Geum.ru

Методичні рекомендації педпрацівникам спеціальних закладів на 2011-2012 навчальний рік

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Освітня компетенція –
Ключовими освітніми компетенціями є
Подобный материал:

Методичні рекомендації педпрацівникам спеціальних закладів на 2011–2012 навчальний рік


На сучасному етапі розвитку теорії та практики спеціальної освіти в Україні, з поширенням світової тенденції гуманістичного ставлення суспільства до осіб з особливими потребами та підтримки сімей, що ними опікуються, особливої актуальності набула проблема педагогічної роботи з дітьми з затримкою психічного розвитку, з помірною та тяжкою розумовою відсталістю, забезпечення цього процесу у спеціальних дитячих будинках-інтернатах і спеціальних школах( класах) для учнів з інтелектуальними вадами розвитку. Розвиток духовної і фізичної сили дитини до максимально можливої для неї межі, яка для кожною буде різною, і пристосування дитини до життя – ось едина мета, якої можна досягти у навчанні і вихованні розумово відсталих дітей.

Останнім часом все частіше піднімається питання про динаміку розумової відсталості. Одні спеціалісти відстоюють точку зору про відсутність будь-якої динамики у даної категорії дітей. Вони рахують, що у них відсутнє навіть елементарне покращення. Існує й інша точка зору. За даними багатьох дослідників, значна частина підлітків з легкою ступенню розумової відсталості після закінчення допоміжної школи за своїми психометричними показниками і кліничними проявамми незначною мірою відрізняються від людей з нормальним психофізичним розвитком. Позитивна динамика при розумовій відсталості обумовлюється багатьма факторами: формою і ступенню розумової відсталості, етіологією, часом прояву даного відхилення, якістю лікувально-корекційних і навчально-виховних заходів їхньої своєчасністі, соматичним і невротичним станом, соціальним середовищем, у якому перебуває дитина, наявністю психотравмуючих факторів тощо.

У той же час необхідно зазначити, що можлива не лише позитивна, а й негативна динамика. Особливо часто така негативна динамика виникає у період пубертатних криз. Цьому сприяють додаткові шкідливі впливи: соматичні захворювання, зловживання алкоголем, психічні травми, негативне мікросоціальне оточення, неякісні і неадекватні лікувально-корекційні заходи. Декомпенсація проявляється в грубих порушеннях поведінки, зниження рівня інтелектуальної діяльності, астенопохонричних переживаннях, порушеннях соціальної адаптації, розладах мовлення, втраті навичок самообслуговування, психозах.

Нині застосовується безліч підходів до навчального процесу. Найбільш поширеним є традідиційне навчання. Це опанування знань, умінь і навичок за схемою: вивчення нового, закріплення, контроль, оцінка. Проте традиційне навчання поступово вітісняється іншими видами навчання, оскільки сьогодні висуваються інші вимоги до особистості і процесу її розвитку.

Термін «розвивальне навчання» в 30-х роках минулого сторічччя вживав у своїх працях психолог Лев Виготсьський. Він вважав, що діти спроможні на більше, ніж просто засвоювати поданий вчителем навчальний матеріал. Традіційна ж система грунтуеться на тому, що вчитель говорить, а учень запам’ятовує.

Усі програми і системи розробляються відповідно до загальних стандартів освіти. Новий спосіб організації навчання має не руйнувати традиційну систему діяльності, а перетворювати її, зберігаючи необхідне для реалізації нових освітніх цілей.

Основні завдання математичного розвитку дошкільників і молодших школярів за програмою « Школа—2000»:
  1. формування мотивації учня, зорієнтованої на задоволення пізнавальних інтересів;
  2. збільшення обсягу уваги і пам’яті;
  3. формування мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, аналогії);
  4. розвиток мовлення, вміння аргументувати свої висловлювання, робити найпростіші висновки;
  5. розвиток образного і вариативного мислення, фантазії, уяви, творчих здібностей;
  6. вироблення вміння цілеспрямовано володіти вольовими зусіллями, встановлювати правильні стосунки з ровесниками і дорослими, бачити себе очима іншиї людей;
  7. формування вмінь планувати свої дії, приймати рішення відповідно до заданих правил, перевіряти результати своїх дій.

Ознайомлення дітей з новим матеріалом відбувається на основі діяльнісного підходу, коли нові знання не даються у готовому вигляді, а опановуються ними на основі самостійного аналізу, порівняння, виявлення істотних ознак. Учитель лише підводить дітей до правильних висновків, організуючи і спрямовуюччи їхні пошукові дії.

Так, дітям пропонується виміряти кроками відстань між двома стільцями — «будиночками». Оскільки кроки в дітей різні, то й кількість кроків неоднакова. Але чому так виходить — адже відстань одна й та сама? Внаслідок дослідження діти самі роблять висновок про те, що чим більші кроки, тим їх менше. Таким чином, у них формується уявлення про вимірювання довжини умовними мірками, про залежність результату від величини мірки.

Математичні проблеми можуть досліджуватися не тільки на заняттях з математики, а й на заняттях інтегрованого типу.

Так, просторово-часові відношення і порівняння величин можна пов’язати з вивченням навколишнього середовища. На заняттях з образотвочого мистецтва можна давати поняття закономірностей, поняття ритму у візеренку, складати візерунок з геометричних фігур тощо.

Зважаючи на вікові особливості дошкільників і молодших школярів на заняттях застосовуються ігрові форми діяльності. Тому заняття по суті є системою дидактичних ігор, у процесі яких діти досліджують проблемні ситуації, виявяють істотні ознаки і зв’язки, роблять висновки. Під час ігор відбувається особистісно орієнтована взаємодія дорослого з дитиною і дітей між собою. Діти переміщуться по кімнаті, працюють з іграшками, картинками, м’ячами, кубиками.

Велика увага в прграмі приділяється розвитку варіативного мислення і творчих здібностей дітей. Вони не просто досліджують різні математичні об’єкти, а й придумують образи чисел, цифр, геометричних фігур. Починаючи з перших пропонуються завдання, які мають різні варіанти розв’язування. Наприклад, вибираючи серед фігур зайву, дитина може назвати квадрат, оскільки інші – кола; вона може назвати велике коло, тому, що інші фігури — маленьки, або чорний круг, бо інші фігури — білі.

У цьому випадку всі запропоновані варіанти відповідей – правільні. Такий підхід допомогає дітям вільно почуватися, знімає у них страх помилитися чи дати неправильну відповідь.

У дошкільному та раньому шкільному віці емоції відіграють чи найважливішу роль у розвитку особистості. Тому необхідною умовою організації занять з дітьми є атмосфера доброзичливості, створення для кожної дитини ситуації успіху. Це важливо не тільки для пізнавального розвитку дітей, а й для збереження і підтримки їх здоров’я.

Оскільки всі діти мають неоднакові, тільки їм притаманні якості і різний рівень розвитку, необхідно, щоб кожна дитина розвивалася своїм темпом. Розв’язання завдання різнорівневого навчання грунтується на ідеях Л.Виготського про зону найближчого розвитку дитини. Відомо, що в будь-якому віці в кожної дитини існує певне коло справ, які вона може виконувати самостійно, збільшуватиметься за рахунок тих, які вона раніше виконувала з допомогою дорослих.

Тому робота з дітьми проводиться на високому рівні труднощів (тобто в зоні найближчого розвитку). Їм пропорнуються, окрім завдань, які вони можуть виконати самостійно, і такі, що потребують від них спостережливості, кмітливості, здогадки. Розв’язання цих завдань формує в дітей бажання і вміння додати труднощі.

Дидактичною основою в організації роботи з дітьми за згаданою програмою є додержання системи дидактичних принципів.

Принцип психологічної комфортності (створююється навчальне середовище, яке забезпечує зняття всіх трамвуючих чинників).

Принцип діяльності (нові знання вводяться не в готовому вигляді, а через самостійне відкриття їх дітьми). В умовах реалізації цього принципу учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, тоді як учителеві відводиться роль керівника та організатора діяльності.

Для активного залучення учнів до пізнавальної діяльноності необхідно, за словами Н. Віленкіна, «щоб навчальний зміст у стислій, скороченій формі відображав дійсний історичний процес народження і розвитку знань».

Принцип «мінімакса» (забезпечує дитині можливість розвиватися своїм темпом).

Цей принцип – найдоступніший для розуміння і глибоко гуманістичний за змістом. Розвиток здатності до відкриття знань і можливість почуватися особистістю на уроці — дуже важливі для дітей у класах інтенсивної педагогічної корекції.

Принцип цілосного уявлення про світ (подаючи новий матеріал, розкривають його взаємозв’язки з предметами і явищами навколишнього світу).

Цей принцип потребує формування в учнів уявлення про математику як понятійну базу, яка використовується для фіксування результатів, отриманих як з інших предметів, отриманих як з інших предметів, так і завдяки математиці. Наприклад, у дошкільний і ранній шкільний період реалізація принципу цілосного уявлення про світ забеспечується сценаріями, які пропонуються для мотиваційних ситуації: діти висаджують квіти, вирушають у магазин за покупками, приймають гостей тощо. Іншими словами, це період предметних дій. На цьому етапі, з одного боку, відбувається накопичення фактичного матеріалу для подальшого його узагальнення, а с другого — формується здатність до аналітичної діяльності.

Принцип варіативності ( у дітей формується вміння робити власний вибір, і їм систематично надається можливість вибору).

Принцип творчості (процес навчання зорієнтований на набутті дітьми особистого досвіду творчої діяльності).

Система навчання, в умовах якої учень виступає лише об’єктом постійного впливу, заохочення чи покарання, не може бути комфортною для його творчого розвитку і не може вберегти психоемоційну сферу дитини від травмуючого впливу командно-административної системи. Неврози починаються там, де учень – пасивний об’єкт пізнавального процесу, де він повинен постійно займатися діяльністю, яка не має для нього особистого змісту. У людини, яка виховується в умовах репродуктивної діяльності, формується інертний тип мислення, у неї не виробляється вміння самостійно мисліти, вона не здатна вийти за межі ситуації.

Принцип беспреривності (забеспечуються зв’язки між усіма сходинками навчання).

Основним прийомом, який реалізує принцип безпреривності, є побудова навчального змісту як система завдань, кожне наступне з яких може бути виведене із попередніх на основі узагальнення існуючого досвіду.

Основний принцип роботи з дітьми із ЗПР на основі діяльносного підходу полягає в тому, що в навчанні та в організації діяльності потрібно максимально враховувати їх порушення.

Знаючи, що працездатність мозку зростає в міру дорослішання і за умови відсутності перевантаження, дітям із ЗПР необхідно запезпечити послідовне входження в процес навчання. При цьому принцип безперевності має першочергове значення. Автори рекомендують починати навчання дітей із ЗПР з 4-5 річного віку за курсом «Грайлик», що є беспосереднім продовженням курсу «Раз-сходинка, два-сходинка».

В умовах такого поступового і послідовного залучення до навчального процесу в більшості дітей уже наприкінці навчання у другому класі спостерігається значний інтелектуальний прогрес. У процесі навчання дітей необхідно звільнити від другорядної, допоміжної, неістотної праці. У першому класі дітям бажано менш писати. А краще використовувати підручники з друкованими завданнями, в яких потрібно тільки зазначити, обвести або домалювати відповідь. Друкована основа підручника-зошита

Л. Петерсен відповідає вимогам організації навчальної діяльності дітей з ЗПР, дає можливість запобігти перевантаження, зекономити час і зосередити увагу учнів на розв’язування завдань.

Пояснюючи дітям будь-яку тему, потрібно дбати, щоб робота учня являла собою чіткі послідовні конкретні дії.

Первинне закріплення матеріалу відбувається з коментуванням кожної ситуації, промовленням вголос (що роблю, чому, що робитиму потім, щор дістану в результаті). Подібне прогорювання допоможе не тільки систематизувати знання, а й конкролювати моменти, коли дитина починає втомлюватися і відволікатись. Крім того, стає зрозуміло, який етап у послідовності дій дитиною не засвоєний.

У дітей із ЗПР виникають значні проблеми із закріпленням матеріалу, коли знання переводяться із короткострокової пам’яті в довгострокову.

Відомо, що знання, які не повторюються протягом тривалого часу, забуваються, а в дітей із ЗПР знання, які не повторювалися і не закріплювались, зовсім не запам’ятовуються. Треба проводити роботу з повторення матеріалу систематично.

Однією з першопричин не виконання завдань у дітей із ЗПР називають недостатне зосередження уваги. Проте і вчителі, і батьки часто повідомляють, що ці діти можуть зосереджвати увагу значно довше під час ігор. Діти навіть не помічають, що навчаються. У підручниках є багато цікавих вправ і за змістом, і за формою. А принцип психологічної комфортності дає змогу кожному учневі бути активним учасником пізнавальної діяльності, відчувати інтерес до того, що відбувається на уроці.

Завданням сучасної школи є створення сприятливих умов навчання з урахуванням індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів (особливо у школі для дітей із особливими освітніми потребами), а також формування у школярів орієнтації на майбутню професійну діяльність.

Метою трудового навчання є формування технічно й технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя, до активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, надання їй життєво необхідних знань, уміння вести домашне господарство, забеспечення умов для професійного самовизначення учнів, вироблення навичок творчої жізнедіяльності, виховання культури праці.

З урахуванням вікових особливостей розвитку учнів, змісту й доступності навчального матеріалу, трудове навчання виконує низку функцій:
  • ознайомлення зі світом професій;
  • залучення до конструкторської та дослідницької діяльності;
  • розвиток здатності реально оцінювати свої сили при виборі творчих завдань.

Базовою функцією є ознайомлення учнів із проектно-технологічною діяльнісю з опорою на знання з інших предметів на рівні предметно-практичної діяльності. Проектний метод забеспечує інтеграцію знань учнів із разних навчальних предметів, диференціацію навчання з урахуванням індивідуальних особливостей школярів, проблемність навчально-виховного процесу.

Усі теми програми з трудового навчання забеспечують послідовне формування в учнів уявлень про зміст і етапи цілосного процесу проектування та виготовлення виробів (вибір об’кта технологічної діяльності, обгрунтувння цього вибору, художне конструювання, технічне конструювання, підбір конструкційних матеріалів, вибір технологічних процесів, інструментів, обладнання, виготовлення виробів), а також аналіз і оцінку процесу й результату праці, нескладні маркетингові дослідження.

Акцент у проектній діяльніості учнів переноситься на розвиток творчого та критичного мислення, вміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації; навичок проєктів документації, вміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ти чи інші технологічні процеси, трудові прийоми і технічні засоби. Отже, знання, вміння та навички, якими повинні оволодіти підлітки, є передумовою для успішного вирішення ними завдань проектно-технологічної діяльності.

Основою компетентнісного підходу до освіти є пріорітетна орієнтація на здатність до навчання, самовизначеня; самоактуалізація, соціалізація та розвиток індивідуальності.

Компетентнісний підхід до освіти школярів передбачає самостійну участь дитини у навчально-пізнавальному процесі та оволодіння здатністю переносити ці навички у сферу свого досвіду для становлення різного роду компетенцій.

^ Освітня компетенція – це сукупність взаємопов’язаних смислових орінтицій, знань, умінь, способів діяльності учня, необхідних для здійснення індивідуально і соціально значущої продуктивності щодо об’єктів реальної дійсності.

^ Ключовими освітніми компетенціями є:

1.Ціннісно-смислова — це цінносні орієнтири учня, його здатність бачити і розуміти навколишній світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль і призначення. Уключає таки види діяльності:
  • участь у конкурсах різного рівня;
  • участь у проектах.

2. Навчально-пізнавальна — це сукупність компетенцій учня у сфері самостійної пізнавальної активності, що включає елементи логічної, загальнонавчальної та інші види діяльності:
  • конспектування:
  • робота з підручником;
  • фотографування об’єктів;
  • робота над рефератом;
  • участь в екскурсії

3.Інформаційна — це володіння сучасними засобами інформації та технологіями (аудіо-, відеазапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет). А також — пошук, аналізі відбір необхідної інформації, її обробка, зберігання та передача. Уключає такі види діяльності:
  • пошук інформації у бібіліотеці;
  • пошук інформації в електронних енціклопедіях;
  • використання інформації з Інтернету;
  • створення презентації;
  • створення буклета

4. Комунікативна — це знання способів взаємодії з близкими та віддаленими подіями і людбми; навички роботи у групі, колективі, володіння різними соціальними ролями. Учень має вміти представити себе, написати листи, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію тощо. До цієї компетенції належать такі види діяльності:
  • виступ із повідомленням;
  • взаємоконтроль;
  • участь у дискусії;
  • участь в анкетуванні;
  • співбесіда.

5. Соціально-трудова — це оволодіння знаннями і досвідом у громадсько-суспільній діяльності, у соціально-трудовій сфері, у галузі сімейних стосунків, у питаннях економіки і права та в професійному самовизначенні.

6. Компетенція особистісного самовдосконалення — спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційну саморегуляцію та самопідтримку. Пов’язана з безперервним самопізнанням, розвитком необхідних особистісних рис, формуванням психологічної грамотності, культури мислення й поведінки.

До цієї компетентності належить дотримання правил особистої гігієни, турботи про власне здоров’я, внутрішню екологічну культуру.

Усі види діяльності є посильними для дітей із затримкою психічного розвитку, легкою ступенню легкої розумової відсталості в умовах школи-інтернату.

Мета проектного навчання полягає в тому, щоб створити умови, за яких учні:
  • самостійно набувають знань із різних джерел;
  • користуваться цими знаннями для вирішення пізнавальних і практичних завдань;
  • набувають комунікативних умінь, працюючи в різних групах;
  • розвивають дослідницькі вміння (виявлення проблеми, збір інформації, спостереження, проведення експериментів, аналіз, побудова гіпотез, узагальнення);
  • розвивають системне мислення.

Підвищувати активність учнів у самостійному здобутті знань слід через уміння здійснювати практичну діяльність, що уможливлюється шляхом упровадження проектної технології, яка, по суті, заснована на викистастанні проблемних, дослідницьких методів.

Школярі мають бути підготовлені до проектної діяльності, а для цього їх необхідно послідовно навчати планування, створювати умови для мотивації на такий вид діяльності. У вирішенні завдання важлива роль відводиться вчителю, готовому до організації та керівництва проектною діяльністю. Від учителя залежить ефективність роботи учнів над проектом.

Основний результат проектної діяльності — це формування ключових компетентностей.

Трудове навчання завжди було орієтоване на практичну підготовку учнів і застосування знань на практиці. Навчання поводиться з різними засобами праці, що відрізняє цей предмет від інших, адже учні залучаться до розв’язання практичних завдань, наближених до реального життя.

Метод проектів стимулює самостійну пізнавальну діяльність і здійснюється за схемою: я знаю, для чого мені потрібно все, що я пізнаю, і де я можу ці знання застосувати.

Цінность методу полягає у тому, що діти самостійно приходять до вирішення проблеми поповнення своїх знань, удосконалення навичок роботи.

Робота над проектом із трудового навчання включає чотири етапи: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний і заключний.

Оцінювання проектно-технологічної діяльності відбувається у двох аспектах: рівень володіння теоретичними знаннями, який можна виявити у процесі усного чи писемного опитування, та якість практичних і навичок, тобто здатність до застосування вивченого матеріалу під час виконання практичних робіт. Тому критерії оцінювання проектно-технологічної діяльності учнів-комплексні. До них належать: рівень застосування знань і вмінь у практичній роботі; уміння користуватися різними відами конструкторсько-технологічної документаціями та іншими джерелами інформації; дотримання технічних вимог у процесі виконання робіт (якість виробу); вміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок в ньому в процесі роботи; рівень сформованості трудових прийомів і вмінь виконувати технологічні операції; дотримування правил безпечної праці та санітарно-гігієніх вимог; дотримування норм часу на виготовлення виробу; рівень самостійності у процесі організації та виконання роботи (планування трудових процесів, самоконтроль тощо); виявлення елементів творчості.

Водночас реалії життя показують, що деякі школярі не виконують творчих проектів. Ім можна запропонувати творчі завдання за зразком. Такий підхід не травмує дитину, не змушує страждати від відчуття власної неспроможності.

Отже, проектна діяльність на уроках трудового навчання-це гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу саморіалізацію особисстості учнів, розвиток їхнього інтелектуального та фізичного потенціалу, вольових рис і творчих здібностей у процесі створення нового продукту під контролем учителя. Увесь цей процес об’єктивно новий, практично значущий.

В спецільній школі-інтернаті слід звернути увагу на використанні в навчально-виховній та корекційно-розвитковій роботі сенсорну кімнату. Використовувати слід для корекції психічного розвитку дітей із розумовими вадами, удосконалення їхньої пізнавальної діяльності, діагностики мовлення, зменшення невротичних реакцій, агресивності та для релаксації. Особливо корисні сенсорні кімнати для учнів початкових класів, зокрема першокласників. « Куточок відпочинку» дозволить розвивати соціально-емоційну сферу учнів та організовувати сюжетно-рольові ігри. Спільні ігри спонукають до спілкування одне з одним, до взаємодопомоги. Це впливає на розвиток їхнього мовлення, особистісних рис.

« Сухий басейн» дасть змогу здійснювати сенсорну стимуляцію за допомогою різнобарвних кульок. Тут відбувається і масаж усього тіла, й глибока м’язова релаксація, стимулюється тактильна чутливість і зорове сприйняття.

Працюючи з дидактичним обладнанням (дидактична черепаха, набори «Сонечко», «Пуголовок») на уроках математики, читання, письма, «Я і Україна», індивідуально та в груповій роботі розвивати у дітей дрібну моторику, спритність пальців, зорово-моторну координацію. Усе це допомагає підготувати руку до письма, уразноманітнює заняття з розвитку мовлення, розширює словниковий запас, розвиває інтелект. Тактильне ігрове панно вдосконалює чутливість і сприйняття.

Використання іонізатора повітря дасть змогу підготувати простір кімнати для оздоровчих дихальних вправ, які діти виконують перед уроками. А короткий сеанс ароматерапії наприкінці занять створює атмосферу для розслаблення та відпочинку, сприяє профілактиці застудних захворювань. Лежачи в «Сухому басейні», на м’яких пуфиках, в атмосфері повільного неяскравого світла, під заспокійливу музику, вдихаючи аромат трав, діти немовби потрапляють у казку. А скільки задоволень приносить ігри з водою, піском (стіл-ванна для ігор), одночасно збагачуючи уявлення вихованців про навколішній світ!

Після проходження періоду адаптації до школи (а в нас це складає вісім тижнів) маемо позитивні результати. І помічають це і вчитель початкових класів, і інші вчителі: діти починають більше говорити, між ними та дорослими переважають спокійни, довірчі стосунки, позитивні емоційні реакції, з’явивляється інтерес до навчання, вони вивчили майже всі кольори, бо торкалися, слухали, бачили й відчували те, що повинні були засвоїти. Вважаю, що доцільно й надалі використовувати елементи сенсорики на уроках та в позаурочний час, періодично замінюючи матеріали.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про загальну середню освіту» 2011/2012 навчальний рік у загальноосвітних закладах навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності розпочинається у День Знань — 1вересня.

Навчальні заняття організовуються за семестровою системою.

Впродовж навчального року для учнів проводяться канікули.

Тривалість канікул у загальноосвітніх навчальних закладах протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних закладах днів. Рекомендовані терміни проведення канікул: осінні — з 24-30 жовтня, зимові- з 26 грудня по 10 січня, весняні – з 26 березня по 1 квітня.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання завершення 2011/2012 навчального року у зв’язку з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 13 липня 2011 р. № 686-р заняття в навчальних закладах незалежно від їх типу і форми власності завершуються до 25 травня 2012 року.

Зважаючи на зазначене, у наступному навчальному році навчальні заняття 1- 8 та 10 класах завершуються 25 травня 2012 року; в 9-х класах — 14 травня.


Література:


Дегтьярова О. Сенсорна кімната. Навчання дітей із помірною розумовою відсталістю у спеціальній школі /О.Дегтьярова// Дефектолог. — 2011 —№ 1 — С. 8 – 10.


Павлик Л. Якщо разом, то не важко/ Л.Павлик// Дефектолог. — 2011. — №3. — С. 63-64.


Білорус Л. Використання елементів розвивального навчання на уроках математики в молодших класах для дітей із ЗПР/ Л.Білорус// Дефектологія. — 2009. — №4. — С.30-32.


Косова К. Індивідуальне комп’ютерне середовище для дітей із порушенням зору/ К.Косова // Дефектологія. — 2009. — № 4.— С.33-36.


Рібцун Ю. Співпраця вчителя-логопеда з батьками /Ю. Рібцун // Дефектологія. — 2011. — № 1. — С. 33-38.


Методист Н.П.Тимошенко