Geum.ru

Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет на правах рукопису Сидорук Борис Орестович

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4

Висновки до розділу 3


1. Вдосконалення водокористування відіграє дуже важливу роль в напрямку покращення роботи регіонального водогосподарського комплексу. Тому створення замкнутих (безстічних) систем водопостачання – один із основних напрямів скорочення використання свіжої води і запобігання скидам забруднених стічних вод. Зниження втрат води повинне здійснюватися на всіх етапах її використання за допомогою технічних, економічних та соціологічних методів.

2. Важливу роль у процесі стабілізації екологічної ситуації у річкових басейнах відіграє будівництво нових і реконструкція діючих водоочисних споруд. Розрахунок черговості фінансування водоохоронних заходів пропонується здійснювати за допомогою запропонованого автором алгоритму, який передбачає отримання максимального еколого-економічного ефекту при розподілі фінансових ресурсів на виконання зазначених заходів.

3. Створення економiчного механiзму, при якому забезпечується рацiоналiзацiя водокористування, є обов’язковою умовою успiшної водоохоронної дiяльностi. Як показує свiтовий i європейський досвiд, в Українi важливо забезпечити прiоритетне використання економiчних важелiв у процесi виконання окремих водоохоронних програм. Тому автором запропоновано основнi напрямки вдосконалення органiзацiйно-економiчного механiзму водокористування.

Економічний механізм управління водокористуванням повинен формуватися на врахуванні результатів економічної оцінки водних ресурсів. Серед економічних важелів впливу на стан водокористування визначальне місце потрібно приділити таким економічним інструментам, як плата за використання водних ресурсів, платежі за скиди стічних вод, штрафи за екологічні порушення. Для стимулювання водоохоронної діяльності необхідно застосовувати такі важелі, як пільгові кредити на здійснення водоохоронних заходів, платежі за екосистемні послуги, податкові пільги, виплати з екологічних фондів. В основі відносин між споживачами води і галуззю “водне господарство” повинен бути комерційний розрахунок. При цьому головними оціночними критеріями ефективності водогосподарської діяльності повинні стати: економія природної води та поліпшення її якості.

4. На сьогодні водний фактор має значний вплив на соціально-економічний розвиток як окремого регіону, так і держави в цілому. Тому особливої актуальності набуває розвиток екологічних і ресурсозберігаючих напрямів науково-технічного прогресу, необхідність переходу до принципово нових моделей, способів методів водоспоживання та охорони і відтворення водних ресурсів. При цьому важливе значеня має розробка екологічних критеріїв оцінки вливу господарської діяльності на стан водних басейнів.

5. Принципово новим підходом у сфері охорони водних ресурсів є розробка і впровадження екологічних нормативів, що мають забезпечити стабілізацію і поліпшення екологічної ситуації в країні. Вони повинні стати центральною ланкою в системі нормативного забезпечення охорони довкілля та раціонального використання водних ресурсів.

ВИСНОВКИ


У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення проблеми раціоналізації використання відтворення й охорони водно-ресурсного потенціалу окремого регіону, що виявляється у наведених нижче наукових і практичних результатах:
  1. Стан водних ресурсів та їхнє використання в регіоні вказує на низку еколого-економічних проблем в цій галузі, що, як правило, пов’язані з екстенсивним шляхом використання водних джерел. Незважаючи на спад виробництва, антропогенне навантаження на водні об’єкти залишається на дуже високому рівні, що насамперед виявляється через великі обсяги скидів забруднених стоків у водні джерела.
  2. Перехід на ринкову систему господарювання потребує пошуку нових можливостей у сфері раціоналізації водокористування й охорони водних джерел, тому закладення наукових основ для формування екологічно безпечного використання водно-ресурсного потенціалу залишається важливим і невідкладним завданням як на національному, так і на місцевому рівні. При розробці заходів з поліпшення стану водного басейну чи його оздоровлення необхідно враховувати основні екологічні принципи та методичні рекомендації щодо комплексного використання водних джерел.
  3. Державне управлiння в галузi використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв повинно здiйснюватися за басейновим принципом. При цьому в умовах інтенсивного формування виробничо-територіальних комплексів зростають вимоги до всебічного обґрунтування управлінських рішень у галузі раціонального використання й охорони водних ресурсів, виникає потреба в екологічному нормуванні господарської діяльності.
  4. Визначено основнi напрямки вдосконалення економiчного механiзму екологiчного управлiння, що передбачають: реорганiзацiю системи органiв управлiння водними ресурсами створення єдиної узгодженої функцiональної системи; розширення повноважень мiсцевих органiв управлiння в питаннях охорони навколишнього природного середовища i рацiонального використання водних ресурсiв; прискорення процесу формування органiв екологiчного контролю на регiональному рiвнi.
  5. За результатами дисертаційного дослідження виділено окремі території в межах Тернопільської області, де здійснюється найбільший антропогенний вплив на водні об’єкти, що дало змогу визначити пріоритетні заходи, спрямовані на оптимізацію водокористування в умовах загострення економічної й екологічної кризи. Надалі це сприятиме природному очищенню водних джерел та, як наслідок, покращенню якості водних ресурсів.
  6. Запропоновано економіко-математичну модель оптимізації фінансування водоохоронних заходів в регіональному розрізі, яка показує залежність першочерговості фінансування будівництва нових і реконструкції діючих водоочисних споруд від потенційно можливого екологічного ефекту, що дасть змогу суттєво підвищити еколого-економічну ефективність водоохоронних заходів при обмежених фінансових ресурсах.
  7. Реалізація еколого-економічного механізму буде сприяти виконанню основних положень державної програми раціонального використання й охорони водних ресурсів та забезпечить ефективне функціонування регіонального водогосподарського комплексу.


Содержание