Острозька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1

Вид материалаДокументы

Содержание


Корисними для вчителів будуть правила і принципи педагогіки співпраці
Працюючи з учнями слід враховувати такі думки
У пригоді можуть стати і правила спілкування Дейла Карнеги
Практична робота
Робота в групах
Подобный материал:
Острозька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1


Вплив взаємостосунків

учителя та учнів

на профілактику конфліктів

(Круглий стіл з молодими спеціалістами)


Підготувала:

Практичний психолог

Нечипуренко Ю.М.


Острог- 2011р.

Позитивний морально-психологічний клімат як умова формування учнівського колективу, великою мірою залежить від уміння педагога розв'язувати проблеми, що постають в процесі взаємодії учнів з учителями, попереджувати виникнення конфліктів.

Як свідчать дослідження, дуже складні проблеми взаємовідносин виникають частіше між учнями та вчителями-предметниками. Тактика захисту свого професійного обличчя завдала чимало шкоди у різних сферах нашого життя, але найбільших етико-психологічних збитків суспільство зазнало через антипедагогічні дії педагогів, негативний вплив яких на розвиток особистості позначається в подальшому протягом усього її життя.

Серед причин виникнення конфліктів між вчителями та учнями підлітки та старшокласники називають такі:
  • нерозуміння вчителем учня;
  • незнання вчителем інтересів, прагнень школярів;
  • допущення вчителем щодо учнів нетактовності;
  • відсутність взаєморозуміння педагога з батьками;
  • висока вимогливість вчителя до вчинків, поведінки учнів;
  • відсутність контакту з учнями після уроків;
  • неоднакове ставлення педагога до різних учнів класу;
  • несучасність поглядів, світогляду педагога;
  • відсутність у вчителя педагогічної витримки.

За результатами анкетування учнів складено певний перелік причин конфліктів, що відбуваються з ініціативи учнів. Він має такий вигляд:
  • сам допускаю помилки у поведінці;
  • не вмію вести бесіду стримано;
  • відчуваю несправедливість, надмінну критичність з боку педагога до мене;
  • не задумуюсь над своїми вчинками;
  • втратив інтерес до навчання.

Гостро ранить психіку учнів, особливо підлітків, відсутність поваги до них зі сторони вчителя, приниження їх достоїнств. Учні, особливо старші, сприймають це дуже боляче. Саме відсутність поваги зі сторони вчителя частіше всього буває причиною конфліктів між ним та учнем.

На запобігання конфліктів в учнівському колективі значно впливає стиль взаємостосунків, взаємодія вчителя та учнів.

Ця думка підтвердилась результатами спеціального дослідження, проведеного в старших класах. У ході його старшокласникам було запропоновано оцінити за 5-ти бальною системою:

І — фахову компетентність вчителів;

ІІ — широту їхніх духовних інтересів та ерудованість;

ІІІ — готовність взаємодіяти з учнями на рівних;

ІV — ввічливість і тактовність.

З'ясувалося, що учні мають високу думку про фахову компетентність та ерудованість більшості педагогів, але не завжди задоволені стилем, який покладено в основу взаємодії з ними. Педагоги про це навіть не підозрюють, вважаючи комунікативну сферу своєї діяльності цілком благополучною. Така думка — прямий наслідок тривалого планування у свідомості багатьох педагогів виразного авторитарного менталітету, звільнення від якого відбувається з допомогою формування навичок (вміння аналізувати свою поведінку-рефлексії, адекватної самооцінки, звички прислухатися до думки учнів, пильніше стежити за своїм ностроєм, тощо).

^ Корисними для вчителів будуть правила і принципи педагогіки співпраці:
  1. Відмовитись від правила часто, з натиском підкреслювати здібності одних учнів, неуспіхи інших.
  2. Відмовитись від прямого протиставлення дітей одне одному.
  3. Не “пиляти” і не “лаяти” при всьому класі. Розмовляти частіше.
  4. Помічати найменші кроки до компромісу егоцентричних школярів, але не підкреслювати це різко як щось несподіване.
  5. Називати всіх на ім'я і вимагати цього від дітей під час звернення одне до одного.
  6. Постійно підкреслювати, що взаємостосунки у класі повинні визначатися не лише успішністю, а й тими добрими справами, які людина зробила для інших.
  7. Частіше говорити із замкнутими, “нецікавими” учнями, адже поведінка дітей багато в чому має наслідувальний характер, і коли вони бачать, як учитель говорить з таким однокласником, починають також виявляти до нього інтерес.
  8. З повагою ставитись до особливостей дівчат і хлопців.
  9. Усе, що відбувається з учнями, сприймати всерйоз.

Вчитель відіграє важливу роль посередника у розв'язанні конфліктів. Він може висувати пропозиції, які дають змогу учасникам конфлікту врахувати думку іншої сторони, або ж зберігати власну позицію.

Вчитель допомагає обом учасникам конфлікту визначити і проаналізувати свої цілі, щоб разом добитися спільної мети.

^ Працюючи з учнями слід враховувати такі думки:

Діти вчаться жити у життя.

Якщо учня постійно критикують, він вчиться ненавидіти.

Коли дитина живе в атмосфері ворожості, вона вчиться агресивності.

Дитину висміюють, вона стає замкнутою.

Якщо учня підбадьорювати, він вчиться вірити в себе.

Коли дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

Дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити у людей.

Коли дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе в атмосфері розуміння й дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

На закінчення поради В. Сухомлинського, які завжди актуальні:

“Чим суворіші будуть заборони й покарання, тим більше процвітатиме зло”.

“Коли дитину звинувачують і судять, педагог має бути тільки захисником і оборонцем”.

“Доброзичливість, розумна доброта — ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом взаємовідносин педагога і дітей. Яке це прекрасне слово й водночас яке це глибоке, складне, багатогранне людське ставлення — доброзичливість”.


Острозька загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1


Як долати

конфлікти та труднощі


Підготувала:

Практичний психолог

Нечипуренко Ю.М.


Острог

Як долати конфлікти та труднощі


Якби ми знали інших так само, як самих себе, самі ганебні їх вчинки здавалися б нам гідними поблажливості.

А Моруа


“Доброзичливість, розумна доброта — ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом взаємовідносин педагога і дітей. Яке це прекрасне слово й водночас яке це глибоке, складне, багатогранне людське ставлення — доброзичливість”. (Сухомлинський В.О.)

Здавна в різних країнах світу встановлювалися певні правила, норми, вимоги до поведінки людини в певних умовах, враховуючи суспільний стан, оточення, професію, місце, вік і багато інших обставин. Імператори і філософи, королі і поети, вожді племен і актори виголошували, писали, проповідували, оспівували моральну, етичну, похвальну поведінку і карали, висміювали, картали за порушення писаних і написаних правил поведінки.

На роботі, вдома, на стадіоні, в магазині, транспорті ми знаходимося серед людей. Щодня, щохвилини ми вступаємо у побутові, ділові, емоційні стосунки, у позитивні та негативні контакти. Одним людям ми симпатизуємо з першого погляду, з першого їхнього слова, інших намагаємося обходити стороною. Кожне слово, кожний учинок одних викликає в нас піднесення творчих сил, бажання діяти, а слова і вчинки інших зумовлюють протистояння, заперечення.

Чому? Тому що у кожного свій темперамент, характер, виховання, моральні настанови.

Нерідко наше життя затьмарюють конфлікти. Конфлікт — це невдоволеність, тривога, розбурхані нерви, небажання вчитися і працювати з певними людьми.

Конфліктів не уникнути, адже люди всі різні, мають різні думки, бажання, інтереси, тобто можливі їх зіткнення. До речі, є така закономірність — чим різноманітніші люди вчаться чи працюють разом, тим вищий творчий потенціал цього колективу, тим плідніша робота і кращі її результати. Але — і вища вірогідність конфліктів. Помилковою є думка, начебто за конфліктної ситуації краще роботи вигляд, ніби нічого не сталося. Ігнорувати конфлікт неможливо — всеодно обидві сторони підсвідомо використовуватимуть будь-яку можливість уколоти, завдати прикрості один одному. Так поступово псується атмосфера в колективі, люди марно витрачають свої сили та час, які варті того, щоб використати їх з кориснішою метою... Краще конфліктувати активно, відкрито, але враховуючи певні настанови психологів.


Існують певні закономірності конфліктування:
  1. У конфлікті не буває переможців — програють завжди обидві сторони. Отже, не порівнюйте ступінь провини. Візьміть на себе перший крок — це показник сили вашого характеру і вашої самоповаги.
  2. Розпочніть бесіду з опису конкретної ситуації, яка вас не влаштовує. Намагайтеся бути при цьому максимально об'єктивним. Чим детальніше ви будете про це говорити, тим краще. Якщо це можливо, наводьте конкретні приклади.
  3. Висловіть те, що ви відчуваєте у зв'язку з цією ситуацією. Багато конфліктів між людьми ускладнюються наявність невисловлених думок та почуттів... Іноді тільки висловлення їх , обмін цими потаємними почуттями дозволяють залагодити ситуацію. Користуйтеся при цьому простими словами “Я образився”, “Я злякався”, “Мене взяло зло”.
  4. Намагайтеся вислухати протилежну сторону — це, мабуть, найважче. Слід пам'ятати, що ваші думки різні, і саме це спричинило конфлікт. Тому сприймайте ці висловлювання не як істину, а лише як вияв досвіду вашого опонента. Уважно слухайте, не перебивайте, не заперечуйте, не сперечайтеся. Покажіть співрозмовнику, що ви справді його серйозно слухаєте і прагнете досягти згоди. Можна підкреслити це і зовні — рухом голови, прохання навести конкретний приклад. Це вам допоможе вислухати, а вашому співрозмовникові — настроїтися на відверту розмову. Якщо конфлікт дуже серйозний, то зверніться до “нейтральної” людини, яка б допомогла вам вислухати один одного.
  5. Дуже корисно розібратися у потаємних думках. Потаємні думки — це здогадки, побоювання, припущення щодо почуттів і думок іншого. Щоб пересвідчитися, чи вони справжні, краще за все запитати у нього самого. Коли ж вас запитують про те саме, то намагайтеся бути достатньо відвертим, оскільки здогадки, як правило, мають під собою реальний ґрунт. Утримайтесь від коментарів, завершуючи будь-яку розмову. Акцентуйте увагу на пунктах, щодо яких ваші думки, почуття, дії збігаються, а не на питаннях, що вас розділяють, - тим самим ви обмежите зону суперечностей.
  6. Знайдіть можливість висловити конкретні пропозиції щодо зміни ситуації, поведінки, стосунків (“Я вас прошу...”, “Я хотів би ...”, “Сподіваюсь вам не важко ...”). На завершення розмови скажіть, що зміниться, якщо такі зміни стануться. Недоцільно погрожувати і вдаватися до ультиматумів, адже позитивні перспективи є більш привабливими. Зазначте, що виграє людина, якщо змінить свою поведінку чи ставлення відповідно до вашого прохання. Такий спосіб розв'язання конфлікту вимагає від вас певної рішучості. Але якщо ви будете відвертим і чесним у цій розмові, то ваші стосунки не погіршаться, а вас стануть більше поважати.


^ У пригоді можуть стати і правила спілкування Дейла Карнеги:

Правило 1: Виявляйте щирий інтерес до інших людей.

Правило 2: Посміхайтеся.

Правило 3: Пам'ятайте, що для людини звук її імені є найсолодшим і найважливішим звуком людської мови.

Правило 4: Будьте добрим слухачем, заохочуйте інших говорити про себе.

Правило 5: Ведіть розмову в колі інтересів вашого співрозмовника.

Правило 6: Давайте людям відчути їх значимість і робіть це щиро.


Встановлення духовного контакту між учителем і класом

  1. Якомога більше свого часу і себе віддавай неформальному спілкуванню з дітьми. Особливо в позаурочний час.
  2. Пам'ятай, що знання неформальних лідерів класу, учнів, які майже прислуговують їм, незалежних учнів, нерідко допомагає вчителеві на уроках, особливо в екстремальних ситуаціях, адже саме “індивідуали” на уроках “правлять бал”.
  3. Пізнай у дітях себе колишнього.
  4. Умій побачити і оцінити якусь ситуацію, справу або погляд учня очима самого учня.
  5. Особливо запам'ятай: душевний контакт — це ніжна, тендітна, непостійна сфера, вона легко руйнується. Найбільшою мірою зміцненню духовних контактів сприяють спільні інтереси та потреби.
  6. Дорожи довірою дітей. Довіра досягається компетентністю, сумлінністю і чесністю педагога.
  7. Умій тримати “в собі” дитячі таємниці, сповіді, не використовуй їх проти особи, окремих груп або всього класу.
  8. Добре знай можливості кожного учня.
  9. Вступаючи у конфлікт з дітьми, не варто будувати стосунки з ними за принципом “згори вниз”.
  10. Від спільних колективних дій вчителя і учня повністю залежить успіх справи (компонент педагогіки співробітництва — гуманне, демократичне керівництво навчальною діяльністю).
  11. Підлеглість дуже рідко буває приємною, тому використовувати примус слід лише тоді, коли всі інші засоби виявилися марними.
  12. Особливо турбуйся, щоб твої власні дії не розцінювалися, як посягнення на свободу особи: постійно підвищуй у керівних діях коефіцієнт людяності.

Попередження конфліктів в школі


Доброзичливість, розумна доброта — ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом взаємовідносин педагога і дітей. Яке це прекрасне слово й водночас яке це глибоке, складне, багатогранне людське ставлення — доброзичливість”.

Сухомлинський В.О.


У рамках навчально-виховного процесу будь-якого навчального закладу предметом посиленої уваги залишаються поведінкові конфлікти, невиконання домашнього завдання, емоційно-особистісне зіткнення педагога і вихованця, інакше кажучи, в сучасній школі конфлікти стали звичайною справою. Сама структура побудови сучасної масової школи за принципом супідрядності і протиставлення (тобто “вчитель — учень”, “старший — молодший”, “сильний — слабкий”, “встигаючий — невстигаючий” тощо) стимулює дитячу конфліктність. Крім того, учні “несуть” у школу в трансформованому вигляді всі соціальні протиріччя нашого суспільства. Ці суперечності породжують брутальність, жорстокість, хамство, озлобленість у групових та міжособистісних стосунках школярів. Тому джерела багатьох злочинів, проявів асоціальної поведінки серед молоді треба шукати в шкільній системі освіти і виховання.

^ Практична робота

Найпоширеніші причини виникнення складних педагогічних конфліктів у взаємодії “вчитель — учень”.
  1. Нездатність прогнозувати учителем поведінку учнів на уроці (невстигання у часі, роздратованість, прагнення подолати конфлікт).
  2. Намагання вчителя зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня.
  3. Оцінювання вчителем не окремого вчинку, а особистості учня (роззява, нахаба).
  4. Намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість не зашкодить.
  5. Суб'єктивне оцінювання дітей і його наслідки.
  6. Нездатність до самоконтролю.


Кожна помилка вчителя при вирішення конфліктів травмує учнів, вселяє недовіру до нього, порушує систему взаємин між учителем і учнями. У педагога виникає глибокий стресовий стан, незадоволення своєю працею, нездорове усвідомлення залежності професійного самопочуття від поведінки учнів.

Робота в групах

І. На думку вчителів, конфлікти типу “вчитель — учень” виникають через:
  • порушення дисципліни на уроці;
  • невиконання домашнього завдання;
  • неповагу до вчителя;
  • недоброзичливі відносини між учнями.

ІІ. На думку учнів, причинами їхніх конфліктів з учителями є:
  • пропуск уроків, непідготовлене домашнє завдання;
  • нецікаве проведення уроку вчителем;
  • наявність “мазунчиків” у вчителів;
  • необ'єктивність при оцінюванні знань;
  • образи зі сторони вчителя, грубість і нестриманість.

Конфлікти завжди існували, існують і будуть існувати. Незважаючи на те, з чиєї ініціативи відбувся конфлікт, учня чи вчителя, вчитель не повинен боятися конфлікту. Головне правильно розпланувати поведінку в конфліктній ситуації. І найважливіше — педагогічний такт учителя. У конфліктній ситуації головним для педагога є виведення учня на діалог.

Педагогічний діалог — це пік конфлікту, особливий стан єднання педагога та учня. Коли ви почуєте з вуст дитини її незадоволення, тоді ви зможете знайти вихід із конфліктної ситуації тому, що ви будете знати її причину.

Багато конфліктів виникає з приводу невиконання домашніх завдань, поганої успішності, неготовності виправити власну помилку. Так звані конфлікти діяльності. Хорошою тактикою у таких конфліктах є наданням учневі можливості довчити, перескласти, надати додаткову інформацію, піти на компроміс з обов'язковим врахуванням інтересів, потреб та аргументів учня.

Конфлікти поведінки та вчинків виникають із приводу порушення правил поведінки у школі. Їх значно складніше вирішувати, оскільки в них втягуються “важкі” учні. Для вирішення таких конфліктних ситуацій вчитель і вихователь повинен пам'ятати про об'єктивність.

^ Робота в групах

Чинники, які провокують конфлікт:
  • погрози (“не будеш добре себе вести — виженуть зі школи”);
  • негативна критика (“як можна бути таким неорганізованим”);
  • образи (“ти просто роззява, чого ще можна від тебе чекати”);
  • зміна теми (“це дуже цікаво, але давай поговоримо про твою поведінку”);
  • накази (“я даю тобі два тижні, щоб виправити оцінку і стати слухняним”).

Учні сприймають негативні зауваження як вияв недоброзичливості зі сторони вчителів і відповідають грубістю, пустощами. Розв'язанням таких конфліктів є демонстрація педагогом миролюбних намірів.

Найважчими є конфлікти взаємин. Вони найбільш тривалі й виникають на ґрунті недоброзичливих стосунків (антипатія) як наслідок постійних попередніх конфліктів діяльності та поведінки. Виправлення їх є випробуванням професіоналізму педагога, оскільки він повинен стати вище почуттів образи, неприязна та показати учневі культуру, шляхетність у стосунках. Це ситуація, в якій учитель відверто визнає свої помилки, вибачається, пропонує забути образи. Дуже важливо в таких конфліктних ситуаціях вдало вибрати час і місце для розмови. Розмова по “гарячих слідах” приречена на невдачу. Розмова з учнем на очах у класу викликає в нього бажання продемонструвати сміливість і незалежність.

Отже, вчитель для вирішення конфліктної ситуації повинен спрямувати свою активність на краще розуміння співрозмовника. У конфліктній ситуації вчитель мусить бачити проблему з обох сторін ому, що попередження та вирішення конфліктів значною мірою залежить від педагогічної майстерності вчителя.

Робота в групах


На думку вчителів, конфлікти типувчительученьвиникають через


Робота в групах


На думку учнів, причинами їхніх конфліктів з учителями є


Робота в групах


Чинники, які провокують конфлікт


Робота в групах


Чинники, які провокують конфлікт