний період розвитку душі дитини.
  2. ^ Зародкова (ембріональна) – охоплює період з початку 3-го тижня після запліднення і триває до кінця 2-го місяця розвитку. На цій фазі відбувається анатомічна та фізіологічна диференціація різних органів, формується плідна бульбашка, плацента та пуповина. Плідна бульбашка заповнена навколоплідною рідиною (омніоном), яка підтримує постійне тепло, температуру ембріона. Плацента виконує велику роботу, беручи на себе функцію легенів, нирок, кишечника, печінки і гормональних залоз. Вона забезпечує обмін речовин між організмом матері та ембріоном, затримує великі інородні утворення, але пропускає поживні речовини.

Плацента пов’язана з ембіріоном пуповиною. Пуповина має 2 артерії, які переносять з кров’ю продукти розпаду з ембріону у плаценту і одну вену, яка доставляє з кров’ю кисень і харчові продукти, речовини. Варто зазначити, що кровоносна система матері та ембріону не є спільною. Поживними речовинами плід забезпечує плацента. Людський зародок зазнає ряд метаморфоз, проходячи скорочено основні стадії еволюції живих організмів, тобто стадії філогенезу, від одноклітинних до приматів. Відбувається диференціація клітин на 3 шари: ектодерма (зовнішня шарова пелюстка) – зовнішній шар, який пізніше перетворюється на шкіру, волосся, нігті, частину зубів, нервову систему, органи чуттів; ентодерма (внутрішня зародкова пелюстка) – основа кишково-шлункового тракту, щитивидної слинної, вилочкової, підшлункової залози, євстахієвої труби, трахеї, бронхів, легенів, печінки; мезодерма (середня зародкова пелюстка) – утворюється дерма (внутрішній шар шкіри) дає початок м’язовій тканині, скелету, кровоносній системі органам виділення. Це період дуже інтенсивного росту. За перший місяць ембріон збільшується порівняно із зиготою у 10000 разів. На 5-му тижні життя у плоду чітко розрізняються зачатки голови, хвоста, зябровних щілин, рук, ніг. За Арістотелем – це тваринний період розвитку душі людини. Довжина цього маленького утворення приблизно 6 мм.
  1. ^ Фетальна стадія, або фаза плоду (з початку 3-го місяця розвитку і до кінця пологів). У цей час складаються функції й системи, які дозволяють організму вижити після пологів. Саме в цій стадії він стає плодом, набуваючи виразних ознак людського дитяти, які виявляються в будові тіла, голови, нервової системи. Сформувалося обличчя, атрофується хвіст, плід за зовнішнім виглядом нагадує людину. Але здатність до виживання в повітряному середовищі плід набуває тільки на початку 7-го місяця розвитку. Дитина у 7 місяців розплющує очі, фізіологічно здатна розрізняти солодке, гірке, кисле, солоне, є зміна ритмів, характерних для сну. Французький фізіолог Мішель Жуве допускає, що у фазах швидкого сну в ненародженого малюка „програються” ті безумовні рефлеки, з якими він з’являється на світ. Отже, у дитини закладаються зачатки майбутньої уяви. У цій фазі швидко розвивається головний мозок. У його корі, утворення якої починається на 8-му тижні, посилюється ріст зовнішнього шару, внутрішній шар росте повільніше, внаслідок чого і з’являються борозни та звивини. Формуються інші шари головного мозку, кора набуває шестишарової будови, характерної для мозку здорової людини, складаються безумовні рефлекси. Дослідженнями доведено наявність у плоду зачатків тактильної, температурної, больової, вестибулярної, звукової, вібраційної, смакової, нюхової чутливості. Експериментально доведено можливість утворення умовних рефлексів у плоду та недоношених дітей.

В останні місяці свого утробного життя плід може реагувати не лише на зміни середовища, а й переживати перші відчуття, у яких поєднуються сенсорні та емоційні сторони. Приблизно за тиждень до народження плід припиняє рости, досягаючи в довжину 500 мм, маса плоду близько 3400г. Хлопчики завжди трохи довші та важчі. Продовжує формуватися жирова клітчатка, підвищується ефективність роботи різних систем органів, підвищується частота серцевих скорочень, через пуповину починає виводитися велика кількість продуктів обміну. Колір шкіри спочатку червоний, далі стає блідішим. Новонароджена дитина має відносно запрограмований мозок і вже достатньо ефективні органи відчуттів. Госторота зору досягне такого рівня, як у дорослої людини, лише на кінець першого року життя. Лише з 4-місячного віку дитина стане здатною розрізняти кольори, тобто новонароджена дитина сприймає світ чорно-білим.

Про особливості психічного розвитку плоду можуть засвідчувати його дії, рухи, імпульси. Відомо, що мислення не визначається структурно-анатомічною організацією мозку людини, воно залежне від дій у світі зовнішніх форм предметів і сил. На цьому будується теорія відображення фізіолога Івана Петровича Сєченова. Саме завдяки психомоторним здібностям, що формуються до народження дитини, визначається її здібність мислити, почувати, уявляти, відчувати та сприймати світ.

700 майбутніх мам і тат США у 1986 році пройшли програму навчання дітей у внутріутробному періоді життя. Навчання розпочалося на 5-му місяці вагітності. Спочатку два рази на день легенько поплескували по животу. Через 2 місяці з’явилася реакція на цей сигнал. Промовлялилися слова і теж підкріплювалися таким же сигналом. Один з учасників цього навчання періодично прикладав щоку до живота дружини і говорив: „Маленький, я твій тато”. Після народження дитини батько часто повторював цю фразу. Судячи з реакції, син упізнав її. Встановлення контакту з дітьми в період вагітності називається методом гоптонамії – голосового і дотикового впливу на малюка. Після такого навчання народжені діти починають раніше розмовляти, менше плачуть, довше й уважніше слухають батьків.

Ось що пропонуть сьогодні в ^ Центрах свідомого батьківства майбутнім батькам: постійна «розмова» з дитиною, що знаходиться внутрішньоутробно та дотики до неї різними способами (поглажування живота вагітної жінки, ритмічні постукування, спів, читання віршів тощо). Можна розказувати казки, легенди. Вибір дотикового впливу може бути різним, наприклад, маленькі дзвіночки, іграшки. Цікава реакція малюка на такі дії – тільки-но зазвучить знайомий голос, дитина припиняє рухатися, затихає. Вона немовби прислухається, вивчає голос і дотики. Період адаптації, коли дитина не відповідає, як правило, триває декілька днів, можливо, тиждень. Потім вона звикає до таких занять і після короткої паузи починає відповідати: постукує, рухається, повертається. Пізніше у визначений час дитина сама буде вимагати такого спілкування. Дуже добре спілкуватися двома мовами, наприклад, матір – англійською, батько – українською. Але ні в якому разі не можна класти на живота навушники. Чоловікам, які часто бувають у від’їздах, не варто займатися гоптономанією, оскільки цей метод вимагає систематичності, проведення занять в один і той же час, а не тоді, коли забажалося чи є вільна хвилина. Для занять треба вибрати час, коли не потрібно нікуди спішити: для батька – це може бути ранок, для матері – вечір.

На пізніших термінах вагітності стає помітно, що дитина прагне нового – під час спілкування пересувається в ту частину, де знаходиться рука. Тому в такий спосіб легко перевертати дітей, які лежать неправильно. Добре реагує дитина на доторки собаки холодним носом, муркотіння кішки (в останньому випадку, вірогідно, дитина в майбутньому спокійно спатиме під батьківське хропіння).

Спілкування за методом гоптонамії – своєрідні природні уроки дисципліни. Кожна мати має вести щоденник рухів малюка, які виникають під час уроків спілкування. Пізніше ці записи допоможуть вгадати бажання малюка за його рухами. А після народження батьки зможуть розуміти дитину з півслова, „читатимуть” її думки.

^ Задатки майбутніх здібностей


Пологи. Акт народження в певному розумінні є переходом від залежного типу існування до форми самостійного життя. Це перехід від темряви до світла, від підсвідомості до свідомості. У житті людини багато стресових ситуацій, але найсильніші – народження і смерть. Можна припустити, що мить народження накладає певний відбиток на подальше життя дитини, на становлення її особистості.

Акт народження супроводжується сильним стресом як для матері, так і новонародженого. Проходячи пологовими шляхами, дитина відчуває сильну гіпоксію (недостачу кисню) та стискання голови. Дехто з дослідників говорить про існування пологових матриць поведінки, які визначають майбутній характер поведінки дитини: просування по пологовому каналу – тривожність; момент народження – подолання труднощів, вихід в світ – упевненість в собі. Вважається, що дитина народжується вже із сформованою безсвідомою психікою. Є думки, що основні програми поведінки закладаються в період внутрішньоутробного дозрівання плода особливо з п’ятого по дев’ятий місяці вагітності та в процесі народження (пологів). Дослідження в цьому напрямі отримали назву „перинатальної психології”, засновником її є відомий психіатр Станіслав Гроф. На грунті вивчення великої кількості клінічних матеріалів, а також експериментів з вивчення зміненої свідомості з допомогою сильнодіючого галюціногену ЛСД Станіслав Гроф зміг довести, що посмертний досвід людини пов’язаний з допологовим досвідом, а також з досвідом у момент, коли плід виходить з фізичного тіла матері.

Препарат ЛСД був відкритий швейцарським хіміком Альбертом Гофманом у 1943 році. Він має психоактивні властивості й допомагає вводити свідомість у незвичайний стан. За допомогою цього препарату були отримані важливі результати в галузі психологічних досліджень. Головним моментом усіх цих досліджень є те, що під дією ЛСД у стані зі зміненою свідомістю усі люди, зовсім різні за своїми ознаками (віком, культурою, релігійною належністю) переживали практично одне й те ж, мали одні і ті ж бачення. Вчені дійшли висновку, що матриця такого досвіду існує у підсвідомості як нормальна складова людської особистоcті. У дослідженнях Грофа кожний пацієнт після вживання ЛСД щоразу відкривав усе глибший рівень безсвідомої пам’яті, зокрема, бачив галюцинації, які одразу описував та обговорював з психотерапевтом. Було зібрано понад 6000 відповідей. Зібраний матеріал було систематизовано і побудовано 4 перинатальні матриці безвідомої психіки людини, які формуються в утробі матері і в момент народження.

Перша матриця - „початкове єднання з матір’ю – відповідає періоду внутрішньоутробного життя (з 5-го по 9-ий місяць вагітності) до початку пологів. Згідно з повідомленням пацієнтів, плід в утробі матері відчуває райське існування, відчуття єдності з Космосом, відсутність протилежностей. Позитивна матриця допологової пам’яті є основою всіх наступних життєвих ситуацій.

^ Друга матриця – „антогонізм із матір’ю” – належить до першого клінічного етапу пологів, коли починається скорочення матки, але вхід до пологового каналу ще закритий. З’являється відчуття загрози, мати і дитина стають джерелом болю один для одного. Як база пам’яті ця матриця є тлом для наступних неприємних життєвих переживань, таких як хвороба, ув’язнення, почуття голоду, спраги, задухи, інших негативних емоцій.

^ Третя матриця – „співробітництво з матір’ю - проходження через пологовий канал. Це другий етап клінічних пологів, коли продовжується скорочення матки, але вже відкрито вічко пологового каналу. Починається тяжкий і болісний процес руху плоду в тісному пологовому каналі, під час якого молодий організм бореться за життя зі стінками матки, які його душать. При нормальних пологах у пам’яті плоду формується програма, яка у відповідних ситуаціях буде переживатися як бажання постояти за себе, битися і боротися з небезпеками життя, шукати пригод, ризикувати, долати випробування, перемагати суперників.

^ Четверта матриця – „відокремлення від матері. Просування плоду завершується і настає несподіване полегшення й розслаблення. Пацієнти бачать сліпуче світло, з’являється відчуття звільнення, спасіння та любові. Це закладається програма, яку в наступному житті індивід буде перживати та усвідомлювати як віру в успіх, щасливе уникнення небезпеки, радість від успіху та перемог, захоплення від сходу Сонця, естетичні почуття і перживання.

Існують різні думки щодо перебігу пологів і виникнення в їх процесі підгрунтя для стресу. Розглянемо деякі моменти, які можуть викликати стрес:
  • яскраво освітлене приміщення викликає страждання, дитина зажмурюється;
  • дитина не глуха, і після народження на неї звалюються громи звуків;
  • вода із шлангу, дотики рук обпалюють шкіру;
  • швидке перерізування пуповини призводить до того, що дитина переживає гіпоксію, а звідси острах і стрес;
  • її одразу можуть перевернути вниз головою.

Сьогодні відомо 4 основні способи ведення пологів, які по-різному впливають на подальший психічний розвиток новонародженого:

  1. Традиційний спосіб. Народження розглядається як медична проблема. Мати знаходиться в допологовій палаті, де її готують до пологів. Потім переводять у пологову залу, жінці народжувати допомагають лікарі. Пуповину швидко перерізують, дитину миють і поміщають в окреме від матері приміщення. Після погогів дитина потрапляє під нагляд лікарів.
  2. ^ Пологи за методом Фердинанда Ламаза. У підготовці до пологів бере участь подружжя. Чоловік з породіллею знаходиться поряд, емоційно переживаючи все, що відбувається. Важливо, що встановлюються емоційні зв’язки „чоловік-дружина”, „батьки –дитина”.
  3. ^ Пологи за методом Фредеріка Лебуйєра. Пологова кімната слабо освітлена, усі говорять пошепки. Новонародженого кладуть на живіт матері. Пуповину не поспішають перерізувати. А в цей час (біля 6 хв.) з дитиною розмовляють, ніжно погладжуючи. Потім дитину купають у теплій воді. Значення такого способу: теплі емоційні стосунки на ранніх етапах життя.
  4. ^ Пологи за методом Роберта Бредлі. Майбутні батьки відвідують заняття, де одержують інформацію про харчування, фізіологію дитини і про правила догляду за нею. Самостійно обирають місце пологів і помічників. Мати може під час пологів ходити, сидіти навпочіпки або у спеціальному кріслі. Як стверджують експерти британського Національного фонду, дітонародження, пологи у вертикальному положенні можуть не лише полегшити страждання породіллі, а й зменшити ризик небезпечних для її здоров’я ускладнень (це зменшує больові відчуття і прискорює процес розкриття шийки матки, зменшує тривалість першого періоду пологів). У 1975 році 22 штати США прийняли закони, які допускають практику непрофесійних акушерів (власних чоловіків чи інших підготовлених інструкторів-непрофесіоналів).

Усе це говорить про пошуки способів гуманізації пологів. Усе більше вчених усвідомлюють важливість таких пошуків, розуміючи непересічність означеного періоду в майбутньому житті кожної людини. Мільйони років світ непрязно зустрічав новонароджених і ось почали з’являтися діти, які з перших секунд відчувають усю принадність життя.


^ Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості новонародженої дитини (фаза новонародженості, період немовляти). Активні та пасивні рефлекси


Тривалість фази новонародженості науковцями розглядається по-різному. Деякі вважать, що це 1 місяць (Лешлі, Гутинель); інші – 1 тиждень (Фірорд, до уваги береться зарубцювання пуповинної рани); деякі – 10-21 день (до уваги береться набуття початкової ваги після фізіологічної втрати– Фінкельштейн). Л.С.Виготський пропонує вважати фазу новонародженості періодом до 2-х місяців, узявши до уваги своєрідність обміну речовин, стан крові, особливості імунітету. Позиція цього автора і буде покладена в основу викладу матеріалу.

Дуже важливо виявляти слабкі місця у здоров’ї дитини одразу після народження. У 1953 році ^ Вірджинія Апгар розробила стандартну оціночну шкалу, з допомогою якої лікарі отримали можливість швидко визначати стан здоров’я новонародженого. Оцінка здійснюється через одну хвилину після народження і повторюється через п’ять хвилини. До уваги береться пульс, дихання, м’язовий тонус, рефлекторне збудження, колір шкіри. Максимальна кількість балів за шкалою Апгар – десять балів, оцінка в сім балів вважається нормальною. Оцінка нижче семи балів говорить про те, що окремі системи організму ще не функціонують повністю і дитина потребує особливої уваги. Оцінка нижче чотирьох балів засвідчує необхідність термінового підключення до системи життєдіяльності.

Новонароджена дитина має свої анатомо-фізіологічні ознаки. У неї відносно велика голова і короткі ноги, 70% маси тіла складає вода. Вага 3-3,5 кг, довжина тіла 49-55 см. М’язи та зв’язки ще дуже слабкі. Діти мають низку складних рефлексів (автоматична відповідь на подразники). Ці рефлекси мають значення для виживання виду під час еволюції і відображують форми поведінки, які в минулому були життєво важливими для виживання. Більшість цих рефлексів зникає після другого – четвертого місяця. Нормальна дія всіх рефлексів вказує на готовність нервової системи до ефективної дії, тобто система зв’язків між мозком та різними ділянками організму працює на належному рівні, залучаючи всі органи до злагодженої роботи.

Таблиця 1.

^ Характеристика рефлексів новонародженого


Назва рефлексу

ОПИС

^ Час зникнення

Рефлекс крокування

Коли дитину тримають вертикально, спираючи її ступні на тверду поверхню, рухи ніг нагадують ходу.

Після 2-3-го місяця

^ Рефлекс опори

Схожий на попередній. Коли підошви ніг торкаються краю стола, вона намагається стати на нього.

Після 2-го місяця

^ Хапальний рефлекс кисті („робінзонівський”)

Дитина чіпко хапається, якщо доторкнутися олівцем чи пальцем до долоні. При спробі витягти – стискає пальці ще міцніше.

Після 5-го місяця

^ Рефлекс Бабкіна

Коли тиснути на долоню та передпліччя руки дитини, вона розкриває рот, повертаючи голову у бік подразника та заплющує очі.

Після 4-го місяця

^ Рефлекс Бабинського

Ящо поверхню підошви ступні дитини погладити від п’яти до пальців, спостерігається розведення пальців в сторони

Після 6-го місяця

^ Рефлекс пошуку груді (харчовий)

Якщо доторкнутися до щоки дитини, вона повертається в напрямку подразника і розкриває рот, начебто шукає сосок

Після 3-го-4го місяця

^ Плавальний рефлекс

Якщо дитину помістити у воду животом униз, вона намагається здійснювати плавальні рухи

Після 6-го місяця

^ Зіничний рефлекс

Зіниці дитини звужуються під дією яскравого світла і при засинанні, розширюються в темряві під час пробудження.

Зберігається протягом життя

^ Орієнтувальний рефлекс

Спрямованість погляду на яскравий або блискучий предмет. Дитина повертає голову, зосереджується.




^ Оборонний рефлекс

Якщо тримати малюка у вертикальному положенні і різко наблизити до його обличчя долоню, він відкине голову назад і зажмурить очі.