Geum.ru

Генеральному прокурору України Пшонці В. П

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4
стали суто єврейською елітою. І це сталося не в умовах рівноправного змагання особистостей та їх інтелектів, а це стало наслідком майнового розшарування, соціальної несправедливості та національної нерівності, які швидко відбулися впродовж останніх двадцяти років при впливі відповідних міжнародних кіл. Це не влаштовує і не може влаштовувати слов’янську більшість українського народу і особливо його основну і найбільш чисельну державотворчу за своїм етнічним складом українську націю. Доказом цьому є історія українського народу та всесвітня історія.

Впродовж десятків років політична система і система внутрішньої безпеки захисту національних інтересів українського суспільства на території УРСР сформувала об’єктивні оцінки зовнішніх загроз національним інтересам країни. Зокрема у своїй книзі «Иудаизм». – Москва, «Политиздат», 1966; дослідник єврейського походження Моісей Соломонович Бєлєнький визначив:

«Сионизм – националистическое движение еврейской буржуазии». (стор.93).

Інший дослідник цієї проблеми Григорій Леонідович Баканурський у своїй книзі «Иудаизм и современность». – Москва, «Знание», 1978; визначив сіонізм, як одне «из самых воинственных и шовинистических проявлений буржуазного национализма» (стр.28), а також «идеологией и политикой крупной еврейской буржуазии» (стр.31). Баканурський Г.Л. також підкреслив:

«Иудаизм – это религия, а сионизм – это реакционное политическое и идеологическое движение. Сионизм идеологически опирается на иудейскую религию…(стр.32).

В іншому своєму дослідженні «Ложные доктрины, реакционная политика: Критика союза иудейской религии и сионизма». – Одесса: Маяк, 1982. – 240с. Баканурський Г.Л. визначає сіонізм, як «реакционную националистическую идеологию, политику и систему организаций крупной еврейской буржуазии, сросшейся с империалистическими кругами Запада, в первую очередь США». (стр.7). Також він підкреслює, що «Иудейский клерикализм сообща с сионизмом выполняет классовую роль защитника интересов монополистической буржуазии и направлен против интересов трудящихся в том числе еврейского происхождения» (стр.8).

Основний спосіб впливу сіоністських структур в Україні, як вже наявного прошарку монополістичної буржуазії в особі олігархів та мультимільонерів майже виключно єврейського походження, – відверта брехня, цинізм, неправда і спотворення істини, використання всіх без винятку інших гріховних якостей людської особистості, які реалізуються через розбещення, наркоманію, алкоголізм, кримінальне збагачення, бездуховність (див. ссылка скрыта і ссылка скрыта), примусове тунеядство тощо. Продемонстрована в постійній експозиції на Інтернеті аморальна поведінка київських багатіїв сіоністів-іудеїв, які порушують закони України та проявляють цинізм і неповагу до українського суспільства, слов’янської духовності, української культурі і традиціям.

Таким чином, видно, хто саме впливає на зовнішню та внутрішню політику та економіку України і чий вплив шкодить правам та інтересам найбільшого корінного народу українців в реалізації своїх законних прав і свобод! Це міжнародне єврейство, кероване сіоністськими колами, має свої керівні центри у США, Росії, Європі, Ізраїлі та в інших країнах сучасного світу. Тому, ми вимагаємо від Президента, як гаранта Конституції України, не тільки дослухатися того занепокоєння, яке висловлено в цьому документі, а ще й зробити відповідні дії реагування щодо зміни ставлення органів державної влади до української етнічної більшості та тих перешкод, які чинять їй сіоністські і реакційно-релігійні іудейські структури всередині України.

Останнім часом, за діями правоохоронних органів спостерігається «боротьба з інакомисленням», а саме почастішання фактів політичного переслідування «правовими» засобами громадян слов’янського походження. Підставою цьому обирається, як не дивно, ст.161 Кримінального кодексу України («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань»). Хоча саме по цій статті треба притягати до відповідальності радикальних іудейських сіоністів, які проповідують відвертий расизм. Такими міліцейсько-прокурорськими та судовими переслідуваннями християн і слов’ян з боку іудеїв останні лише підтверджують, що в Україні правлять саме іудеї-сіоністи.

У нас є підстави вважати, що, без докорінної зміни подальшого курсу розвитку України, чітко спланована і задана світовим сіонізмом та структурами «Хабаду» програма і тенденції триватимуть і надалі в Україні.

Переважна більшість цих справ ініціюється єврейськими діячами або іудейськими організаціями, які провокаційно звинувачують представників корінного народу України в «антисемітизмі». При цьому переважна більшість обвинувачених та переслідуваних відносить себе до українських, слов’янських патріотів.

Ззовні, в українському суспільстві, фіксуються факти негативних висловів на адресу єврейства, що деякими представниками правових органів та установ кваліфікується, як порушення рівноправності громадян в залежності від їх расової, національної належності або релігійніх переконань.

Однак, по зазначених вище фактах, жодного разу не розглядалася причина таких негативних висловів й першоджерела напруги в даних міжетнічних загостреннях.

Адже головне питання, яке належить з'ясувати органам влади, правоохоронним органам: відповідають чи не відповідають істині негативні оцінки єврейства слов’янськими патріотами по суті, на які спрямовані заперечення?

Якщо не відповідають - тоді мова може йти про приниження євреїв і про порушення релігійної та національної ворожнечі.

Якщо відповідають - то подібні оцінки виправдані і, незалежно від їхньої емоційності, вони не можуть кваліфікуватися як принизливі, збуджуючі ворожнечу і т.п. (Наприклад, назвати здорову людину інвалідом - принизливо для неї, але назвати інвалідом скалічену людину - це правдива констатація факту.)

Крім того, оскільки в даному міжетнічному загостренні відносин присутні дві сторони (звинувачувач і обвинувачений), слід з'ясувати: яка з сторін почала цей конфлікт першою і відповідальна за нього, і чи не є дії обвинувачуваних самообороною від агресивних дій звинувачуючої сторони?

З цих питань в усьому світі існує велика кількість загальновизнаних фактів і джерел, на підставі яких можна зробити безперечний висновок: негативні оцінки українськими слов’янськими патріотами типових для єврейства дій проти неєвреїв відповідають істині, причому ці дії не випадкові, а передбачені в талмудичному іудаїзмі та практикуються два тисячоліття. Таким чином, інкриміновані патріотам висловлювання і публікації не стільки проти усіх євреїв, скільки проти тих, хто сповідує погляди іудео-сіонізму, у більшості випадків є самообороною, яка буває не завжди стилістично бездогано оформленою, але об'єктивно справедливою і цілком законною за своїм змістом та виправданою по суті.

На підтвердження звертаємо Вашу увагу на поширену в Україні, офіційно видану в Москві Конгресом Єврейських Релігійних Організацій і Об'єднань в Росії (КЕРООР) книгу «Кицур Шульхан Арух», надруковану вже не одним тиражем. Це скорочене видання іудейського зводу законів «Шулхан арух», складеного кілька сторіч тому на основі «Талмуда» і обов'язкового до виконання донині, а також електронна версія зазначеного видання, розміщеного в мережі Інтернет: ссылка скрыта. У вступі до книги у виданнях 1999 і 2001 рр. голова виконкому КЕРООР рабин Зіновій Коган робить таке відверте визнання:

«Редакційна Рада КЕРООР визнала за необхідне опустити в цьому перекладі деякі галахічні вказівки ..., розміщення яких у виданні російською мовою було б сприйняте населенням Росії, яке не дотримується іудаїзму, як неспровокована образа. Читач, який захоче прочитати «Кицур Шульхан Арух» в ідеально повному обсязі, запрошується в єшиви, щоб вивчити цю та багато інших святих книг в оригіналі».

Тобто, один з лідерів російського єврейства, якого дослухаються євреї в Україні, визнає образливими для неєврейського населення Росії, (в т. ч. й України) деякі положення даного іудейського кодексу поведінки, але вважає за можливе запрошувати своїх одноплемінників (зрозуміло – виключно євреїв) для вивчення цих образ в єшивах - єврейських школах, фінансованих із залученням коштів з міжнародних джерел, державного та місцевих бюджетів. Втім, навіть у даному відцензурованому виданні ми знаходимо наступні положення:

- У «Законах про ідолопоклонство» (Глава 167) говориться, що «5. Фігура з двох перехрещених палок, якій поклоняються, заборонена до використання» - тобто християнство зараховується до ідолопоклонства і всі розпорядження про ставлення до ідолопоклонників («акумів») мають на увазі в Росії (країні з переважаючим християнським віросповіданням), в т. ч. Україні, насамперед християн (с. 389).

- Побачивши припис «ідолопоклонського дому» (тобто храму) вимовляти йому прокляття: «Будинок гордих викорчує Б-г», а при вигляді зруйнованого храму вигукувати: «Б-г відплати виявився!». Мало того, далі пропонується такий варіант цього припису: «деякі вважають, що мова йде про будинки неєвреїв, що живуть у мирі, спокої і багатстві» (сс. 389-390).

- Прирівнювання неєврея до екскрементів (сс. 47 і 48).

- Заборона навчати неєвреїв ремеслу (Глава 165, с. 390).

- «19.Єврейці не слід допомагати неєврейці при пологах», крім як у випадку, «щоб не викликати ворожнечі до нас ... але тільки за плату »(Глава 167 с. 390 Закони ідолопоклонства).

- «Якщо людина взяла в борг у неєврея, а той помер, він має право відмовитися платити його синові, який не знає точно, чи брав цей єврей у борг у його батька» (с. 405).

- При грошових розрахунках «якщо неєврей помилився сам, дозволяється скористатися його помилкою» (с. 406).

- «4.Заборонено зраджувати (віддавати) єврея в руки неєврея, чи йде мова про життя єврея або про його майно, і неважливо, чи робиться це за допомогою якої-небудь дії або словами; і заборонено доносити на нього або вказувати місця, де заховано його майно» (Глава 183, с. 408) - настійно просимо зауважити: це стосується приписаного євреям поводження на слідстві і суді.
  • У «Законах про позивача, відповідача та свідків» (Глава 181) зазначається: «якщо між двома людьми (людьми вважаються виключно євреї), стався спір і вони не змогли домовитися поміж собою по-доброму, і їм доводиться йти до суду, вони повинні йти до єврейського суду, і їм заборонено судитися перед неєвреями та в їх судових інстанціях навіть в тому випадку, якщо їх закони співпадають з єврейськими. Навіть якщо обидві сторони згодні судитися в неєврейському суді – все одно це заборонено». Такі норми іудейських Законів діють на території України в обов’язковому порядку, підриваючи основи правосуддя і конституційного ладу України. Іудеї-рабини, які в Україні є виключно громадянами Ізраїля, вже досягли мети, що на території України вони не тільки закликають ігнорувати Конституцію і закони України, але й, зокрема, бойкотувати судове законодавство України, всю його державну правоохоронну систему, і вирішувати спори у позасудовому порядку, позбавляючи контролю держави Україна та українського суспільства за майном, фінансами і справами, які належать євреям. А майно це було загальнонародною власністю (державною) і підступно, у злочинний спосіб вилучено у всього нашого народу і виключно фіктивно, формально, начеб-то, належить євреям.

Рабинські суди на чолі із рабинами вже давно діють в усіх регіонах України. Таким засобом по всій території України відбувається будівництво і розширення кланових спільнот та кримінальних корпорацій на чолі із рабинами-хабадівцями. При розгляді спорів і різних конфліктів ці суди керуються не законами України та законодавством нашої держави, а законами «Шулхан Аруха» та іншими талмудичними законами, які містяться в інших джерелах іудейської релігії («Танія», «Кіцур Шулхан Арух» тощо), підміняючи українські закони держави законами єврейсько-іудейського кагала. Такий злочин проти основних засад держави є неприпустимим і про нього не можуть не знати Служба Безпеки України та інші правоохоронні органи. А якщо знають і не реагують, то в тому їх прямий інтерес, щоб і далі наносити шкоду національним інтересам України та його народу. Дивного в цьому нічого нема, бо керування Служби Безпеки України чомусь довірено не представнику корінного (автохтонного) етносу країни, а єврею-олігарху Валерію Хорошковському, який також вже неодноразово продемонстрував спільність своїх особистих інтересів та дій із міжнародним єврейством та світовим сіонізмом. Це потребує негайного рішення Президента України про зняття з посади Голови Служби України В.Хорошковського і призначення на цю посаду людини слов’янського походження, яка неодноразово демонструвала свої якості патріота своєї нації.
  • В тих же «Законах про позивача, відповідача та свідків» (Глава 181) зазначається процедура формування рабинського суду на противагу судам України:

«11.Якщо в місті нема таких мудреців, які можуть бути членами рабинського суду, - членами суду обирають самих хороших і мудрих людей міста, за думкою мешканців міста, і вони будуть судити, хоча і не годяться на роль суддів, щоб люди (євреї) не йшли до неєврейського суду». Таким чином, за допомогою рабинів та залучених ними авторитетів єврейського походження різного рівня, досягається максимальна криміналізація і закритість єврейської спільноти від усього українського суспільства.

У вступі до цієї книги глава виконкому КЕРООР Коган пише, що «Талмуд - неперевершений пам’ятник єврейського генія», а дана витримка його моралі, «Кицур Шульхан Арух» - «хрестоматія єврейської цивілізації нашого часу ... Ця книга вам абсолютно необхідна. Ви можете чинити так, як в ній написано, і бути впевненими, що виконали волю Вс-вишнього ».

А головний рабин Росії А. Шаєвич зазначає у передмові книги, якою користуються євреї в Україні: «Інтерес до цієї книги перевершив найсміливіші наші очікування. Величезна кількість вдячних відгуків від самих різних людей протягом усього цього часу приходить на нашу адресу. Ще більша кількість листів містить настійні прохання допомогти в придбанні цього видання ».

Таким чином, це не історичний пам'ятник, а керівництво до дії. Наочним є той факт, в Україні організації радикального іудаїзму «Хабад» здійснюють пропаганду і поширюють вчення, засновані на ідеях расової переваги євреїв над українцями і всіма іншими слов’янами та намагаються виправдати або заохочують расову ненависть і дискримінацію в якій би то не було формі.

Отже організоване єврейство, кероване міжнародними сіоністськими колами, в т. ч. й засобом діяльності структур «Хабаду», не дає можливості українцям, всім слов’янам, виконувати свою місію державного самовизначення і виконувати функцію автохтонів. Сіоністська діяльність представників організованого єврейства в Україні спрямована на ослаблення духу української нації і всіх слов’янських народів на українській землі.

Більше того, вище наведені єврейські документи (під виглядом іудейських) та факти свідчать про те, що сіонізм і структури Хабад в Україні, засобом поширення ідей брехливого людиноненависницького вчення «Кіцур Шулхан Арух», в масштабах світового простору, здійснюють не просто високоорганізовану і системну, цілеспрямовану злочинну діяльність за змовою численних посвячених на це іудеями-клерікалами євреїв-сіоністів, а скоюють ці масові злочини з особливими цинізмом та демонстративністю проти українців та всіх нежидів на території країн їх перебування та у всьому світі в цілому.

Ми вважаємо, що вже на підставі одного цього офіційного єврейського видання правоохоронні органи України повинні були б згідно зі ст. 35 Конституції України припинити поширення релігії, яка збуджує у єврейства ненависть до іншого «населення України». Тим більше, якщо заглянути в «ідеально повний обсяг неперевершеного пам'ятника іудейської моралі» - «Шулхан Аруха», що вивчається в єшивах – єврейських школах, де також порушується принцип статті 35 Конституції України щодо відокремлення від держави церкви і релігійних організацій, в т. ч. і іудейських релігійних організацій «ХАБАД», які мають розгалужену мережу по населених пунктах в Україні, а школи від церкви. В Україні єшиви не відокремлені від синагог та іудейських релігійних громад, чим порушується конституційний порядок і національне законодавство. А єврейських дітей в єшивах навчають Талмуду, «Шулхан Аруху», які наповнені ненавистю та презирства до усіх неєвреїв, зокрема на території України. В подальшому збереження таких порядків є неприпустимим, особливо щодо слов’янських націй українського народу, які представляємо ми, хто підписав цей документ.

На території України сьогодні діє ціла добре розгалужена і фінансована мережа структур руху «Хабад», всесвітня штаб-квартира якого знаходиться в районі Бруклін м.Нью-Йорк (США). Одного із активістів, а потім і керівника (з 1950 р.) цього руху Любавичського Ребе, рабина Менахэм Мендель Шнеерсона було вислано з Радянського Союзу у 1927 році разом з його тестем Ребе Раяц із Любавич, за організаційну діяльність на шкоду радянському суспільству. Ребе Менахэм Мендель Шнеерсон очолив рух Хабад у 1950 р. і став розсилати емісарів (шлюхім) в ті місця світу, де проживають євреї. На сьогодні по світу діють 4600 емісарів, з дві сотні яких знаходяться постійно на території України і є громадянами Ізраїлю.

Вперше після 1927 року ці емісари, в статусі рабинів міст та областей і члени їх сімей, здійснюють на території України не тільки релігійну, але й розвідувальну, комерційну, судову та інші форми організаційно-розпорядчої і організованої злочинної діяльності переважно у латентних (прихованих) формах. При цьому, відповідно до вимог статті 24 Закону України від 23.04.1991 № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Священнослужителі, релігійні проповідники, наставники, інші представники зарубіжних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, - можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю». Але рабини, як іноземні громадяни, громадяни Ізраїлю, фактично незаконно займаються громадською та політичною діяльністю на території України. Доказом цьому є той факт, що рабини майже усіх областей України та значної кількості міст України очолюють іудейські релігійні громади, не будучи громадянами України, про що свідчать численні документи за їх підписами в різні органи, установи та організації на бланках зазначених організацій.

Окрім цього, іноземні громадяни, громадяни Ізраїлю – рабини, також представляються в державних органах, як керівники єврейських громад населених пунктів. Ця обставина також є грубим порушенням вимог статті 19 Конституції України щодо бездіяльності контролюючих органів, які зобов’язані своєчасно припиняти незаконну діяльність іноземних громадян на території України. Відповідно до вимог статті 1 та статті 34 Закону України від 16.06.1992 № 460-XII «Про об’єднання громадян» тільки громадяни України мають право очолювати громадські організації та об’єднання громадян на території України.

Зазначена вище оставина тільки підсилює міжетнічне та міжнаціональне протистояння в Україні, яке постійно провокують вищезгадані рабини-іноземці. Якщо зараз в Україні не вирішити цю проблему так, як вона була вирішена у 1927 році в СРСР, то однозначним є прогноз на подальшу ескалацію напруженості в українському суспільстві, пов’язаної із роздмухуванням ізраїльськими рабинами національної нерівності та зневаги до так званих «гойських націй» аж до рівня національної ворожнечі та можливості провокації громадянської війни на території України. Така напруга поки свідомо не фіксується органами влади на офіційному рівні і має латентний (прихований) характер, який помилково відносять до «побутового» рівня, або ж до рівня окремих кримінальних проявів з боку деяких громадян України.

Культура, національні традиції та історична пам’ять українського народу ніколи не сприймуть того, що останні два десятиліття подається нашому суспільству. Нові, єврейські власники ЗМІ в Україні, особливо власники телеканалів, нав’язали українцям та іншим представникам слов’янських націй країни, підміну національних духовних цінностей слов’янських людей, їх культури і традицій на матеріальні, грошові активи «вільної конвертації» для зручності іноземного панування на землях України.

Відразу заспокоїмо вищих посадових осіб держави тим, що із забороною діяльності на території України реакційних, іудейсько-націоналістичних, а ще точніше – нацистських структур Хабаду та сіонізму, не з’явиться проблема із світовою спільнотою щодо заборони іудаїзму в Україні, як релігії. Про таку заборону мова не йде. В іудаїзмі є багато релігійних течій, в тому числі і поява нових, що дозволяє вести мову про те, щоб дозволити діяльність в Україні тих релігійних іудейських громад, які за духовне джерело своєї діяльності визнають виключно Тору (п’ятикнижжя Моісея) і не визнають інших писань людського походження із відповідними людиноненависницькими тлумаченнями та викривленнями на адресу виключно всіх неєвреїв. Прикладом ліберальних іудейських громад є громада на чолі із Е.Ходосом у м. Харкові.

Треба звернути увагу і на гасло талмудичного змісту, яке діячі сіоністського спрямування нав’язали президентському оточенню у 2010 році: