Geum.ru

В. П. Вишневський член-кореспондент нан україни, доктор еко­номічних наук, професор Донецької національного університету

Вид материалаДокументы

Содержание


Основні пріоритети охорони навколишнього середовища
Подобный материал:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   36
Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

різкого зниження експортного потенціалу і доходів країн, що розвиваються. Відповідно до доповіді ООН 1992 p. "Human De­velopment Report" втрати країн Третього світу через перешкоди на шляху до ринку з боку держав Першого світу, були в 1990 р. в 2,5 раза більші ніж обсяг отриманої від них допомоги [284]. Якщо до цього додати втрати, пов'язані з труднощами доступу на ринки капіталу і робочої сили, то загальний обсяг втрат становитиме біля 500 млрд. доларів США [4].

Втрати країн, що розвиваються в результаті введення торгових бар'єрів збільшуються через поширену практику субсидування сільського господарства у розвинутих країнах. У цих умовах товарні надлишки нерідко викидаються на світові ринки за демпінговими цінами. Така недобросовісна практика послаблює позиції виробників сільськогосподарської продукції з країн Третього світу нарізних ринках. Збільшення субсидій країнам, що розвиваються для їхнього сільського господарства забезпечило б скорочення бідності і втрат у НПС.

Крім того, необхідність спрямувати великі кошти на обслугову­вання зовнішнього боргу різко знижує можливості країн Третього світу фінансувати програми оздоровлення довкілля. Тому, на нашу думку, щоб Україна реально змогла здійснити реформи, спрямовані на реалізацію концепції сталого розвитку, потрібно їй списати зовнішні борги. Така практика вже відома у світі. Взаємовигідною операцією міг би стати залік частини зовнішнього боргу в обмін на природоохоронні заходи. Такі операції називаються свопами і практикуються в західних державах для зменшення заборгованості бідних африканських і латиноамериканських країн та збереження вологих тропічних лісів.

Приватні іноземні екологічні організації (наприклад, "Рейн-форест Альянс" і "Нейчур Коисервансі") купують на фінансових ринках борги країн, що розвиваються зі скидкою, наприклад, на 30 % номіналу. Цей борг обмінюється на урядові облігації країни-боржника у місцевій валюті за повним номіналом. У результаті такої свопової операції збільшується на 230 % фонд екологічної організації, а доходи від цих цінних паперів можуть бути

381

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

використані на догляд за лісом та іншими ресурсами НПС. У цьому випадку країна, що розвивається знижує рівень своєї зовнішньої заборгованості, а вклад іноземного донора в декілька разів перевищує його фінансові витрати, причому він має гарантії про цільове використання допомоги. У 1991 р. обсяг таких свопів досягнув 98 млн. доларів [4]. У них брали участь 10 країн, у тому числі Еквадор, Мексика, Гана, Філіппіни тощо. Слід зазначити, що свопи - "борг в обмін на природоохоронні проекти" - є дуже ефективним інструментом боротьби зі знищенням різних видів природного капіталу і повинні впроваджуватися в практику господарювання України.

Крім того, суттєвим негативним чинником сучасного інвести­ційного поля кредитних установ нашої держави є жорсткі моне­тарні обмеження. В останні роки спостерігається значне зниження реальної пропозиції коштів, яка випереджує скорочення ВВП. Це суттєво стримує кредитну діяльність, за рахунок якої в стабільних умовах розвитку економіки може забезпечуватись 2/3 усіх сукупних внутрішніх інвестицій. Якщо частка кредитів у ВВП у країнах з розвинутою ринковою економікою становить до 200 %, то в Україні в 1998 р. вона становила лише 8,5 % [60; 4]. Така ситуація не дає підстав для екологічно збалансованого розвитку національної економіки. Водночас треба усвідомити, що зарубіжні інвестиції не можуть розв'язати наших внутрішніх соціоекологічних проблем. Вони не є також повноцінним стимулом трансформаційних процесів в економіці, оскільки їх не турбують екологічні і соціальні проблеми України.

Отже, можна констатувати, що ноосферний імператив, запро­понований нашим співвітчизником В.Вериадським, повинен стати визначальним у процесі формування якісно нового типу екологічно збалансованої національної економіки в Україні. Він передбачає попередження виникнення екологічних проблем та пошук нових ніш ресурсозбереження шляхом здійснення екологічно збалан­сованого природокористування.

382

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

7.3.2. Державна екологічна політика та напрями її

розвитку

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, ефективного використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - на збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Формуван ня засад державної екологічної політики та її розвиток в Україні відбувалися з урахуванням соціально-економічної ситуації в державі та реального стану народногосподарського комплексу, який все ще знаходився в глибокій кризі. Тривалий час економіка України централізовано будувалася з величезними структурними диспропорціями. Неефективна економічна система створювала умови для нераціонального використання ресурсів та надмірного споживання енергії, не визнавала вартості природних ресурсів, не заохочувала до їх збереження та заощадливого використання й була орієнтована лише на виробництво та валові показники. Диспропорції в розміщенні продуктивних сил протягом тривалого часу за умов командно-адміністративної системи приз­вели до того, що рівень техногенного навантаження на природне середовище в Україні донині перевищує аналогічний показник розвинутих держав у 4-5 раіів. У промисловому секторі значна доля належить хімічним, металургійним та гірничодобувним підприємствам. Використання у багатьох випадках застарілих технологій та обладнання, вкрай висока концентрація потенційно небезпечних об'єктів в окремих регіонах, велике спрацювання технічних фондів підприємств зумовлюють значну ймовірність виникнення великих аварій і катастроф з непередбачуваними для довкілля наслідками. Економіка України щорічно втрачає до 10% валового внутрішнього продукту (ВВП) у вигляді зменшення продуктивності основних фондів, нераціонального використання природних і людських ресурсів. Ресурсоємність кінцевого націо­нального продукту в середньому втричі перевищує світовий рівень.

383

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

Така ситуація потребує адекватного комплексного підходу.

До 1998 р. основними напрямами розв'язання природоохорон­них проблем в Україні були [4; 239д]: - формування механізму плати за використання природних

ресурсів; - інтеграція екологічної політики в стратегію соціально-еконо­мічних реформ; - розробка природоохоронних програм та проектів у пріори­тетних напрямах; - створення умов і можливостей для розширення внутрішнього та зовнішнього інвестування в природоохоронну галузь. У 1998 р. на підставі аналізу причин, що призвели до складної екологічної ситуації в Україні, за переходу до ринкової економіки та глибокої економічної кризи 63/ло практично завершено форму­вання основ сучасної екологічної політики, яка відповідає внутріш­нім потребам і знаходиться в руслі загальноєвропейського приро­доохоронного процесу. Головні засади державної екологічної політики закріплено відповідними статтями Конституції України (1996), низкою прийнятих протягом 1991-98-хрр. законів України й відображено в програмному документі "Основні напрями дер­жавної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки", ухвале­ному Постановою Верховної Ради України (№ 188/98-ВР від 5 березня 1998 р.). У цьому документі на державному рівні проголошено довгострокову стратегію розв'язання екологічних проблем у системній сукупності та взаємопогодженості цілей, завдань.

Державна політика у сфері екологічної безпеки, як і в будь-якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законо­давства, актів, нормативів, але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною, тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів, вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. 1 це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави. Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати

384



Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, опера­тивних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього при­родного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:

1) складання і затвердження екологічних нормативів природо­
користування (стосовно надр, грунтів, води, повітря, рослин­
ності тощо);

2) складання і затвердження комплексу еколого-економічних пара­
метрів державного контролю за станом довкілля та діяльністю.
Державне регулювання у цій сфері не може існувати без ефек­
тивної системи нагляду за станом середовища, тобто без системи
постійно діючого моніторингу. Екологічний моніторинг довкілля
є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за
допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і
прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та
умов функціонування екосистем для прийняття управлінських
рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного сере­
довища та раціонального природокористування. Створення і
функціонування Державної системи екологічного моніторингу
довкілля повинно сприяти здійсненню державної екологічної
політики, яка передбачає [269-272]:

- екологічно раціональне використання природного та соціально-економічного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища життєдіяльності суспільства;

- соціально-екологічне та економічно раціональне вирішення проблем, які виникають в результаті забруднення довкілля, небезпечних природних явищ, техногенних аварій та катастроф;

- розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження біорізноманіття природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенній зміні клімату, захисту лісів і

385

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

лісовідновлення, транскордонного забруднення довкілля, відновлення природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного і Азовського морів.

Содержание