Гуренкова Ольга Володимирівна Екологічна компетентність майбутніх фахівців навчально-методичний посібник
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
- Навчально-методичний посібник Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 3103.88kb.
- Навчально-методичний посібник Донецьк 2010, 664.64kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1693.26kb.
- Л. А. Родіонова економічна історія навчально-методичний посібник, 1216.83kb.
- Г. М. Лавренчук задачі з географії навчально-методичний посібник, 726.53kb.
- Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. Вид друге, перероб., 4077.25kb.
- Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення модуля дисципліни, 3343.26kb.
- Красота О. В. Політична економія. Економічна теорія: Навчально-методичний посібник, 13.57kb.
Рис. 1.1. Екологічна компетентність фахівця водного транспорту
Л.Титаренко розглядає процес формування екологічної компетентності особистості через призму цінностей і мотивів поведінки особистості. Це дає змогу прогнозування і корекції поведінки особистості у природі. Її формування, вказує дослідниця, детерміноване зовнішніми виховними впливами та діяльністю людини. Водночас сам процес детермінації варто розуміти як шлях переломлення зовнішніх виховних впливів у внутрішні процеси особистості – її спрямованість, інтереси, потреби, мотиви та ін. У цьому розумінні основою формування екологічної компетентності виступає індивідуальний досвід особистості в спілкуванні з природою1.
Єдиного підходу до визначення поняття екологічної компетентності немає. На основі праць вчених (С. Вітвицька, І.Єрмаков, В.Краєвський, О. Овчарук, Д. Равен, А.Хуторськой) екологічну компетентність можна визначити як інтегрований результат навчальної діяльності студентів, який формується передусім завдяки опануванню змісту предметів екологічного спрямування і набуттям досвіду використання екологічних знань у процесі навчання предметів спеціального і професійного циклів і, зокрема, інформаційних технологій, а її структуру як сукупність мотиваційного, інтелектуального та діяльнісного складників1.
Аналіз особливостей формування екологічної компетентності студентів вищих технічних закладів освіти показує, що усі її компоненти спрямовані на забезпечення готовності до майбутньої фахової діяльності. Сучасна професійна підготовка, у тому числі й екологічна, не вичерпуються знаннями про природу, її закони, техніку, але й передбачає опанування способами діяльності, уміннями їх здійснювати. Таким чином, формування екологічної компетентності студентів значною мірою залежить від ефективності навчання та його спрямованості на виховання готовності до екологічної діяльності.
Для визначення ролі і функцій екологічної компетентності у змісті професійної компетентності особливого значення набуває проблема її змістових компонентів. Так за твердженням Л.Волошко, доцільно виокремлювати функціонально-технологічний блок, що розкриває мету, зміст, структуру, методи та засоби формування професійної компетентності фахівця; особистісний блок, який характеризує професійно значущі якості, що підвищують ефективність виконання професійних функцій і адапційний блок – розкриває особливості формування індивідуального стилю професійної діяльності2.
Теоретичні положення, що визначають процес формування екологічної компетентності у вищих навчальних закладах та їх екстраполяція на систему професійної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту, з урахуванням її особливостей та потреб, дають підстави визначити провідні підходи у розробленні основ екологічної компетентності як складової професійної компетентності. Такими підходами є:
- науковий – охоплює поняття, закономірності, інформацію, що характеризують та визначають взаємодії у системі «людина-природа-суспільство». Забезпечує науковість та інноваційність знань в процесі професійної екологічної підготовки;
- системний підхід – спрямований на усвідомлення професійної екологічної підготовки як цілісного утворення, яке має змістовні, структурні і функціональні зв’язки;
- ціннісний – ґрунтується на усвідомленні необхідності відповідально ставлення до навколишнього природного середовища та особистого внеску у збереженні природи в процесі професійної діяльності;
- нормативний – спрямований на засвоєння сукупності екологічних норм, законів, правил, що регулюють професійну діяльність;
- особистісно-діяльнісний – забезпечує формування професійних вмінь екологічної діяльності. Його реалізація відбувається в процесі використання усіх форм і методів активного навчання, сукупності педагогічних технологій, які надають можливість моделювати наслідки професійної діяльності у навколишньому, у тому числі й водному, середовищі.
Аналіз навчальних планів, програм підготовки бакалаврів і спеціалістів за напрямом «Морський та річковий транспорт» та урахування позицій вітчизняних і зарубіжних науковців дозволили взяти за основу визначення професійної компетентності як інтегральної характеристики ділових і особистісних якостей спеціаліста, яка відображає не тільки рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення цілей професійної діяльності, але й соціально-моральну позицію особистості. Водночас виділити складові професійної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту:
- практична (спеціальна) компетентність – високий рівень знань, техніки й технологій, використовуваних у професійній діяльності;
- соціальна компетентність – здатність брати на себе відповідальність і приймати рішення, брати участь у спільному прийнятті рішень;
- психологічна компетентність – усвідомлення культури емоційного сприйняття, вміння й навички рефлексії, досвід емпатійної міжособистісної взаємодії і самореалізації;
- інформаційна компетентність – володіння новими інформаційними технологіями;
- комунікативна компетентність – знання іноземних мов, високий рівень культури спілкування;
- валеологічна компетентність – наявність знань і вмінь у галузі збереження здоров’я, здорового способу життя;
- екологічна компетентність – прояв відповідного способу буття людини у професійній і побутовій діяльності, створений на засадах життєвої активності через зв’язок із навколишнім природним світом.
Найбільш сутнісними характеристиками екологічної компетентності є:
- екологічна культура, ціннісні орієнтації, світоглядні позиції, мотивів природовідповідна діяльність;
- здатність інтегрувати, переносити й використовувати набуті знання і досвід у конкретні ситуації;
- здатність і готовність приймати обґрунтовані рішення, обираючи найбільш оптимальний для даної ситуації варіант;
- вміння організовувати взаємодію з іншими людьми у межах екологічної діяльності;
- прагнення й здатність розвивати власний професійний, особистісний потенціал, набувати нові способи екологічної діяльності.
Екологічна компетентність ґрунтується на знаннях про загальні закони розвитку природи і суспільства, екологічній відповідальності за професійну діяльність. Феноменологія екологічної компетентності ґрунтується на складній супідлеглій організації її взаємопов’язаних компонентів. Її формування в особистості відбувається під впливом неперервної екологічної освіти, у процесі професійної освіти, а згодом і професійної діяльності; вона органічно входить до усіх груп ключових компетентностей (Рис. 1.2)1.
Утворювані феномени екологічної компетентності мають таке наповнення:
-
Содержание