«Смертна кара має бути скасована»
| Вид материала | Документы |
- Впровадження педагогічних ідей С. Русової в роботу днз, 63.57kb.
- Інститут виборчого права, 202.46kb.
- Контроль знань з хімії органічна частина всього навчального процесу, яка має бути використана, 101.63kb.
- Конвенція ООН про права дитини, 59.55kb.
- 1. Що таке земельна реформа?, 397.05kb.
- Ось I настав цей день прощання зi школою. Попереду незвiдана даль, 465.42kb.
- Статут акціонерного товариства, 158.75kb.
- Сергей Анатольевич Батчиков Сергей Георгиевич Кара-Мурза Неолиберальная реформа в России, 1016.62kb.
- Заявниками: (У деяких випадках необхідним є подання додаткових документів.), 67.17kb.
- Додаток 1, 223.3kb.
Тема: «Смертна кара має бути скасована»
Дата: 25.05.2011
Команда ствердження – «Залізна діва»:
1-й гравець – Влада Король
2-й гравець – Євгенія Бригадир
3-й гравець – Олена Березан
Команда заперечення – «Смертники»
1-й гравець – Федір Шайко
2-й гравець – Олександр Лосєвичев
3-й гравець – Владислав Яковлев
С – 1: Доброго дня! Я – перший гравець команди «Залізна діва». Наша команда стверджує, що смертна кара має бути скасована.
Критерій: людське життя як найвища цінність.
Дефініції:
Смертна кара – позбавлення людини життя в якості покарання.
Має бути – повинно щось відбутися, настати.
Скасувати – припиняти існування, позбуватися, усувати, припиняти діяльність.
Дефініції взяті з Великого тлумачного словника сучасної української мови, 2001 р. видавництва.
^ 1-й аргумент: Через судові помилки можуть постраждати невинні.
Ніколи ще не вдавалося створити юстицію, що працює без помилок. А це, за наявності смертної кари, означає, що неминуче карають невинних.
Наприклад, у Венеціанській республіці в період Відродження був засуджений пекар, якого застали з ножем біля тіла вбитого чоловіка. Приреченого стратили, а невиновність його була доведена після виконання вироку. З тих пір, доки існувала Венеціанська республіка, перед початком кожного суддівського засідання спеціальний глашатай нагадував суддям вголос: «Пам’ятай про пекаря».
У якості яскравого прикладу можна провести операцію «Лісосмуга», коли по справі О.Р. Чикотила була помилково страчена одна людина.
Помилки при винесенні смертних вироків зустрічаються відносно часто: згідно з дослідженнями Х. Біда й М. Рейдлет (1987), серед смертних вироків, винесених у США, було 349 помилкових, причому 23 з них було приведено у виконання.
^ Аргумент 2. Смертна кара не здійснює стримуючого впливу на потенційних злочинців
Проблема стримуючого впливу смертної кари має давню історію. Так, ще в Стародавній Греції стримуючий вплив смертної кари ставив під сумнів Діодот.
Відзначається, що в більшості випадків злочинець розраховує уникнути покарання, унаслідок чого смертна кара не надає належної стримуючого впливу. Крім того, людина, яка вчинила злочин, карається смертною карою, і, переслідувана правосуддям, може припустити, що знаходиться в ситуації, коли їй «нічого втрачати», у результаті чого здійснює нові злочини, у тому числі з метою уникнення відповідальності.
Відзначається, що смертна кара неефективна стосовно однієї з найбільш небезпечних категорій сучасних злочинців: терористів, а також тих, хто вчиняє злочини з екстремістських і політичних мотивів, оскільки багато хто з них є смертниками або постійно ризикує життям під час вчинення злочину.
Твердження про страхітливий вплив ризику піддатися страті на злочинця засновано на уявленні про «раціонального» злочинця. Але лише 5-10% вбивств є заздалегідь обдуманими, а решта 85-90% - відбуваються у стані афекту або псевдо-афекту, тобто злочинець усвідомлює наслідки вже після здійснення злочину, таким чином, стримуючий фактор, навіть якщо він існує для попередньо обміркованих вбивств, на нього не поширюється. Крім того, зарубіжними і вітчизняними психологами доведено, що можливість покарання у вигляді смертної кари не є для злочинця сенсоутворювальним чинником, тому не може зупинити від вчинення злочину, тим більше маніяка, терориста тощо.
Аргумент 3. Смертна кара не гарантує зменшення злочинності.
Страта злочинця породжує ілюзію того, що суспільство «очистилося» і що життя його членів стала більш безпечним. Страта не сприяє боротьбі з соціальними причинами найтяжчих злочинів. Навпаки, атмосфера жорстокості й кровожерливої нещадності в суспільстві, яка легітимізується державою при використанні смертної кари, лише створює нові передумови і сприятливі умови для ще більш страшних і жорстоких злочинів.
Коретта С. Кінг, вдова Мартіна Лютера Кінга: «Як людина, чий чоловік і свекруха стали жертвами вбивства, я твердо й беззастережно виступаю проти страти тих, хто скоює злочини, карані смертю ... Зла не виправити злом, що здійснюються як акт відплати. Справедливість не вершиться позбавленням життя людини. Мораль не зміцнити санкціонованим вбивством.»
Класик кримінального права Чезаре Беккаріа вказував, що «чим більше жорстокими стають покарання, тим більше озлоблюються душі людей», а «враження справляє не стільки суворість покарання, скільки його неминучість».
Смертна кара не впливає на соціальні фактори, які породжують злочинність.
Основними факторами, що провокують злочинність, є бідність, невігластво, нерівність, психічні відхилення конкретного злочинця. Смертна кара ніяк не може впливати на зазначені причини.
Андрій Сахаров, Академік РАН: «Наявність інституту смертної кари дегуманізує суспільство. Я виступав і виступаю проти смертної кари (і не тільки в СРСР) ще й тому, що ця міра покарання передбачає наявність постійного страшного апарату виконавців, цілого інституту смертної кари.
Такі питання, як моральні чи наукові, не можуть вирішуватися на референдумах. Питання про смертну кару - занадто складне й гостре, щоб воно могло вирішуватися без серйозної фактичної бази. У зв'язку з цим обговорення даної теми має бути повністю звільнено від емоцій та надано фахівцям».
Володимир Путін: «Я вважаю, що смертна кара безглузда й контрпродуктивна. Безглуздість смертної кари доведена тисячолітньою історією людства й сучасної цивілізації.»
Я готова до Ваших запитань.
^ Раунд перехресних питань.
З - 3.: Доведіть, що смертна кара не сприяє зниженню злочинності.
С – 1: Доведенням є статистичні данні, отримані в результаті експерименту з відміною смертної кари в Англії, які я вже наводила у своїй промові. Доказом також може слугувати вся історія людства. Смертна кара використовувалася протягом тисячоліть, але злочинність від цього не зменшилася.
З – 1.: Вітаю. Я – перший гравець команди «Смертники». Ми заперечуємо проти того, щоб смертна кара була скасована.
Ми не згодні з критерієм опонентів, тому висуваємо власний: Суспільне благо.
Ми підтримуємо дефініції, висунуті нашими опонентами.
Аргумент 1. Економічна і моральна несправедливість довічного ув'язнення як альтернативи смертній карі.
Злочинець (котрий, як правило, скоїв вбивство) перебуває у в'язниці 10, 20 і більше років на кошти добропорядних платників податків. Трагізм цієї ситуації полягає в тому, що серед таких платників податків незмінно є родичі або друзі жертв злочинця. Яка не мала сума, що йде на утримання, наскільки мізерною вона не стає в перерахунку на кожного жителя країни, очевидні дві взаємопов'язані проблеми:
Економічна несправедливість - замість того, щоб компенсувати суспільству завдані збитки або хоча б не обтяжувати більше суспільство своїм існуванням, злочинець продовжує жити на утриманні суспільства, лише споживаючи надані ним блага.
Моральна несправедливість - близькі люди жертв злочинця, замість того, щоб отримати моральне задоволення від відплати, змушені брати участь в оплаті його утримання.
Аргумент 2. Довічне ув'язнення повністю не усуває небезпеку для суспільства.
Так, при довічному ув'язненні не виключається втечу засудженого або звільнення за амністією (в тому числі й при зміні політичного режиму). Практично існуючі норми відбування довічного ув'язнення, принаймні, в Російській Федерації, не виключають вихід засудженого на свободу через 25 років. При цьому відсутні наявні в законодавстві інших країн варіанти присудження двох або більше довічних термінів, що практично виключають вихід суспільно небезпечної особи на свободу.
Аргумент 3. Довічне позбавлення волі антигуманне.
Засуджені довічно злочинці приречені на мізерне харчування, відсутність кваліфікованої медичної допомоги, утримання у шкідливих для здоров'я тюремних умовах (вогкість, холод), принизливі щоденні процедури обшуку й нагляду. Все це перетворює довічне ув'язнення в повільне болісне умертвіння засуджених, що суперечить тезі про гуманність акту.
Я готовий до Ваших запитань.
^ Раунд перехресних запитань.
С – 3: Яке Ваше особисте ставлення до прийняття в Україні смертної кари?
З – 1: Я – проти скасування смертної кари, що й довів своєю промовою.
С – 3: Чи можете Ви навести приклади того, як смертна кара знижує рівень злочинності?
З – 1: Так, існують такі факти. У той час, коли в Китаї застосовували смертну кару за викрадення автомобіля, не було зареєстровано жодного випадку крадіжки машини.
С – 2: Я – другий гравець команди ствердження, і ми продовжуємо підтримувати скасування смертної кари. Ми не згодні з критерієм команди опонентів, оскільки суспільне благо немислиме без того, щоб вважати людське життя найвищою цінністю.
Ми не вважаємо переконливими аргументи, наведені нашими опонентами.
Аргумент про економічну доцільність заміни довічного ув’язнення на смертну кару ми вважаємо аморальним, асоціальним, а відтак – тим, що суперечить критерію, який висунула команда опонентів. Окрім того, існування смертної кари потребує коштів на утримання штату людей, які виконують цю роботу.
Опоненти також зазначили антигуманність довічного ув’язнення, але позбавлення людини найбільш цінного, що в неї є – життя – не є, на нашу думку, гуманним і суперечить засадам християнства.
Ми продовжуємо наполягати на правильності висунутих нами аргументів.
^ Аргумент 1: Через судові помилки можуть постраждати невинні.
Згідно з даними інших досліджень, з 1978 по 2007 рік у США було винесено виправдувальний вирок відносно 126 осіб, раніше засуджених до смертної кари; при розгляді 2 / 3 справ даної категорії допускалися суттєві судові помилки, в 82% випадків, коли спочатку засудженому призначалася смертна кара, при перегляді справи суд вибирав більш м'яку міру покарання.
Випадки виправдання несправедливо засуджених до смертної кари (нерідко через десятки років після винесення вироку) зустрічаються і в історії Великобританії, Бельгії, Філіппін, Туреччини, Малайзії, Китаю, Белізу, Пакистану, України, Японії та ін.
У Росії в 1998 році Судова колегія у кримінальних справах Верховного суду скасувала вироки 11 осіб, засуджених до смертної кари через помилки в застосуванні норм кримінального та кримінально-процесуального права. У цілому, у 2006 році вищою судовою інстанцією відправлялося на новий розгляд чи припинялося 61,2% справ, причому тільки за відсутністю події злочину було припинено слідчі дії стосовно понад 30 осіб.
^ Аргумент 2. Смертна кара не здійснює стримуючого впливу на потенційних злочинців
Т. Маршалл, член Верховного суду США: «Смертна кара не надає більшого стримуючого впливу, ніж довічне ув'язнення ...»
Існує думка, що людина може свідомо скоювати злочин, за який свідомо передбачена смертна кара, у тому випадку, якщо вона втратила волю до життя і готова вчинити самогубство, але боїться зробити це власноруч. Тобто людина начебто «шукає свою смерть». Прихильники цієї версії стверджують, що фактично відбувається евтаназія в вузькому сенсі цього слова, навіть у країнах, де вона заборонена. Противники смертної кари вірять, що якщо вона (смертна кара) буде скасовано, то кількість тяжких злочинів знизиться, хоча б на кількість потенційних самогубців.
У Великобританії в період з 1965 по 1970 рік смертна кара була скасована в якості експерименту. Після закінчення цього періоду парламент проаналізував статистику і прийшов до висновку, що кількість вбивств не збільшилася. Після цього смертна кара за вбивство була відмінена остаточно.
Піерпойнт, колишній кат, Великобританія: «Плід мого досвіду має гіркий присмак: я не вірю, що смерть хоча б одного зі страчених мною будь-яким чином запобігла іншим вбивствам. Я вважаю, що смертна кара не дає жодних результатів. Вона - лише помста. »
Аналогічні експерименти проводилися і в інших країнах, вони показали, що скасування смертної кари не викликає значних змін в динаміці вбивств.
У наукових дослідженнях відсутні переконливі докази того, що смертна кара є більш ефективним засобом зниження рівня злочинності, ніж інші види покарань. В останньому такому дослідженні, проведеному на замовлення ООН у 1988 році й доповненому в 2002 році, вивчалася зв'язок між стратою та кількістю вбивств, і був зроблений висновок про те, що
«... Було б невірним прийняти гіпотезу про те, що смертна кара впливає на зниження кількості вбивств в істотно більшою мірою, ніж загроза і застосування менш суворого, на перший погляд, покарання - довічного ув'язнення».
Аргумент 3. Смертна кара не гарантує зменшення злочинності.
Смертна кара використовувалася протягом тисячоліть, але злочинність від цього не зменшилася. Починаючи з найдавніших часів, багато країн і народів використовували смертну кару, нерідко з запаморочливою частотою і регулярністю, сподіваючись налякати потенційних злочинців і запобігти правопорушенням. Але, як показує історичний досвід, такі надії були марними. Жорстокість, ставши нормою в суспільстві, лише породжувала ще потворніших і огидні прояви бездушності, люті й кровожерливості серед населення.
Якщо озирнутися в минуле, то для суспільства персональна винність того, кого стратили, могла не мати особливого значення - відбулося б жертвоприношення. У вікінгів за вбивство, вчинене на привалі, відповідав кращий воїн з тих, хто розділяв з іншими нічліг. За часів царювання Катерини II призвідники московського холерного бунту тягнули жереб: «щасливий» квиток означав посилання на довічну каторгу в Рогервік, на невдаху чекала шибениця. Полководці Марк Ліциній Красс, Петро Великий, Лев Троцький однаково застосовували децимації.
Я готова до ваших запитань.
^ Раунд перехресних запитань.
З – 1: Наведіть докази того, що християнство заперечує смертну кару і як ставляться до смертної кари інші релігії?
С – 2: Практично в кожній релігії вбивство вважають за смертний гріх. Але в християнстві існує постулат: «Око за око, зуб за зуб», що можна вважати підтримкою принципу таліона.
З – 2. Я – другий гравець команди заперечення. Ми продовжуємо відстоювати точку зору про те, що смертна кара повинна існувати. Ми наполягаємо на власному критерії. Ми впевнені, що суспільне благо є більшою цінністю, ніж життя окремої людини, існування якої загрожує благополуччю суспільства.
Ми не вважаємо переконливими аргументи й докази наших опонентів.
У розвинених країнах смертній карі завжди передує тривалий судовий розгляд на різних рівнях, підсудному надаються можливості для подачі апеляцій. Часто це призводить до того, що між винесенням вироку та його виконанням (або помилуванням, а також смертю засудженого від інших причин) проходять роки або навіть десятки років. Наприклад, у США (штат Джорджія) Джек Олдермен був засуджений до смерті за вбивство своєї дружини 14 червня 1975 у віці 24 років, а страчений лише 16 вересня 2008 року у віці 57 років, більш ніж через 33 роки.
Такий тривалий розгляд справ і можливість подачі апеляцій дозволяє запобігти помилковим смертельним вирокам.
Стосовно ж коштів на утримання штату для приведення смертної кари у виконання, то ці витрати не йдуть ні в яке порівняння з витратами на довічне утримання засуджених.
Якщо говорити про стримуючий вплив смертної кари, то дослідження американського вченого Ісаака Ерліха привели його до висновку, що «одна додаткова страта на рік … могла дати такий результат, як зменшення кількості вбивств на 7 – 8 випадків». Інші дослідження підтвердили результати Ерліха. Зокрема, Ернест ван ден Хааг у статті «На захист смертної кари: практичний і моральний аналіз» пише, що «смертної кари бояться більше, ніж інших покарань, тому що вона … не просто не зворотна, як і більшість інших покарань, а остаточна…»
Наша команда продовжує дотримуватися думки про те, що смертна кара більш економічно вигідна, ніж довічне ув’язнення.
Існує думка, що злочинця страчувати, тому що в суспільстві в разі довічного ув’язнення виникає потреба витрачатися на його утримання. Супротивники смертної кари наголошують, що дане питання повинно оцінюватися тільки з моральних позицій, а економічна доцільність, в принципі, не повинна братися до уваги при прийнятті рішення про будь – чиє життя або смерть. Але витрати на смертну кару нижчі, аніж на довічне ув’язнення, це доводиться простими арифметичними розрахунками. Аморально примушувати суспільство нести фінансові збитки через тих, від кого воно вже постраждало морально.
Ми наполягаємо на тому, що жоден вид покарання злочинця, окрім смертної кари, повністю не усуває небезпеку для суспільства від цього злочинця. Смертна кара розглядається передусім не як відплата конкретному злочинцю, а як форма захисту суспільства від антисоціальних елементів. Звідси евфемізм «Найвища міра соціального захисту», котрий застосовувався в СРСР за часів Сталіна як синонім поняття «смертна кара».
Ми продовжуємо вважати, що довічне ув’язнення (звичайна альтернатива смертної кари) нічим не краще за страту. Це та сама страта, просто розтягнута на все життя, тобто смерть «в розстрочку». Для деяких в’язнів швидка смертна кара була б більш сприйнятною, аніж довгострокове перебування в подекуди антисанітарних, некомфортних умовах.
Я готовий до Ваших запитань.
^ Раунд перехресних запитань
С – 1: Як Ви плануєте уникати неминучих судових помилок?
З – 2: Як я вже зазначав у своїй промові, запобіганню судових помилок слугує більш довге й ретельне слідство, можливість подачі апеляцій на різних рівнях судочинства.
С – 1: Що Ви можете сказати з приводу того, що статистика не доводить зниження рівня злочинності при застосуванні смертної кари?
З – 2: Наша команда вже наводила дані про те, що в той час, коли в Китаї діяв смертний вирок за викрадення машин, злочини такого виду не скоювалися, а також результати дослідження Ерліха.
Інкське право характеризувалося високим ступенем суворості в питаннях застосування покарання, в більшості випадках страти, результатом чого було практично повна відсутність деяких видів злочинів серед індіанців (дрібної крадіжки, корупції, вбивств), чим захоплювалися іспанські чиновники, місіонери й солдати.
Команда ствердження бере час на підготовку (5 хв.)
С – 3. Я – третій гравець команди «Залізна діва», хочу звернути увагу суддів на те, що ми, як і раніше, вважаємо більш цінним прийнятий нами критерій – людське життя як найвища цінність. На цінності людського життя наголошують як усі відомі у світі релігії, так і ратифіковані більшістю країн документи – «Декларація прав людини», «Декларація прав дитини».
У ході гри команда ствердження переконливо довела, що застосування смертної кари – неприпустиме в сучасному світі. Переконливі аргументи, висунуті нашою командою, були підкріплені беззаперечними фактами, статистичними даними, думками відомих людей. Жоден з аргументів не був розбитий командою опонентів.
Аргументи команди – супротивника містили менш інформативну доказову базу, тому були менш переконливими. Аргумент про гуманність смертної кари ми продовжуємо вважати суперечливим і недоведеним.
У цілому, ми вважаємо виступ команди ствердження більш аргументованим і переконливим.
Команда заперечення бере час на підготовку (5 хв.)
З – 3. Я, третій гравець команди заперечення «Смертники», наполягаю на тому, що суспільне благо є більш цінним, ніж життя окремо взятої людини. Особливо, якщо ця людина – небезпечний злочинець і становить загрозу для суспільства.
Своїми промовами команда заперечення аргументовано довела, що смертна кара як вид покарання за найтяжчі злочини має право на існування. Ми навели аргументи, підкріплені прикладами, які команда опонентів не змогла розбити. Більш того, намагаючись заперечити наші аргументи, гравці команди – супротивника заперечували себе самі. Наприклад, стверджуючи, що християнство заперечує вбивство, наші опоненти погодилися з тим, що Біблія підтримує принцип таліону.
Ми розбили твердження суперників про те, що утримання ката потребує великих затрат, оскільки всі ми, безумовно, розуміємо, що утримання в’язниць особливого режиму коштує в сотні разів дорожче.
Отже, ми вважаємо, що виступ команди заперечення був більш аргументованим і переконливим.
Перемогу отримала команда «Смертники».