Закон україни

Вид материала

Подобный материал:

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про сільський аграрний туризм

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні, соціально-економічні засади сільського аграрного туризму.

Стаття 1. Основні терміни та поняття

У цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні:

сільський аграрний туризм – вид туризму, що проводиться у сільській місцевості і передбачає використання майна фізичних осіб-сільськогосподарських товаровиробників, особистих селянських господарств, фермерських господарств з метою рекреації тимчасового розміщення (проживання) туристів та активного залучення до традиційних форм сільського господарювання;

агротуристична діяльність - діяльність фізичної особи-сільськогосподарського товаровиробника, особистого селянського господарства, фермерського господарства, спрямована на задоволення потреб туристів та надання їм агротуристичних послуг;

агротуристичні послуги – послуги з тимчасового розміщення, харчування, в тому числі з використанням продуктів власного виробництва, екскурсійного, спортивного, розважального, культурно-просвітницького обслуговування туристів;

сільська садиба – розташований в сільській місцевості та пропонований для тимчасового розміщення туристів житловий будинок з земельною ділянкою, в якому постійно проживає сільський господар та члени його родини, що належить на праві власності сільському господарю або будь-кому з членів родини, які постійно проживають разом з ним. Сільські садиби повинні відповідати протипожежним, санітарним та іншим вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами України для сільських будинків;

сільський господар – фізична особа–сільськогосподарський товаровиробник, член особистого селянського або фермерського господарства, який здійснює господарську діяльність з використанням земельних ділянок та майна, що їм належать на правах власності або оренди відповідно до законодавства України;

суб’єкти агротуристичної діяльності - фізична особа– сільськогосподарський товаровиробник, член особистого селянського господарства, фермерського господарства, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив.

Стаття 2. Законодавство України про сільський аграрний туризм

Законодавство України про сільський аграрний туризм складається з Конституції України, законів України “Про особисте селянське господарство”, “Про фермерське господарство”, “Про туризм”, цього Закону, інших актів законодавства України.

Стаття 3. Особливості агротуристичної діяльності

Агротуристична діяльність не відноситься до підприємницької за умови, якщо кількість ліжко-місць у сільській садибі, що пропонуються для тимчасового розміщення туристів, не перевищує дев’яти.

У разі розташування сільської садиби в сільській місцевості, яка належить до курортної та/або лікувально-оздоровчої, власники садиб повинні реєструватися як фізична особа–підприємець.

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, створені фізичними особами-сільськогосподарськими товаровиробниками, членами особистого селянського господарства, фермерського господарства можуть надавати агротуристичні послуги.

Стаття 4. Договір на агротуристичне обслуговування

Суб’єкти агротуристичної діяльності укладають договір на агротуристичне обслуговування в усній або письмовій формі відповідно до чинного законодавства.

Агротуристичні послуги можуть надаватися без укладення договору в письмовій формі у таких випадках:

надання агротуристичних послуг за умови досягнення сторонами згоди з усіх питань;

надання агротуристичних послуг безоплатно.

Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну туриста визначається відповідно до законодавства України, якщо договором про агротуристичне обслуговування не передбачена інша відповідальність.

Спори, що виникають у сфері сільського аграрного туризму між суб’єктами агротуристичної діяльності та споживачами агротуристичних послуг, вирішуються згідно з чинним законодавством України.

Стаття 5. Державна підтримка агротуристичної діяльності

Державна підтримка агротуристичної діяльності фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, особистих селянських господарств, фермерських господарств, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм підтримки фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, особистих селянських господарств, фермерських господарств, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у сфері сільського аграрного туризму за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів у порядку, встановленому Законом.

При підготовці загальнодержавних і регіональних програм підтримки фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, особистих селянських господарств та фермерських господарств, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у сфері сільського аграрного туризму органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень передбачають кошти для:

надання кредитів на будівництво, реконструкцію житлових та господарських приміщень, призначених для ведення агротуристичної діяльності, будівництво мереж електропостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення, будівництво та ремонт під’їзних шляхів до сільських садиб облаштування місць відпочинку туристів, придбання транспортних засобів, тварин.

Особисті селянські і фермерські господарства беруть участь у регіональних програмах підтримки індивідуального житлового будівництва на селі “Власний дім”.

Стаття 6. Регулювання у сфері сільського аграрного туризму

Державне регулювання у сфері сільського аграрного туризму здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, а також інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до закону.

До повноважень Верховної Ради України у сфері сільського аграрного туризму належать:

визначення засад державної політики у сфері сільського аграрного туризму;

затвердження загальнодержавних програм сільського аграрного туризму;

вирішення інших питань у сфері сільського аграрного туризму відповідно до Конституції України.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері сільського аграрного туризму належать:

реалізація державної політики у сфері сільського аграрного туризму;

розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних і державних цільових програм у сфері сільського аграрного туризму;

розробка і затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів у сфері сільського аграрного туризму;

координація діяльності органів виконавчої влади у сфері сільського аграрного туризму;

вирішення інших питань у сфері сільського аграрного туризму відповідно до закону.

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики у сфері сільського аграрного туризму належать:

внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері сільського аграрного туризму;

участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і державних цільових програм у сфері сільського аграрного туризму;

здійснення державного регулювання у сфері сільського аграрного туризму;

розроблення та затвердження відповідно до закону нормативно-правових актів, норм і правил у сфері сільського аграрного туризму ;

вирішення інших питань у сфері сільського аграрного туризму відповідно до закону.

Громадське регулювання у сфері сільського аграрного туризму здійснюється всеукраїнською громадською професійною організацією, яка об'єднує суб'єктів агротуристичної діяльності.

За рішенням центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики всеукраїнській громадській професійній організації, яка об'єднує суб'єктів агротуристичної діяльності, може бути надано статус саморегулівної організації (далі - саморегулівна організація).

Порядок визнання статусу саморегулівної організації центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань культури і туризму встановлює Кабінет Міністрів України.

Обсяги делегованих саморегулівній організації повноважень та порядок їх реалізації встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань культури і туризму.

Саморегулівна організація може:

брати участь у розробленні державних цільових програм у сфері сільського аграрного туризму;

вести реєстр суб'єктів агротуристичної діяльності, включаючи інформацію про агротуристичні послуги, які вони надають;

здійснювати методичне забезпечення суб'єктів агротуристичної діяльності, розробляти і впроваджувати правила їх поведінки;

брати участь у професійній підготовці та перепідготовці суб'єктів агротуристичної діяльності, що надають агротуристичні послуги;

здійснювати заходи щодо популяризації сільського аграрного туризму;

за заявами суб'єктів агротуристичної діяльності здійснювати присвоєння відповідної категорії якості та рівня послуг сільським садибам;

організовувати та проводити ярмарки, фестивалі, конкурси, виставки тощо;

здійснювати інші функції, делеговані центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Статут і внутрішні положення саморегулівної організації у частині здійснення функцій, делегованих центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, підлягають погодженню з його боку.

Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики здійснює моніторинг реалізації делегованих ним саморегулівній організації повноважень і в разі необхідності має право припиняти або відкликати відповідні повноваження включно до позбавлення всеукраїнської громадської професійної організації статусу саморегулівної організації.

Стаття 7. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють в частині, що не суперечать цьому Закону.

Внести до деяких законів України такі зміни:

у законах України “Про особисте селянське господарство” та “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” слова “сільський зелений туризм”, вжиті в усіх відмінках, замінити словами “сільський аграрний туризм” у відповідних відмінках;

у статтях 4 та 6 Закону України “Про туризм” слово “сільський”, вжите в усіх відмінках, доповнити словом “аграрний” у відповідних відмінках.

Кабінету Міністрів у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

- забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України В. ЮЩЕНКО

м. Київ

Blog

Закон україни