План. Вступ. Короткі дані про М. С. Горбачова. Основні передумови перебудови, її мета І засоби

слово - " перебудова ", зате все частiше кажуть , що вона завершилася , вичерпавши себе i зазнала поразки.

Так закінчилась перебудова чи ні? Вона є чи,

в усякому разі, була? Щоб вiдповiсти на цi запитання , про

глянемо в загальних рисах як вона розвивалася , і які викликала зміни.

^ Отже, термiн " перебудова " з'явився в нашiй полiтичнiй

лексицi в 1985 році. Але чим саме була тогочасна “перебудова "?

Квiтень 1985 року поклав початок повiльним , обережним реформам, спрямованим на часткове оновлення

iснуючої системи.

^ Причиною " ремонту " стало вiдставання вiд США в гонцi космiчних озброєнь : нездатність з економiчних причин дати вiдповiдь на програму

" зоряних вiйн " впевнила керуючі кола СРСР у тому, що змагання в сферi високих технологiй вже майже програно ( про близькiсть економiчної кризи каже хоч би такий факт : в

1971-1985 рр. була присутня вiд'ємна динамiка зростання по найважливiшим економiчним показникам. Темпи зростання нацiонального прибутку складали у восьмiй п'ятирiчцi - 41 %, у дев'ятій -28, у десятій - 21, в одинадцятій - 17 вiдсоткiв. ) .

Отож новий Генеральний секретар М. С. Горбачов спочатку лише вiдроджував часи хрущовської " відлиги ". Мова йшла зовсім не про те, щоб змiнити систему - iснуюча цiлком задовільняла керуючу верхівку. Систему цю прагнули лише пристосувати до нових - передусiм мiжнародних умов. В першому проектi

перебудови в основу ставилася технологiя, а не людина ,якій вiдводилася незрозумiла роль " людського чинника ".


Перші реформи.


На початку перебудови були припущені серйозні помилки в управлінні.

До речі,спочатку на XXVII З'їздi КПРС 1986 року (де були прийняті "Основні напрямки економічного і соціального розвитку СРСР на 1986-90 рр. і на період до 2000 року " і взято курс на прискорення ) питання ставилося вірно : повернути виробництво особою до споживача i активiзувати людський чинник. Але як досягнути поставленої мети? Горбачов обрав цiлком марксиський засiб - засiб проб i помилок.

Спочатку було " прискорення " - наївна спроба за допомогою iдеологiчних закликів i переконань до " кожного на своєму робочому мiсцi " змусити проіржавлений господарський механiзм крутитися швидше. Але одними вмовляннями було не обійтися: на випуск товарiв народного споживання була задіяна тiльки одна сьома частина основних виробничих фондiв. I уряд задумав малу iндустрiалiзацiю,

для того ,щоб в результаті модернiзувати вiдсталу легку

промисловість. Але все це закiнчилося провалом уже на першому етапi: мiльярдні держкапвкладання в базовi галузi безслiдно розчинилися в загальному хаосі - нового устаткування, матерiалiв, технологiй легка промисловість так i не дочекалась.

^ Тодi скоротили закупку ширвжитку i кинули валютнi

засоби на закупку технiки за кордоном. Результат - мiнiмальний. Частина устаткування так i залишилась на складах i пiд вiдкритим небом ­-нестача виробничих площ. А те, що вдалося кiнець кiнцем змонтувати, давало результати. Цiлi поточні лiнiї простоювали через невірну експлуатацiю,

вiдсутність запчастин, низьку якість сировини.

Нарештi зрозумiли, що за вiдсутностi стимулiв у виробникiв нiщо в

економiцi не повернеш. Вирiшили дати пiдприємствам

госпрозрахункову самостiйнiсть. Але обмежена воля обернулася лише правом безконтрольних витрат державних

засобiв i призвела до підняття цiн, скорочення обсягу виробництва i рiзкого зростання грошової маси в наявному використанні.


Збільшення заробітків при цьому нiяк не вплинуло на вихiд кiнцевої

споживчої продукцiї, оскiльки грошi виплачувалися не

тiльки виробникам товарiв, але й всiм iншим без винятку.

Бажання влади виглядати добре без усяких на те пiдстав зiграло з нею непоганий жарт . Не скорочуючи попереднiх видаткiв, в центрi i на мiсцях опрацьовували численнi соцiальнi програми, закачували в економiку iнфляційні грошi. В кiнцi кінців

роздутий платеспроможний попит почав потроху роздавлювати i торгiвлю , i споживчий сектор промисловостi.

Втрати народного господарства вiд першої реформи Горбачова - Антиалкогольної кампанiї - оцiнюються в 40 млрд. карбованцiв. Втрати, яких нанесла соцiалiстичній економiцi реформа 1987

року, взагалi не піддаєтся обрахуванню . Другий подих до соцiалiзму так i не прийшов - началась агонiя...

Реформа виборчої системи. Перший i Другий З'їзди.


Першим конкретним кроком на шляху до полiтичної реформи стали рiшення позачергової дванадцятої Сесiї Верховної Ради (ВР) СРСР (одинадцятого скликання ), що вiдбулася 29 листопада - 1 грудня 1988 року . Цi рiшення передбачали змiну структури вищих органiв влади i державного управлiння країни, надання знов заснованному

^ З'їзду народних депутатiв ,що обирає ВР СРСР , реальних

владних функцiй, а також змiна виборчої системи,

передусiм введення виборiв на

альтернативнiй основi.

1989 рiк став роком радикальних змiн, особливо в полiтичнiй

структурi суспiльства. Виборам

народних депутатiв СРСР , що відбулися в березні -травні 1989 року передувала небачена

в нашiй країнi виборча кампанiя, яка розпочалася ще в кінці 1988 року. Можливiсть висунення деяких альтернативних кандидатiв ( на 2250 депутатських мiсць було висунено 9505 кандидатiв )

нарештi давала можливість радянським громадянам справдi обирати

одного з декількох.

^ Третина народних депутатiв обиралася вiд суспiльних органiзацiй,

що дозволило комунiстам, як найбiльш масовій " суспiльній органiзацiї " на З'їздi мати бiльшiсть. Про це було заявлено як про досягнення: частка коммунiстів серед народних депутатiв

стано-вила 87% проти 71.5% попереднього скликання, на основi чого робився гучний висновок про те, що в умовах вибору був пiдтверджений авторитет партiї.

У виборах, що проходили 26 березня 1989 року по 1500 територiальним i нацiонально-територiальним округам, брала участь 89.8%

включених до списків виборцiв. Цi вибори стали помiтними

зрушенням товариства в бiк демократiї, принаймнi, як

тодi здавалось. За роботою З'їзду слідкувала вся країна - повсюдно зафiксовано зниження продуктивності працi.

^ Перший З'їзд народних депутатiв СРСР ( 25 травня - 9 червня

1989 року)

став яскравою полiтичною подiєю. Нiколи ще не

було такого в iсторiї цiєї країни. Зрозумiло, зараз можна з iронією дивитися на ті баталii, що дiялися через З'їзд, але тодi це виглядало перемогою демократiї. Практичних результатiв

^ З'їзду було небагато, зокрема була обрана нова ВР СРСР. Було прийнято декiлька загальних постанов,

наприклад Постанова про основнi напрямки внутрiшньої i зовнiшньої полiтики СРСР.

^ Дискусiї на Другому З'їздi народних депутатiв СРСР ( 12

-24 грудня 1989 р. ) носили дiловий характер

порiвняно з першим З'їздом. Другий З'їзд прийняв 36 нормативних актiв, у тому числі 5 законiв i 26 постанов. Одним iз центральних питань порядку денного Другого З'їзду народних депутатiв було обговорення засобів по оздоровленню економiки. Були обговорені питання про

боротьбу з органiзованою злочиннiстю. З'їзд розглянув доповiдi комiсiй, присвячені як зовнiшньополiтичним проблемам (оцiнка Договору про ненапад мiж СРСР i Німеччиною вiд 23 серпня

1939 р., полiтична оцiнка введення радянських вiйськ до Афганистану в 1979 р. )так i внутрішньополітичним ( про подiї в Тбiлiсi 9 квiтня 1989 р.-жорстке придушення мирної демонстрації , про привiлеї )...

^ Коли вiдкрився Перший З'їзд народних депутатiв, багато

хто покладав на

нього свої надії на краще життя. Але, як i багатьом надіям нашого народу, їм не судилося виправдатися. Перший З'їзд називають зараз " грою в демократiю ", якою вiн, власне, i був . До Другого З'їзду зацікавлення людей вже помiтно

вгамувалося. Народу уже стало зрозуміло, що не можна одним чарівним помахом зробити життя кращим. Реформа виборчої системи є справою необхiдною, але конкретного, вона народу дала небагато.


Введення президенства.


Влiтку-восени 1989 року реформатори в КПРС, які не захотіли позбавитися вiд чiпких обiймiв консерваторів, дали демократам можливiсть набрати полiтичну силу i вплив, дозволили їм

представити правоцентриську єднiсть в КПРС як стратегiчну лiнiю, а не як тимчасовий тактичний маневр. Ситуацiя в

країнi вимагала рiшучого розвитку курсу на змiшану економiку, на утворення правової держави i укладення нового

союзного договору . Все це об'єктивно працювало на демократiв.

До зими 1989/90 року полiтична ситуацiя iстотно змiнилася.

Горбачов, не без пiдстав непокоючись, що веснянi вибори в республiках призведуть до перемоги радикальних сил ("Демо-кратична Росiя ", Рух i iншi ), які одразу ж - за

прикладом Прибалтики - намагатимуться зайняти незалежну позицiю у вiдношеннi очолюваної ними Верховної Ради Союзу, зробив крок, проти якого вiн i його однодумці виступали ще декiлька мiсяців тому. Використовуючи свiй авторитет в очолюваній ним Верховній Радi СРСР, вiн зумiв - при опорі Мiжрегiональної депутатської групи - провести рiшення про укладення посади Президента СРСР. Коли Горбачов став Президентом, він одержав широкi полiтичнi повноваження i тим самим сильно змiцнив свою владу в

країнi.

Проте ситуація швидко змінилася. Спочатку сталося зрушення

" лiворуч " в розстановцi сил на полiтичнiй аренi. У Москві 12

червня 1990 р. Перший З"їзд народних депутатів республіки прийняв

Декларацію про державний суверенітет Росії. На цьому з"їзді у гострій боротьбі відбулися вибори Голови Верховної Ради Росії .

^ Лідером парламента РРФСР стал Б.М.Ельцин (блок "Демократична Росія").

У жовтні 1990 р. Верховна Рада СРСР надала Президентові

СРСР надзвичайних повноважень.

У червні 1991р. Б. Єльцина всенародним голосуванням було обрано першим президентом Росії.


Розпад СРСР.


Радянська держава влітку 1991 р. опинилась на межі розвалу.

Останню спробу врятувати імперію мирним шляхом зробив

М.С.Горбачов , запропонувавши проект нового союзного договору.

^ Керівники республік повинні були підписати його наприкінці серпня

1991 р. в урядовій резиденції в Ново-Огарьово.

Однак консервативне оточення президента вирішило повернути до диктатури сталінського типу. Сформувалася група змовників - антиконституційний Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС;рос. - ГКЧП). До нього увійшло 8 чоловік, серед яких були голова Веховної Ради СРСР А.Лук"янов, віце-президент СРСР Г.Янаєв , прем"єр-міністр В.Павлов , голова КДБ В. Крючков , міністр оборони Д .Язов, міністр внутрішніх справ Б .Пуго. ДКНС заявив про свій нвмір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялась діяльність політичних партій , громадських організацій і масових рухів . Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій , страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. В деяких регіонах СРСР на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан. Попередньо у столицю були введені танки та бронетранспортери.

^ Проте змовники одразу ж зіткнулися з рішучою протидією керівництва РРФСР на чолі з президентом Б.Єльциним.

На захист демократії виступили десятки тисяч мешканців Москви, а також деяких інших міст СРСР. Рішучі дії Б. М.Єльцина підтримала більшість урядів країн світу і міжнародна громадськість. Уже 21 серпня стало очевидним, що путч провалився і заколотники вилетіли у резиденцію Горбачова у Форос

(Крим). Одночасно туди ж прибули представники російського президента. Після повернення М. Горбачова у Москву керівники змови були заарештовані.

Невдала спроба державного перевороту прискорила розпад СРСР.

^ 9 вересня 1991 р. було офіційно визнано незалежність Литви, Латвії

і Естонії. Та все ж М.Горбачов та його найближче оточення прагнули зберегти Союз від подальшого розвалу.

^ 14 листопада в Ново-Огарьово 7 республік (Азербайджан,

Білорусь, Казахстан, Киргизстан , РРФСР, Таджикистан ,

Туркменістан) заявили про намір створити конфедеративний Союз Незалежних Держав (СНД).

1 грудня відбувся референдум про незалежність України ( яка відмовилась від у часті у формуванні СНД ) - понад 90 % виборців

виявили прагнення жити в незалежній державі.

На Україні на основі законів "Про Президента Української РСР" та "Про вибори Президента Української РСР",прийнятих Верховною Радою УРСР 5 липня 1991 р.,відбулися президентські вибори,які проходили під знаком боротьби старої партійно-державної бюрократії і національно-демократичної опозиції.Лідером першої був Л.Кравчук , а другої -В.Чорновіл. Президентом України став Л.Кравчук,котрий одержав 61.59% голосів виборців,що взяли участь у голосуванні.

Щоб зупинити процес стихійного, хаотичного розпаду існування союзних структур,не допустити пролиття крові, 7-8 грудня 1991 р. відбулася зустріч в Бєлавезькій пущі (Білорусь)керівників Білорусі,РРСФР і України, на якій було підписано" Угоду про створення СНД ", відкритого для всіх колишніх республік СРСР.

^ Упершому абзаці "Угоди..."було сказано:"Союз РСР ,як суб"єкт міжнародного права і геополітична ревльність ,припиняє своє існування".

Президент України Кравчук так зазначив головну причину розвалу Союзу: " Радянський Союз був приречений тому, що тримався на КПРС і КДБ. Демократія і імперія - поняття незіставні . Ви не знайдете в історії ,щоб імперія була демократична. Радянський Союз - це була тоталітарна імперія ,якої світ не бачив. І ось , як тільки КПРС пригнулась ,почали гнутись всі несучі конструкції."

^ 21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алма-Аті лідери Азербайджану,

Білорусі, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії,

Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану та України підписали Декларацію про Співдружність Незалежних Держав .

Після цього Президенту неіснуючого Союзу нічого іншого не залишалося як подати заяву ,в якій він писав ,що вважає свою місію завершеною.

^ Таким чином, 25 грудня 1991 р. М.С. Горбачов склав свої повноваження.

Отже, СРСР припинив своє існування, а колишні його республіки (у тому числі і Україна)стали незалежними юридично ,їх народ приступив до розв"язання трьох доленосних історичних завдань:

• створення незалежних держав;
  
• знищення тоталітаризму ;
  
• реформування комуністичного способу виробництва,заснованого на централізованому адміністративному управлінні, на основі свободи економічної діяльності і ринкового регулювання виробництва.
  

ВИСНОВОК.


Підсумовуючи згадане, дам більш широке визначення перебудові.

Отже, перебудова - термін, що ввійшов у широкий вжиток з середини 80-х рр. і означав курс на реформування тоталітарної системи в СРСР. Політика перебудови, розпочата частиною керівництва КПРС на чолі з М. С. Горбачовим, призвела до значних змін у житті країни й світу в цілому (гласність, політичний плюралізм, закінчення "холодної війни" і ін.). До кінця 80-х - початку

^ 90-х рр. в результаті протиріч й непослідовності в здійсненні перебудови відбулося загострення кризи в усіх сферах життя суспільства.


Коротка хроніка подій 1985-1991 рр.


1985


БЕРЕЗЕНЬ: Смерть Костянтина Черненко. Призначенння

Михайла Горбачова Генеральним секретарем КПРС.

КВІТЕНЬ: На пленумі ЦК КПРС, який пізніше назвали

"історичним", вперше прозвучали слова "перебудова" і

"прискорення".

Початок боротьби з пияцством і перших кадрових

зміщень.

ТРАВЕНЬ: У промові, присвяченій 40-річчю Перемоги, Горбачов

підкреслив внесок у неї Компартії на чолі з

Й.В.Сталіним.

1986

СІЧЕНЬ: Вперше за останні десять років генсек звернувся до на­роду по телебаченню з новорічними поздоровленнями особисто.

^ Перебудова телебачення, повернення "прикритих"

передач.

ЛЮТИЙ-

- БЕРЕЗЕНЬ: XXVII З"їзд КПРС.

КВІТЕНЬ: Чорнобильська катастрофа.

ЛИПЕНЬ-

- СЕРПЕНЬ: Закон про індивідуальну трудову діяльність і

вирування навколо нього.

ГРУДЕНЬ: Алма-Ата - перші хвилювання на національному. грунті. Повернення Сахарова з Горьківського заслання.

1987

СІЧЕНЬ: На черговому пленумі Горбачов переконує: попереду ще

найважчий етап перебудови.

ВЕРЕСЕНЬ: Перший "дзвоник": зникла зубна паста. Початок серії

то­тальних дефіцитів.


1988


ЛЮТИЙ: Початок виведення радянських війск із Афганістану. БЕРЕЗЕНЬ: Стаття Ніни Андрєєвої "Не можу поступатися

принципами".

ЧЕРВЕНЬ-

-ЛИПЕНЬ: Перший конкурс "Московська красуня".

Реабілітація церкви. XIX партконференція - перше

рішення, приняте неодностайно.

ВЕРЕСЕНЬ: Михайло Горбачов очолює Верховну Раду СРСР.

1989

СІЧЕНЬ-

-ЛЮТИЙ: Вибори  Верховної Ради СРСР.

ЧЕРВЕНЬ: Перші страйки шахтарів.

ЖОВТЕНЬ: Початок "відколу" Східної Європи від СРСР.

ГРУДЕНЬ: Другий З"їзд народних депутатів СРСР. Смерть Сахарова.

1990

СІЧЕНЬ-

-БЕРЕЗЕНЬ: Вибори до республіканських і місцевих Рад. Перші

сто­тисячні демонстрації в Москві.

БЕРЕЗЕНЬ: Верховна Рада Литви приймає "Декларацію

незалежності".

Введення посади Президента СРСР.

ТРАВЕНЬ: З"їзд народних депутатів Росії: обрання Бориса

Єльцина головою ВР РРФСР. Початок "війни законів". СЕРПЕНЬ: Вступив у дію Закон про друк.

ВЕРЕСЕНЬ: Особливі повноваження для Президента.

ЖОВТЕНЬ: Нобелівська премія для Президента.

Продовольча допомога для народу.

ЛИСТОПАД: Програма "500 днів " розпоча­лась, але швидко

закінчилась.

ГРУДЕНЬ: IV З"їзд народних депутатів СРСР. Відставка

Шеварднадзе, інфаркт Миколи Рижкова.

^ Обрання віце-президентом Генадія Янаєва.


1991

СІЧЕНЬ: Трагедія в Литві.

Новий прем"єр Валентин Павлов починає з обміну грошей.

2 КВІТНЯ: Нові ціни.

БЕРЕЗЕНЬ-

-КВІТЕНЬ: Позачерговий З"їзд народних депутатів РРФСР.

19 СЕРПНЯ: Перемога демократії.

25 ГРУДНЯ: М.С.Горбачов склав свої повноваження.


Література.

1. Д.Волкогонов "Семь вождей (Галерея лидеров СССР в 2-х книгах )", книга 2. "НОВОСТИ". Москва, 1996.
   
2. " МАТЕРИАЛЫ XXVII съезда Коммунистической Партии Советского Союза ". Издательство политической литературы . Москва,1986.
   
3. В.В.Діденко, С.С.Коломієць "Історія України. Курс лекцій". Київ ,1999.
   
4. С.Стельмах, С.Пивовар "ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. Запитання і відповіді ". "FEMINA". Київ,1996.
   
5. Ю.В.Бураков, Г.М.Кипаренко "ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. Новітні часи (1945-1996). "ГЕНЕЗА". Київ,1996.
   
6. "Большая электронная энциклопедия Кирилла и Мефодия".1997.